Зазначено, що післяопераційний гіпопаратиреоз - рідкісна, складна ендокринна патологія, систематичний аналіз симптоматики якої в численній групі хворих до цього часу не проводився. Мета дослідження полягає в оцінці симптомів та ускладнень цього захворювання у великій групі хворих. Комплексне обстеження великої групи хворих з тяжкою формою стійкого післяопераційного гіпопаратиреозу вперше проведено з використанням спеціального опитувальника, що був розроблений авторами. Це дозволило оцінити та проаналізувати частоту симптомів і ускладнень даного захворювання. Застосування опитувальника як простого та дешевого методу може бути рекомендовано за умов проведення масових скринінгових обстежень хворих з можливим або вірогідним діагнозом післяопераційного гіпопаратиреозу, а також для оцінки тяжкості захворювання.

Ключ. слова: N-acylethanolamines, taxol, colchicine, cytochalasin B, DNA fragmentation, human adrenal tumors
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.457-52

Рубрики:

Пухлини наднирників (надниркових залоз)

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.82-2

Рубрики:

Засоби, які застосовують для лікування новоутворень. Протипухлинні засоби

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452-52

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е70*737.132*72

Рубрики:

Біологія людини

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено дію протипухлинного препарату паклітакселу (Ptx) на біохімічні механізми, що регулюють апоптоз у клітинах анапластичної карциноми щитоподібної залози (ЩЗ). Показано, що поряд з апоптичними процесами, Ptx індукує сигнальні каскади, які забезпечують виживання клітин. Активація паклітакселем ядерного фактора каппа B (NF-kappaB) призводить до посилення експресії низки антиапоптичних протеїнів, таких як survivin, cIAP та XIAP. Новий інгібітор NF-kappaB, дегідроксиметил-епоксиквіноміцин (DHMEQ), посилює цитотоксичний ефект Ptx щодо клітин анапластичної карциноми ЩЗ. У клітинах, проінкубованих з обома препаратами, спостерігали посилення активації каспази-3 і -9, розщеплення полі-(ADP-рибозо)-полімерази та зменшення кількості протеїнів-супресорів апоптозу. За підвищених концентрацій Ptx та DHMEQ спостерігали втрату мітохондріями трансмембранного потенціалу. Пригнічення NF-kappaB посилює також ефект паклітакселу щодо пухлин, які утворюються шляхом ксенотрансплантації мишам клітин лінії FRO. У тварин, яким вводили одночасно паклітаксел та інгібітор NF-kappaB, спостерігали зменшення об'єму пухлин, що вірогідно відрізнялося від ефектів кожної зі сполук введених окремо. Таким чином, комбіноване застосування паклітакселу та інгібітора NF-kappaB пригнічує біохімічні процеси, що зумовлюють стійкість клітин анапластичної карциноми ЩЗ до дії паклітакселу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452-5

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж14160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Effector kinase of the MAPK (mitogen-activated protein kinase)-pathway – extracellular signal-regulated kinase-1/2 (ERK1/2) activation and expression and proliferating cell nuclear antigen (PCNA) content in normal tissues, benign and well-differentiated malignant (metastatic and non metastatic) human thyroid tumors were studied. In malignant tumors and tissue of follicular adenoma’s increased PCNA expression was observed, and the amount of antigen in tumor tissue, except for follicular carcinoma, exceeded the amount in the conditionally normal tissue. Importantly, in encapsulated papillary carcinomas this excess was 85 %, while in non-encapsulated, metastatic tumors PCNA content was on average more than 3 times above normal, and in the cases of mostaggressive tumors with metastases in lungs – even 4 times. PCNA amount in thyroid tissue could serve as one of diagnostic and prognostic markers, and development of effective antigen inhibitors may be a promising trend in thyroid cancer treatment. Total ERK content was significantly lower in tumors compared to normal tissue, except goiter. Phosphorylation (activation) of the ERK was almost completely suppressed in tumors but not in normal tissue. Evidently, ERK activation is not associated with proliferative processes in thyroid tumor tissue. The possible mechanisms of MAPK cascade inhibition in thyroid tumors are discussed.

