Показаны возможности ультразвуковых исследований (УЗИ) в диагностике гидронефроза, ценность фармакологической ультрасонографии в выборе метода лечения гидронефроза. Установлено, что УЗИ в силу своей неинвазивности и высокой информативности позволяет амбулаторно или сразу после поступления больного в стационар оценить анатомо-топографическое положение почек, мочевыводящих путей, степень их обструкции и в 98 - 100 % случаев установить диагноз гидронефроза.

При І стадії гідронефротичної трансформації вже появляються дистрофічні і гіпертрофічно-гіперпластичні процеси на всіх рівнях структурної організації нефрона та в гемомікроциркуляторному руслі. При ІІ стадії наростають дистрофічно-атрофічні процеси в паренхімі і появляються ознаки склерозування в стромі. При цьому дистрофічні зміни пошкоджують все більші ділянки тканини, посилюються і набувають розповсюдженого характеру. Але разом з тим розвиваються і компенсаторно-пристосувальні процеси. Функція органу порушується помірно, тому ще доцільні і показані органозберігаючі операції. При ІІІ стадії продовжується дистрофія і атрофія паренхіми що залишилася, відмічається фіброз і гіаліноз строми. Нирка не функціонує, або ж її функція різко знижена. Тому органозберігаючі операції в цій стадії не дадуть бажаного результату, а показана нефректомія при задовільній функції другої нирки.

У дослідженні, що проведено в лабораторії нейроурології за участі 97 хворих із необструктивним вторинним уретерогідронефрозом (УГН), який виник на тлі нейрогенного сечового міхура. Проведене комплексне обстеження із уродинамічними дослідженнями. У жодного пацієнта не було ознак інфравезикальної обструкції та інших анатомічних аномалій сечової системи або захворювань центральної нервової системи. Зазначено, що клінічні прояви у хворих із необструктивним вторинним УГН не корелюють зі стадією УГН. Зміни стадії УГН внаслідок проведеного лікування не збігаються зі змінами якості життя у 57,7 % хворих. Покращення якості життя хворих із УГН повинно враховуватись при оцінці ефективності лікування на рівні зі змінами стадії УГН.

Проведено гістологічне та електронно-мікроскопічне дослідження тканини нирок, взятих під час органозберігаючих операцій та нефроектомій у 37 хворих з гідронефротичною трансформацією. Вивчено стан ниркових тілець на різних стадіях гідронефрозу. Встановлено, що вже на I стадії захворювання ушкоджуються клубочки ниркових тілець. На II стадії вогнищеві дистрофічні й атрофічні процеси зростають; на III стадії спостерігається вже перебудова і запустіння судин і переважної більшості клубочків, що призводить до різкого порушення функції нирки.

В експерименті на 30-ти білих безпорідних щурах, з використанням комплексу морфологічних методів дослідження, вивчено стан гемомікроциркуляторного русла та паренхіми нирки на 30-ту добу після реканалізації сечовода, оклюзія якого тривала 1, 3, 7, 10, 15, 30 діб. Результати досліджень показали, що в терміни 1 - 3 доби гідронефротичної трансформації з наступною реканалізацією сечовода (30 діб) канальцево-судинні утворення нирки не піддаються вираженим морфологічним змінам. В разі більш довготривалої оклюзії сечовода (більше 15 діб) у нирці переважають виражені деструктивні зміни, які супроводжуються заміщенням паренхіматозних елементів сполучною тканиною.

Одержано нові дані про ультраструктурний стан юкстагломерулярного апарату (ЮГА) під час моделювання гідронефротичної трансформації (ГТ). У ранні терміни в цитоплазмі клітинних елементів ЮГА виявлено ознаки функціонального напруження органел, яке проявляється набряком мітохондрій, розширенням цистерн і канальців гранулярної ендоплазматичної сітки, збільшенням кількості пухирців апарату Гольджі, появою вираженої інвагінації нуклеолеми ядра та маргінальним розміщенням гранул хроматину. В юкстагломерулярних клітинах приносних артеріол спостережено велику кількість спустошених везикул. В мезангіальних клітинах судинних клубочків збільшується кількість відростків II-го типу, термінальні відділи яких мають тенденцію до пролабування у просвіт капіляра. Одержані результати будуть сприяти більш глибокому розумінню тих морфофункціональних змін у структурних компонентах ЮГА, які виникають в нирках за моделювання ГТ.

