Висвітлюються проблеми стилізації та її семіотичних механізмів на прикладі творів українських письменників - О.Вишні, М.Хвильового, П.Куліша, О.Ольжича, І.Багряного та інших. Аналізуються результати наукових досліджень стилізації, що проводились вітчизняними та зарубіжними вченими-літературознавцями М.Бахтіним, С.Скварчинською, С.Бальдусом, М.Гловінським, К.Долининим, В.Троїцьким, Р.Якобсоном та їх послідовниками.

Розглянуто семантику мотивів як основний засіб комунікації у народному мистецтві, основні мотиви угорського орнаменту в контексті світової системи знаків, зміст та значення їх в угорській культурі, а також значення кольору в народному костюмі та вишивці угорців.

Рассмотрены семантика мотивов как основное средство коммуникации в народном искусстве, основные мотивы венгерского орнамента в контексте мировой системы знаков, смысл и значение их в венгерской культуре, а также значение цвета в народном костюме и вышивке венгров

This article deals with: the semantics of the motifs as the main mains of communication in the folk art; the main motifs of the Hungarien ornament in the context of the world sign system; their contents and meaning in the Hungarien culture; the meaning of colour is the national costume and embroidery of the Hungariens.

Розкрито значення та поняття аплікації як виду декоративно-ужиткового мистецтва. Запропоновано класифікацію аплікації за змістом, видами, технологією виготовлення та використання різноманітних матеріалів. Розглянуто засоби виразності в аплікації.

Раскрыты значение и понятие аппликации как вида декоративно-прикладного искусства. Предложена классификация аппликации по содержанию, видам, технологиям изготовления и использования различных материалов. Рассмотрены способы выразительности в аппликации.

In article value and concept of application as kind of arts and crafts are considered. Classification of application by the contents, kinds, manufacturing techniques and uses of various materials is shown. Ways of expressiveness in application are considered.

Сформульовано головні принципи стилізації як формотвірного процесу, явища, що охопило різноманітні галузі декоративно-прикладного мистецтва та дизайну. Розглянуто деякі питання і приклади роботи з художньою формою в графічному дизайні. Висвітлено проблему усвідомлення стилізації як творчої методології, що розвивається своїм шляхом, незалежно від реалістичного мистецтва. Розкрито механізм формально-знакового інструментарія, який дозволяє зрозуміти технологію роботи з початковим природним об'єктом. Матеріал може бути використаний для викладання основ композиції і формотворення у закладах за напрямком з дизайну й образотворчого мистецтва.

Article formulates basic principles of stylization as a formation of form process, phenomenon engulfing different regions of the decorative-applied art and design. The questions of origin are examined, development and substantive provisions in teaching to the graphic design. The problem of awareness of styliza-tion as creative methodology developing by the way is affected, regardless of realistic art. The mechanism of formal-sign tool allowing to understand technology of work with an initial naturalobject opens up.

Проведено порівняльний аналіз явищ англійської та української романтичної поезії, які вміщено до контексту преромантичного етапу романтизму, народно-фольклорної, історико-поетичної та байронічної течій. Виявлено типологічні збіги та розходження між англійськими та українськими преромантичними фольклорно-літературними збірниками давньої поезії, поетичними містифікаціями та стилізаціями, романтичними баладами та піснями, історико-романтичними поемами. Дістала подальшого розвитку проблема українського байронізму як специфічного літературного явища, зумовленого суспільно-історичними умовами та індивідуально-авторськими моментами. Подано характеристику трансформацій байронічної поеми, байронічного героя та байронічних ліричних мотивів українськими поетами-романтиками. З'ясовано специфіку орієнталізму англійської та української романтичної поезії.

Розглянуто елегію як художній феномен російської та української музичних культур ХІХ - ХХ ст. Проаналізовано моделювання жанрового інваріанта, генотипу, жанрово-інтонаційного комплексу елегії. Висвітлено основні етапи розвитку двох національних форм екзистенції музичної елегії - російської та української, історико-стильову динаміку жанру елегії, процеси жанротворення у ХХ ст. Визначено три жанрово-стилістичні моделі з умовною назвою "стилізація жанру", "авторська концепція жанру" та "quasi-жанр".

