Індекс рубрикатора НБУВ: П212.4-31

Рубрики:

Жито

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д211

Рубрики:

Внутрішня будова Землі

Шифр НБУВ: Ж24597 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Під час проведення сезонних робіт в українських антарктичних експедиціях (1997 - 2012 рр.) було виконано значний обсяг геолого-геофізичних досліджень з метою одержання нових даних про розподіл глибинних неоднорідностей в структурах регіону, що надало змогу побудувати комплексні геофізичні моделі та доповнити наявні уявлення про етапи формування та еволюції тектонічних структур Західної Антарктики поблизу Антарктичного півострова (АП). Нові геофізичні моделі земної кори було використано для вивчення можливої природи магнітної аномалії Тихоокеанського узбережжя (PMA) поблизу Антарктичного півострова. Результати магнітних, сейсмічних і геоелектричних досліджень в районі Антарктичного півострова показали, що активні тектонічні процеси в мезо-кайнозої призвели до формування магнітних джерел РМА уздовж краю АП. Просторову неоднорідність різних сегментів РМА можна пояснити різною глибиною, потужністю і магнітною сприйнятливістю окремих магнітоактивних тіл-джерел аномалій. Магнітоактивні джерела РМА в земній корі можуть бути обмеженими по глибині (до 8 - 10 км) і складатися з серії неоднорідно намагнічених тіл різного віку і складу. На форму аномалій РМА суттєво впливають і численні локальні інтрузії, розташовані у верхній частині земної кори. В окремих сегментах РМА вони утворюють додатковий горизонт намагнічених тіл, пов'язаних з процесами молодого вулканізму в структурах континентальної окраїни. Висновки: проаналізовано матеріали геофізичних зйомок і геолого-геофізичні моделі земної кори і верхньої мантії, які надали змогу виявити особливості будови, еволюції та геодинамічних процесів розвитку структур регіону, а також одержати нові дані про можливу природу РМА. Прийнята назва протяжної магнітної аномалії (PMA) може формально об'єднувати аномалії різного віку і походження. Окремі сегменти РМА пов'язані з процесами тектонічних перетворень на палео-границях Антарктичної плити і плити Скоша, а також з особливостями формування структур в зонах палеорифтів. Одержані геофізичні результати для різних PMA-сегментів можуть бути використані для узагальнення сучасних уявлень про джерела і походження цієї позитивної магнітної аномалії.

Сейсмічний профіль TTZ-South з використанням заломлених і відбитих у закритичній зоні заломлених хвиль, відпрацьований у 2018 p., перетинає південно-західний район України і південно-східний регіон Польщі. Профіль TTZ-South був спрямований на вивчення структури земної кори і верхньої мантії Транс'європейської шовної зони (ТЄШЗ) і південно-західного сегмента Східно-Європейського кратона (схила Українського щита). Профіль довжиною ~550 км (~230 км в Польщі і ~320 км на заході України) є продовженням раніше реалізованих проектів у Польщі - профілю TTZ (1993 р.) і CEL03 (2000 р). Глибинне сейсмічне зондування за профілем TTZ-South, виконане з використанням 320 сейсмічних станцій TEXAN і DATA-CUBE, надало змогу одержати сейсмічні записи високої якості з одинадцяти пунктів вибуху (шість в Україні і п'ять у Польщі). У даній роботі наведено спрощену Р-швидкісну модель, що базується на інверсії часів пробігу перших вступів P-хвиль, побудовану з використанням програми сейсмічної томографії перших вступів FAST. Одержане зображення являє собою попередню швидкісну модель, яка складається з осадового шару і кристалічної кори, що включає верхній, середній і нижній її шари. Поверхня Мохо, що апроксимується ізолінією 7,5 км/с, розташована на глибині 45 - 47 км у центральній частині профілю, здіймається до 40 і 37 км у північній (Радом-Лисогорський блок у Польщі) і південній (Волино-Подільська монокліналь в Україні) частинах профілю відповідно. Особливістю швидкісного розрізу є ряд високошвидкісних тіл, виявлених у діапазоні глибин 10 - 35 км. Подібні високошвидкісні тіла раніше були виявлені в корі Радом-Лисогірського блоку. Тіла, виявлені на глибині 10 - 35 км, можуть бути алохтонними фрагментами спочатку єдиного масиву основних порід або окремими тілами основного складу, що впровадилися в кору в неопротерозої під час розколу суперконтінета Родінія, який супроводжувався потужним рифтогенезом. Прояви рифтогенного магматизму відомі в північно-східній частині Волино-Подільської моноклінали, де на поверхню виходять вендські трапи.