На світлооптичному та електронномікроскопічному рівнях одержано дані про ендокринні інтерстиційні клітини мозкової речовини лівої нирки (ЛН) після реканалізації її сечовода в різні терміни розвитку (12 год, 1, 3, 7, 14 діб) гідронефрозу на 14-ту добу зі збереженням правої нирки. Встановлено, що недовготривалий гідронефроз ЛН (12 год, 1 доба) зі збереженням правої викликає незначні морфологічні зміни, які мають тенденцію до нормалізації структури ендокринних інтерстиційних клітин та кількості ліпідних гранул у них. Збільшення термінів гідронефрозу ЛН (3, 7, 14 діб) з наступною реканалізацією сечовода на 14 діб призводить до неповної нормалізації ендокринних інтерстиційних клітин, спостерігаються ділянки з вираженими деструктивними змінами.

Досліджено метаболізм сполучної тканини у хворих у випадку гідронефрозу, спричиненого обструкцією мисково-сечоводного сегмента (МСС) і сечоводу різної етіології, що має рецидивний перебіг. На 21-шу добу після операції в крові виявлено збільшення показників, що характеризують порушення синтезу та розпаду колагену, зокрема, вільного (ВОП), білокзв'язаного (БЗОП) і пептидзв'язаного (ПЗОП) оксипроліну. Зазначені зміни більш виражені у пацієнтів за вродженої обструкції ММС і рецидивного перебігу захворювання. Для прогнозування рецидиву стриктури запропоновано маркер - співвідношення рівня ПЗОП і ВОП.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.42-3

Рубрики:

Гідронефроз

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено оцінювання ефективності хірургічного лікування гідронефрозу, зумовленого стриктурою пієлоуретрального сегмента (ПУС). Методами відкритої та лапароскопічної пієлопластики, балонної дилатації, ендопієлотомії та лазерного розсічення прооперовано 180 пацієнтів зі стриктурами ПУС на базі урологічних відділень ДНУ "Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини" ДУС, м. Київ, та Львівської ОКЛ в 2008 - 2013 рр. При структурах розміром менше 0,5 см ендоскопічні операції: балонна дилатація, ендопієлотомія та лазерне розсічення є ефективними у 96,4 % випадків. Під час оцінювання частоти ускладнень, термінів часткової та повної реабілітації кращий результат спостерігали в групах пацієнтів, оперованих ендоскопічними методами. Лапароскопічна пієлопластика була ефективною в 97,8 %, а відкрита - в 98,2 % випадків. Таким чином, методика лапароскопічної пієлопластики є доброю альтернативою класичній операції.

У ході дослідження у 310-ти хворих на гідронефроз, яким було проведено різні типи оперативних доступів, з'ясовано особливості перебігу післяопераційного періоду. Визначено достовірно кращі показники у пацієнтів, яким здійснено лапароскопічне втручання. Запропоновано комплекс заходів медичної реабілітації, що дозволяє досягти позитивного результату у 92,6 % пацієнтів.

В ходе исследования у 310-ти больных гидронефрозом, которым были проведены различные типы оперативных доступов, выяснены особенности течения послеоперационного периода. Определены достоверно лучшие показатели у пациентов, которым применено лапароскопическое вмешательство. Предложен комплекс мероприятий медицинской реабилитации, позволяющий достичь положительного результата у 92,6 % пациентов.

