Розглянуто елегію як художній феномен російської та української музичних культур ХІХ - ХХ ст. Проаналізовано моделювання жанрового інваріанта, генотипу, жанрово-інтонаційного комплексу елегії. Висвітлено основні етапи розвитку двох національних форм екзистенції музичної елегії - російської та української, історико-стильову динаміку жанру елегії, процеси жанротворення у ХХ ст. Визначено три жанрово-стилістичні моделі з умовною назвою "стилізація жанру", "авторська концепція жанру" та "quasi-жанр".

  Скачати повний текст

Здійснено всебічний аналіз поетики та жанрових особливостей "Итальянских новелл" та повісті "Микеланджело". Доведено, що важливу роль в цих творах Д.Мережковського відіграють символи, інтертекст та міфопоетика. Показано, що його новели стилізовані під новелістику італійського Ренесансу та утворюють цикл, а повість є "новим міфом" про Художника - Творця. Дані твори розглянуто в широкому контексті творчого доробку письменника періоду межі століть (трилогії "Христос и Антихрист", "Вечные спутники", "Л.Толстой и Ф.Достоевский"), його творів емігрантського періоду ("Данте") та літератури російського символізму та постсимволізму. Висвітлено тісний зв'язок "Итальянских новел" та повісті-міфу "Микеланджело" з загальними релігійно-філософськими та художньо-естетичними концепціями Д.Мережковського. Доведено, що ці твори є важливою частиною єдиного "тексту" автора. З'ясовано, що мала проза та повість митця своєрідно відобразили загальні тенденції розвитку літератури "срібного століття": процес оновлення історично сформованих жанрів новели та повісті за рахунок стилізації, інтертексту, міфопоетики та широкого використання образів-символів, що дозволило уточнити внесок письменника-символіста в розвиток модерністської літератури.

  Скачати повний текст

Розкрито специфіку вияву у прозі В. Дрозда іронії як невід'ємної складової художнього стилю письменника. Зазначено, що іронія у творах автора виражається у різний спосіб. Описано прозу В. Дрозда, для якої характерні експерименти зі словом, мовна гра в різних її проявах, зокрема, буквалізація метафор і парономазія; обігрування канцеляризмів, мовних штампів, що вживаються в несподіваних контекстах; автокоментарі персонажів і автора, які створюють смислові двозначності, змішування стилів та стилізація з елементами пародійності. Доведено, що іронічні настанови В. Дрозда впливають на зовнішню та внутрішню структури його повістей і романів. Визначальний мотив у текстах прозаїка - мотив гри. Проаналізовано важливу роль об'єктивного (іронія долі) та суб'єктивного (самоіронія) типів іронії у творчості письменника. Наголошено, що незмінна особливість стилю творів В. Дрозда - іронія як принцип ставлення до дійсності та єдиний спосіб висловити власну точку зору.

  Скачати повний текст

Досліджено в соціальній філософії проблему - стиль життя, яку проаналізовано в широкому соціально-історичному та культурологічному контексті. Зазначена проблема є однією з істотних для розуміння специфіки здійснення процесів самоідентифікації та самореалізації людини. Значну увагу приділено соціально-психологічному аспекту означеної проблеми, що дозволяє визначити стиль як індивідуально-своєрідну цілісну систему стійких засобів та форм опосередкування особистістю об'єктивних умов її життєдіяльності. Показано зв'язок стильової проблематики з морально-естетичними вимірами людського буття та досліджено такий їх вияв, як стилізація, що осмислюється насамперед як форма особистісної самореалізації людини в соціокультурній ситуації постмодерну. За умов соціальних трансформацій, що супроводжуються руйнуванням усталених світоглядних та ціннісних орієнтацій, найбільш поширеними формами стилізації життя запропоновано вважати соціальну мімікрію, соціальний міметизм, інсценування тощо.

  Скачати повний текст

Визначено, що специфіка лірики І. Еренбурга зумовлена його творчою еволюцією від символізму до соціалістичного реалізму, що співіснувала в його доробку з прозою та публіцистикою. Зазначено, що основними поетикальними прийомами лірики митця в ранній період творчості є стилізація та різні форми інтертексту, характерні для російської поезії того часу. Проаналізовано поезії "класичного" періоду й останніх років життя поета, які підбивають підсумок його творчого шляху.

