Пропонуються згадки про Білики і біличан в історичних документах та інших джерелах XVII - першої половини ХХ ст. Наведено дані про розвиток гуральництва на Полтавщині у 1722-1723 рр., про дворянське земське ополчення "Козаки" у 1812 р. Представлені деякі матеріали про участь біличан у Великій Вітчизняній війні, а також довідкові дані про Білики і Білицький район із енциклопедичних та інших видань сучасної доби. Значну увагу приділено висвітленню білецьких спогадів про Мате Залку, Ю.Яновського, Ю.Смолича, О.Ковінькі, П.Панча, В.П.Замкового, А.Головко, С.М.Варавку, Г.А.Гапона.

Наведено останні роботи історика, археолога, культуролога та письменника Ю.О.Шилова, в яких розглянуто принципи вивчення курганів-могил, походження індоєвропейців і слов'ян у світлі найдавнішої писемності, розвиток цивілізації на Русі. Висвітлено проблему арійства уявного та реального, арійських пракоренів України та Індії, астральної символіки прабатьківщини аріїв. Вивчено відомості про козака Мамая, Семена Палія у Запорізьких легендах, Махна та Леніна, їх стратегію та тактику розбудови майбутнього, з'ясовано геополітичне значення етнополітичних процесів в Україні.

Висвітлено історико-правові аспекти становлення української державності, зокрема, джерела руського права, історію розвитку та шляхи становлення оперативно-розшукової тактики, права і свободи запорізьких козаків. Розглянуто проблеми розбудови правової української держави, у т.ч. процес розвитку правової бази місцевого самоврядування, національні та національно-державні інтереси, службово-трудові відносини працівників органів внутрішніх справ і сферу чинності законодавства про працю, шляхи розв'язання криміногенних конфліктів в Україні, пов'язаних з релігійними переконаннями. Окрему увагу приділено питанням удосконалення діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю.

Розглянуто одну з найактуальніших проблем української історії та сучасної історіографії - розкол національно-елітарних угруповань суспільства (у т.ч. ОУН), висвітлено героїчну та трагічну долю Є.Коновальця, О.Басараб та інших подвижників національно-визвольних змагань України. Проаналізовано витоки та природу міжетнічних стосунків в Україні, їх катастрофічний розвиток на прикладі тисячолітніх українсько-іудейських взаємин. Досліджено міф про благочестиву християнку та опікунку українського народу, зокрема, козаків, турецьку султаншу Роксолану-Хуррем та міфічне благоденствіє України за часів її правління у першій половині ХVІ ст.

Повстання донських козаків під проводом К.Булавіна, що було підтримано частиною запорожців, спалахнуло в 1707 році на території Середнього Подонців'я і стало важливою подією тієї переломної епохи. Визначено, що булавінське повстання не можна вважати селянською війною; його головною метою було збереження станових привілеїв козаків.

Досліджено особливості комплектування повстанських формувань під керівництвом Н.Махна у роки громадянської війни (1918 - 1921 рр.). Охарактеризовано соціально-психологічні аспекти соціального управління військовими підрозділами. Значну увагу приділено вихованню та навчанню козаків у Війську Запорозькому наприкінці XVI - початку XVII ст., українській етнопедагогіці, а також взаємовідносинам України та НАТО.

Розглянуто питання стосовно виникнення, території та заселення Кальміуської паланки (округу) козаків-запорожців, про їх заняття й звичаї, значення козацьких традицій у національному відродженні українського народу. Висвітлено сучасний стан Кальміуської паланки та необхідність законодавчої підтримки процесу відродження українського козацтва.

Описано життя та творчість українського поета XVIII ст. Семена Климовського. Значну увагу приділено поширенню у світі його популярної пісні "Їхав козак за Дунай", що стала народною та ввійшла у музичну культуру націй світу.

Висвітлено історію, бойові традиції та побут окремих козацьких формувань Південної України, створених після руйнації Запорозької та Задунайської Січі: Грецького (Албанського), некрасівських козаків, Кримського Татарського, Бузького, Катеринославського, Чорноморського, Усть-Дунайського Буджацького, Азовського, а також Дунайського (Новоросійського). Детально проаналізовано адміністративний устрій, військову службу, соціально-економічні складові життя козаків і причини ліквідації зазначених формувань.

Досліджено завершальний етап державотворчої діяльності українського козацтва у XVI ст. На підставі різноманітних опублікованих документів і архівних джерел акцентовано увагу на наявність у діях козаків тенденцій запровадження на контрольованих територіях органів своєї власної юрисдикції, встановлення регулярного податку на користь козацького війська та контролю за його виплатою. Розглянуто повстання проти польсько-шляхетського панування в Україні у 1591 - 1593 і 1594 - 1596 рр.

Представлено репринтно перевидані статті про кам'яні хрести запорозьких козаків, опубліковані у 1844-1926 роках. Вони належать як видатним історикам та етнографам - А.Скальковському, Д.Яворницькому, К.Широцькому, Ф.Волкову, Д.Щербаківському, так і мало відомим краєзнавцям та аматорам старожитностей ХІХ ст. - М.Вертил'яку, П.Килимову, І.Кареліну, В.Краснову, І.Каманіну та ін. Описані надгробні хрести в Україні; козацькі кам'яні хрести Південного Побужжя; буковинські і галицькі церкви, надгробні і придорожні хрести, фігури і каплиці; могила отамана Івана Сірка та події навколо неї та ін. Ці роботи супроводжуються пояснювальними статтями сучасних науковців - Д.Телегіна, І.Сапожникова, а також іменним та географічним покажчиками.