Здійснено всебічний аналіз поетики та жанрових особливостей "Итальянских новелл" та повісті "Микеланджело". Доведено, що важливу роль в цих творах Д.Мережковського відіграють символи, інтертекст та міфопоетика. Показано, що його новели стилізовані під новелістику італійського Ренесансу та утворюють цикл, а повість є "новим міфом" про Художника - Творця. Дані твори розглянуто в широкому контексті творчого доробку письменника періоду межі століть (трилогії "Христос и Антихрист", "Вечные спутники", "Л.Толстой и Ф.Достоевский"), його творів емігрантського періоду ("Данте") та літератури російського символізму та постсимволізму. Висвітлено тісний зв'язок "Итальянских новел" та повісті-міфу "Микеланджело" з загальними релігійно-філософськими та художньо-естетичними концепціями Д.Мережковського. Доведено, що ці твори є важливою частиною єдиного "тексту" автора. З'ясовано, що мала проза та повість митця своєрідно відобразили загальні тенденції розвитку літератури "срібного століття": процес оновлення історично сформованих жанрів новели та повісті за рахунок стилізації, інтертексту, міфопоетики та широкого використання образів-символів, що дозволило уточнити внесок письменника-символіста в розвиток модерністської літератури.

Досліджено явище стилізації усно-розмовної мови в текстах, які створили сучасні українські драматурги - І.Андрусяк, І.Бондар-Терещенко, Я.Верещак, Н.Ворожбит, О.Гончаров, Л.Демська, В.Діброва, К.Демчук, О.Ірванець, О.Кирилова, О.Миколайчук-Низовець, Н.Неждана, О.Погребінська, В.Сердюк, О.Сліпець, В.Фольварочний, С.Щученко. На тлі загальної тенденції до демократизації літературної мови, лібералізації норм, використання в художніх текстах периферійних пластів лексики (зниженої, вульгаризмів, жаргонізмів, арготизмів) простежено механізми активної взаємодії усно-розмовних і книжних елементів, визначено засоби інтелектуалізації мовних партій персонажів. Із використанням методу стилістичного експерименту виявлено особливості функціонування усно-розмовних одиниць у текстах сучасної драми. Застосовано метод соціолінгвістичного аналізу з метою диференціювання мовно-соціальних типів, виявлення часових і соціальних маркерів, а також з'ясування місця сучасного драматургійного дискурсу в розвитку літературної мови. За допомогою методу інтерпретування декодовано факти художньої мови та визначено їх рецепцію, зважаючи на стилістичну доцільність. За методом асоціативно-семантичного та компонентного аналізу вивчено лексичні та фразеологічні явища сучасних драм, установлено відношення синонімізації та механізми гри слів.

Проведено комплексне дослідження багатогранних глибинних інтертекстуальних зв'язків поетичної творчості П.Целана з літературою німецькомовного культурного простору (Гельдерліна, Рільке, Тракля, Кафки) та художніми феноменами інших національних літератур (румунським сюрреалізмом, французькими символістами та модерністами, насамперед Бодлером, Малларме, Верленом, Рембо, Валері, Аполлінером, Еллюаром, Рене Шаром, Анрі Мішо, а також російською лірикою пореволюційної доби, зокрема, творчістю О.Блока, С.Єсєніна, О.Мандельштама, В.Хлєбнікова, М.Цвєтаєвої та міфологічними парадигмами єврейської містики). Обгрунтовано, що інтертекстуальність є однією з основних ознак целанівської лірики, в художньому космосі якої відбувається моделювання "паралельного світу" з фрагментів і скалок духовного буття людства шляхом інтертекстуального згущення поетичної мови ("коагуляція", "інтертекстуальна інфільтрація"). Виявлено, що основними формами целанівської транстекстуальності є цитата, епіграф, ремінісценція, парафраза, алюзія, стилізація, пастіш, які поет узагальнено називає "датами". Підкреслено діалогічну природу лірики П.Целана, що артикулюється як перманентна розмова з жертвами Голокосту та базується на засвоєнні ідей М.Бубера та О.Мандельштама. Розкрито естетичні погляди поета, відображені в його есе, листах, поетологічних промовах.