  Скачати повний текст

Досліджено явище стилізації усно-розмовної мови в текстах, які створили сучасні українські драматурги - І.Андрусяк, І.Бондар-Терещенко, Я.Верещак, Н.Ворожбит, О.Гончаров, Л.Демська, В.Діброва, К.Демчук, О.Ірванець, О.Кирилова, О.Миколайчук-Низовець, Н.Неждана, О.Погребінська, В.Сердюк, О.Сліпець, В.Фольварочний, С.Щученко. На тлі загальної тенденції до демократизації літературної мови, лібералізації норм, використання в художніх текстах периферійних пластів лексики (зниженої, вульгаризмів, жаргонізмів, арготизмів) простежено механізми активної взаємодії усно-розмовних і книжних елементів, визначено засоби інтелектуалізації мовних партій персонажів. Із використанням методу стилістичного експерименту виявлено особливості функціонування усно-розмовних одиниць у текстах сучасної драми. Застосовано метод соціолінгвістичного аналізу з метою диференціювання мовно-соціальних типів, виявлення часових і соціальних маркерів, а також з'ясування місця сучасного драматургійного дискурсу в розвитку літературної мови. За допомогою методу інтерпретування декодовано факти художньої мови та визначено їх рецепцію, зважаючи на стилістичну доцільність. За методом асоціативно-семантичного та компонентного аналізу вивчено лексичні та фразеологічні явища сучасних драм, установлено відношення синонімізації та механізми гри слів.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження багатогранних глибинних інтертекстуальних зв'язків поетичної творчості П.Целана з літературою німецькомовного культурного простору (Гельдерліна, Рільке, Тракля, Кафки) та художніми феноменами інших національних літератур (румунським сюрреалізмом, французькими символістами та модерністами, насамперед Бодлером, Малларме, Верленом, Рембо, Валері, Аполлінером, Еллюаром, Рене Шаром, Анрі Мішо, а також російською лірикою пореволюційної доби, зокрема, творчістю О.Блока, С.Єсєніна, О.Мандельштама, В.Хлєбнікова, М.Цвєтаєвої та міфологічними парадигмами єврейської містики). Обгрунтовано, що інтертекстуальність є однією з основних ознак целанівської лірики, в художньому космосі якої відбувається моделювання "паралельного світу" з фрагментів і скалок духовного буття людства шляхом інтертекстуального згущення поетичної мови ("коагуляція", "інтертекстуальна інфільтрація"). Виявлено, що основними формами целанівської транстекстуальності є цитата, епіграф, ремінісценція, парафраза, алюзія, стилізація, пастіш, які поет узагальнено називає "датами". Підкреслено діалогічну природу лірики П.Целана, що артикулюється як перманентна розмова з жертвами Голокосту та базується на засвоєнні ідей М.Бубера та О.Мандельштама. Розкрито естетичні погляди поета, відображені в його есе, листах, поетологічних промовах.

  Скачати повний текст

Досліджено питання стосовно угорської вишивки Закарпаття як домінантного засобу декоративного оформлення інтер'єру житла, церковних атрибутів та одягу. Висвітлено історичні умови розвитку цього виду мистецтва на Закарпатті у хронологічних межах XIX - перша чверть XX ст. Виявлено стилістичні особливості та регіональні взаємовпливи загальних історико-культурних процесів, що відбувалися на території колишньої Австро-Угорщини. Вивчено художньо-функціональну суть вишивки в угорському костюмі. Розглянуто техніку виконання та композицію орнаменту, які доповнено схемати та таблицями. Зазначено, що своєрідна стилізація мотивів угорської орнаментики доводить її змістовність і філософське підгрунтя, що є важливим чинником для виявлення семантики вишивки угорців Закапаття.

  Скачати повний текст

Проведено системний аналіз розвитку французького сюрреалізму та його рецепції в Україні, розглянуто аспекти мовної, лінгвориторичної, комунікативної, культурної та перекладацької компетенції французьких та українських авторів. Визначено зв'язок на межі української та французької культур, між різними видами мистецтва (насамперед літературою та живописом), який ілюструють стилізації Г.Аполлінера ("Відповідь запорожців турецькому султанові"), твори Б.Сандрара, переклади поезії Т.Шевченка, проведені Л.Арагоном, Е.Гільвиком, Ш.Стерном і Ж.Лафон, а також літературні твори французьких сюрреалістів, на яких позначився вплив образотворчого мистецтва українських художників і скульпторів, що працювали у Франції (О.Архипенко, М.Бойчук та ін.). Матеріалізовано зустрічний процес (рецепцію французького сюрреалізму в Україні) у парафразах і стилізаціях (парафрази О.Зуєвського), а також частково у зразках західноукраїнської авангардної поезії перших десятиліть ХХ ст. (З.Бережан, В.Хмелюк, Б.-І.Антонич). Висвітлено пласт прекладів поезії французького сюрреалізму українською мовою (розглянуто переклади творів Г.Аполлінера, Ж.Превера та А.Мішо). Акцентовано увагу на вмінні перекладачів адекватно оцінити комунікацію, співвіднести свої інтенції з вибором вербальних і невербальних засобів, узгодити коди. Доведено, що вплив французьких сюрреалістичних літературних зразків безпосередньо позначився на інтуїтивізмі Нью-Йоркської групи та сюрреалістичних візіях Київської школи.

