Проаналізовано матеріали щоденника "Дневные записки" Я.Марковича - цінного джерела для вивчення історії, економіки, психології та медицини XVII - XVIII ст., а особливо, для вивчення повного комплексу чоловічого костюма вищого соціального прошарку українського суспільства. Зазначено, що у щоденнику детально описано шляхи надходження тканин, вказано їх ціну, цільове призначення, види, перераховано елементи чоловічого костюма, а також описано комплекс одягу найманого робітника.

Проанализированы материалы дневника "Дневные записки" Я.Марковича - ценного источника для изучения истории, экономики, психологии и медицины XVII - XVIII ст., а особенно, для изучения полного комплекса мужского костюма высшей социальной прослойки украинского общества. Указано, что в дневнике детально описаны пути поступления тканей, указана их цена, целевое назначение, виды, перечислены элементы мужского костюма, а также описан комплекс одежды наемного работника.

Висвітлено питання історичної реконструкції герба Війська Запорозького (ВЗ), який за Конституцією України - складова Великого Державного Герба України. Проаналізовано особливості геральдичних зображень печаток ВЗ 1590 - 1630 рр., козацької геральдики другої половини XVII - XVIII ст. Визначено символіку реконструйованого герба ВЗ, подано його графічне зображення та геральдичний опис.

Освещены вопросы исторической реконструкции герба Войска Запорожского (ВЗ), который по Конституции Украины - составляющая Великого Государственного Герба Украины. Проанализированы особенности геральдических изображений печатей ВЗ 1590 - 1630 гг., казаческой геральдики второй половины XVII - XVIII ст. Определена символика реконструированного герба ВЗ, представлены его графическое изображение и геральдическое описание.

Розглянуто традиційний і сучасний український костюм, різні підходи щодо визначення поняття костюма, його структури та функцій. Показано костюм у контексті українського менталітету, моди, репрезентації взаємовідносин між чоловіками та жінками з метою глибшого розуміння костюма як соціокультурного феномену. Текстуальний аналіз костюма дозволяє дослідити взаємний вплив костюма та тіла людини, а також уточнити зміст естетичного ідеалу. Досліджено феномен обрядового костюма як одного з найважливіших символів української культури.

Рассмотрен традиционный и современный украинский костюм, разные подходы в отношении определения понятия костюма, его структуры и функций. Показан костюм в контексте украинского менталитета, моды, репрезентации взаимоотношений между мужчинами и женщинами с целью более глубокого понимания понятия костюма как социокультурного феномена. Текстуальный анализ костюма позволяет исследовать взаимовлияние костюма и тела человека, а также уточнить содержание эстетического идеала. Исследован феномен обрядового костюма как одного из важнейших символов украинской культуры.

Вперше розглянуто значення традиційної вишивки в українському одязі ХХ ст. Висвітлено історико-культурні умови розвитку вишивки в Україні. Охарактеризовано особливості новаторства у творчості художників-модельєрів і народних майстрів, які працювали на виробництвах "Укрхудожпрому" та у Будинках моделей. Проаналізовано шляхи формування нового різновиду художньої вишивки в одязі початку ХХІ ст., а також узагальнено досвід роботи зі збереження традицій української народної вишивки завдяки вивченню їх у навчальних закладах, діяльності Украінського центру культурних досліджень й обласних науково-методичних центрів України.

Досліджено український народний одяг як структурний елемент національної культури. Проаналізовано основні функції одягу в традиційній культурі західних областей України XIX - початок XXI ст. Визначено фактори, які сформували стереотипи та підтримують стабільність одягових традицій і культурно-історичні чинники, що викликали зміни в народному вбранні. Досліджено історико-культурні передумови появи репрезентативної функції народного одягу як засобу демонстрації національної свідомості. Виявлено художньо-композиційні засади застосування народного досвіду у святкових і сценічних костюмах.

Подано ретроспективу традиційного українського одягу у контексті творчого досвіду та духовної культури українців. Висвітлено питання етнічної самобутності, історії, сьогодення та майбутнього українського костюма. складником якого є традиційна українська вишивка. Зазначено, що кожен зразок вишиваного одягу дає уявлення про практичні навички, рівень майстерності, потреби та запити українського народу, а також є прикладом його неповторності у світовій культурі. Важливу роль у збереженні, відродженні, використанні історичного досвіду українського народного мистецтва вишивання відіграє зацікавлена підтримка держави, яка сприяє успішному запровадженню кращих здобутків традиційного мистецтва не лише у мережу індивідуального пошиву, але й у масове серійне виробництво повсякденного одягу.

Вивчено присутність традиційного українського вбрання в міському повсякденному житті. Досліджєно один з механізмів проникнення сільського одягу, який передавав українську ідентифікацію, в урбаністичні реалії. Надано характеристику основним комплексам жіночого та чоловічого народного одягу, які побутували в 1920 - 1940-х рр. За основну джерельну базу взято ілюстративні матеріали художника-етнографа Ю. Павловича, який в цей час проживав в м. Києві та виконав замальовки з натури. Визначено основні мотиви використання традиційного вбрання серед українського селянства.

