Наведено результати вивчення 36 історій хвороб дітей із діагнозом "тривалий субфебрилітет невстановленого генезу". Субфебрилітет зустрічається частіше у дітей молодшого шкільного віку і характеризується монотермією у 82,4 % випадків. Основною суб'єктивною ознакою субфебрильного стану є синдром "хронічної втоми". Лабораторними ознаками субфебрильного синдрому є анемія I ступеня, нейтрофільоз за рахунок сегментоядерних форм, помірна моноцитопенія, незначне підвищення ШОЕ. У 94,5 % виявлено зміни за допомогою методу ІФА на герпетичну інфекцію, що вказувало на попереднє інфікування чи персистенцію вірусів у різному ступені активності й аргументувалось збільшенням титру загального сироваткового IgG. Основними причинами лихоманки невстановленого генезу стали: у 72,99 % бактеріальні інфекції політопного характеру (здебільшого жовчовивідної системи), у 18,9 % - активні персистуючі герпетичні інфекції з лімфаденопатією, у 8,11 % - вегетативні дисфункції. Аналіз рівня прокальцитоніну у хворих з гарячкою невстановленого генезу вказує на те, що він може слугувати маркером видимої клінічно бактеріальної інфекції та підтверджувати невірусний генез ймовірного захворювання. Тривалі субфебрильні стани не мають самостійного значення та пов'язані з латентними вогнищами інфекції, переметуючою вірусемією з ознаками лімфаденопатії.