По методике SMART-пиелопластики (small access retroperitoneal technique) прооперированы 11 больных гидронефрозом (не терминальным), из них 5 мужчин и 6 женщин, находившихся в Харьковском областном клиническом центре урологии и нефрологии имени В. И. Шаповала. У четырех пациентов ввиду добавочного нижнеполярного сосуда был сформирован антевазальный анастомоз. Пяти больным со вторичными камнями полостной системы почки во время одного оперативного вмешательства была выполнена пиелопластика вместе с пиелолитотомией. Проанализированы результаты проведения SMART-пиелопластики. Отмечено, что эта методика для больных гидронефрозом является наименее травматичной из существующих видов хирургических вмешательств, высокоэффективной и считается перспективной в урологической практике.

За методикою SMART-пієлопластики (small access retroperitoneal technique) прооперовано 11 хворих на гідронефроз (не термінальний), з них 5 чоловіків і 6 жінок, що перебували в Харківському обласному клінічному центрі урології та нефрології імені В. І. Шаповала. У чотирьох пацієнтів внаслідок додаткової нижньополярної судини було сформовано антевазальний анастомоз. П'яти хворим із вторинними каменями порожнинної системи нирки під час одного оперативного втручання було виконано пієлопластику разом з пієлолітотомією. Проаналізовано результати проведення SMART-пієлопластики. Відзначено, що ця методика для хворих на гідронефроз є найменш травматичною з існуючих видів хірургічних втручань, високоефективною та вважається перспективною в урологічній практиці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.42 + Р696.540.53

Рубрики:

Гідронефроз

Нефроптоз (опущення) нирки

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено та впроваджено в клінічну практику алгоритм вибору оптимального методу лікування гідронефрозу, зумовленого стриктурою пієлоуретрального сегмента (ПУС), шляхом відкритої (ВПП) та лапароскопічної пієлопластики (ЛПП), балонної дилатації, ендопієлотомії та лазерного розсічення. У дослідження ввійшли 180 пацієнтів з гідронефрозом I - IV ступеня, спричиненим стриктурою ПУС, котрі перебували на лікуванні в урологічних відділеннях ДНУ "Науково-практичного центру профілактичної та клінічної медицини" ДУС (м. Київ) та Львівської ОКЛ в 2008 - 2013 рр. До пацієнтів застосовано прогностичні критерії, згідно з якими їх було розподілено на 6 клінічних груп і використано оптимальну для кожної хірургічну методику: 1-а група - 55 пацієнтів (34 %), яким виконано ВПП, 2-а група - 46 хворих (29 %), у яких стриктура коригована шляхом ЛПП, 3-я група - 26 пацієнтів (16 %), яким виконано ендопієлотомію холодним ножем, 4-а група - 17 пацієнтів (11 %), котрим проведено балонну дилатацію, 5-а група - 13 пацієнтів (8 %), яким виконано лазерне розсічення стриктури ПУС, і 6-а група - 4 пацієнта (2 %), котрим було проведено нефректомію. Ефективність ВПП становила 98,2 %, ЛПП - 97,8 % і ендоскопічні операції - 96,4 %. Ураховуючи критерії алгоритму, відмінний результат відзначали у 89,8 % (141 пацієнт), задовільний - у 7,6 % (12 пацієнтів) і у 2,6 % (4 пацієнти) - результат незадовільний. Висока ефективність (97,4 %) розробленого алгоритму, простота і доступність у застосуванні надає змогу широко використовувати його в клінічній практиці.

Визначено критерії вибору малоінвазивного хірургічного доступу в разі нефректомії у хворих на термінальний гідронефроз. Установлено, що ретроперитонеальний і трансабдомінальний лапароскопічні доступи за травматичністю вірогідно не відрізняються між собою; мануально-асистований лапароскопічний доступ має ознаки більшої травматизації тканин хворого, однак для хірурга полегшує проведення операції і створює можливість вилучення видаленої нирки через Hand-port. Удосконалено хірургічну тактику залежно від виду доступу та маси хворого під час проведення малоінвазивних втручань за рахунок оптимізації розташування троакарів.

