Висвітлено перебіг весільного та похоронного обрядів на Поділлі. Розкрито суть, символіку весільних атрибутів та обрядових дій. Наведено деякі пісенні зразки.

На підставі фольклорного матеріалу (текстів весільних пісень, усних оповідань на тему весільних звичаїв) розглянуто особливості походження та розвитку весільного обряду, розкрито його зв'язки з різними історичними епохами, культурами. Визначено початкові форми шлюбних стосунків, які знайшли відображення в українському фольклорі.

На основе обобщения фольклорного материала (текстов свадебных песен, устных рассказов на тему свадебных обычаев) рассмотрены особенности происхождения и развития свадебного обряда, раскрыты его связи с различными эпохами и культурами. Определены начальные формы брачных отношений, которые отраженны в украинском фольклоре.

На основании экспедиционных записей, сделанных в районах Архангельской, Кировской областей и Республики Коми от исполнителей 1900 - 1930-х гг. рождения, рассмотрены наиболее распространенные атрибуты и некоторые условия выбора свадебных дружек. Указаны превалирующие характеристики при выборе дружки: знание обряда и приговоров, "острый язык" и быстрый находчивый ум.

Комплексно досліджено історико-теоретичні основи відродження українських національних обрядів. Висвітлено українські весільні обряди як культурологічне явище. Досліджено шляхи впровадження найкращих традиційних українських обрядів у сучасне весілля. Увагу приділено врахуванню регіональних особливостей національних обрядів у сучасному весіллі. Структуровано та схематично показано систему обрадових дій традиційного та сучасного українського весілля за трьома циклами. Розроблено та відображено структуру кожної обрядодії сучасного весілля з урахуванням усіх елементів. Доведено, що застосування традицій і обрядів у художньо-масовій роботі уможливлює вдосконалення діяльності установ культури та мистецтва, підготовки кадрів. Впровадження цієї методики у навчальний процес Київського Національного університету культури та мистецтв дозволило вдосконалити практичну підготовку, зокрема з проведення весільних свят, майбутніх спеціалістів, органічно поєднати їх творчі, методологічні й організаційні навички. Розглянуто українське весілля як систему обрядових дій етнокультурного феномену. Розроблено методичні рекомендації щодо послідовного вивчення структури, характеру обрядодій і правильного поєднання українських весільних обрядів з сучасними методами проведення весіль на підставі вивчення досвіду організаційної діяльності щодо відтворення традиційних і створення нових свят і обрядів у практиці постановок різного типу заходів Києва та в інших регіонах України.

Досліджено джерела й історіографію, проаналізовано особливості структури, весільної атрибутики та семантики весільного обряду. Увагу приділено міжетнічним взаєминам у весільній обрядовості, питанням локальної специфіки, чинникам трансформації традиційного весілля. Розглянуто історіографічний аспект вивчення традиційного весілля Середньої Наддіпрянщини. Розкрито сучасний стан побутування весільного обряду на Закарпатті. На прикладі весільних пісень досліджено природу народного співу в світі сучасних мистецьких технологій. На основі даних історіографії польських науковців проведено паралелі та позначено зміни, які відбулися в традиційній весільній обрядовості регіону Шльонська в кінці XX ст. і сучасності. Проаналізовано весільній обряд циган мусульманского віросповідання Півдня України. Розглянуто вироби з тканини як весільного дару в системі кримськотатарського традиційного весілля. Проаналізовано ігрову складову весільної обрядовості у науковій спадщині Ф. Вовка.

Здійснено порівняльний аспект весільних обрядодій радянського та пострадянського періодів на теренах слобожанського краю. Аналіз фольклорного матеріалу дозволяє простежити традиції та еволюцію весільних обрядодій на Луганщині, асиміляцію українського та російського обрядів.

Висвітлено звичаї мусульманського весілля, зокрема три способи проведення весільної обрядодії у місцевих арабів: традиційний, сучасний та релігійний. Описано перебіг весільної церемонії, наведено фольклорні тексти.

Рассмотрены фразеологические единицы (ФЕ), связанные со свадебными традициями. Анализ ФЕ свадебного цикла показывает, что поведение народа представлено в культуре определенного этноса, в частности, в фрагментах свадебных традиций и обрядов, и вербализовано в фразеологическом составе определенного языка.

Розглянуто українські, англійські та французькі весільні обрядові номінації в аспекті їх походження із залученням лексикографічних та етнографічних матеріалів, а також проаналізовано спільні та індивідуальні риси весільних обрядів. Продемонстровано, що лексеми на позначення весільних атрибутів, обрядової їжі та предметів одягу весільних чинів, що задіяні в обряді, мають сакральне значення у дискурсивному мовленні. Доведено: обрядова символізація предметів і дій впливає на лексичну сполучуваність і лягає в основу фразеологізації окремих виразів, у яких яскраво відображені весільні народні звичаї та традиції.

