В останні роки Северинівське городище досліджувалося спільною експедицією Інституту археології Національної академії наук України і Познанського університету ім. Адама Міцкевича під керівництвом Ю. В. Болтрика і М. Ігнащака. Крім типових артефактів скіфського часу, з городища походять крем'яні знахідки, які є неодночасовими і характеризують собою декілька хронологічних періодів його заселення. Найдавніший етап представлений матеріалами верхнього палеоліту. Всього верхньопалеолітична колекція нараховує 47 знахідок. Не зважаючи на нечисленність верхньопалеолітичної колекції, можна зробити певні висновки: основна кількість кременю постачалася з Подністерія, сировина постачалася на стоянку у вже відібраних під виготовлення нуклеусів частинах, або ж і безпосередньо у пренуклеусах, чи нуклеусах, принаймні частина нуклеусів на стоянці ретельно готувалася до процесу розколювання, про що свідчить залишок ребра на одному з нуклеусів та наявність пластин з поздовжньо-поперечною огранкою, домінувало одноплощадкове розколювання, редуціювання та абразив застосовувались для підготовки зони розщеплення, для одержання пластинчастих сколів застосовувався м'який відбійник.Незначна кількість матеріалу і безпосередньо знарядь, не надає змоги говорити про його культурно-хронологічну належність. Зважаючи на те, що основною сировиною, яка використовувалась на стоянці був кремінь з Подністерія, найімовірніше, саме з того регіону походили і її давні мешканці. У результаті досліджень Северинівського городища, було виявлено крем'яні знаряддя, не пов'язані з верхньопалеолітичними матеріалами. Зважаючи на типолого-морфологічні ознаки, вказані вироби можна співвідносити з декількома хронологічними етапами існування пам'ятки - від неоліту до фінальної бронзи. Отже, інформаційний потенціал досліджень Северинівського городища не обмежується лише ранньозалізною добою і його подальше вивчення є важливим і для розуміння культурно-історичних процесів у басейні Південного Бугу у доісторичні періоди.

Під час розкопок поселення культури лінійної кераміки Модричі-1 на Львівщині, що розташовано на території Українського Прикарпаття, було зібрано колекцію виробів із кременю (загалом 145 одиниць), обсидіану (чотири одиниці) та каменю (сім одиниць). Більшість із них знайдено в центральній частині класичного наземного "довгого будинку" культури лінійно-стрічкової кераміки (КЛСК) та поруч із його східною стіною. Поселення КЛСК із "довгими будинками" до цього часу в Україні не досліджувалися. Аналіз крем'яного інвентарю надає змогу зробити припущення про те, що процес розщеплення кременю та одержання заготовок міг відбуватися безпосередньо в межах пам'ятки. Водночас не виключається, що початкова фаза оформлення нуклеусів відбувалася поза поселенням, звідки вони надходили для подальшої обробки. Відзначено доволі високий коефіцієнт готових знарядь на відщепах і ретушованих частин пластин. Стосовно обсидіанових артефактів було зроблено спробу встановити джерело ймовірного надходження сировини. Серед найбільш територіально наближених розглянуто родовища обсидіану в Карпатському басейні, розташовані в Угорщині (Токайські гори), Словаччині (Нижній Земплін) та Україні (Вигорлат-Гутинський хребет) і відповідно, хімічні групи C1, C2 та C3. У колекції кам'яних знарядь відзначено знахідку сокири-тесла, а також точильні камені, розтирачі й зернотерки, виготовлені з дрібнозернистого пісковику. Загалом, асортимент крем'яних, обсидіанових та кам'яних артефактів характерний для значної частини пам'яток інотної фази КЛСК. Більшою чи меншою мірою представлено всі категорії виробів, притаманні для цієї культури.