Определены критерии выбора малоинвазивного хирургического доступа в случае нефрэктомии у больных терминальным гидронефрозом. Установлено, что ретроперитонеальный и трансабдоминальный лапароскопические доступы по травматичности достоверно не отличаются между собой; мануально-ассистированный лапароскопический доступ имеет признаки большей травматизации тканей больного, однако для хирурга облегчает проведение операции и создает возможность исключения удаленной почки через Hand - port. Усовершенствована хирургическая тактика в зависимости от вида доступа и массы больного во время проведения малоинвазивных вмешательств за счет оптимизации расположения троакаров.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.42

Рубрики:

Гідронефроз

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито проблеми підвищення ефективності оперативного лікування хворих на гідронефроз шляхом систематизації сучасних методів діагностики, розробки, удосконалення та вибору методу малоінвазивного хірургічного втручання. Розроблено нові та вдосконалено існуючі методи малоінвазивного хірургічного лікування з урахуванням етіопатогенетичних механізмів обструкції, створено концепцію їх застосування. На підставі розширення уявлень про етіопатогенез гідронефрозу виділено діагностичні маркери. Розроблено алгоритм обстеження хворих, метод профілактики рецидивів стриктур і оптимізовано заходи метафілактики гідронефрозу. Сформульовано принципи ведення хворих з урахуванням клінічної форми. Розроблено систему симуляційного навчання, тестування й атестації урологів, що навчаються ендовідеохірургічним технікам, з використанням стандартизованої програми.

У процесі проведеного морфологічного дослідження в нирках і мисково-сечовідних сегментах виявлено склеротично-атрофічні, запальні, дистрофічні, некротичні зміни, ознаки порушення кровообігу та набряку, максимально виражені у хворих на гідронефроз із рецидивним перебігом за набутої обструкції та у хворих на гідронефроз, що зумовлений обструкцією мисково-сечовідного сегмента на фоні аномалій розвитку сечовидільної системи, особливо у разі рецидивного перебігу. Відмінною структурною особливістю досліджуваних фрагментів тканин на фоні аномалій розвитку сечовидільної системи є наявність ознак дисплазії. Запропоновано шкали з використанням паренхіматозно-стромальних коефіцієнтів у нирках і мисково-сечовідних сегментах, за якими можна передбачити вроджений чи набутий генез обструкції, прогнозувати або виключити ймовірність розвитку рецидиву стриктур мисково-сечовідного сегмента.

В ходе проведенного морфологического исследования в почках и лоханочно-мочеточниковых сегментах обнаружены склеротически-атрофические, воспалительные, дистрофические, некротические изменения, признаки нарушения кровообращения и отека, максимально выраженные у больных с гидронефрозом с рецидивирующим течением при приобретенной обструкции и у больных с гидронефрозом, который обусловлен обструкцией лоханочно-мочеточникового сегмента на фоне аномалий развития мочевыделительной системы, особенно в случае рецидивирующего течения. Отличительной структурной особенностью исследуемых фрагментов тканей на фоне аномалий развития мочевыделительной системы является наличие признаков дисплазии. Предложены шкалы с использованием паренхиматозно-стромальных коэффициентов в почках и лоханочно-мочеточниковых сегментах, по которым можно предположить врожденный или приобретенный генез обструкции, прогнозировать или исключить вероятность рецидива стриктур лоханочно-мочеточникового сегмента.

Мета роботи - оцінювання залежності основних клінічних проявів, що впливають на якість життя хворого від стадії необструктивного вторинного уретрогідронефрозу (УГН), а також їх змін в процесі лікування. Показано, що клінічні прояви у хворих з необструктивним вторинним УГН не корелюють зі стадією УГН. Поліпшення якості життя у хворих з УГН повинно враховуватися при оцінюванні ефективності лікування на рівні зі зміною стадії УГН.

Цель работы - оценка зависимости основных клинических проявлений, что влияют на качество жизни больного от стадии необструктивного вторичного уретрогидронефроза (УГН), а также их изменении в процессе лечения. Показано, что клинические проявления у больных с необструктивным вторичным УГН не корелируют со стадией УГН. Улучшение качества жизни у больных с УГН должно учитываться при оценке эффективности лечения на уровне с изменением стадии УГН.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.42 + Р694.54

Рубрики:

Гідронефроз

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