Охарактеризовано етнокультурну специфіку, взаємовпливи та взаємодію, взаємозапозичення, паралелі передшлюбного та шлюбного циклів українсько-італійських весіль.

Проанализирована многозначность символики зерна в контексте украинского и русского свадебного обрядов. Зерно как синкретический символ представлено злаковыми растениями: рожью, овсом, пшеницей. Объектом данного исследования были трансформации в символическом значении зерна в контексте свадебного обряда украинцев и русских. Предметом - многозначность данного символа. Рассматриваются символические действия с зерном на разных этапах свадьбы, а также зерно как вербальный символ в текстах обрядовых песен, где проявляется его символическое значение. Обращается внимание на различия в использовании зёрен злаковых в обрядовом дискурсе двух славянских народов.

Антиномні пари у весільній обрядовості забезпечують протистояння, конфлікт і рух дії. Серед статусів головних осіб антиномії виникають між профанними й сакральними, а також між статусами до обряду й після, між приналежністю до чоловічого й жіночого таборів. За останнім принципом здійснюється поділ антиномій усіх без виключення персонажів. Антимомічність у межах обряду виникає між об'єктами, де проводяться обряди, та символами, зокрема обрядових пісень. У результаті антиномні пари зводяться до протистояння реального, що являє собою профанний світ, і потойбічного, як джерела сакралізації під час проведення обряду.

Антиномні пари у весільній обрядовості забезпечують протистояння, конфлікт і рух дії. Серед статусів головних осіб антиномії виникають між профанними й сакральними, а також між статусами до обряду й після, між приналежністю до чоловічого й жіночого таборів. За останнім принципом здійснюється поділ антиномій усіх без виключення персонажів. Антимомічність у межах обряду виникає між об'єктами, де проводяться обряди, та символами, зокрема обрядових пісень. У результаті антиномні пари зводяться до протистояння реального, що являє собою профанний світ, і потойбічного, як джерела сакралізації під час проведення обряду.

Досліджено специфіку втілення міфологічних структур у весільному обряді Потур'я - одного з найбільш показових регіонів Західної Волині з точки зору традиційної культури. Джерельною базою слугували друковані видання, рукописні та аудіоматеріали польових досліджень другої половини XIX - початку XXI століття. Значна частина аналітичного матеріалу введена до наукового обігу вперше. У весільному обряді Західної Волині виділені такі моделі міфологічних структур: сакральне/профанне, свій/чужий, лімінальний перехід як символ смерті та переродження, соціально-міфологічна структура. Особливу увагу' приділено вербально-музичному супроводу весілля, його визначній ролі у міфоритуальному процесі: кодування символічного наповнення обряду, легітимізація ритуальних дій, трансляція інформації та відповідного психологічного настрою у драматургії обрядодії. Розглянуто процеси трансформації міфологічних структур у сьогоденній весільній традиції Західної Волині. З'ясовано, що зміни, які відбуваються нині у традиційній культурі регіону, свідчать, з одного боку, про її поступове безповоротне зникнення, а з іншого - про перехід у глобалізовану світову матрицю, де обряди головним чином зазнають зміщення акцентів із сакрально-ліричної семантики на святково-профанну.

Представлено першу спробу аналізу весільної обрядовості українців Сокирянського району Чернівецької області кінця ХХ - початку ХХІ ст. Простежено зміни, які відбулися у структурі та змісті весільної обрядовості українців цього району, визначено локальні варіанти та властиві їм типові етнографічно-специфічні ознаки, з'ясовано розвиток весільної обрядовості в умовах міжетнічних контактів. Вперше розглянуто елементи театралізації, проаналізовано візуальний атрибутивний ряд весільного ритуалу Сокирянщини в умовах глобалізаційних процесів, визначено джерела та механізми утворення нових обрядових актів та атрибутів, уведено до наукового обігу новий фактологічний матеріал, отриманий в результаті експедиційних польових розвідок, проведених у 29 населених пунктах Сокирянщини.

Присвячено розвиткові весільних обрядів в Україні в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. До видання ввійшли записи польових матеріалів обрядовості весільного циклу, зібрані під час експедиції упродовж останніх десятиліть співробітниками відділу "Український етнологічний центр" Інституту мистецтвознавства, фольклористки та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України,а також працівниками інших наукових установ, вищих навчальних закладів України. Матеріал, згрупований за географічним принципом, дає чітку картину збереження традиційної культури та відображає процеси трансформації.