Визначено суть, завдання, основні стадії та принципи кримінального процесу. Наведено характеристику суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності та визначено загальнообов'язкові правила їх поведінки. Розкрито зміст понять кримінально-процесуального доказування та цивільного позову, визначено сутність доказів, наведено їх класифікацію. Розглянуто повноваження державних органів і посадових осіб щодо здійснення правосуддя під час розгляду кримінальних справ, визначено основні напрямки діяльності прокурора та слідчого. Встановлено права та обов'язки обвинувачених, підозрюваних та потерпілих осіб, а також цивільного позивача та відповідача, захисника, перекладача, понятих, свідків, спеціалістів та експерта. Розроблено навчальні завдання проблемного характеру на підставі узагальнення практики застосування кримінально-процесуального законодавства.

Определены сущность, задания, основные стадии и принципы криминального процесса. Приведена характеристика субъектов криминально-процессуальной деятельности и установлены общеобязательные правила их поведения. Раскрыто содержание понятий криминально-процессуального доказывания и гражданского иска, раскрыта сущность доказательств, приведена их классификация. Рассмотрены полномочия государственных органов и должностных лиц по осуществлению правосудия при рассмотрении криминальных дел, определены основные направления деятельности прокурора и следователя. Установлены права и обязанности обвиняемых, подозреваемых и потерпевших лиц, а также гражданского истца и ответчика, защитника, переводчика, понятых, свидетелей, специалистов и эксперта. Разработаны учебные задания проблемного характера на основе обобщения практики применения криминально-процессуального законодательства.

Розглянуто питання систематизації матеріалів закінченого слідства у кримінальній справі. Висвітлено процесуальний порядок ознайомлення потерпілого, цивільного позивача та відповідача, їх представників, обвинуваченого та його захисника з кримінальною справою, яка направляється до судового розгляду. Наведено вимоги до форми та змісту обвинувального висновку у кримінальній справі.

Рассмотрены вопросы систематизации материалов законченного следствия в уголовном деле. Освещен процессуальный порядок ознакомления потерпевшего, гражданского истца и ответчика, их представителей, обвиняемого и его защитника с уголовным делом, которое направляется на судебное рассмотрение. Приведены требования, предъявляемые к форме и содержанию обвинительного приговора в уголовном деле.

Висвітлено теоретичні питання участі позивача та відповідача у кримінальному процесі. Розглянуто цивільний позов як спосіб захисту прав осіб, порушених злочином, розкрито особливості вироку суду та його виконання у частині цивільного позову. Увагу приділено компенсації моральної шкоди у кримінальному судочинстві, її юридичній природі, методології визначення розміру компенсації моральної шкоди та способам відшкодування.

Освещены теоретические вопросы участия истца и ответчика в криминальном процессе. Рассмотрен гражданский иск как способ защиты прав личностей, нарушенных преступлением, раскрыты особенности приговора суда и его исполнения в части гражданского иска. Уделено внимание компенсации морального ущерба в криминальном судопроизводстве, ее юридической природе, методологии определения размера компенсации морального ущерба и способам возмещения.