  Скачати повний текст

У дисертації вперше в українському мистецтвознавстві розглянуто та проаналізовано художньо-естетичні принципи українського бароко в контексті сучасного вітчизняного іконопису, окреслено тенденції та перспективизвернення до барокових ремінісценцій відповідно до запитів соціомистецького простору ХХІ ст.Теоретично обґрунтовано сучасні тенденції, творчі методи та художньоестетичні принципи провідних українських іконописців; здійснено мистецтвознавчий аналіз ікон барокових іконостасів у відновлених та новозбудованих храмах (1996–2019 рр.); виявлено характерні риси стилю бароко в сучасному українському іконописі; охарактеризовано синтез естетикиукраїнського бароко та сучасного художньо-образного бачення у творчості вітчизняних іконописців.Ключові слова: українське бароко, сакральне мистецтво, ікона, іконопис, іконостас, художньо-естетичні принципи, канон, іконографія, авторська стилізація, ремінісценції.^UIn the dissertation, for the first time in Ukrainian art criticism, the aesthetic principles of Ukrainian Baroque in the context of contemporary national iconography are considered and analysed. The modern tendencies, creative methods and artistic and aesthetic principles of leading Ukrainian icon painters are theoretically substantiated. The art criticism analysis of the icons of the Baroque iconostasis of the reconstructed and newly built temples (1996–2019) is done. The characteristic features of the Baroque style in the modern Ukrainian icon-painting are found out. The symbiosis of the aesthetics of Ukrainian Baroque and modern artistic and figurative vision in the work of the national icon painters is highlighted. Keywords: Ukrainian Baroque, sacral art, icon, icon painting, iconostasis, artistic and aesthetic principles, canon, iconography, author's stylization, reminiscences.

