Індекс рубрикатора НБУВ: С5*422.7

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено релятивістський аналіз нового лівого руху та визначено причинно-наслідкові механізми його маргіналізації в українському суспільстві, що трансформується. Проаналізовано глобальний і локальний контексти розвитку нових лівих в Україні: їх відродження у вигляді альтерглобалістського руху, неоліберальна трансформація українського суспільства, маргіналізація "старих лівих" партій, поширення антинеоліберальних установок, локалізація та деполітизація соціально-економічних протестів у державі. Визначено основні етапи та механізми формування нового руху, спосіб дії самозамикання й інструменталізації як основних механізмів маргіналізації нових лівих в Україні.

Показано вплив постмодерністського роману М. Кундери на розвиток естетичної культури студентів у процесі його вивчення. Підкреслено необхідність залучення студентів до полікультурного бачення світу, розуміння законів розвитку літератури, музики, живопису, архітектури, філософії, розуміння межі між справжніми цінностями високохудожнього твору мистецтва і творами масової культури, які формують кіч, поганий смак. Зазначено, що проектування власного світобачення крізь призму античного міфу, в якому (за Парменідом) існують тільки пари протилежностей, проблему інтелектуального, естетичного та духовного в суспільстві, де зростає маргіналізація, можна вирішити через осмислення творів мистецтва слова, що стає потребою в спілкуванні з високим мистецтвом.

Показано влияние постмодернистского романа Кундеры на развитие эстетической культуры студентов в процессе его изучения. Подчеркнута необходимость привлечения студентов к поликультурному видению мира, пониманию законов развития литературы, музыки, живописи, архитектуры, философии, понимания границы между истинными ценностями высокохудожественного произведения искусства и произведениями массовой культуры, которые формируют кич, дурной вкус. Отмечено, что проектирование собственного мировоззрения сквозь призму античного мифа, в котором (по Пармениду) существуют только пары противоположностей, проблему интеллектуального, эстетического и духовного в обществе, где растет маргинализация, можно решить через осмысление произведений искусства слова, становящейся потребностью в общении с высоким искусством.

The article deals with a vital problem of the present time, with the necessity of the formation of students’ feeling of life fullness through the aesthetic ideal and their involvement in the process of understanding high literature, music, painting,architectural masterpieces art, that embody true eternal values while studying the novel “Inexpressible ease of existence” by M. Kundera.

Приведено теоретико-методологическое и экспериментально-психологическое обоснование актуальности проблемы изучения роли совместной учебной деятельности в процессе межэтнической адаптации студентов. Раскрыто содержание определения понятия "межэтническая адаптация". Описана методика этнопсихологического исследования, проведенного на базе Республиканского ВУЗ "Крымский инженерно-педагогический университет".

Наведено теоретико-методологічне й експериментально-психологічне обгрунтування актуальності проблеми вивчення ролі спільної навчальної діяльності в процесі міжетнічної адаптації студентів. Розкрито зміст визначення поняття "міжетнічна адаптація". Описано методику етнопсихологічного дослідження, проведеного на базі Республіканського ВНЗ "Кримський інженерно-педагогічний університет".

The article suggests theoretical-methodological and experimental-psychological substantiation of actuality of investigating the role of joint educational activity in the process of interethnic adaptation of students in the Crimea. It analyzes some possible reasons and mechanisms of formation and functioning of different types of interethnic adaptation.

Проаналізовано проблему національного виховання особистості в умовах сьогодення та зміст національної ідеї (НІ) в системі української духовної культури. Увагу акцентовано на багатоаспектності НІ, на динаміці розвитку та на соціально-мобілізувальних функціях у культурній сфері українського суспільства. Наголошено, що в демократичній державі ідеологія повинна мати не класовий, а національний характер та протистояти антидержавницьким тенденціям. Спостережено, що національне піднесення супроводжувалося духовним, глибоко проникало в національну свідомість, національну культуру, народні традиції, створячи неповторну самобутність православної духовності українського народу. Зазначено, що загальноприйнятими абсолютними ідеалами є Істина, Добро, Краса, Праця тощо. Виділено деструктивні тенденції в культурній сфері останніх років: маргіналізація, скорочення фінансування, комерціалізація, деградація населення, антикультура.