Зазначено, що у клініках екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) пацієнток зі слабкою відповіддю яєчників на стимуляцію суперовуляції - "поганих відповідачів" (ПВ) - виявляють з частотою 9 - 24 %. Зв'язок наявності гінекологічних захворювань, в тому числі і аденоміозу, з характером відповіді яєчників на стимуляцію в циклах ЕКЗ практично не досліджений. Крім того, недостатньо вивчена ефективність різних методів стимуляції суперовуляції у цих хворих. Визначено частоту слабкої відповіді яєчників та ефективності модифікованих протоколів стимуляції у пацієнток з аденоміозом. 136-ти пацієнткам з аденоміозом та безпліддям проведено лікування методом ЕКЗ на базі клініки "Ісіда - IVF". З них у 88-ми(64,7 %) пацієнток виявлено внутрішній ендометріоз, а у 48-ми (35,3 %) - зовнішньо-внутрішній ендометріоз. Після одного стандартного циклу ЕКЗ всім ПВ були змінені схеми стимуляції. Використовували 2 типи коротких протоколів: із застосуванням аналогів гонадотропін-рилізинг-гормону (аГТРГ) та комбінації аГТРГ та антагоніста ГТРГ (антГТРГ). З 136-ти хворих на аденоміоз, які пройшли цикл ЕКЗ у клініці "Ісіда - IVF" протягом 2002 - 2003 рр., у 48-ми (35,3 %) пацієнток констатовано синдром слабкої відповіді яєчників на стимуляцію суперовуляції, з них у 19-ти (39,6 %) жінок був внутрішній ендометріоз, а у 29-ти (60,4 %) - зовнішньо-внутрішній ендометріоз. Результативність циклів ЕКЗ (кількість вагітностей на цикл) у пацієнток загалом становила 22,1 %, у ПВ - 6,2 %. Результативність циклів ЕКЗ на основі модифікованих протоколів у 28-ми пацієнток з підгрупи ПВ була 14,2 %. У 1/3 пацієнток з аденоміозом (а о

собливо у разі наявності зовнішнього ендометріозу) можна очікувати слабку відповідь яєчників на стимуляцію суперовуляції в циклах ЕКЗ, що свідчить про зниження функціонального резерву яєчників. У ПВ відзначають суттєво нижчу частоту настання вагітності, що зумовлено поганою якістю та імплантаційним потенціалом ембріонів. Модифікація протоколів стимуляції може покращити прогноз настання вагітності у ПВ.

Розглянуто вплив маскувальної флуктуаційної завади на декодувальні пристрої відповідачів запитувальних радіотехнічних систем.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.54-5

Рубрики:

Безпліддя. Стерилізація

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.52-4

Рубрики:

Хвороби яєчників

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р712.55

Рубрики:

Фізіологія і патологія функцій яєчників

Шифр НБУВ: Ж60216 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вирішено наукове завдання підвищення завадозахищеності систем радіолокаційного впізнавання (РЛВ). Розроблено адресні методи радіолокаційного впізнавання на основі кодування просторових координат повітряних об'єктів сигналами запиту та відповіді. Метод радіолокаційного впізнавання на базі кодування просторових координат повітряних об'єктів сигналами запиту та відповіді. Метод радіолокаційного впізнавання з адресним запитом і адресною відповіддю полягає у кодуванні складними сигналами відповіді - їх уточнення за даними бортової навігаційної апаратури. Суттю методу радіолокаційного впізнавання з адресною відповіддю є одночасне обслуговування відповідачем усіх прийнятих за час аналізу сигналів запиту з кодуванням складним сигналом відповіді координат повітряного об'єкта. Прихованість адресних систем РЛВ забезпечується кодуванням сигналів відповіді складними псевдохаотичними сигналами, завадостійкість - зменшенням інтенсивності потоку сигналів відповіді.

Проведено аналіз загальнотеоретичних проблем встановлення доказів та їх джерел у кримінальному судочинстві. Обгрунтовано доцільність визнання джерелами доказів показань підсудного, експерта, цивільного позивача (представника позивача) та цивільного відповідача (представника відповідача). Запропоновано коригувати назви таких джерел доказів, як "висновок експерта" та "речові докази", визначення понять "свідок у кримінальній справі" та "показання свідка". Зроблено висновок, що вирішальними у процесі розслідування злочинів, передбачених ст. 212 КК України, є такі джерела доказів, як документи та речові докази, показання фізичних осіб відіграють допоміжну роль і за відсутності носіїв матеріальних слідів злочину не мають суттєвого значення для правильного вирішення справи.