Розглянуто особливу роль Біблії як джерела містерійного сюжетно-образного матеріалу, проаналізовано авторський текст-міф як один із способів трансформації містерійних сюжетів. Зазначено, що драми кінця ХІХ - ХХ ст. позначені своєрідним синкретизмом символізму та містерійності, а стилізація постає головним засобом трансформації містерійних сюжетів у "пророчих" п'єсах та релігійно-християнських драмах. Висвітлено парадигми художнього конструювання містерійних сюжетів, образів та конфліктів у процесі їх трансформації, виявлено традиції містерійного сюжетотворення в п'єсах драматургів діаспори.

Досліджено питання стосовно угорської вишивки Закарпаття як домінантного засобу декоративного оформлення інтер'єру житла, церковних атрибутів та одягу. Висвітлено історичні умови розвитку цього виду мистецтва на Закарпатті у хронологічних межах XIX - перша чверть XX ст. Виявлено стилістичні особливості та регіональні взаємовпливи загальних історико-культурних процесів, що відбувалися на території колишньої Австро-Угорщини. Вивчено художньо-функціональну суть вишивки в угорському костюмі. Розглянуто техніку виконання та композицію орнаменту, які доповнено схемати та таблицями. Зазначено, що своєрідна стилізація мотивів угорської орнаментики доводить її змістовність і філософське підгрунтя, що є важливим чинником для виявлення семантики вишивки угорців Закапаття.

Проведено системний аналіз розвитку французького сюрреалізму та його рецепції в Україні, розглянуто аспекти мовної, лінгвориторичної, комунікативної, культурної та перекладацької компетенції французьких та українських авторів. Визначено зв'язок на межі української та французької культур, між різними видами мистецтва (насамперед літературою та живописом), який ілюструють стилізації Г.Аполлінера ("Відповідь запорожців турецькому султанові"), твори Б.Сандрара, переклади поезії Т.Шевченка, проведені Л.Арагоном, Е.Гільвиком, Ш.Стерном і Ж.Лафон, а також літературні твори французьких сюрреалістів, на яких позначився вплив образотворчого мистецтва українських художників і скульпторів, що працювали у Франції (О.Архипенко, М.Бойчук та ін.). Матеріалізовано зустрічний процес (рецепцію французького сюрреалізму в Україні) у парафразах і стилізаціях (парафрази О.Зуєвського), а також частково у зразках західноукраїнської авангардної поезії перших десятиліть ХХ ст. (З.Бережан, В.Хмелюк, Б.-І.Антонич). Висвітлено пласт прекладів поезії французького сюрреалізму українською мовою (розглянуто переклади творів Г.Аполлінера, Ж.Превера та А.Мішо). Акцентовано увагу на вмінні перекладачів адекватно оцінити комунікацію, співвіднести свої інтенції з вибором вербальних і невербальних засобів, узгодити коди. Доведено, що вплив французьких сюрреалістичних літературних зразків безпосередньо позначився на інтуїтивізмі Нью-Йоркської групи та сюрреалістичних візіях Київської школи.

Розкрито специфіку вияву у прозі В. Дрозда іронії як невід'ємної складової художнього стилю письменника. Зазначено, що іронія у творах автора виражається у різний спосіб. Описано прозу В. Дрозда, для якої характерні експерименти зі словом, мовна гра в різних її проявах, зокрема, буквалізація метафор і парономазія; обігрування канцеляризмів, мовних штампів, що вживаються в несподіваних контекстах; автокоментарі персонажів і автора, які створюють смислові двозначності, змішування стилів та стилізація з елементами пародійності. Доведено, що іронічні настанови В. Дрозда впливають на зовнішню та внутрішню структури його повістей і романів. Визначальний мотив у текстах прозаїка - мотив гри. Проаналізовано важливу роль об'єктивного (іронія долі) та суб'єктивного (самоіронія) типів іронії у творчості письменника. Наголошено, що незмінна особливість стилю творів В. Дрозда - іронія як принцип ставлення до дійсності та єдиний спосіб висловити власну точку зору.

