Розкрито єдність людини та нації, загальнолюдського та національного у світоглядних орієнтаціях І. Франка, визначена автором як антропонаціоцентризм. Показано еволюцію соціально-філософських поглядів українського мислителя від визнання пріоритетності соціального питання над національним до першорядності національного у розв'язанні насущних проблем життя народу.

Проаналізовано культурологічний аспект української національної ідеї в контексті сучасних глобалізаційних процесів. Розрито зв'язок національної ідеї з українською ментальністю, яку розглянуто з соціокультурних, а не генетичних позицій.

Проаналізовано специфіку української філософії. Зазначено щодо українського кордоцентризм, який репрезентує історичну ментальність та інтелектуальну ідентичність української нації. Український кордоцентризм розглянуто в різних проекціях: метафілософській, історико-філософській, антропологічній, етичній, онтологічній, феноменологічній, гносеологічній, аксіологічній, соціально-філософській і філософсько-історичній. Завдяки такій множині перспектив з'ясовуються сутність і специфіка українського кордоцентризму.

Розглянуто основні ідеї Т. Г. Шевченка щодо майбутнього людини, України, людських спільнот та окремих сфер суспільного життя.

Зазначено, що українське суспільство характеризується загальною соціальною неврівноваженістю, розривом внутрішньосус-пільних відносин, напруженістю між населенням і державою, між елітами та масами, нескінченними конфліктами всередині політичної еліти. Тому просвітництво має широко захоплювати всі ланки життя людей, громадські організації повинні втручатися в політику суспільства, не залишаючи владі в цій дуже важливій діяльності монопольного права.

Проаналіовано відкриття електрона з його корпускулярно-хвильовими властивостями, що надає підставу розглядати його як проміжну ланку в розвитку природи. В цьому його філософське значення для науки та принцип "доповнюваності" Н. Бора в його дослідженні.

Проаналізовано корінний архетип української ментальності - архетип Матері, який складається з аспектів Берегині та Покритки. Труднощі національно-державного самовизначення українців пояснено, виходячи з колективної несвідомої "пастки", - глибинної інтенції до збереження свого, кровного, рідного на противагу загальноважливим цінностям етносу. Індивідуалістична мораль веде до зради партнерам, союзникам і в результаті до історичної та цивілізаційної поразки. Пафос статті - в необхідності вироблення життєздатного етнокультурного наративу, що протистоїть архетиповим тенденціям соціальної поведінки українців.

Обгрунтовано актуальність активізації творчого потенціалу майбутніх спеціалістів, які повинні забезпечувати інноваційний розвиток суспільства. На прикладі творчого математичного мислення студентів доведено результативність упровадження творчого тренінгу, який сприяв підвищенню суб'єктивної чуттєвості, забезпечив розвиток синергії та активізації інтуїтивних компонентів творчого мисленнєвого процесу.

Проаналізовано праці науковців української діаспори та зарубіжних авторів, щодо проблеми сільської культури радянської України 1930-х рр. На основі принципів історизму та об'єктивності оцінено дослідження, рекомендуючи їх для вивчення важливої проблеми історії України.

Відмічено дидактично-християнські мотиви приватного листування греко-католицького священика Ярослава Сірецького.

З'ясовано проблему феодальної війни в Галичині, яка призвела до захоплення цієї складової частини Русі - України угорськими та польськими феодалами. Основний акцент концентрується на утворенні Галицького королівства, першому королі Коломану I та процесах першої політико-релігійної унії в Галичині в першій чверті XIII ст.

Розглянуто питання щодо походження одного з найактивніших прихильників угорського короля Ендре II і його синів - Кальмана й Ендре у зовнішньополітичній діяльності Арпадів у Галицькій землі впродовж 1209 - 1234 рр. - Судислава/Subislai. Спростовано тезу про наукову доцільність вживання періодично використовуваного істориками патроніма Бернатович, висловлено припущення про майнову та соціальну належність Судислава до роду Лудан, локалізованого в комітаті Туроц, через кровноспоріднений зв'язок із невідомим на ім'я католицьким священиком - учасником військової кампанії короля Бели III до Галичини у 1188 - 1190 рр. і жінкою, яка ймовірно походила з північно-галицьких територій, або ж Пониззя.

Проаналізовано суб'єкти та тенденції західноукраїнської етнополітичної сфери на імперському просторі, констатуючи відмінність між ареальним і дисперсним характером проживання українців і поляків, а також імміграційних меншин, а також соціальну неструктурованість більшості етнонаціональних спільнот, що проживали в західноукраїнському регіоні. Встановлено, що на імперському просторі Габсбургів центральне та крайове законодавство визначало "правила гри" суб'єктів міжетнічної взаємодії, спрямовані на захист прав етнічних меншин. Воно й було засобом кореляції етнополітичної поведінки "чужих". Разом із тим мінімізації міжетнічної напруги та суперечностей у західноукраїнському регіоні сприяв "загерметизований" у собі потенціал міжетнічного антагонізму. Головним критерієм Відня у сфері етнонаціональної політики тут виявилася нейтралізація сепаратизму етнічних меншин.

Проаналізовано житло галицького сільського педагога наприкінці XIX - 30-х рр. XX ст., а саме особливості планування та інтер'єру оселі, господарські забудови на території двору. Зазначено, що в помешканні вчителя поєднувалися європейські модні тенденції та традиції народної архітектури.

Проаналізовано краєзнавчі дослідження визначного українського історика Я. Кіся, який своїми науковими працями та викладацькою діяльністю у Львівському університеті в 60 - 80-х рр. XX ст. сприяв збереженню традицій української історіографії та вітчизняного краєзнавства.

Проаналізовано основні вимоги до вищої освіти України в контексті формування інноваційно-інформаційного суспільства.

Мета роботи - концептуальне обгрунтовання та психотехнічна розробка організаційно-методологічного формату розвитку асертивності старшокласників за умов соціально-психологічного тренінгу.

З'ясовано роль гетьмана П. Сагайдачного в розвитку української культури кінця XVI - поч. XVII ст., висвітлено національно-політичний аспект і державотворче спрямування його культурної політики.

Розглянуто метафілософський проект філософії українського кордоцентризму. Проаналізовано психологічний, тексто-логічний і метафілософський способи її інтерпретації. Зазначено щодо конфлікту між міфічною та метафілософською інтерпретаціями українського кордоцентризму як національної філософії.

З'ясовано походження, зміст, функції, види та механізми формування соціальних ілюзій особистості з точки зору різних соціогуманітарних наук. Обстоюється психодинамічний і когнітивний підходи до конструювання соціальних ілюзій в процесі персоногенезу.