Просторовий розподіл покладів нафти і газу Передкарпатської нафтогазоносної області зіставлено із структурою земної кори та регіональними розломами. Більшість нафтових і газоконденсатних покладів локалізуються в межах Бориславо-Покутського покриву над зоною впливу Передкарпатського розлому. Переважна частина газових покладів розміщується у піднасувній зоні Самбірського розлому, що є пологим детачментом, який пов'язаний з Передкарпатським та іншими розломами автохтонного фундаменту. Регіональний мінімум гравітаційного поля Передкарпатського прогину з північного сходу обмежений Симбірським, а з південного заходу Ужоцьким розломом. Передкарпатський розлом тяжіє до центральної частини гравітаційного мінімуму. Поперечний Тячівсько-Надвірнянський розлом зміщує мінімум гравітаційного поля та обмежує зону розвитку нафтових і газоконденсатних покладів. На швидкісній моделі за сейсмічним профілем PANCAKE під Карпатською спорудою знаходиться глибокий (25 км) осадовий прогин. Передкарпатський розлом збігається зі стрибком поділу Мохо під прогином. За профілем RomUkrSeis під Карпатською спорудою виявлено осадовий прогин завглибшки до 15 км, швидкості поширення сейсмічних хвиль під прогином знижені. З північного сходу прогин обмежений Передкарпатським розломом, який пов'язаний з кільовою структурою поділу Мохо. Структура прогину під Карпатським орогеном відзеркалює етапи розвитку окраїни Східноєвропейської платформи. Найраніший етап, на якому сформувалася пасивна окраїна палеоконтиненту Балтика, відображений у будові нижньої частини прогину. В автохтонній основі під Бориславо-Покутським та Скибовим покривами знаходиться рифейський масив, обмежений Краковецьким, Передкарпатським та Ужокським розломами. Поклади нафти та газоконденсату розміщуються над зоною розвитку рифейського масиву.

Сейсмічний профіль ГСЗ (англійський варіант - WARR) SHIELD'21, відпрацьований у 2021 р., перетинає з південного заходу на північний схід основні тектонічні структури України. Профіль спрямований на вивчення структури земної кори та верхньої мантії південно-західної окраїни Східноєвропейського кратону, яку перекривають венд-палеозойська Волино-Подільська монокліналь і неогеновий Передкарпатський прогин; архейського і палеопротерозойського сегментів Українського щита; пізньопалеозойської Дніпровсько-Донецької западини. Профіль SHIELD'21 (загальна довжина ~650 км) є продовженням раніше реалізованого у 2014 р. на територіях Румунії та України профілю RomUkrSeis від гір Апусени до південно-західної частини Українського щита. Дослідження WARR уздовж профілю SHIELD'21 з використанням короткоперіодичних сейсмічних станцій TEXAN і DATA-CUBE забезпечило реєстрацію сейсмічних коливань високої якості. Польові роботи, які були виконані у 2021 р., включали розгортання автономних сейсмічних станцій та проведення бурових і вибухових робіт. Усього було задіяно 264 сейсмічних приймача (160 станцій DATA-CUBE і 104 станції TEXAN), середня відстань між якими становила 2,65 км, а дискретність запису для всіх станцій складала 0,01 с. Сейсмічна енергія генерувалась у 10 пунктах вибуху з середньою відстанню між ними близько 50 км та із сумарним зарядом у всіх свердловинах 5775 кг. Основними зареєстрованими сейсмічними хвилями є заломлені P- і S-хвилі, а також відбиття від границь в осадових відкладах, фундаменті, земній корі, розділі Мохо та границь у верхній мантії. Підбір зафіксованих годографів за часом дає змогу побудувати швидкісну модель за P- та S-хвилями. Основна мета проєкту SHIELD'21 є отримання нових сейсмічних даних, які поглиблять наші знання про структуру та геодинаміку літосфери нафтогазоносних і рудних регіонів України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д443.417 + Д390

Рубрики:

Сейсмічні методи пошуків та розвідки

Структурна геологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Північні Апенніни містять залишки П'ємонт-Лігурійського басейну (ПЛБ) або океану, який протягом пізнього мезозою (головно у юрському періоді) відокремлював Палеоєвропу (Іберійську плиту) від південного палеоконтиненту Адрія на Африканському виступі. Закриття ПЛБ і подальша колізія Європа/Адрія у крейдяно-кайнозойський час призвели до ексгумації офіолітового комплексу Північних Апеннін, що відбулася в лігурійських підрозділах. Наведено інформацію, одержану авторами під час кількох польових екскурсій, про склад офіолітового комплексу Північних Апеннін, що є репрезентативним для складу та структури океанічної літосфери. Склад офіолітового комплексу, відсутнього на території України, є ключовим питанням для розуміння еволюції океанічної кори, процесів субдукції та формування акреційних призм у перехідних до континентів зонах. Лігурійські офіоліти ПЛБ являють собою доступне та унікальне вікно для відстеження відкриття та еволюції океанічної літосфери з повільним спредингом. Внутрішні Лігурійські офіоліти складаються з тіл габро у деплетованих мантійних перидотитах і характеризуються надзвичайною структурною та композиційною подібністю до океанічної літосфери хребтів з повільним та надповільним спредингом. Зовнішні Лігурійські офіоліти, пов'язані з матеріалом континентальної кори та перехідною зоною між океанічною та континентальною корою, включають мантійні послідовності субконтинентального літосферного походження. Габро-перидотитові асоціації Внутрішніх Лігурійських офіолітів досліджено в офіолітовому масиві Бракко-Леванто, який вміщує тіло габро розміром декілька кілометрів, що нагадує комплекси океанічного ядра із сучасних центрів спредингу в мантійних перидотитах. Перидотити та габро з цих офіолітів відображають складну історію, що включає деформацію та зміну умов від високої температури до температурі морського дна. Поверхня перидотитів вкрита тектоногідротермальними брекчіями (офікальцитами), радіоляритами та осадовими брекчіями, що засвідчує відслонення перидотитів на морському дні. Ця послідовність потім вкривається базальтовими подушкоподібними лавами, тобто представлено майже повний розріз офіолітового комплексу.