У дисертації розглянуто історичні та теоретичні аспекти стилізації, яка є найпродуктивнішим композиторським методом опрацювання фольклору у музичному мистецтві ХХ століття. Представлені різновиди стилізації: стильова, жанрова, тембральна, фактурна та виконавська. Художньо-естетичний симбіоз індивідуального та загально-національного в межах стилізації фольклору представляє інтерпретаційну множинність композиторських стилів. Особлива увага зосереджена на жанрі коломийки, що є символом національної музичної мови. Адже гуцульський фольклор є мистецьким підґрунтям для геніальних українських композиторів: В. Барвінського, О. Козаренка, Л. Колодуба, М. Колесси, А. Кос-Анатольського, Н.Нижанківського, М. Скорика, Є. Станковича, Б. Фільц та багатьох інших. Виконавський фольклоризм – це художній симбіоз високопрофесійного виконавства та традиційних виразових засобів, що утворили нове явище, покликане утверджувати національний фольклор у його регіональній різноманітності. Виконавська стилізація фольклору – це метод інтерпретації музичного матеріалу, основним концептуальним критерієм якого є створення художнього образу виразовими засобами фольклору на високому професійному рівні.^UThe dissertation studies a stylization of the Hutsul folklore as a composer's method of authentic music elements transformation and rethinking in music art. The author considered a stylization as a genre of national ensemble, orkestra-instrumental and vokal-instrumental performing art in Ukraine. Also the author analyzes definitions of concept «style» with related art categories such as direction, current, aesthetic situation. Aesthetic-style direction folklorism combines style-forming, structural and compositional factors. The folklorism affects to the style characteristics of national composer's art. Artistic and aesthetic symbiosis of individual and general national ways in a folklore stylization opened the new possibilities for semantic and interpretation diversification in composing style. The Hutsul stylistic features and Kolomyyka's genre are unique artistical code in the national music language. The Hutsul folk dance genres combined with melodic and rhytmic contours, color of instrumental timbres became basis of famous composer's music, such as V. Barvinskyj, N. Nyzhankivskyj, M. Kolessa, A. Kos-Anatolskyj, M. Skoryk, J.Stankovych, L. Kolodub, B. Filts, O. Kozarenko and others. According to the Secession style the concept of national category was fundamental factors in semantic context of Ukrainian music in XX century.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню сучасних гримерних практик у модних інноваціях. Наукова новизна дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному застосуванні інноваційних засобів і технологій гриму у fashion-індустрії. У представленій до захисту праці вперше: творчість художника-гримера у fashion-індустрії розглянуто як самостійний різновид діяльності в сфері дизайну; проведено наукове комплексне дослідження сучасних гримерних практик у fashion-індустрії; виявлено можливості сучасних гримерних, декоративних, постижерних засобів у реалізації інноваційних ідей візуального перетворення тілесності. Практичне значення роботи полягає у виявленні й реалізації функцій гриму у розмаїтті його проявів у модних інноваціях XXI ст., у розкритті взаємозв'язку театрального і кіно-гриму з інноваційними практиками гриму у fashion-індустрії при створенні сучасних образів. Визначено, що специфіка гриму у fashion-індустрії полягає у наслідуванні традицій та принципів театрального і кіно-гриму та застосуванні новітніх засобів beauty-індустрії. Визначено, що стосовно fashion-індустрії грим – це система художніх засобів, спрямована на зміну зовнішнього вигляду людини за рахунок перетворення первинних даних обличчя і тіла і надання їм нових зображувальних форм шляхом живописно-пластичного моделювання.З метою співставлення історичного досвіду у гримерній справі із сучасними тенденціями проаналізовано прийоми і засоби художнього гриму таких майстрів голлівудського кінематографу XX ст., як М. Фактор (експерименти з екранним гримом на прикладі роботи з акторами Г. Уолтхолом і М. Дитрих), А. Шнайдер (авторські прийоми у роботі над екранним образом М. Монро), А. де Россі (розробка гриму для екранного образу Е. Тейлор). Специфіку театрального гриму проаналізовано на прикладі образу Мавки з драми-феєрії «Лісова пісня» Л. Українки у виконанні Р. Недашківської (2012).Інновації в українській fashion-індустрії проаналізовано на прикладі гримерних розробок українських візажистів і дизайнерів С. Чайки, О. Романової, М. Скальскої, візажиста і гримера кіно С. Римакової, візажистів М. Борщєвської і Т. Антоненко. Проаналізовано практики гриму в fashion-інноваціях на прикладах подіумних образів Galliano Balmain, Margiela, Chanel, Saint Laurent, Vanessa Seward, Elie Saab. Охарактеризовано інноваційні гримерні продукти і розробки, які значно розширили можливості художника-гримера. Визначено, що сучасна beauty-індустрія додає до арсеналу гримера ряд матеріалів, засобів і технологій, завдяки яким можна демонструвати інноваційні рішення: кольорові ефекти, різнокольорові стрілки і туші, декорування (аплікація) частин обличчя блискітками, стразами, перлами; вії – накладні, нарощені, з приклеєним пір'ям; графічні елементи на обличчі; нові технології виробництва перламутру; використання силікону і винахід стійких і комфортних текстур. Ці засоби дозволяють прискорити процес нанесення гриму, пришвидшити розтушовування і позбавляють необхідності підправляти грим під час зйомки чи дійства. На основі вивчення історичного досвіду та практик розробки образів із застосуванням інноваційних технологій обґрунтовано і запропоновано алгоритм створення модного образу за такими етапами: 1) пошук ідеї, визначення концептуального змісту образу відповідно до мети; 2) пошук засобів виразності, підготовка необхідних матеріалів; 3) стилізація, виконання образу. Основні функції гриму реалізовано у практичній частині дослідження – у створенні fashion-образів із застосуванням інноваційних прийомів. Проект представлено описом і фотофіксацією: тематичних образів з використанням художньо-образних засобів гриму; святкових образів з обґрунтуванням пластично-виражальних засобів гриму; сценічних і видовищних образів із застосуванням образотворчих засобів гриму; рекламних образів, здатних впливати на думку і вибір споживача.