Проанализирована проблема национального воспитания личности в современных условиях и содержание национальной идеи (НИ) в системе украинской духовной культуры. Внимание акцентировано на многоаспектности НИ, на динамике развития и на социально-мобилизирующих функциях в культурной сфере украинского общества. Подчеркнуто, что в демократическом государстве идеология должна иметь не классовый, а национальный характер и противостоять антигосударственным тенденциям. Отмечено, что национальные подъемы постоянно сопровождались духовными, глубоко проникали в национальное сознание, национальную культуру, народные традиции, создавая неповторимую самобытность православной духовности украинского народа. Указано, что общепринятыми абсолютными идеалами есть Истина, Добро, Красота, Труд и т.п. Выделены деструктивные тенденции в культурной сфере последних лет: маргинализация, сокращение финансирования, коммерциализация, деградация культуры населения, антикультура.

The article is dedicated to the questions of the national education of person in conditions of nowadays. Analysis of contents national idea in the Ukrainian spiritual culture system was held. The author underlines versatility of national idea, it's dynamic development and social-mobilizing functions in cultural sphere of Ukrainian society.

За результатами індивідуальних напівформалізованих інтерв'ю з 20 мешканцями віддалених сіл показано, що соціальному самовизначенню незаможних осіб притаманні: емоційно насичена матеріальна домінанта, компенсаторна оцінка свого соціального статусу, екстернальне зумовлення поведінки та ціннісних орієнтацій, слабкість соціальної рефлексії, парадоксальна маргіналізація як наслідок конформізму.

Висвітлено проблеми наукової комунікації, зокрема, яким чином факти та знання передаються від дослідника до видавця та повертаються дослідникові. Визначено економічні аспекти наукової комунікації в Сполучених Штатах та інших країнах, а саме: зменшення фінансування, збільшення витрат наукових бібліотек, потреби факультетів у поширенні результатів дослідження, об'єднання, виникнення монополій, збільшення норми прибутку видавців та обмеження, що накладаються авторським правом. Досліджено причини кризи наукових бібліотек: бюджетні витрати, високі ціни, попит на електронні видання, зниження обсягу закупівлі книжок, збільшення кількості "запозичених" книжок, проблеми збереження фондів, маргіналізація бібліотек, висока вартість технологій. Запропоновано шляхи виходу з кризи: комерційний бюджет, поповнення фондів через консорціум, політичне лобіювання, електронне зберігання фондів, заохочування читачів для відвідування бібліотеки, зниження вартості технологій, комплексні угоди, отримання допомоги від факультетів та адміністрації.

Освещены проблемы научной коммуникации, в частности, каким образом факты и знания передаются от исследователя издателю и наоборот. Определены экономические аспекты научного общения в Соединенных Штатах и других странах, а именно: уменьшение финансирования, рост затрат научных библиотек, потребности факультетов в распространении результа-тов исследований, слияния, возникновение монополий, увеличение нормы прибыли для издателей иограничения, налагаемые авторским правом. Кроме того, описаны причины кризиса научных библиотек, связанный с бюджетными убытками, возросшими ценами, спросом на электронные издания, снижением объема закупок книг, увеличением количества "заимствованных" изданий, соображениями сохранности фондов, маргинализацией библиотека, высокой стоимостью технологий. Предложены пути решения по выходу из кризиса: коммерческий бюджет, SPARC как конкурент, пополнение фондов через консорциум, политическое лоббирование, электронное сохранение фондов, привлечение читателей в библиотеки, снижение стоимости технологий, комплексные договора, получение помощи от факультетов и администрации.