Досліджено особливості верхнього народного одягу, виготовленого з полотна, який побутував на Опіллі у кінці ХIХ - на початку ХХ ст. Розглянуто матеріали, які використовувались для його пошиття, характерний крій та способи декорування. Окреслено значення полотняного одягу у комплексі народного вбрання Опілля, принципи його поєднання з іншими компонентами. Увагу приділено полотнянці, її видовій специфіці, конструктивним та художнім особливостям.

Вперше доведено, що немає вагомих наукових підстав для заперечення інформаційного дослідження українського національного костюма (УНК), розкрито та змодельовано такі можливості. Продемонстровано значення вказаних розвідок за сучасних умов розвитку науки. Систематизовано існуючі в Україні концепції інформації, дано їх оцінку в аспекті УНК. Введено до наукового обігу категорію "УНК-інформація", "цілісність "УНК-інформації" та поняття "УНК-інформаційна лакуна". Обгрунтовано необхідність нового напряму філософських досліджень "філософії "УНК-інформації" та його складової "філософії єдності "УНК-інформації". Обгрунтовано шляхи їх розвитку. Запропоновано методологію "інформаційного накладання" для студій українського національного костюма тощо.

Розглянуто соціокультурний аспект розвитку народного українського вбрання від появи племен слов'ян (VI - IX ст.) до формування нації та народу (XV - XVII ст.), поглиблення його регіональних особливостей (XVI - XVIII ст.). Установлено, що традиційне українське вбрання, збагачене елементами культури сусідніх і віддалених народів, у цілісному художньому комплексі поєднує загальнослов'янські, загальноукраїнські, регіональні та локальні ознаки. Доведено, що мистецька своєрідність традиційного одягу найбільшою мірою збереглася в середовищі українського селянства. Станово-корпоративний зміст традиційного українського вбрання унаочнює козацький і корпоративний одяг ремісничих цехів Поділля, Полтави та Києва, традиція вжитку яких була призупинена об'єктивними та суб'єктивними історичними обставинами у XVIII ст. У XIX - на початку XX ст. народне вбрання зазнало змін унаслідок процесів індустріалізації та урбанізації. Сучасне переосмислення ролі та місця традиційного вбрання українською спільнотою, його активне залучення у спеціальних акціях доводить його життєздатність як дієвого елементу української культури XXI ст.

Узагальнено відомості щодо можливостей дослідження специфіки декорування традиційної української сорочки на основі вивчення колекцій вітчизняних музеїв. Етномистецтвознавчий аналіз артефактів, збережених у фондах музеїв України, із залученням культурологічної методології (зокрема, синхронного та діахронного методів) дозволяє проводити науково достовірні дослідження українських сорочок. Вивчення музейних колекцій одягу надає можливість скласти безпосереднє уявлення про особливості регіонального побутування української сорочки, дозволяє систематизувати та класифікувати типи натільного вбрання за манерою крою, виявити специфіку його оздоблення відповідно до характерних ознак регіональних одягових комплексів. Представлена наукова розвідка доводить, що регіональний ракурс проведення дослідження етномистецьких особливостей українських сорочок за музейними колекціями є найбільш обгрунтованим.

Порушено проблему побутування української народної сорочки в контексті її регіональної варіативності. Досліджено характер використання натільного вбрання у традиційній обрядовості. Доведено, що характер орнаментальних мотивів на сорочках формувався в Україні під впливом соціально-економічних, гендерних та вікових чинників. Оздоблення розташовували у місцях, зумовлених загальною композицією виробу та його кроєм (комір, манжети, манішка, рукава, плечові вставки). Соціальна, знакова та естетична функції сорочки знайшли своє відображення у календарній та родинній обрядовості українців, зокрема у звичаях, пов’язаних із народженням дитини, укладанням шлюбу, культурою поховання. З’ясовано, що з початком нового тисячоліття традиційна українська сорочка перейшла зі сфери національної спадщини у площину сучасної побутової культури й досить стрімко стала маркером української нації у світовому просторі.

Наведено записи польових матеріалів, записаних у всіх областях України (понад 600 населених пунктах), які репрезентують загальноукраїнські та регіональні традиції одягової культури впродовж ХХ - ХХІ ст. Широкий хронологічний зріз записів відображає не тільки загальнонаціональні риси, але й локальні особливості народного вбрання в його повсякденному та обрядовому виявах. Відомості про одяг другої половини ХХ ст. відобразили тенденції нівеляції традиційних рис одягової культури та зафіксували вплив нових соціально-економіних реалій та інтенсивних міграційних рухів на трансформації у народній ноші.