Визначено, що через процес і результат візуального перетворення образу моделі художником-гримером, дизайнером, стилістом, фотографом, режисером, відкривається можливість по новому сприймати формування модного зразка. Дослідження гримерних практик у fashion-індустрії – актуальний напрям у мистецтвознавстві, який забезпечуватиме нові підходи до розуміння взаємозв'язку всіх елементів презентації модного продукту. Ключові слова: грим, практики гриму, fashion-індустрія, fashion-інновації, художній образ, засоби, технології, тематичний образ, святковий образ, видовищний образ.^UThe dissertation is devoted to the research of modern make-up practices in fashion innovations. The scientific novelty of the research are in the theoretical substantiation and practical application of innovative means and technologies of make-up in the fashion industry. In this work we can find for the first time the following: the creation of a make-up artist in the fashion industry is considered as an independent activity in the field of design; a comprehensive scientific study of modern make-up practices in fashion industry; the possibilities of modern make-up, decorative, post-posture means in realization of innovative ideas of visual transformation of corporeality. The practical significance of the work is to identify and implement the functions of make-up in the diversity of its manifestations in fashion innovations of the XXI century, to reveal the relationship between theater and film make-up with innovative make-up practices in the fashion industry in creating modern images. It is determined that the specifics of make-up in the fashion industry is to follow the traditions and principles of theater and film make-up and the using of the latest tools in the beauty industry. It is determined that in relation to the fashion industry, make-up is a system of artistic means aimed at changing the appearance of a person by transforming the primary data of the face and body and giving them new pictorial forms through pictorial-plastic modeling.In order to compare the historical experience in make-up with the modern trends, the techniques and means of artistic make-up of such masters of Hollywood cinema of the XX century as M. Factor (experiments with screen make-up on the example of work with actors G. Walthall and M. Dietrich), A. Schneider (author's techniques in the work on the screen image of M. Monroe), A. de Rossi (development of make-up for the screen image of E. Taylor) are analyzed.The specifics of theatrical make-up are analyzed on the example of the image of Mavka from the drama – extravaganza «Forest Song» by L. Ukrainka performed by R. Nedashkivska (2012).Innovations in the Ukrainian fashion industry are analyzed on the example of make-up works by Ukrainian make-up artists and designers S. Chaika, O. Romanova, M. Skalska, visagiste and maquillagist S. Rymakova, make-up artists M. Borshchevska and T. Antonenko. Make-up practices in fashion innovations are analyzed on the examples of catwalk images (Galliano Balmain, Margiela, Chanel, Saint Laurent, Vanessa Seward, Elie Saab). Innovative make-up products and developments are described, which have significantly expanded the possibilities of a make-up artist. It is determined that the modern beauty industry adds to the make-up arsenal of the make-up artist a number of materials, means and technologies. Thanks to them it is possible to demonstrate innovative solutions: color effects, multi-colored arrows and mascaras, decoration (application) of parts of the face with sequins, rhinestones, pearls; eyelashes – false, extended, with glued feathers; graphic elements on the face; new technologies for mother-of-pearl production; the use of silicone and the invention of stable and comfortable textures. These tools speed up the process of applying make-up, speed up shading and eliminate the need to tweak make-up during shooting or action. Based on the study of historical experience and practices of image development with the use of innovative technologies, the algorithm of creating a fashionable image is substantiated and proposed in the following stages: 1) search for an idea, determining the conceptual content of the image in accordance with the purpose; 2) search for means of expression, preparation of necessary materials; 3) stylization, execution of the image. The main functions of make-up are realized in the practical part of the research – in the creation of fashion-images with the use of innovative techniques. The project is presented by description and photo fixation: thematic images with the use of artistic and figurative means of make-up; festive images with substantiation of plastic-expressive means of make-up; stage and spectacular images with the use of visual make-up; advertising images that can influence the opinion and choice of the consumer.It is determined that through the process and result of visual transformation of the image of the model by a make-up artist, designer, stylist, photographer, director, it is possible to perceive the formation of a fashion model in a new way. The study of make-up practices in the fashion industry is a topical area in art history, which will provide new approaches to understanding the relationship of all elements of the presentation of a fashion product.Key words: make-up, make-up practices, fashion-industry, fashion-innovations, artistic image, means, technologies, thematic image, festive image, spectacular image.