This paper will focus on the changes in scholarly communication, i. e., the way facts and knowledge arepassed from researcher to publisher and back to researcher. It will look at the economics of scholarlycommunication in the United States (and elsewhere): deteriorating funding; rising costs for research libraries;faculty needs for wide distribution of research; mergers, monopolies and increasing profit margins forpublishers; and copyright restrictions. It will also examine the research library crisis: budget losses; higherprices; user demand for electronic titles; a decline in book purchases; the increasing number of "leased"titles; preservation concerns; library marginalization; and the high costs of technology. Finally, the paperwill look at someproposed solutions to the crises facing libraries: entrepreneurial budgets; SPARC as acompetitor; consortial buying; political lobbying; electronic preservation; attracting users back to the library;cutting the costs of technology; package deals; and enlisting the faculty and administration to supportthe Library.

Досліджено теоретико-методологічні та прикладні проблеми формування асоціальних явищ в Україні та проведено оцінювання їх демографічних наслідків. Асоціальні явища розглянуто як наслідок дефіциту соціального капіталу за умов поглиблення соціально-економічної нерівності, а їх основним критерієм-ознакою є міра негативного впливу на стан здоров'я як базову якісну характеристику населення. Виділено три основні групи асоціальних явищ: маргіналізація населення, залежність від уживання психоактивних речовин, ризикована сексуальна поведінка. На основі розроблених методичних підходів оцінено демографічні втрати, спричинені окремими асоціальними явищами. Запропоновано та реалізовано метод оцінки алкогольно залежної смертності в Україні, визначено детермінанти поширеності тютюнопаління та структурні особливості тютюнозалежної смертності, проаналізовано соціальну диференціацію стану здоров'я та смертності. Аналіз зв'язків між соціальним капіталом, станом здоров'я та поширеністю асоціальних явищ показав, що нестача соціального капіталу негативно впливає на стан здоров'я (за самооцінкою) та підвищує ймовірність ризикованої поведінки. Обгрунтовано принципи та напрями протидії поширенню асоціальних явищ і зменшення пов'язаних із ними демографічних втрат.

Професійну мобільність особистості розглянуто як інтегративну властивість фахівця та внутрішній (мотиваційно-інтелектуально-вольовий) її потенціал, який є основою гнучкої орієнтації та діяльнісного реагування в динамічних професійних умовах (відповідно до компетенції та власної життєвої позиції). Розроблено структурно-функціональну модель професійної мобільності, розкрито її основні складові (когнітивну, операційно-дієву, ціннісно-мотиваційну, а також складову соціально-психологічної компетентності), встановлено їх взаємозв'язок з індивідуально-психологічними характеристиками особистості. З'ясовано етапи становлення професійної мобільності (мотиваційний, діяльнісний, інтеріоризаційний) та виокремлено її конструктивні (підвищення професійної життєстійкості, професійна віддача і удосконалення, задоволеність роботою) та деструктивні (дезадаптивність, зниження життєстійкості, професійні деформації та вигорання, маргіналізація, дезорганізація) наслідки. Визначено принципи побудови концепції соціально-психологічних основ професійної мобільності особистості (принципи еквівалентності, динамічності, диференційованого прогнозування, перспективності).

Розглянуто соціально-психологічні аспекти феномену “відчуження”, в основі якого - три рівні психічного відображення: відчуження на емоційному рівні, когнітивне відчуження, відчуження на психосоціальному рівні. На основі теоретичного аналізу наукової літератури визначено основні групи причин виникнення самотності у підлітків: індивідуальні особливості підлітка (низька самооцінка, сором’язливість, невміння встановлювати міжособистісні контакти, страх відторгнення), особливості підліткового віку, особливості мікросоціуму підлітка, характер стосунків у сім’ї, особливості виховання, стресові ситуації, трансформація соціальних і політичних процесів в країні.

