Зазначено, що реакція стовбурових клітин (СК) на гіпоксію є одним з головних механізмів адаптації організму до змін умов зовнішнього та внутрішнього середовища. Висвітлено роль гіпоксії в функціонуванні різних типів СК (ембріональних, гемопоетичних, мезенхімальних та нервових), звернено спеціальну увагу на дуже обмежені дані, що стосуються ефектів дії інтервальної гіпоксії (ІГ). Всі типи СК та їх попередники існують в мікрооточенні, що зветься нішами СК. Найбільш критичним фактором для їх нормального функціонування є гіпоксія, яка сприяє підтриманню СК в стані спокою з необхідною швидкістю самовідновлення. Ключовим елементом цього механізму є комплекс гіпоксиіндуцибельних транскрипційних факторів. Додаткове екзогенне гіпоксичне подразненя призводить до активації системи СК. Дуже мізерна інформація щодо дії ІГ на СК, яка здебільшого була одержана на моделях культури клітин, виявляє, що інтервальна гіпоксія при певній тривалості та інтенсивності є більш могутнім тригером активації транскрипції, ніж постійна гіпоксія. В майбутньому метод тренування/лікування за допомогою ІГ міг би дієво використовуватися для корекції патологічних станів в організмі.

Під ішемічним прекондиціонуванням розуміють адаптивний феномен, що виникає після одного або декількох коротких проміжків ішемії/реперфузії і полягає в підвищенні стійкості органа або тканини до шкідливої дії тривалого їх періоду. Хоча на тваринних моделях і під час хірургічних операцій доведено, що ішемічне прекондиціонування спричиняє захисний ефект на серцевий м'яз, клінічне застосування цього методу надзвичайно складне. З цього погляду, метод дистанційного ішемічного прекондиціонування (ДІП - періодичне стискання манжетою передпліччя або ноги) є вкрай обнадійливим. Інтервальні гіпоксичні тренування (ІГТ - періодичний вплив на цілий організм, орган або тканину гіпоксичними газовими сумішами, або перебування в барокамері чи високогір'ї) також мають потужний адаптогенний ефект, підвищуючи стійкість до подальших епізодів тяжкої гіпоксії/ішемії. Обговорено основні механізми та клінічне застосування методу ДІП в кардіології у порівнянні з технологіями ІГТ. Розглянуто переваги та недоліки обох методів, а також позитивні та негативні ефекти гіперкапнії під час ДІП. Зазначено щодо необхідності стимулювання всебічного дослідження такого складного фізіологічного явища, як інтервальна гіпоксія та ішемія для запобігання або зменшення їх негативних наслідків і максимізації потенційної корисності як ефективних терапевтичних засобів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*733 + Р358.5

Рубрики:

Біологія людини

Оксигенотерапія. Баротерапія. Оксигенобаротерапія. Гіпокситерапія. Озонотерапія. Карбокситерапія

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