Визначено, що специфіка лірики І. Еренбурга зумовлена його творчою еволюцією від символізму до соціалістичного реалізму, що співіснувала в його доробку з прозою та публіцистикою. Зазначено, що основними поетикальними прийомами лірики митця в ранній період творчості є стилізація та різні форми інтертексту, характерні для російської поезії того часу. Проаналізовано поезії "класичного" періоду й останніх років життя поета, які підбивають підсумок його творчого шляху.

Проаналізовано генологічні джерела поезії київських митців-неокласиків О. Бургардта (Юрія Клена), М. Драй-Хмари, М. Зерова, М. Рильського, П. Филиповича. Проведено паралелі між двома феноменами класицистичного типу - українською неокласикою та античним класицизмом. Розглянуто роль традиційних сюжетно-образних і жанрово-строфічних структур у неокласичній поетиці. Проаналізовано трансформацію в оригінальній поезії неокласиків таких античних жанрів, як елегія, епіграма, ідилія та жанри панегіричної типології за такими напрямками, як стилізація, карнавально-сміхова стилізація та пародіювання, наслідування, архаїзуючі інновації, інтерсеміотична інтерпретація жанрів.

Проанализированы генологические источники поэзии киевских художников-неоклассиков О. Бургардта (Юрия Клена), М. Драй-Хмары, Н. Зерова, М. Рыльского, П. Филиповича. Проведены параллели между двумя феноменами классицистического типа - украинской неоклассикой и античным классицизмом. Рассмотрена роль традиционных сюжетно-образных и жанрово-строфических структур в неоклассическй поэтике. Проанализирована трансформация в оригинальной поэзии неоклассиков таких античных жанров, як элегия, эпиграмма, идилия и жанры панегирической типологии по таким направлениям, как стилизация, карнавально-смеховая стилизация и пародирование, наследование, архаизирующие инновации, интерсемиотическая интерпретация жанров.

Акцентовано увагу на викладанні дисциплін "Академічний живопис", "Академічний рисунок", "Композиція", яке здійснюється з акцентом на аналітично-конструктивний підхід до вивчення натуральних постановок, що має на меті розвиток образної уяви, просторового мислення, цілісності бачення художника-конструктора, творчого осмислення об'єкта зображення та характерності його відтворення на папері. Визначено, що під час виконання завдань з живопису та рисунку студенти вчаться вирішувати проблеми композиційного характеру, розвивають вміння вибирати точку зору на об'єкт, здійснювати композиційне розташування об'єктів зображення на форматі. Зроблено висновок, що досконало оволодівши основними законами, правилами та методами образотворчої грамоти під час вивчення мистецьких дисциплін, дизайнер-початківець стає здатним до творчої, інтуїтивно-логічної переробки об'єктів зображення, тобто стилізації, відбирає головні визначальні риси для лаконічного та естетичного вираження загальної форми та змісту.

Акцентировано внимание на преподавании дисциплин "Академическая живопись", "Академический рисунок", "Композиция", которое ведется с акцентом на аналитическо-конструктивный подход в изучении натуральных постановок, что нацелен на развитие воображения, пространственного мышления, целостного видения художника-конструктора, творческого осмысления объекта изображения и характерности его отображения на бумаге. Определено, что при выполнении заданий по живописи и рисунку студенты учатся решать проблемы композиционного характера, развивают умение выбирать точку зрения на объект изображения на формате. Сделан вывод, что в совершенстве овладев основными законами, правилами и методами изобразительной грамоты при изучении художественных дисциплин, дизайнер-новичок становится способным к творческой, интуитивно-логической переработке объектов изображения, то есть стилизации, отбирает главные и решающие черты для лаконического и эстетического выражения общей формы и содержания.

Рассмотрены методы декоративной стилизации на занятиях дисциплины «Основы композиции». Проанализировано развитие творческих способностей студентов ДПИ средствами декоративной стилизации.