Обгрунтовано положення, що позов у кримінальному процесі є самостійним інститутом і законодавче регулювання цього інституту повинно бути виокремлене в Кримінально-процесуальному кодексі України. Обговорено положення щодо закриття позовного провадження у кримінальному процесі шляхом укладення мирової угоди між потерпілим, позивачем та обвинуваченим чи відповідачем. Визначено коло осіб, які можуть бути визнані позивачами чи притягнуті до участі у справі як відповідачі. Досліджено механізм реалізації позивачем та відповідачем права на захист їх законних інтересів, а саме, здійснення ними свого права особисто, за допомогою представника або органів досудового слідства та суду, що проводять розслідування та розгляд кримінальної справи. Внесено пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства про позов у кримінальному процесі та забезпечення процесуальних прав і законних інтересів позивача та відповідача у кримінальному судочинстві України.

Синтезовано структури виявлювачів сигналів запиту у літаковому відповідачі, що передбачають урахування впливу флуктуаційних та імпульсних завад у каналі запиту стосовно процесу виявлення сигналів запиту та базуються на використанні багатоканальних за простором і методом побудови виявлювача, що дозволило підвищити якість виявлення сигналів запиту у літаковому відповідачі. Удосконалено структуру автоматичного виявлювача повітряних об'єктів системами вторинної радіолокації, яка враховує дію внутрішньосистемних і навмисних корельованих завад у каналах запиту та відповіді, що дозволило підвищити якість виявлення повітряних об'єктів за рахунок проведення дробової логіки обробки сигналів відповіді й оптимізації цифрового порогу виявлення. Розвинуто синхронний за запитом метод захиту систем вторинної радіолокації від навмисних корельованих завад, який базується на штучно створених часових розбіжностях між корисними й імітованими сигналами запиту за каналом запиту. Це дозволило виключити з обслуговування імітовані сигнали запиту проведення міжперіодної обробки сигналів запиту у літакових відповідачах. Запропоновано синхронний за відповіддю метод захисту систем вторинної радіолокації від навмисних корельованих завад на базі штучно створених часових розбіжностей за каналом відповіді, що дало змогу підвищити завадостійкість систем вторинної радіолокації за рахунок зниження інтенсивності сигналів відповіді.

Розширення функціональних можливостей бортових метеонавігаційних радіолокаційних станцій (МНРЛС) та комплексів здійснюється шляхом: збільшення дальності однозначного визначення небезпеки метеоутворень; виявлення зустрічних літаків та вертольотів, зовнішніх меж метеоутворень, слабких хмар та хмар, що розвиваються; компенсації ослаблення радіохвиль в метеоутвореннях; визначення та формування зон невизначеності виявлення при великому ослабленні; виявлення зон небезпечної турбулентності; автоматичного настроювання параметрів МНРЛС під час формування радіолокаційної карти місцевості стандартним способом; автоматичного формування радіолокаційної карти місцевості шляхом автоматичних виділення та комплексування характерних навігаційних орієнтирів; побудови малогабаритного, стійкого до перешкод, каналу зв'язку з радіолокаційними маяками-відповідачами.

Установлено цивільну процесуальну форму судового розгляду та вирішення справ про захист прав споживачів. Виявлено особливості розгляду цієї категорії справ, проаналізовано проблеми правозастосовної діяльності та сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення цивільного та цивільного процесуального законодавства щодо судового захисту прав споживача. Обгрунтовано доцільність регламентації у Цивільному процесуальному кодексі України порядку розгляду позовів про захист невизначеного кола споживачів. Розроблено класифікацію позовів про їх захист за матеріально-правовими критеріями. Встановлено, що окремі вимоги про захист прав споживачів можуть бути розглянуті за процедурою наказного провадження. Розкрито суть поняття затягування справи відповідачем у справах про захист прав споживачів і розроблено методику встановлення факту затягування розгляду справи відповідачем, а також фактичного складу відповідальності за затягування розгляду справи. Розроблено методику визначення мети придбання продукції споживачем залежно від призначення продукції.

