Наведено огляд існуючих методів калібрування та детально розглянуто математичну модель стереопари. Описано оригінальну програму автоматизації калібрування. Розглянуто питання відносного внеску в похибку калібрування похибок вимірювання координат калібрувальних точок у просторі та на зображенні. Запропоновано методику калібрування та конструкцію простого у виготовленні калібрувального стенда, що забезпечує високу точність вимірювання просторових координат. Оцінка похибки калібрування підтверджується експериментом.

Розглянуто умови забезпечення автомодельності під час проведення форсованих випробувань на надійність. Показано, що в разі високотемпературних випробувань виробів електронної техніки використання лінійної гіпотези не є правомірним.

Розглянуто принципи та структуру адаптивної системи керування установкою електронно-променевого зварювання, яка використовує вбудовані моделі. Описано метод специфікації алгоритмів керування за допомогою динамічних E-мереж і методу побудови синтетичного оточення, що включає моделі вакуумної системи, виробів і стику.

Розглянуто адаптивні апроксимації й ітеративні процеси з точки зору розуміння процесів та явищ, що виникають у природі. Особливу увагу приділено адаптивним апроксимаціям, заснованим на розкладанні функцій по нев'язках та які є джерелом одержання базових ітераційних функцій з довільним порядком збіжності. Показано, що використання нев'язки у вигляді неявної функції дозволяє природним чином узагальнювати відомі методи апроксимації функцій або одержувати принципово нові ітераційні методи з різними нормами похибок та адаптивні до внутрішніх і зовнішніх умов застосування.

Досліджено алгоритми та моделі автоматичної ідентифікації та корекції помилок користувача на базі словника-еталона. Одержано кількісні оцінки ефективності алгоритмів. Показано, що розглянутий метод і конкретні алгоритми його реалізації можна використовувати для зниження загальної трудомісткості введення інформації в ЕОМ і підвищення результатної вірогідності. Зокрема, застосування методу дозволяє автоматично чи з мінімальною участю користувача виправляти від 62 % до 93 % типових помилок, залежно від обраного ансамблю помилок, що коригуються. Надано рекомендації з програмної реалізації та практичного застосування методу.

Розглянуто відомі методи оцінки неоднорідності паралельних обчислювальних систем, зокрема, систем розподільної обробки даних (СРОД). Наведено можливі напрямки покращання кількісно-якісних оцінок неоднорідності таких систем, а також підхід до створення виразів для оцінки кількісно-якісних характеристик рівня неоднорідності СРОД.

Описано постановку задачі й основні ідеї алгоритму апарата застосування формул алгоритмічної мови АНАЛІТИК-2000. Задачу автоматичного застосування формул поставлено та реалізовано у загальному вигляді для широкого класу об'єктів, а процедуру - у складі системи компьютерної алгебри АНАЛІТИК-2000.

Наведено результати експериментальних досліджень модульних нейронних мереж, призначених для розв'язання задачі класифікації в просторі ознак зі складною організацією. Розглянуто кілька варіантів модульних архітектур і три підходи до навчання модульних мереж. Усі експерименти проведено з використанням даних ультразвукової локації системи забезпечення безпеки пасажира в автомобілі. Показано, що використання методу декомпозиції задачі, який базується на поділі вхідного простору за сигналами від різних датчиків, є найбільш ефективним для даного типу задач. На підставі порівняння індивідуального та кооперативного методів навчання показано, що вони дають приблизно однакові результати класифікації для даної задачі. Зазначено, що у проведених експериментах індивідуальне навчання показало більш стабільні результати, тоді як використання кооперативного навчання значно знижує витрати часу на тренування мережі.

На підставі аналізу існуючих інформаційно-аналітичних систем органів державної влади, оцінки існуючих підходів до їх побудови, основних класів задач, що розв'язуються, виділено базову архітектуру інформаційно-аналітичної системи органу державної влади.

