Вивчено вплив градієнта освітленості на мікроструктуру листків в кроні дерев двох видів клена (Acer platanoides, A. tataricum), що росли в заказнику "Лісники" Київської обл. Використано методи сканувальної електронної мікроскопії та морфометричного аналізу. Підвищена освітленість призводила до зниження площі продихів у верхніх листках A. platanoides і її зростання у A. tataricum порівняно до нижніх листків, тоді як площа щілини продихів та частка площ продихів від загальної площі листка підвищувались у A. platanoides і не змінювались у A. tataricum. Підвищений доступ світла також призводив до збільшення щільності розподілу продихів у A. platanoides на 58 % та у A. tataricum на 11 %. Щільність жилкування у випадку більшого рівня освітленості зростала у A. platanoides на 21 % та залишалась незмінною у A. tataricum. Показано, що різні види клена, які відрізняються за чутливістю до світла та градієнтом освітлення в кроні, мають відмінності характеристик мікроструктури листків за природних умов зростання в лісі, що може вказувати на різні стратегії адаптації цих двох видів.

Вивчено активність окисно-відновних ферментів і склад загального пулу білків у коренях сої, інокульованої штамами й Tn5-мутантами Bradyrhizobium japonicum різної активності, у період формування та на початку функціонування симбіозу. Встановлено, що активність гваяколпероксидази залежить від нодуляційної активності мікросимбіонта, а аскорбатпероксидази - пов'язана з інтенсивністю азотфіксації. Показано, що інокуляція рослин викликає не залежну від ефективності штаму експресію генів і активний синтез білків, відповідальних за формування симбіозу. Активізація функціонування азотфіксуючого апарату сприяла збільшенню загального вмісту білків у коренях рослин, інфікованих активними ризобіями. Особливостей у активності окисно-відновних ферментів та білкового складу коренів сої за інокуляції бульбочковими бактеріями із контрастними симбіотичними властивостями виявлено не було, що вказує на ідентичність низки фізіологічних процесів під час формування симбіозу різної ефективності у сої.

Досліджено вміст гіберелінів у коренях і бульбочках рослин сої Glycine max (L.) Merr., інокульованої штамами та Tn5-мутантами Bradyrhizobium japonicum із різними симбіотичними характеристиками на початкових етапах формування й функціонування бобово-ризобіального симбіозу. Інокуляція штамами та Tn5-мутантами B. japonicum приводила до збільшення у коренях сої пулу фітогормонів гіберелінової природи. Залежності між вмістом гіберелінів у коренях і бульбочках та активністю штамів не виявлено. Відзначено існування тісного взаємозв'язку між пулом гіберелінів та індолілоцтової кислоти як у коренях, так і у бульбочках рослин у разі інокуляції штамами та Tn5-мутантами B. japonicum різної ефективності.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.910.3-275.91 + П212.910.3-273.2

Рубрики:

Озиме тритикале

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*801.1-63

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследована активность супероксиддисмутазы (СОД), общая антиоксидантная активность (ОАА) в физиологически нормальных условиях и после закаливающих теплового и осмотического воздействий, оценена устойчивость этиолированных проростков озимой пшеницы (Triticum aestivum L.) разных экологических типов к повреждающему прогреву и обезвоживанию и сопоставлены эти показатели с полевой засухоустойчивостью растений. Использованы сорта степного (Херсонская 99), лесостепного (Элегия) и лесного (Саскиа) экотипов. Установлено, что ОАА в физиологически нормальных условиях у сорта Херсонская 99 была существенно выше, чем у сортов Элегия и Саскиа. Закаливающие воздействия незначительно влияли на этот показатель. В то же время активность СОД после теплового и осмотического воздействий существенно повышалась у сорта Херсонская 99, менее значительно у Элегии и практически не изменялась у Саскиа. Показатели ОАА и активности СОД коррелировали с устойчивостью сортов к повреждающему прогреву и осмотическому шоку, а также с полевой засухоустойчивостью. Сделано заключение о роли отдельных компонентов антиоксидантной системы в устойчивости сортов пшеницы к высоким температурам и обезвоживанию.