Розглянуто методи декоративної стилізації на заняттях дисципліни «Основи композиції». Проаналізовано розвиток творчих здібностей студентів ДПІ засобами декоративної стилізації.

The article considers the methods of decorative stylization of discipline «Composition Bases». The author shows the development of students` creative abilities of DPI by means of decorative stylization.

Розглянуто другу за часом написання збірку М. Кічури як важливий документ, що засвідчує процес кристалізації стилю автора. На основі аналізу образно-мотивних особливостей поезій установлено роль фольклорних джерел у формуванні авторського почерку: первинна стилізація фольклору змінилася його переробкою в психологічному ракурсі, а потім - у модерністсько-експериментаторському, у результаті чого стиль поета набув виразних ознак сецесії.

Досліджено форми інтертексту та функція стилізації в драматургії М. С. Гумільова. Наголошено, що поетом створений власний "театр", у центрі якого перебуває особливий тип героя, що загалом збігається з типами ліричних героїв його поезії. У кожній з написаних п'єс герой опиняється в ситуації складного вибору, коли випробовується його характер, сила духу, кохання, віра, форма його життєтворчості та життєвий подвиг, оскільки героїзм у різних проявах сприймався письменником як духовність. Претекстами його п'єс є літературні твори. Для М. Гумільова важливий їх стиль, а також точка зору на світ і людину, що використовується в п'єсах для досягнення власних художніх цілей. Відбір претекстів був обумовлений завданням, яке стояло перед М. Гумільовим. Воно відповідає загальним художнім шуканням поета та засадам акмеїстичної програми з її вимогою ясності й простоти, повернення до першоджерел творчості ("адамізм") та є внутрішньо полемічним щодо символізму. Акмеїзм передбачав і створення нового героя. В індивідуальному художньому проекті М. Гумільова це був герой-воїн, поет, мисливець, мандрівник. У драматургії розроблялися й розвивалися найважливіші для його поезії та прози основні проблеми, сюжети та мотиви, тип героя. Використання стилізації дозволило М. Гумільову суттєво підвищити семантичну ємність його творів, що ще й сьогодні викликають цілу низку читацьких асоціацій та потребують розшифрування й інтерпретації.

Проаналізовано есеїстику о. Василя Мельника - греко-католицького священика, поета, прозаїка, драматурга, громадського діяча, учасника літературного об'єднання "Логос" у міжвоєнний період ХХ ст. - з погляду впливу sacrum-у на його художнє мислення. Класифіковано есеї о. В. Мельника за тематикою, визначено провідні мотиви, домінантні образи, простежено біблійні алюзії та стилізація у творах. За результатами аналізу зауважено, що есеї о. В. Мельника подібні до молитов, зокрема, псалмів, як на рівні настроєності, так і на рівні поетики. Письменник любить риторичні запитання, апеляцію до читача, спонукає до роздумів незакінченими, неповними реченнями, в окремих творах простежується рима, найбільш вживаною риторичною фігурою є анафора. Стверджено, що есеї о. В. Мельника (Лімниченка) найбільш повно розкривають світоглядні особливості та літературний талант автора.

Проанализирована эссеистика о. Василия Мельника - греко-католического священника, поэта, прозаика, драматурга, общественного деятеля, участника литературного объединения "Логос" в межвоенный период ХХ в. - с точки зрения влияния sacrum-а на его художественное мышление. Классифицированы эссе о. Василия Мельника по тематике, определены ведущие мотивы, доминантные образы, прослежены библейские аллюзии и стилизация в произведениях. По результатам анализа отмечено, что эссе о. Мельника подобны молитвам, в частности псалмам, как на уровне настроенности, так и на уровне поэтики. Писатель любит риторические вопросы, апелляцию к читателю, побуждает к размышлениям незаконченными, неполными предложениями, в отдельных произведениях прослеживается рифма, наиболее употребительным риторической фигурой является анафора. Утверждается, что эссе о. В. Мельника (Лимниченко) наиболее полно раскрывают мировоззренческие особенности и литературный талант автора.

The essay writings by priest Vasyl Melnyk possess all the features of poetry in the prose. They became the continuation of his lyrics.