Запропоновано новий підхід до асоціативної пам'яті з використанням ядерних методів. Розроблено алгоритми гетеро- й автоасоціативної пам'яті з використанням ядерних систем на базі псевдоінверсної пам'яті. Такі алгоритми здатні до конвергенції у процесі екзамену пам'яті. Ядерний підхід дозволяє подолати обмеження на ємність пам'яті, притаманні мережам типу Хопфілда. Зазначено, що ємність пам'яті практично не залежить від розмірності даних. Запропоновані алгоритми досліджено теоретично, доведено їх атракторні властивості. Проведено експериментальну перевірку на задачах класифікації та асоціативного пошуку.

Запропоновано модель асоціативної пам'яті на базі клітинної нейронної мережі з архітектурою, яка залежить від даних, що запам'ятовуються. Показано переваги такого підходу у порівнянні з фіксованою архітектурою, що задається незалежно від даних, а також у порівнянні з повнозв'язною асоціативною мережею, для якої проведено процедуру селекції зв'язків. Окрім безпосереднього експериментального порівняння розглянутих алгоритмів навчання клітинних мереж, також обгрунтовано та проведено порівняння одержаних мереж за їх побічними ознаками.

Відзначено, що внаслідок розвитку теорії та практики інтелектуальних інформаційних систем виділилися проблеми, які вимагають нових підходів до структуризації даних з метою ефективного використання інтелектуальних "здібностей" системи. Розглянуто один із таких підходів - проектування Сховищ Даних (DataWarehouse) та проаналізовано особливості програмно-процедурної реалізації мережі тематично- або проблемно-орієнтованих Агентів як системнотехнічної платформи побудови та використання СхД.

На прикладі розв'язку задачі, поставленої виробництвом, розглянуто основні положення багатофакторного математичного моделювання та багатокритеріальної компромісної оптимізації технологічного процесу електроерозійного прошиття отворів у сталі 1Х12СЮ. Наведено знайдені оптимальні рекомендації за п'ятьма факторами для двох критеріїв якості - продуктивності обробки та спрацьовування електрод-інструмента.

Розглянуто алгоритм перетворення повороту складного растрового зображення символу, що забезпечує виконання цієї операції для кожного пікселя зображення за менш, ніж дві арифметичні операції додавання.

Розглянуто структуру активного об'єкта з точки зору процесу керування об'єктом. Зазначено, що структура може бути базою для функціонального проектування системи підтримки прийняття рішень типу "Ситуаційний центр".

Розглянуто питання верифікації реактивних систем, специфікованих E-мережами, за допомогою формул темпоральної логіки CTL. Описано апарат модифікованих E-мереж і досліджено повноту даної формальної системи щодо взаємодіючих послідовних процесів. Запропоновано методику верифікації властивостей систем, описаних формулами CTL, на E-мережевих моделях процесів керування.

Запропоновано методику прогнозування розвитку нестабільних процесів на підставі експертної інформації відносно розвитку окремих параметрів, що впливають на результат прогнозу. Описано систему (алгебричні та програмні засоби) інтеграції експертних оцінок, що можуть задаватись в нечіткій формі, в дерево рішень та його обробки. Наведено приклад застосування системи.

Розглянуто відновлення нейронної асоціативної пам'яті під час вилучення частини нейронів. Відновлення досягається в ході застосування псевдоінверсного методу за умов повторного навчання на деякі з раніше запам'ятованих образів.

Визначено актуальність імітаційного експерименту з моделями, які забезпечують високий рівень деталізації обчислювального процесу (ОПР) та враховують наявність конкуренції запитів користувачів на ресурси обчислювальної системи (ОС). Запропоновано спосіб формалізації ОПР, який враховує конкуренцію програмних модулів за ресурс центрального процесора. Наведено результати моделювання та порівняння параметрів ОПР двох варіантів (за наявності та відсутності конкуренції за ресурси ОС). Експериментально доведено можливість "ефекту мультиобробки" в однопроцесорній ОС у ході моделювання ОПР традиційними інструментами імітації та методами теорії масового обслуговування.

Наведено логіко-лінгвістичну модель ситуаційного керування складними організаційно-технологічними об'єктами. Описано процедуру її перетворення до канонічного вигляду екстремальних комбінаторних задач. Викладено алгоритм вироблення управлінських рішень, що реалізує стратегію направленого перебору варіантів.