Розкрито поняття постмодернізації та надано його сучасне визначення. Наведено авторську інтерпретацію основних дискурсних опозицій модернізму та постмодернізму. Вперше введено до наукового обігу поняття "синтагма", яке більш адекватно, ніж поняття "парадигма", описує феномен постмодернізації сучасного суспільства.

Розглянуто ключові проблеми неориторики та функціональної семантики. Охарактеризовано вплив естетичної культури на прагматичну еквівалентність перекладу тексту. Проаналізовано особливості відтворення українських реалій у сучасній французькій мові. Значну увагу приділено національній термінології у контексті культурного діалогу дистантноконтактуючих спеціальних мов, ролі складнопідрядних речень із кореляційним зв'язком частин у побудові тексту-розповіді, мемуаристиці російських письменників у паризьких емігрантських періодичних виданнях 1920 - 30 рр., а також тенденціям розвитку російської літератури доби постмодернізму.

Запропоновано двомовне (українсько - англійське) видання матеріалів першої в Україні міжнародної конференції, присвяченої нагальним проблемам найновітнішого періоду літератури США: постмодернізму, мультикультуралізму, поетичним процесам і постатям, критичним школам. Висвітлено доповіді провідних дослідників США, України, Росії, Білорусії та молодих науковців-американістів.

Розглянуто феномен діяльності як предмет філософського аналізу, наміри, проблеми, труднощі постмодернізму як філософії сучасного світоосягнення. Проаналізовано ідеал держави у філософії Л.Барановича, неораціональність як спосіб порозуміння, інфантильність і зрілість у людському бутті, традиційні та нові контексти віри як акту усвідомлення.

Визначено смислові контури і межі поняття "постмодернізм", поширеного в західній культурі, і виявлено його специфіку в архітектурі. У графічній формі розкриваються основні засади теоретичних праць та маніфестів. Досліджується історія постмодерністського руху в архітектурі. Розташовані в хронологічній послідовності, найбільш значущі факти архітектурної історії постмодернізму не творять єдиного вектора, а покликані дати уявлення про живий, неоднорідний архітектурний процес у всій мозаїчності його імен, дат, подій. Представлено коротку антологію. У ній подано вибрані фрагменти виступів, статей, монографій і декларацій провідних теоретиків і практиків західної архітектури. Це своєрідний, широкий за спектром ідей і проблем архітектури, парад фахових концепцій. Він відображає найхарактерніші погляди на постмодернізм - від апологетичних до полемічних докорів. Наведено словник основних термінів архітектури 1970-1980-х років. Понятійний апарат обіймає широке коло питань, від загальних концептуальних положень до різних аспектів архітектурної практики. Серед основних тем, відображених у словнику - напрями та школи західної архітектури останніх десятиріч, ставлення архітектора до споживача, соціальні аспекти роботи архітектора, система художньо-композиційних прийомів і засобів архітектури, містобудівні концепції.

Досліджено механізми взаємодії архітектури і філософії - дискурсивні умови комунікації та функціонування значень в архітектурі, зокрема, архітектурі постмодернізму. Охарактеризовано проблему репрезентативності (властивості відображати ідеї світоустрою) як центральну для архітектури, розглянуто природу та принцип дії репрезентативного механізму, соціокультурні аспекти питання, позиції щодо "постмодерної історичності" та адекватності архітектурного формовиявлення та інтерпретації.

Висвітлюються деякі дискусійні питання сучасної української літератури та культури, а також функціонування різних критично-філософських стилів, зокрема, постмодернізму, структуралізму, екзистенціалізму та ін. У цьому контексті аналізуються діяльність і праці вітчизняних та зарубіжних мислителів, культурних діячів та письменників - В.Стуса, Я.Дашкевича, М.Монтеня, Дерріди.

Висвітлено актуальні проблеми поетики й естетики класичної літератури Ренесансу та епохи романтизму. Розглянуто специфіку формування есеїстичної стилістики у художньому просторі "Анатомії меланхолії" Р.Бертона (1621 р.). Проаналізовано модерністську рецепцію творчості ірландського поета першої половини XIX ст. Д.Менгена. Запропоновано нове бачення провідних мотивів, що характеризують образ Стівена Дедала у романах Д.Джойса "Улісс" і "Портрет художника в юності". Значну увагу приділено біблійній проблематиці у комічних романах-фантазіях М.Спарка, а також інтерпретації ідей та уявлень Платона у романістиці А.Мердока.

Висвітлено проблеми сучасної практичної філософії як прикладної етики, розроблені на засадах комунікативної парадигми К.-О.Апель, Ю.Габермас, Д.Бьолер, В.Кульман, П.Ульріх, В.Гьосле. Це проблеми дискурсивного обгрунтування принципів моралі, взаємовідношення універсалістських норм із цінностями традиційних етносів соціокультурних життєвих форм, функціонування моральних належностей у системах сучасного суспільства - політиці, економіці, науці тощо. Зміст комунікативної теорії розкрито у порівнянні з класичною філософією моралі та на тлі дискусій її представників з теоретиками постмодернізму, неоконсерватизму, комунітаризму, неомарксизму, системної теорії тощо. Обгрунтовано значення комунікативної етики відповідальності з метою ціннісної переорієнтації та духовно-морального оновлення суспільства, розв'язання політичних та етнічних конфліктів, вирішення екологічних проблем.

Розгляднуто основний парадокс епістемологічної картини світу в умовах культури постмодернізму: феноменологічна методологія дослідження форми свідомості трансформується у семіотичну, коли в межах цієї форми виявляються культурні структури. Культура проявляє себе як текст стосовно форми свідомості. Символи свідомості переходять при цьому у культурні утворення - знаки.