У польовому експерименті досліджено зміни вмісту відновленого глутатіону (GSH) й активності глутатіон-S-трансферази (GST), глутатіонпероксидази (GPOX), глутатіонредуктази (GR) у листках амброзії полинолистої та щириці звичайної після обробки гербіцидами харнес, естерон, аденго, стеллар. Реакція метаболізму глутатіону у бур'янів на дію гербіцидів була координована і пов'язана у рослин амброзії зі збільшенням витрат GSH внаслідок активації GST і GPOX, тоді як у рослин щириці - з накопиченням GSH та більш вираженою індукцією активності GR.

За умов in vitro досліджено антиоксидантну активність, загальний вміст фенолів та композицію фенольних сполук Fagopyrum tataricum за допомогою високоефективної рідинної хроматографії. В екстрактах стебел з проростків гречки за умов культури in vitro виявлено тенденцію до збільшення загального вмісту фенолів та високу антиоксидантну активність. За цих умов спостерігали високий вміст хлорогенової кислоти, як в листках, так і в стеблах проростків гречки у порівнянні з іншими фенольними сполуками. Також у проростках гречки ідентифіковано кофейну кислоту, катехіни, галлову і кумарову кислоти та кверцетин.

Ідентифіковано за алелями локусу Xcfd7-5B генотипи 163 сортів пшениці м'якої озимої різного географічного походження. Виявлено два алельних варіанти локусу: алель розміром 194 п.н. та null-алель (відсутність продукту ампліфікації). У загальному наборі та в наборах сортів окремих регіонів частота null-алелю істотно перевищувала частоту алелю 194 п.н. Перевага null-алелю серед сортів всіх регіонів свідчить про його селекційну та адаптивну цінність.

Представлены результаты изучения особенностей строения корневых волосков у растений мутантных линий A. thaliana с нарушенным их формированием. В соответствии с характером влияния на строение волосков эпиблемы, гены мутантных линий, принимающие участие в их развитии, разделены на две большие группы: гены, вызывающие формирование выростов клеток кожицы корня и гены, подавляющие образование корневых волосков. К первой группе относятся гены RHD6, AXR2, AXR3, KEU, СPC, RHL1, RHL2, RHL3, TRN1, TRN2, SHV1, SHV2, SHV3, RHD2, TRH1, KIK, TIP1, AUX1, AXR1, AXR2, ETR1, LRX1, EIN2, RHD1, RHD3, RHD4, BST1, COW1, CEN1, CEN2, CEN3, SCN1 и SAR1. Во вторую группу входят гены GL2, TTG, WER, ERH1, ERH2 (POM1), ERH3, CTR1, ETO1, PHYА, PHYB и PFN1.

Изучена внутривидовая и межвидовая изменчивость коллекции амаранта по 18 морфологическим признакам. Проведена оценка уровня разнообразия изучаемых образцов с использованием индекса разнообразия Шеннона и индекса выравненности Pielou. Значение индекса Шеннона варьировало от 0 по типу с оцветия до 1,17 по типу пигментации листьев. Показатель выравненности признаков в популяции изменялся от 0 по типу соцветия до 0,89 по признаку масса семян с одной метелки. Рассчитаны генетические расстояния Nei, значения которых варьировали в диапазоне 0,0362 - 1,0504. Проведен кластерный анализ коллекционных образцов амаранта. Основными факторами группирования были видовая принадлежность, особенности соцветия (окраска, густота, плотность, положение) и семян (тип, окраска, тип эндосперма). Указана недостаточная дифференцирующая способность морфологических признаков. Подтверждена генетическая близость представленных в работе видов амаранта. Отмечена справедливость монофилетической теории происхождения зерновых видов Amaranthus L. Выделен ценный для селекции амаранта исходный материал.

Досліджено перебіг мікробіологічних процесів у сірому лісовому грунті, забрудненому зростаючими дозами важких металів протягом доби. Встановлено, що підвищення рівня забруднення полютантами призводить до зміни чисельності і фізіолого-біохімічної активності мікроорганізмів досліджених еколого-трофічних і функціональних груп. Індикаторними групами на забруднення важкими металами виявилися азотобактер, пігментоутворюючі мікроміцети і денітрифікатори, чисельність яких у грунті без рослин зменшується прямо пропорційно збільшенню дози забруднення: за 5 ГДК - на 1,85 %, за 10 ГДК - у 2,4 разу, за 100 ГДК - у 55,7 разу. В результаті забруднення змінюється спрямованість мінералізаційних процесів: в грунті без рослин мінералізація сполук азоту інтенсифікується у 2,54 - 3,35 разу, у кореневій зоні - у 1,70 - 5,96 разу; істотно прискорюється процес освоєння органічної речовини грунту. За відсутності рослин короткотермінове забруднення грунту важкими металами не впливає на активність мінералізації гумусу, а у кореневій зоні рослин призводить до уповільнення розкладання гумусових сполук на 17,2 - 35,8 %.

