Кількість туристів, які відвідують Антарктику, постійно зростає з 2010 р. Ці візити в основному концентруються лише в кількох місцях, збільшуючи можливий вплив на довкілля. Однією з туристичних гарячих точок Антарктики є Аргентинські острови в архіпелазі Вільгельма. Вони входять в топ-20 найбільш відвідуваних місць Антарктики і складаються з островів Галіндез, Вінтер та Скуа. Місце відоме своєю дикою природою, багатою рослинністю (давні мохові банки, лишайники, популяції перлинниці Colobanthus quitensis та щучника антарктичного Deschampsia antarctica), вражаючими краєвидами та включає одну з найстаріших дослідницьких баз в Антарктиці - Українську антарктичну станцію "Академік Вернадський". До цього моменту не було розроблено заходів щодо зниження впливу туристів на цінності цього регіону. На основі підходу Правил відвідування та базуючись на результатах численних досліджень, було визначено головні цінності регіону та встановлено ті з них, які можуть бути відкриті для туристів. Так, окрім таких загальноприйнятих цінностей, як морські птахи і ссавці, додано рослинність. Оцінено загрози для цих компонентів цінності регіону, які розподілено на відомі та потенційні впливи. Проаналізовано та розроблено вимоги до висадки на дану територію, включаючи найважливішу вимогу і кількість відвідувачів. Зауважено, що максимальна кількість має становити 36 осіб за одну висадку та 270 осіб за день, не рахуючи пасажирів яхт. Вперше для Правил відвідування було запропоновано обмежити кількість яхт, які відвідують туристичну локацію, до трьох на день. Щоб розвантажити станцію і водночас сконцентрувати туристів у досліджуваному регіоні, запропоновано дві туристичні стежки: одну для острова Галіндез, другу - вже наявну на острові Вінтер. У Додатку 2 наведено підготовлений проєкт Правил туристичного відвідування центральних Аргентинських островів.

Район Аргентинських островів і півострова Київ є одним з найдавніших досліджуваних регіонів Антарктики. Проте, через відсутність корінного населення, значний внесок у формування топонімії даного регіону здійснили перші антарктичні експедиції. Зважаючи на те, що офіційна українська топонімія в Антарктиці досі перебуває на стадії становлення, важливим є її подальший розвиток. А позаяк офіційно затверджено лише декілька назв, пов'язаних з Україною та українцями, які стосуються інших регіонів Антарктики. Мета роботи - підготувати офіційні українські варіанти написання існуючих топонімів та запропонувати топоніми і мікротопоніми для неназваних об'єктів району Аргентинських островів (Західна Антарктика), керуючись досвідом інших країн та враховуючи сучасні вимоги до географічних назв. Для реалізації мети було використано елементи описового, картографічного, лінгвістичного та історичного аналізу. Передачу географічних назв зарубіжних країн українською мовою здійснювали за допомогою одного або поєднання декількох методів: транслітерації, транскрипції, адаптивного транскодування, перекладу. В результаті проведених досліджень проаналізовано історію виникнення географічних назв окресленого району з наступним збором усіх існуючих офіційних назв, унормування їх написання українською мовою згідно з існуючими правилами правопису. На основі аналізу історії українського внеску в дослідження Антарктики, традицій топонімії регіону, особливостей топографії, об'єктів флори і фауни регіону Аргентинських островів, запропоновано перелік назв для безіменних географічних об'єктів та мікротопонімів для центральних Аргентинських островів. Дана пропозиція не є вичерпною, а є першою спробою авторів розвинути українську антарктичну топонімію. Одержані результати нададуть змогу уніфікувати вживання топонімії в царині антарктичних досліджень українськими науковцями, сприятимуть коректному викладенню матеріалу під час експедиційних робіт та спрощенню пошуку інформації за даними географічними об'єктами.