Вивчено експресію та активацію головної ефекторної кінази мітогенного каскаду - позаклітинної сигнал-регульованої кінази-1/2 (ERK1/2) і вміст ядерного антигену проліферувальних клітин (PCNA) у нормальних тканинах, доброякісних і високо-диференційованих злоякісних (із метастазами та без метастазів) пухлинах щитовидної залози (ЩЗ) людини. У злоякісних пухлинах і тканині фолікулярних аденом спостерігалася підвищена експресія PCNA, і кількість антигену в пухлинній тканині, крім фолікулярної карциноми, перевищувала його кількість в умовно нормальній тканині. Важливо відзначити, що в інкапсульованих папілярних карциномах це перевищення складало 85 %, тоді як у неінкапсульованих, метастатичних пухлинах вміст PCNA був у середньому більше, ніж утричі вищим за норму, а в найбільш агресивних пухлинах із метастазами в легенях - навіть вчетверо. Кількість PCNA в тканині ЩЗ може бути одним із діагностичних і прогностичних маркерів, а розробка ефективних інгібіторів антигену може бути перспективним напрямком у лікуванні раку ЩЗ. Загальний вміст ЕRК в усіх досліджених пухлинах, крім зоба, був значно нижчим у пухлинній тканині у порівнянні з нормальними тканинами. Фосфорилювання (активність) ERK було майже повністю пригнічено в пухлинах, але не в нормальній тканині. Очевидно, активність ERK не пов’язана з проліферативними процесами в пухлинній тканині ЩЗ. Обговорено можливі механізми пригнічення активності MAPK каскаду в пухлинах ЩЗ.

Изучали экспрессию и активацию главной эффекторной киназы митогенного каскада - внеклеточной сигнал-регулируемой киназы-1/2 (ERK1/2) и содержание ядерного антигена пролиферирующих клеток (PCNA) в нормальных тканях, доброкачественных и высокодифференцированных злокачественных (с метастазами и без метастазов) опухолях щитовидной железы (ЩЖ) человека. В злокачественных опухолях и ткани фолликулярных аденом наблюдалась повышенная экспрессия PCNA, и количество антигена в опухолевой ткани, кроме фолликулярной карциномы, превышало его количество в условно нормальной ткани. Важно отметить, что в инкапсулированных папиллярных карциномах это превышение составляло 85%, в то время как в неинкапсулированных, метастатических опухолях содержание PCNA было в среднем более чем в 3 раза выше нормы, а в наиболее агрессивных опухолях с метастазами в легкие – даже в 4 раза. Количество PCNA в ткани ЩЖ может служить одним из диагностических и прогностических маркеров, а разработка эффективных ингибиторов антигена может быть перспективным направлением в лечении рака ЩЖ. Общее содержание ЕRК во всех исследованных опухолях, кроме зоба, было значительно ниже в опухолевой ткани по сравнению с нормальными тканями. Фосфорилирование (активность) ERK было почти полностью подавлено в опухолях, но не в нормальной ткани. Очевидно, активность ERK не связана с пролиферативными процессами в опухолевой ткани щитовидной железы. Обсуждаются возможные механизмы подавления активности MAPK каскада в опухолях ЩЖ.

Вивчено експресію та активацію головної ефекторної протеїнкінази фофатидилінозитол-3-кіназного каскаду (PI3K) - Akt в нормальних тканинах, доброякісних і високодиференційованих злоякісних (із метастазами та без) пухлинах щитоподібної залози людини. Спостерігали відмінності щодо вмісту Akt1 у пухлинній тканині у порівнянні з нормальними тканинами в папілярних карциномах та у тканині багатовузлового зобу. Експресія Akt як у пухлинах, так і в умовно нормальній тканині фолікулярної аденоми була вірогідно нижчою, ніж у тканинах фолікулярної карциноми. Найнижчий рівень експресії Akt спостерігали в тканинах багатовузлового зобу. Сумарна активність усіх трьох ізоформ Akt1/2/3 була нижчою в пухлинах у порівнянні з нормальною тканиною. Таким чином, активність Akt (за фосфорилуванням Thr308) не пов'язана з проліферативними процесами в пухлинній тканині щитоподібної залози. Рівень апоптозу, який визначався в цих самих тканинах, також не корелює з активністю протеїнкінази. Обговорено можливі механізми пригнічення активності сигнального каскаду PI3K/Akt у пухлинах щитоподібної залози.