Обоснована возможность использования колеоптилей, отделяемых от четырехсуточных проростков пшеницы, в качестве модельного объекта для исследования физиологических (стресс-протекторных) эффектов экзогенных соединений (сигнальных молекул, стрессовых фитогормонов и их аналогов). Изолированные колеоптили при их инкубации на растворе сахарозы в течение продолжительного времени не проявляли признаков клеточной гибели. Через короткое время после начала обработки колеоптилей пшеницы донором оксида азота нипропруссидом натрия (НПН), жасмоновой, салициловой кислотами, а также активными аналогами салициловой кислоты, происходило усиление образование активных форм кислорода (АФК). Обработка колеоптилей этими соединениями вызывала повышение их устойчивости к повреждающему прогреву. В то же время карбоновые кислоты, не отличающиеся высокой физиологической активностью (бензойная, яблочная, щавелевая), а также неактивный аналог НПН ферроцианид калия не влияли на генерацию АФК и теплоустойчивость колеоптилей.

Встановлено, що на перспективних сортах і гібридах перцю солодкого в основному паразитують гриби родів Alternaria, Fusarium, Phoma, Сladosporium. Найбільшою частотою трапляння характеризуються гриби родів Alternaria, Fusarium. Виявлено сорти і гібриди, які можуть стимулювати або стримувати інтенсивність спороутворення фітопатогенних грибів на різних етапах онтогенезу.

Охарактеризовано прояв та успадкування морфологічних ознак рослин гібридів між амфідиплоїдом Triticum durum Desf. - Aegilops tauschii та пшеницею м'якою ярою (Triticum aestivum L.) Харківська 26. У гібридів F1 домінували ознаки амфідиплоїда - опушення колоскових лусок, відсутність воскового нальоту, спельтоїдний комплекс: важкий вимолот зернівок, наявність широкого плеча на колоскових лусках, нещільний колос; лише одна ознака пшениці м'якої - відсутність остюків. За рештою фенотипових ознак гібридні рослини були проміжними між обома батьківськими формами. Розщеплення в F2 та BC1 відповідало незалежному успадкуванню трьох пар ознак, кожна з яких контролюється моногенно: остистість - безостість; опушення колоскових лусок - відсутність опушення; наявність - відсутність воскового нальоту на колосі. Незалежність успадкування генів, що відповідають за ці три пари ознак, узгоджується з їх локалізацією у різних хромосом геному амфідиплоїда. Це зумовлює можливість їх використання як морфологічних маркерів для сортів пшениці. В F2 розмах прояву показників продуктивності колоса не виходив за межі батьківських форм. Загальний рівень прояву кількості колосків у колосі вище у класах безостих колосів порівняно з остистими. У BC1 середні показники всіх трьох ознак для усіх класів розщеплення наближались до рекурентного сорту Харківська 26.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*447.23

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено ідентифікацію та паспортизацію 15 сортів конюшини лучної української селекції з використанням мікросателітних послідовностей. Виявлено унікальні алелі сортів конюшини та алелі, характерні для всіх генотипів. Побудовано дендрограму сортів конюшини за допомогою методу найблищих сусідів. Обговорено можливі причини об'єднання вивчених сортів конюшини у два кластери на основі генетичних відстаней Nei.

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.2-264.11 + П213.3-264.11

Рубрики:

Кукурудза

Горох

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П212.1-264.13

Рубрики:

Пшениця

Шифр НБУВ: Ж69512/Б. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследованы ранние изменения в содержании активных форм кислорода (АФК) и активности аскорбат пероксидазы (АП) и каталазы (Кат) в листьях растений Arabidopsis thaliana при осмотическом и оксидативном воздействиях. Установлено, что при действии данных стрессоров в первые минуты происходит увеличение содержания АФК в процессе развития стрессорной оксидативной вспышки (СОВ). Затем эти АФК СОВ, в качестве вторичных мессенджеров, вызывают увеличение активности АП и Кат.