На підставі узагальнення писемних, археологічних і лінгвістичних джерел уперше в українській історичній науці комплексно розглянуто історію та культуру стародавніх кельтів як цілісне історичне явище. Викладено питання етногенезу, політичної історії, економічного устрою та соціальної структури, духовної культури та жрецької організації кельтських племен. Висвітлено особливості перебування кельтів на українських землях, проаналізовано їх вплив на формування місцевих культур. Охарактеризовано кельтські культові пам'ятки, виявлені на території України.

На основе обобщения письменных, археологических и лингвистических источников впервые в украинской исторической науке комплексно рассмотрена история и культура древних кельтов как целостное историческое явление. Изложены вопросы этногенезиса, политической истории, экономического строя и социальной структуры, духовной культуры и жреческой организации кельтских племен. Освещены особенности пребывания кельтов на украинских землях, проанализировано их влияние на формирование местных культур. Охарактеризованы кельтовые культовые памятки, выявленные на территории Украины.

Отмечено, что данные археологии, лингвистики и археогенетики, введенные в научный оборот в течение последних десятилетий, вынуждают пересмотреть некоторые устоявшиеся взгляды на древних кельтов и этнокультурные процессы раннего железного века, в которые они были вовлечены. Гипотеза о значительном однообразии латенской археологической культуры от Атлантики до Дуная не подтвердилась и сегодня уступает место подходу "кельтоскептиков", согласно которому под древними кельтами следует понимать конгломерат племен, объединенных использованием кельтских диалектов и некоторых общих черт материальной и духовной культуры. Отмечено, что новые источники позволяют реконструировать несколько моделей кельтизации, в частности сравнительно однородные кельтские этнические общности, сформировавшиеся независимо от становления латенской культуры (кельтиберы, носители культуры Голасекка), а также достаточно однородные в этническом отношении группы кельтов, утративших латенские традиции вследствие переселения на новые земли (малоазийские галаты), и генетически не связанные с центральноевропейскими кельтами, но при этом пользующиеся кельтскими диалектами носители латенской культуры (Британские острова). Эти модели можно использовать для более глубокого понимания процессов латенизации археологических культур Восточной Европы.

Проаналізовано проблеми участі кельтів у процесах міжетнічної взаємодії, які відбувалися на теренах Центральної та Східної Європи на межі ер, а також вплив кельтів на етнокультурний розвиток місцевого населення. Охарактеризовано вплив соціокультурних та політико-ідеологічних настанов модерної доби на формування наукових уявлень про кельтські народи. Із застосуванням методів етнології сформульовано підходи до вивчення діяльності кельтів як етнічної групи. Реконструйовано участь кельтів у процесах етнокультурної взаємодії з племенами та народами, які у давні часи населяли Південно-Східну Європу. Зокрема, з точки зору методів соціальної антропології проаналізовано міграції кельтів у південно-східному напрямку, висвітлено механізми акультурації та взаємної асиміляції прибулого кельтського та автохтонного населення регіону. Особливу увагу приділено питанням перебування давніх кельтів на землях сучасної України. Систематизовано наявні на сьогоднішній день археологічні, наративні, епіграфічні, лінгвістичні та інші джерела з теми. Розглянуто питання імовірного історичного контексту контактів давніх кельтів зі слов'янами.