Осмислено іманентну креативну логіку літературного процесу як аспект онтологічних культуротворчих відношень у ході дослідження реалій, репрезентованих українською, російською та західноєвропейськими літературами, хронологічно локалізованих у ряді історичних періодів - від середньовіччя до сучасності - та конститутивних для різних планів літературогенези: актуалізації міфопоетичних свідомісних архетипів, рефлексії категоріальної семантики жанру, рецепції філософських та ідеологічних концепцій, інтертекстуалізації та формування поетики літературного твору. Висвітлено функціональність християнізації світогляду в жанрогенезі української та російської легенди. Визначено особливості рефлективного аспекту жанроутворення у західноєвропейських літературах Відродження. Охарактеризовано чинники культурного феномену "зламу століть" та своєрідність його літературної складової. Виявлено жанрові модифікації російського нарису кінця ХІХ ст. Досліджено формотворчу продуктивність міфопоетичного мислення в сучасному соціокультурному контексті. Проаналізовано генеровані літературною рефлексією ХХ ст. концепції постмодернізму. Наведено поетологічний план вивчення літературних творів на основі досліджень рецепції ряду міфологем, принципів та складових образотворення, особливостей часопросторової організації та інтертекстуальності у зразках української та російської літератур ХІХ та ХХ ст.

Систематизовано європейську традицію теорії інтерпретацій. Наведено поняття герменевтики, описано перші системи інтерпретації (кабалістику, античну і християнську герменевтику). Розглянуто наукову інтерпретацію герменевтики, феноменологію, філософську герменевтику, психоаналіз, фемінізм, екзистенціалізм. Висвітлюються проблеми семіотики та структуралізму, постмодернізму (постструктуралізму), герменевтики як літературної естетики, показано синтетичний характер сучасної української прози, а також стиль і час у зарубіжній прозі ХХ ст.

Досліджено взаємозв'язок соціального та біологічного у теорії девіантної поведінки особистості, вплив телебачення на агресивну поведінку у дітей та молоді, а також роль фізичного виховання у формуванні належного психофізіологічного стану професійного керівника-лідера. Значну увагу приділено тенденціям постмодернізму в сучасній українській камерній музиці, концептуальним засадам мистецької освіти в Україні на прикладі організації театральної освіти в Україні у 90-ті роки ХХ ст., альтовій сонаті Д.Шостаковича, єврейським народним пісням релігійно-національного змісту тощо.

Розглянуто коло питань: чи можна сьогоднішню Україну охарактеризувати як постмодерне суспільство; в яких сферах суспільного життя проявляються риси постмодерну; яким є "постмодерний нігілізм" в Україні; чому основною відмінністю українського варіанта постмодернізації є не переосмислення, а відмова від цінностей.

Роботу присвячено дослідженню складних стильових процесів у камерній музиці сучасних українських композиторів. Вперше до наукового обігу українського музикознавства залучено абсолютно новий матеріал - 22 твори 15-ти композиторів, серед яких: "Скерцо" О.Скрипника, "Музика Рудого лісу" Є.Станковича, "Концерт-триптих" І.Карабиця тощо. Зроблено аналітичні спостереження над творами під кутом зору постмодерністського світогляду, що домінував наприкінці ХХ ст.

Рассмотрен процесс трансформации авторского начала в массовой художественной культуре на фоне постмодернистских тенденций, различие и идентичность постфеминизма и постмодернизма, философский и культурологический смыслы женского начала в постмодерне, роль декоративно-прикладного искусства в постмодернистской интерпретации. Проанализированы информационные технологии в контексте ситуации постмодерна, проблемы развития творческого мышления как процессуального аспекта креативности, постмодернистские ситуации и их эпистемологические особенности. Предложен постмодернистский подход в осмыслении самодостаточно-экстатического озарения при рациональном и иррациональном рассмотрении.

Розглянуто постмодернізм як новітню методологію соціального пізнання та об'єктивну характеристику соціальної реальності. Проаналізовано трансформаційні процеси в сучасному українському суспільстві в контексті теорії постмодерну. Згідно з наведеною теорією ознаками сучасного українського трансформаційного суспільства є парадокс та формування віртуальної свідомості, завдяки якій людина набуває здатності оперувати з уявною реальністю як зі справжньою тощо.

Досліджено національну музичну мову як феномен історії музики та семіотичну систему, а також у дискурсі постмодернізму. Висвітлено музичну мову Миколи Лисенка як визначальний етап національного семіотичного процесу. Розглянуто українську церковну музику та процес становлення національної музичної мови, проаналізовано особливості її розвитку в першій третині ХХ ст. Охарактеризовано галицьку композиторську школу в контексті становлення національної музичної мови. Вивчено національний музичний семіоз за умов стратифікації мовно-стильового процесу.

Аналізується проблема засобів та методів позараціонального структурування інформації. Жанр розглядається як базовий структурний елемент, який визначає основні світоглядні параметри соціально-психологічного виявлення людини. Показано сутність жанру, параметри жанрового мислення. Висвітлюється соціальна прагматика жанровості, проблема якості, кількості та мінливості інораціональної інформації. Описуються художні образи основних ідей дослідження, інораціональні перетворення інформації, традиції та перспективи культури, здійснений інораціональний погляд на проблему постмодернізму.

Розкрито зміст і сутність світового та вітчизняного історико-філософського процесу. Висвітлено історичні типи філософування. Досліджено сучасну світову філософію, зокрема філософію прагматизму, тоталітаризму, ірраціоналізму, екзистенційну філософію та філософський постмодернізм. Охарактеризовано українську філософію докласичної доби, класичної доби, українську філософію другої половини ХІХ ст., а також новітню українську філософію.