В огляді надано відомості про біологічні ефекти літію в організмі людини та тварин і наступних проявах цих ефектів. Так, як іонний радіус літію є близьким до розміру іона магнію, літій здатний конкурувати з магнієм як кофактор деяких магнійзалежних ензимів. Численні роботи свідчать, що літій є інгібітором кінази глікогенсинтази 3. Він також пригнічує фосфатази, які беруть участь в обміні фосфоінозитидів і фосфор аденілат 3'-нуклеотидаз. Так як ці ензими відіграють важливу, а іноді ключову роль в діяльності сигнальних систем, літій здатний впливати на найважливіші фізіологічні, адаптаційні та патогенетичні процеси.

За допомогою методу імуноферментного аналізу визначено активність 5'аденозинмонофосфатактивованої протеїнкінази (АМРК), що контролює енергетичний баланс клітини, в клітинах крові за комбінованого лікування хворих на діабет 2-го типу метформіном та інсуліном. Показано, що метформін утричі підвищує активність АМРК у лімфоцитах хворих на діабет 2-го типу в порівнянні з пацієнтами до лікування. Інсулін і його аналог знижували стимульовану метформіном активність протеїнкінази в клітинах крові, виступаючи антагоністами метформіну. Обговорено механізми взаємодії препаратів і наслідки їх антагонізму.

Визначено експресію основної ефекторної протеїнкінази сигнального шляху РІ3К - Akt та активність протеїнкіназ mTOR і p70S6K в лімфоцитах хворих на цукровий діабет за комбінованого лікування інсуліном і цукрознижувальними препаратами. Показано, що експресія Akt знижена в мононуклеарах крові хворих на діабет 2-го і, меншою мірою, 1-го типу. Активність mTOR і p70S6K також знижена в лімфоцитах хворих на діабет 2-го типу. Обговорено можливі механізми пригнічення експресії та активності протеїнкіназ.

Методом імуноферментного аналізу визначено вміст мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) у плазмі крові та активність 5'-аденозинмонофосфатактивованої протеїнкінази (АМРК) у лімфоцитах хворих на діабет 2-го типу з анемією і під час лікування дапагліфлозином. Показано, що найвищий рівень NT-proBNP спостерігається у хворих з тяжкою формою анемії. У разі лікування дапагліфлозином рівень пептиду помітно знижувався, що, можливо, пояснюється підвищенням активності АМРК у результаті дії гіпоглікемічного препарату. Зроблено припущення, що лікування дапагліфлозином може мати позитивний ефект за ускладнень діабету 2-го типу, пов'язаних із серцево-судинними патологіями.