Рассмотрены социально-психологические аспекты феномена "отчуждение”, в основе которого - три уровня психического отражения: отчуждение на эмоциональном уровне, когнитивное отчуждение, отчуждение на психосоциальном уровне. На основе теоретического анализа научной литературы определены группы причин возникновения одиночества у подростков: индивидуальные особенности подростка (низкая самооценка, застенчивость, неумение устанавливать межличностные контакты, страх отторжения), особенности подросткового возраста, особенности микросоциума подростка, характер отношений в семье, особенности воспитания, стрессовые ситуации, трансформация социальных и политических процессов в стране.

The socio-psychological aspects of the phenomenon of "alienation", based on three levels of mental reflection.

Досвід міграції приносить із собою багато викликів у життя мігранта. Одним з них є відчуття культурної безпеки та ідентичність особи. Живучи в новому культурному середовищі, мігранти, порівнюючи себе з місцевим населенням, переосмислюють своє життя і себе. Як результат, їх ставлення до себе змінюється, і навіть більше цього, і змінюється їх ідентичність. Приклад українських трудових мігрантів в іспанії показує, що цей процес зачепив і їх. Цей процес, а також його вплив на їх життя простежено в даній статі.

Об'єктивний характер процесів глобалізації зумовлює формування нових механізмів, підходів і практик управління та планування для різних типів територій. Сільські території, які досить часто ототожнюються з периферією соціально-економічного розвитку, є особливо вразливими перед глобальними викликами. Мета роботи - аналіз впливу процесів глобалізації та регіоналізації на розвиток сільської місцевості, наслідків і викликів, з якими доводиться стикатись на регіональному та локальному рівні в різних країнах світу, механізмів їх оцінювання та подолання. Врахований у стратегічному та територіальному плануванні України такий досвід сприятиме формуванню оптимального сценарію міжнародної інтеграції її сільських територій. Розглянуто основні поняття, проблеми, характерні для сучасної сільської місцевості, основними ознаками якої є низька (у порівнянні з містом) щільність населення, спосіб ведення господарства, особливий тип забудови, особливий тип культурного ландшафту з високою часткою природних або малозмінених природних територій. Виділено напрями або типи змін, безпосередньо пов'язаних з впливом процесів глобалізації. Йдеться про такі напрямки, як включення сільських територій в глобальний відтворювальний цикл, їх "маргіналізація", а також "релокалізація". Розглянуто переваги, які може одержати та чи інша територія за глобально і локально орієнтованого позиціонування. Останнє є привабливою альтернативою розвитку сільської місцевості відповідно до принципів сталого розвитку. Проаналізовано діяльність транснаціональних корпорацій на світових аграрних ринках, їх роль і значення для економіки розвинених країн і країн, що розвиваються. Увагу приділено аграрній політиці ЄС, а також напрямкам європейського просторового розвитку, безпосередньо пов'язаним з сільською місцевістю, підходам до типізації сільських територій за умов глобалізації. Сформульовано положення, які слід враховувати під час розробки стратегії управління та планування для сільської місцевості.

Вперше досліджено образ ранньомодерної української державності у сучасних польській та російській історіографіях. З'ясовано притаманні польським і російським історикам базові підходи, понятійний апарат, концепції, історіографічні пріоритети. Знаковим наслідком став у російській історіографії розпад досі єдиного концептуального поля на традиціоналістський та модернізаторський табори, а в польській історіографії - маргіналізація концепцій "меча, хреста і плуга", "домової війни" й "єдиного шляхетського народу Речі Посполитої" як платформи для концептуалізації української історії. Найважливішою рисою стало сутнісне зближення базових підходів та інтерпретацій польських, українських істориків і модернізаційної хвилі російської історіографії, що змусило традиціоналістів шукати шляхи імплементації новітніх напрацювань.