Вперше у вітчизняній літературі змодельовано в теоретичному й конкретно-історичному аспектах політичну культуру українського суспільства кінця XVI-першої половини ХVII ст. Розглядаються політичні позиції, орієнтації і система цінностей запорозьких козаків, української шляхти та православної церковної ієрархії. Значна увага приділяється питанням національної ідентичності, розкриттю змісту категоріальних дефініцій "руський народ", "Русь", "Україна" та ін.

Проаналізовано характерні риси землеробства та землекористування сільськогосподарських товаровиробників Полтавщини в період проведення наукових експериментів на дослідних полях. 34 млн. десятин сільськогосподарських угідь Полтавщини (50,2%) знаходилося у володінні поміщиків та інших привілейованих груп тогочасного суспільства, тоді як селяни і козаки мали у своєму розпорядженні 47,4% землі. Найпоширенішою культурою була пшениця, під вирощування якої дрібні товаровиробники відводили 65,6% своїх угідь, а поміщики - 52,0%. У жорсткій конкурентній боротьбі дрібні товаровиробники поступово витісняли з аграрного ринку великі поміщицькі господарства, що є найпереконливішим аргументом більшої ефективності першого з вищезгаданих типів господарювання.

Монографія присвячена дослідженню стосунків українського козацтва з Доном ХVI - середини ХVII ст. З`ясовується роль українських козаків у генезі донської козаччини, підвалини, сутність, перебіг взаємин українського та донського козацтв, вплив утвореної вісі Дніпро-Дон на поступ українського козацтва, козацько-польські стосунки, геополітичну поставу України, міжнародні відносини на цивілізаційному перехресті між Сходом і Заходом.

Розглядається "Історія України та українських козаків" одного з найвідоміших німецько-угорських істориків епохи Просвітництва Й.-Х. Енгеля, що вважається першою науковою працею з історії України, вершиною західноєвропейської україністики XVIII ст. Висвітлюється Македонія в оцінці європейських учених XIX ст., розвиток економічної та комерційної освіти в Україні на початку XX ст., становище України на початку війни з погляду службовців вермахту. Інформується про артефактні книжкові видання у фондах бібліотеки Харківської Академії культури та ін.

Розглядається літературно-критична спадщина та погляди А.Малишка, морально-етична проблематика його історичних творів (на матеріалі поеми "Дума про козака Данила"), натурфілософізм як змістова домінанта індивідуального стилю А.Малишка. Висвітлюються фольклорні елементи та усталені народнопоетичні вислови в ліриці, форми ліричної адресації в поезії, а також поетика жіночого образу у творчості А.Малишка. Повідомляється про особливості формування в учнів гімназійних класів навичок лінгвістичного аналізу тексту засобами поезії А.Малишка, використання психолінгвістичного та лінгвокраїнознавчого потенціалу творів А.Малишка в процесі навчання української мови як іноземної тощо.

Розглянуто складні процеси функціонування сучасних засобів масової інформації, проблеми державотворення та формування національного інформаційного простору. Проаналізовано питання розвитку періодики ХІХ - ХХ ст., а також творчість відомих і малознаних українських публіцистів (М.Євшана, Г.Хоткевича, М.Грушевського, М.Возняка, С.Петлюри, Б.Барвінського, В.Кучабського, Ю.Семенка, Ф.Матушевського, Е.Козака).

Роботу присвячено одному з важливих періодів розвитку українського козацтва. Після першого запрошення на державну службу (1561 р.) воно за три десятиріччя змогло пройти складний шлях становлення і оформлення як недержавної збройної сили українського народу. На міжнародній арені козацтво стало виступати як самостійний військово-політичний фактор, на які мусили зважати всі сусідні країни. На основі нових архівних джерел розглянуто походи козаків проти турків і татар, їх участь у війнах Великого князівства Литовського і Речі Посполитої проти Москви, взаємовідносини козацтва і влади. Особливу увагу приділено розгляду дипломатичних проблем, які виникали в Польщі в стосунках із Кримом, Туреччиною та Молдавією; свідченням про козаків в Австрії, Ватікані, Англії, Московії; висвітленню перших спроб встановлення контактів козацтва з урядами європейських країн. Події висвітлено в широкому контексті міжнародних відносин другої половини XVI ст.

Проаналізовано стан і перспективи дослідження гончарської лексики в українському мовознавстві. Всебічно охарактеризовано діалектну лексику, зафіксовану в нормативних словниках української літературної мови та судову лексику запорізьких козаків у системних зв'язках (за матеріалами історико-народознавчих пам'яток про Запоріжжя). Проведено теоретичне дослідження морфологічної парадигматики. Розглянуто структуру та функції фразеологічних сполучень у порівняльних конструкціях у межах простого речення. Основну увагу приділено слов'янським автохтонним власним особовим іменам апелятивного походження у чеському та українському антропоніміконах.

Висвітлено історію Хаджибею (Одеси) 1415 - 1797 рр. і визначено роль у ній українського козацтва - запорожців, чорноморців і задунайців. Наведено неофіційні джерела - українські історичні народні пісні й аутентичні спогади колишніх запорозьких і задунайських козаків - М.Коржа, С.Карагарманця та А.Коломійця.