У дисертації на основі антропоцентричного та міждисциплінарного підходів здійснено комплексне дослідження лінгвопрагматичних характеристик сатири в британському медійному дискурсі на матеріалі журналу Private Eye. Опрацьовано теоретичні положення вивчення поняття сатири у сучасній науковій парадигмі знань, згідно з якою сатира є засобом вираження комічного, що характеризується наявністю гостро критичного ставлення до об'єкта сатиричної критики.Спостережено, що сатира успішно реалізує свій критичний потенціал у медіадискурсі, який першим реагує на всі актуальні зміни та негативні тенденції в суспільстві. Завдяки здатності поєднувати інформацію та розвагу, сатира успішно виконує три основні функції медіа: інформування, розважання та переконання.У рамках дискурсивного підходу до сатири, встановлено, що прайм та діалектичний елементи сатири є проєкціями реальної та міфічної площин, на перетині яких формується сатирична площина. Ці дискурсивні сегменти утворюються за допомогою метафоричного та метонімічного сатиричних методів. Метафоричний сатиричний метод, який використовується для формування прайм елемента сатири, включає набір інтердискурсивних стратегій формування сатиричного дискурсу, що встановлюють зв'язок мiж різними концептуальними доменами. Визначено, що метафоричний сатиричний метод реалізується за допомогою таких одиниць інтертекстуальності: ремінісценція, трансформовані цитати, прецедентні феномени, персоніфікація та стилізація. Ці одиниці інтертекстуальності з'єднують міфічні та реальні елементи та створюють сатиричний текст, в якому простежується відлуння попередніх текстів, подій та інших феноменів, інтерпретація яких підсилює когнітивний ефект.Метонімічний сатиричний метод, який охоплює стилістичні прийоми в межах одного концептуального домена, реалізується за допомогою прийомів сатурації, атенуації та заперечення. Мовними засобами актуалізації прийому сатурації є повтори, розмовна мова, стилістична несумісність, гра слів, жаргонізми, сленгізми та лексико-граматичні помилки. Метонімічний прийом атенуації реалізується за допомогою перифризу, евфемізмів та лексико-графічних кліше. Прийом заперечення актуалізується за допомогою мовних засобів експліцитного (not, never, no, nobody, nothing, nowhere, neither…nor) та імпліцитного заперечення (слова із префіксами un-, in, im-, dis-; прислівники із негативною імпліцитною конотацією та умовні речення). Найпоширенішим метонімічним прийомом формування діалектичного елемента сатири є сатурація (73,36 %). Відтак, постулюємо, що прийом інтенсифікації ознак предмета із метою зробити їх більш помітними переважає над прийомами заперечення (18,94 %) та атенуації (7,7 %).^UIn the framework of anthropocentric and interdisciplinary approaches, the thesis provides a comprehensive study of linguopragmatic features of satire in British media discourse on the material of Private Eye magazine. According to the scientific paradigm, satire is defined as a means to express the comic effect used for sharp criticism of the satirical target.Satire is shown to successfully fulfill its critical potential in media discourse in which all the current events, updates and negative tendencies in our society are promptly exposed. Due to its inherent capacity to incorporate information and entertainment, satire successfully performs the three major functions of media: to inform, to entertain and to persuade.From the discursive approach to analysing satire, it was determined that prime and dialectic elements of satire are the projections of real and mythical subdomains, which overlap to form a satirical domain. The prime and dialectic elements of satirical discourse are created with the help of the linguistic means referred to as metaphoric and metonymic satirical methods.The metaphoric satirical method, which is used to form the prime element of satire, involves a particular set of strategies of satirical discourse that are interdiscursive in their overall bearing. Thus, the metaphoric satirical method incorporates techniques that embody some degree of cross-domain conceptual mapping. It is established that the metaphoric satirical method is fulfilled with the help of such intertextual units: reminiscence, transformed quotations, precedent-related phenomena, personification, objectification and stylistic adjustment. These units bind together real and mythical elements and create a satirical text with traceable echoes of previous texts, events or other phenomena, the interpretations of which result in a stronger cognitive effect. The metonymic satirical method involves stylistic techniques that sustain a collision in-text that stays within the same conceptual domain, and is fulfilled through saturation, attenuation and negation. The metonymic satirical technique of saturation is realized through such linguistic means as repetition, colloquialism, stylistic inconsistency, word play, jargonism, slangism and lexico-grammatical mistakes. The metonymic satirical technique of attenuation is realized through the following linguistic means: paraphrase or undercoding, euphemisms and lexico-graphic clichés. The metonymic satirical technique of negation is realized through the means of explicit negation (not, never, no, nobody, nothing, nowhere, neither…nor) and the means of implicit negation (words with prefixes un-, in, im-, dis-; and verbs of implicit negation and conditionals). The metonymic satirical technique of saturation applied to form the dialectic element of satire is observed to be the most frequently used one (73,36 %). Thus, it is proven that the technique which saturates or exaggerates certain features of a subject, making them more obvious and subsequently less possible to be ignored by the reader, prevails over both the technique of negation (18,94 %) and the technique of attenuation (7,7 %).