Розвинуто окремі теоретичні аспекти дослідження адаптації мігрантів та на основі результатів соціологічного опитування ідентифікувати найгостріші проблеми соціально-економічної адаптації вимушено переміщених осіб у м. Харкові. Уточнено сутність понять адаптації та інтеграції мігрантів. Серед розглянутих у роботі моделей адаптації (інтеграція, асиміляція, сегрегація, маргіналізація) найбільш оптимальною як для окремого індивіда, так і всього суспільства визначено модель інтеграції. Результати опитування вимушено переміщених осіб у м. Харкові показали, що найбільш гострою для них є проблема відсутності власного житла. Наступними за рейтингом важливості є відсутність: коштів на найнеобхідніші речі, роботи загалом та потрібного одягу. У вирішенні своїх проблем вимушені переселенці здебільшого покладаються на себе та на підтримку родичів. Взагалі дослідження виявило позитивні тенденції у соціокультурній адаптації вимушених мігрантів. Так, майже половина з них відчула суттєві чи часткові позитивні зміни у своєму ставленні до місцевих мешканців. Окрім того, і ставлення харків'ян до себе респонденти оцінили як цілком чи переважно доброзичливе. Попри те більшість опитаних прагнуть повернутись на малу батьківщину. Їх рішення і подальші дії залежать від установлення миру і територіальної цілісності України. Результати описаного дослідження слід ураховувати при розв'язанні проблем, пов'язаних із вимушеною внутрішньою міграцією. Розробка науково обгрунтованої програми інтеграції та реінтеграції внутрішньо переміщених осіб становить перспективу подальших досліджень з цієї проблематики.

Проаналізовано специфіку етнонаціональної ситуації на Донбасі як продукту його суперечливої історії та наслідку тривалих соціально-економічних, суспільно-політичних й етнокультурних процесів. Показано, що прагнення державних формувань, у межах яких відбувалося становлення регіону, нівелювати його специфіку, підпорядковуючи її природним потребам, державної стандартизації та уніфікації, перебувало в постійній суперечності з об'єктивним процесом українського націєтворення, крайньою південно-східною околицею якого, власне, і був сучасний Донецький край. У контексті нинішніх проблем націєтворення зроблено спробу окреслити місце Донбасу в модерному українському політичному проекті.

За результатами дослідження соціального виключення уточнено його сутність і визначено відмінності в системі суміжних соціально-економічних категорій: бідність (як фактор та індикатор ризику соціального виключення); депривація (один із різновидів соціального виключення, що передбачає обмежену соціальну співучасть у певній сфері суспільного життя внаслідок наявних позбавлень, в основі яких лежать набуті статуси, соціальні умови та обставини); дискримінація (фактор соціального виключення, що обумовлений порушенням принципу рівності); маргіналізація та люмпенізація (граничні прояви соціального виключення, що обумовлюють формування "соціального дна"). На основі вивчення статистичних даних доведено обмежені можливості для прямого оцінювання масштабів соціального виключення в Україні. В ході оцінки факторів соціального виключення досліджено тенденції та масштаби бідності населення в Україні, в результаті чого доведено вищу об'єктивність та аналітичну цінність показників бідності, визначених на основі фактичного прожиткового мінімуму: 34,9 % його забезпеченості у 2017 р. є істотним проявом збереження ризику низької якості життя та ймовірності соціального виключення для понад третини українського суспільства. Оцінювати масштаби соціального виключення можна на основі показників депривації. Позбавлення за одною ознакою зумовлює соціальне виключення населення лише з певної сфери суспільного життя. Найбільший рівень позбавлень населення в Україні має місце щодо охорони здоров'я, можливостей відпочинку та дозвілля, придбання непродовольчих товарів. В основі повного соціального виключення населення з суспільного життя лежить множинність соціальних позбавлень. Тому задля об'єктивнішого оцінювання масштабів та ризиків соціального виключення запропоновано підхід на основі аналізу депривації за кількома ознаками. Апробація запропонованого підходу з визначенням частки населення, що мають позбавлення за трьома та чотирма ознаками, надає змогу здійснювати коректніші об'єктивні порівняння сукупності передумов формування соціального виключення, а не лише деяких його проявів, що можуть відображати суб'єктивну вищу їх значущість за різними підходами аналітиків та цілями досліджень. Порівняння депривації населення України і відповідними характеристиками європейських країн доводить утримання суттєво вищого рівня матеріальної депривації за кількома ознаками, що провокує загрозу повного соціального виключення груп населення з суспільного життя.