Мета дослідження - встановити частоту поширеності мультифокальних карцином щитоподібної залози (ЩЗ), яким притаманні різні характеристики. Проведено ретроспективне дослідження когорти прооперованих з приводу раку ЩЗ пацієнтів, яких було розподілено на групи за такою характеристикою пухлин, як уні- чи мультифокальність. Під час проведення аналізу враховували вік і стать пацієнтів, гістологічний тип карцином, їх розмір, характеристику пухлин за класифікацією TNM (tumor, nodus, metastasis) та інвазійними властивостями, клінічну стадію хвороби, обсяг оперативного втручання, групу ризику, кількість рецидивів і курсів радіойодного лікування, прогноз за шкалою MACIS, а також рівень смертності. Мультифокальні папілярні та фолікулярні карциноми частіше виявляли у хворих віком понад 60 років; мультифокальні фолікулярні карциноми майже не виникали у хворих молодше 18 років. Встановлено, що папілярні мультифокальні карциноми з агресивними характеристиками більш поширені, ніж уніфокальні. Зміна частки хворих з наявністю чи відсутністю багатофокусного росту аналогічна такій пацієнтів з фолікулярними та папілярними карциномами. Проте ступінь вірогідності їх менш виражений, особливо це стосується змін відсотка хворих з фолікулярними карциномами різного розміру та категорії T, а також частки пацієнтів, які мали різні клінічні стадії хвороби. Водночас смертність у групі хворих із мультифокальними фолікулярними карциномами була вищою, ніж серед пацієнтів із мультифокальними папілярними карциномами. Це може бути пов'язано з переважанням (удвічі) в цій групі хворих похилого віку. Зазначене зумовлює вищий ступінь ризику виникнення та частоту рецидивів, гірший прогноз захворювання, а також різницю у тактиці лікування хворих із мультифокальними пухлинами. Висновки: мультифокальність є важливим чинником, який визначає прогноз виживаності пацієнтів з диференційованими карциномами ЩЗ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р252.711

Рубрики:

Цукровий діабет

Патологічні зміни крові

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Type 2 diabetes mellitus (T2DM) is closely associated with an increased risk of cardiovascular diseases. It was shown that endothelial dysfunction is one of the key pathological events in the development of chronic vascular diabetic complications. An important effect of endothelial dysfunction is that it increases the production and biological activity of the potent vasoconstrictor and the proinflammatory peptide - endothelin (ET). Metformin is used in the treatment of T2DM as a first-line medication. It has been shown that the mechanism of action of metformin may be associated with biochemical processes in the gastrointestinal tract. Brain natriuretic peptide (BNP) is used as a marker in the diagnosis of heart failure. The purpose of this work was to determine and compare ET-1, NT-proBNP and glucagon-like peptide-1 (GLP-1) blood levels in diabetic patients treated with metformin. NT-proBNP, GLP-1, endothelin-1 and glycated hemoglobin were determined using enzyme-linked immunosorbent assay. To compare the data groups, Student's t-test and one-way ANOVA were used. The content of ET-1 in the blood of patients with T2DM significantly exceeds its concentration in the control samples. Monotherapy with metformin leads to a decrease in ET-1 levels by more than 65 %. The combination therapy of metformin with insulin causes even greater decrease in ET-1. The blood level of GLP-1 in patients with T2DM is significantly, more than 2 times, reduced compared to healthy people. After metformin treatment, the content of GLP-1 is increased to the control level. The concentration of NT-proBNP in the blood of diabetic patients more than 2 times exceeds the control values. Treatment with metformin leads to a decrease in the content of natriuretic peptide by more than 40 %. Conclusions: thus, treatment with metformin causes a decrease in ET-1 and NT-proBNP concentrations, and an increase in blood GLP-1 of patients with type 2 diabetes. These events together may indicate a positive protective effect of metformin on the cardiovascular system.

Підвищений рівень холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ-Х) і аполіпопротеїну А1 (ApoA1) у плазмі асоціюється зі зниженим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. Окрім потенційної кардіопротекторної функції, ЛПВЩ та АпоА1, основний аполіпопротеїн ЛПВЩ, також мають протидіабетичні властивості. Визначено рівень ApoA1 у крові хворих (n = 81) на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу та COVID-19. ApoA1 визначали за допомогою набору для імуноферментного аналізу (ELISA) (Elabscience, США). Вимірювання проводили за оптичної довжини хвилі 450 нм. Показано, що рівень ApoA1 у крові хворих на ЦД 2-го типу і, особливо, з COVID-19 був значно нижчим, ніж у крові здорових людей. Рівень ApoA1 у крові не демонструє подальшого зниження у пацієнтів як з COVID-19, так і з діабетом порівняно з хворими на COVID-19 без діабету. Рівень ApoA1 може бути одним із перспективних маркерів тяжкого перебігу COVID-19.