Автор проаналізував найбільш характерні ознаки діяльності військових судів України по здійсненню правосуддя та предмет доказування в кримінальних справах, пов'язаних із злочинами проти порядку підлеглості та військової ввічливості. При цьому конкретизовано перелік обставин, які підлягають доказуванню в кримінальних справах цієї категорії і, виходячи з даного переліку, прослідковано порядок та особливості дослідження доказів під час судового слідства, шляхи усунення суперечностей та неповноти попереднього слідства. На підставі вивчення 1280 кримінальних справ, пов'язаних з порушенням статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, проаналізовано діяльність військових прокурорів та захисників адвокатів як під час судового слідства військових судів, так і в ході судових дебатів. Визначено, які проблеми виникають в процесі обгрунтування та мотивування обвинувачувальних вироків військових судів і запропоновано рекомендації по їх вирішенню. Містяться пропозиції по вдосконаленню чинного кримінально-процесуального, кримінального та військового законодавства України щодо правового становища військовослужбовців, розширення прав підсудних, потерпілих, цивільних позивачів та цивільних відповідачів, захисту потерпілих і свідків від неправомірного впливу.

Досліджується інститут третіх осіб у цивільному судочинстві. Обгрунтовується думка, що цей інститут є фундаментальним інститутом позовного провадження. Треті особи із самостійними вимогами на предмет спору є учасниками процесу, що вступають у порушену справу з метою захисту власних інтересів, несумісних з інтересами позивача та відповідача. Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є учасниками судового процесу, які перебувають із позивачем або відповідачем у певних правовідносинах, які можуть змінитись внаслідок винесення судом рішення по справі. Сформульовано конкретні пропозиції з метою удосконалення діючого законодавства та максимального захисту прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб у цивільному судочинстві.

Висвітлено сучасні тенденції вітчизняної адміністративної процесуальної науки та її основних категорій, завдання адміністративного судочинства. Проаналізовано особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів місцевих органів виконавчої влади та шляхи його покращення, особливості оскарження рішень, дій та бездіяльності працівників органів внутрішніх справ (ОВС). Розглянуто питання реалізації завдань адміністративного процесу у справах, відповідачем в яких - орган внутрішніх справ - за матеріалами судової практики. Визначено адміністративну юстицію як судовий контроль за діяльністю ОВС.

Розглянуто питання генези та сучасного стану інституту представництва в кримінальному судочинстві. Досліджено поняття й ознаки представництва, здійснено його класифікацію за різними підставами. Визначено поняття представника як суб'єкта кримінально-процесуальної діяльності. Досліджено передумови та підстави для набуття певною особою процесуального статусу представника, а також підстави його втрати. Проаналізовано проблеми правової регламентації представництва заявника, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичних осіб тощо та запропоновано шляхи їх вирішення.

Обгрунтовано доцільність і виправданість нової редакції Закону України "Про виконавче провадження". Охарактеризовано взаємовідносини суду та державного виконавця на стадії примусового виконання судових рішень. Приділено увагу захисту інтересів стягувача у виконавчому провадженні під час звільнення майна боржника з-під арешту. Розглянуто особливості виконання рішень, виконання яких забезпечено іпотекою або заставою. Висвітлено проблеми виконання рішень в адміністративних справах, відповідачами у яких є суб'єкти владних повноважень. Розкрито специфіку виконання рішень суду про поновлення на роботі. Розглянуто медіацію як перспективний спосіб урегулювання спору на етапі виконання судового рішення.

Встановлено наявність вузького та початкового, сучасного й перспективного етапу розвитку широкого розуміння сутності доказів. Сформульовано інформаційну й юридичну складову частину нормативного поняття доказу. Визначено ступеневий сутнісно-видовий поділ антикримінальних відомостей на криміналістичні й оперативно-розшукові. Вдосконалено традиційні класифікації доказів та їх джерел у напрямі визнання даних видів антикримінальних відомостей. Визначено нормативну сутність та ступеневий видовий поділ особистісних джерел доказів: заявника, свідка, потерпілого, переслідуваного, цивільного позивача та відповідача. Розкрито нормативне поняття і ступеневий видовий розподіл речових джерел доказів як документів і трасосубстанцій. Вдосконалено криміналістичне поняття й розмежування трас (відбитків, діагностичних і ситуаційних відображень) і субстанцій та антиделіктних слідів (слідів певного слідоутворювального об'єкта, слідів події тощо).