Попри загальну тенденцію до секуляризації в сучасному світі, інститут релігії відіграє важливу роль у соціальному та державницькому розвитку суспільства. Послуговуючись даними європейського соціального дослідження (2008 - 2016) і методикою вимірювання релігійної включеності (С. Сальнікова), яка грунтується на релевантних показниках релігійності (Дж. Біллет), здійснено аналіз рівня та характеру релігійності низки європейських країн. Рівень релігійності є показником суб'єктивної інституційної належності; під характером релігійності розуміємо розподіл змінної "релігійна включеність", яка поділяється на когорти тих, хто належить до основного, модального й маргінального типів релігійної включеності (це тип воцерковленої релігійності), культурного типу (це релігійно-культурна ідентифікація) та неоцерковлених у 1- й 2-му поколіннях. Виявлено, що динаміка інституційної релігійності характерна більшості країн, а у випадку її відсутності динамічними є процеси, пов'язані з характером релігійності. Виняток становить Польща. Незалежно від загального рівня релігійності, аналіз даних щодо 15 країн Європи виявляє такі тенденції релігійних змін, як стабільність (Польща, Франція, Бельгія, Естонія, Чехія), посилення інституційної релігійності (Німеччина, Словенія, Швеція) або її маргіналізація чи посилення секулярних впливів (Португалія, Іспанія, Швейцарія, Нідерланди, Угорщина, Фінляндія, Норвегія). Зниження рівня релігійності в багатьох країнах відбувається за рахунок збільшення когорти неоцерковлених в 1-му та/або 2-му поколіннях.

Розглянуто основні теоретичні питання вдосконалення існуючих систем мотивації представників інтелектуальної праці в Україні. З'ясовано комплекс факторів впливу на характер взаємозв'язків мотивів і стимулів та причини їх внутрішньої конфліктності. Доведено, що конфліктність притаманна як комплексу мотивів із боку найманих робітників, так і стимулів, запропонованих роботодавцями. Показано, що у основі дисгармонічності й антагонізму мотивів і стимулів є поляризація майнового та соціального статусів головних учасників науково-дослідницького і навчального процесів. Наймані робітники інтелектуальної праці ідентифіковані як "низькоресурсні" виконавці, у яких відсутні інституціонально-правові й економічні важелі протидії пануванню адміністративного апарату вишів як "високоресурсних" розпорядників науково-дослідницьким і навчальним процесами. Зроблено висновок щодо першопричин недоцільності домінування виключно конкурентних принципів у процесі ринкових перетворень освітньо-культурної сфери суспільства, що провокує негативні ланцюгові ефекти у інших сферах його життєдіяльності.

Проаналізовано вплив політики держави в сфері вищої освіти на зміни в суспільстві. Рівень розвитку і потреби суспільства, соціальна мета і принципи вищої освіти, сформульовані державою, впливають на особливості системи вищої освіти. В умовах глобалізації та розвитку постіндустріального суспільства вища освіта стає все більш масовою. Це нівелює її цінність на ринку праці. Процес оцінки молодих фахівців стає все більш складним. Вища освіта сприяє трансформації соціальної природи основних компонентів соціальної структури. Виникають нові економічні класи, прошарки і страти, з соціальними протиріччями. Зростає маргіналізація. Немає ефекту масштабного підвищення соціального престижу освіти та кваліфікації. Прямою функцією вищої освіти стає відтворення не тільки соіальної структури суспільства, але й існуючих соціально-класових і соціально-професійних протиріч. Масова свідомість сприймає такий стан як соціальну несправедливість. Для України ця проблема особливо актуальна. Професійне становлення молоді супроводжується критичною оцінкою "суспільства минулого" і ще несформованою "моделлю майбутнього". Крім того, особливістю системи вищої освіти в Україні є те, що процеси її реформування і вдосконалення відбуваються одночасно зі змінами соціально-економічних умов в країні, отже проблеми не можуть вирішуватися на підставі власного попереднього досвіду. Автор вважає, що необхідно переосмислити функції системи державного та політичного управління. Подолати стереотипне уявлення взаємин держави та інших учасників нетільки сфери вищої освіти, але й в контексті політичної трансформації суспільства загалом. Зміни у системі вищої освіти мають призвести до змін в соціальній структурі суспільства. Відповідно, повинна бути скоригована державна освітня політика.

Вихідною ідеєю є уявлення про маргінальність як екзистенціал "буття-в-переході", буття на межі. Проаналізовано просторовий та темпоральний виміри сутності маргінального у їх взаємозв'язку. Систематизуються різні модуси маргіналізації в розрізі її сфер, суб'єктів та агентів. Зазначено, що процес маргіналізації і сьогодні традиційно детермінується зовнішніми чинниками. Проте їх вплив сьогодні набагато сильніше опосередкований та визначений наперед екзистенцій ним переживання власного пограничного стану та ускладнення ідентифікаційних процесів. Стверджено домінуючий вектор розгортання маргіналізації в постмодерному суспільстві у напрямі від визначальної суб'єктивованої внутрішньої динамічної тенденції до об'єктивованих зовнішніх соціально-економічних та соціокультурних локальних втілень. Розкрито характерні риси та поступ трансформацій проявів та форм маргінального в різні історичні епохи. Обгрунтовується зростання масштабів та інтенсивності динаміки процесів маргіналізації в умовах урбанії, при чому зауважується, що тенденції урбанізації як зміни міського середовища життєдіяльності людини та маргіналізація як тенденція соціокультурних трансформацій постають непросто взаємопов'язаними, а посилюючими одна одну. У дослідженні вибудовується послідовність взаємодії різних модусів маргіналізації, при чому соціально-економічний модус займає положення фундаментального у його рефлексивному взаємозв'язку з особистісно-індивідуальним модусом. Власне соціокультурні умови маргіналізації представлені в українському суспільстві різнобічно та достатньо різноманітно торкаються питань етнічної ідентичності, мови, релігії, народної культури та побуту, проте історично сформовані як плюральні, то ж набувають свого потужного звучання лише у комбінації з іншими (фізичними, соціально-економічними, соціально-психологічними, індивідуально-особистісними тощо). І все ж, не дивлячись на те, що економічні чинники як і раніше постають базою маргіналізаційних процесів, все ж свого сучасного оформлення в постмодерному суспільстві вони отримують лише через реалізацію екзистенційно вкоріненої в людині глибинної сутності маргінального як прагнення зміни. Тож, запити безпеки гуманітарного простору країни, його гармонізації, збереження гуманістичних основ українського суспільства так необхідних для сталого розвитку, відтворення та збереження людського потенціалу мають відштовхуватись від якісної зміни розгортання маргінальності як феномену в сучасному суспільстві у її русі від маргінальних осередків до цілковито маргіналізованих мас. Зазначено, що у таких умовах маргінальна свобода постає одночасно і загрозою, тобто внутрішнім рушієм, поштовхом транзитивних процесів, і новим середовищем зростання людського гуманізму, свободи вибору, толерантності та можливостей само ідентифікації без її жорсткого прив'язування до чинників зовнішнього соціального впливу.