Висвітлено сучасні тенденції та явища в середовищі української діаспори (УД). Проаналізовано масштаби новітньої хвилі еміграції, її втрати, здобутки та перспективи. Оцінено вплив сучасної новітньої української еміграції на творення образу України у світі. Розкрито передумови й інституційно-правові механізми залучення діаспори до державотворчих процесів в Україні. Розглянуто церкву як центр збереження та формування духовності українця за кордоном. Висвітлено значення вількозацького руху у громадсько-політичному житті української діаспори і збереженні національної ідентичності. Проведено класифікацію українського ономастикону Нижнього Поволжя. Розкрито правові аспекти діяльності освітніх осередків української національної меншини в Польщі. Подано інформацію про народну та церковну архітектуру русинів Сербії. Охарактеризовано професіограму вихователя дошкільних закладів в українській діаспорі США і Канади. Обгрунтовано зміст, форми, методи, технології соціально-педагогічної роботи з дітьми трудових мігрантів.

Описано технології політичного маніпулювання, проаналізовано вплив кіберзлочинності на міжнародні відносини (МВ), діяльності комітетів Верховної Ради України на розвиток МВ. Висвітлено проблеми та перспективи покращення міжнародного іміджу України. Викладено сучасні доктринальні підходи до визначення понять і кваліфікації договорів у цивільному праві. Проаналізовано особливості законодавчого регулювання відсоткової ставки за кредитним договором. Розкрито загальні засади договору довічного утримання. Визначено вплив біржової торгівлі на ціноутворення сільськогосподарської продукції в Україні. Увагу приділено питанням обов'язкового страхування відповідальності під час здійснення аудиту, державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Висвітлено основні положення антикризового управління підприємствами, проблеми розвитку малого бізнесу в Україні.

Досліджено особливості формування євроінтеграційного курсу України за умов сукупної дії внутрішніх і зовнішньополітичних чинників. Висвітлено об'єктивність європейського напряму зовнішньої політики України. Узагальнено різні підходи щодо визначення зовнішньополітичного курсу, зокрема, проблем і перспектив європейської інтеграції нашої держави. Вивчено принципи та тенденції у відносинах України й Європейського Союзу, та проаналізовано визначальні етапи та події, якими позначений діалог двох міжнародних акторів. Комплексне дослідження концепцій євроінтеграції Україна до Євросоюзу та впливу на них російського чинника дозволяє стверджувати, що за всієї важливості впливу низки внутрішніх і зовнішніх чинників, які стимулюють, або, навпаки, гальмують процес європейської інтеграції країни, домінантну роль відіграють специфічні внутрішньополітичні обставини.

Систематизовано концептуальні засади іміджевої стратегії держави, розроблено дослідницьку концептуальну модель стратегії. Узагальнено тактичний інструментарій реалізації іміджевої стратегії та доведено залежність її ефективності від внутрішніх і зовнішніх чинників. Методом стратегічного аналізу висвітлено сучасний етап розробки та реалізації української іміджевої стратегії. Запропоновано дослідницький алгоритм оптимізації тактичного інструментарію. Аргументовано системні засади та дослідницькі пропозиції щодо забезпечення ефективної іміджевої політики України.

Розкрито поняття регіонального іміджмейкингу як засобу позиціонування регіону в інформаційному просторі. Висвітлено нові тенденції в розвитку неополітичних технологій. Охарактеризовано процес прийняття рішень у міжнародних організаціях. Обгрунтовано передумови входження України у глобальний інформаційний простір в контексті вимог міжнародної інформаційної безпеки. Визначено психологічні механізми інформаційного впливу на свідомість людини. Розглянуто загрози приватності в мережі Інтернет. Розкрито роль неурядових організацій у реалізації громадської дипломатії США. Приділено увагу правовій відповідальності за зловживання свободою інформації. Проаналізовано проблему усвідомлення практичного значення здобутих знань за напрямом підготовки "міжнародна інформація". Розглянуто інформаційний тероризм як інструмент зовнішньої політики держави на сучасному етапі.

Досліджено роль міських поселень в активізації транскордонного співробітництва. Розглянуто мету, завдання та напрями діяльності центрів активізації транскордонного співробітництва. Проаналізовано фактори розвитку центрів активізації транскордонного співробітництва: залучення іноземних інвестицій, рівень розвитку виробничої сфери, наявність трудових ресурсів, забезпечення фінансовими інституціями, рівень розвитку прикордонної і транспортної інфраструктури, роль в ієрархії адміністративно-територіального устрою, рекламно-інформаційна діяльність. Виділено показники оцінки ефективності центрів активізації транскордонного співробітництва.

Проаналізовано основні аспекти зовнішньої політики Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Молдова, Румунії, Угорської Республіки, Республіки Польща та Словацької Республіки стосовно забезпечення прав представників діаспор цих країн в Україні, а також досліджено можливі напрями здійснення за їх допомогою впливу на формування Україною власної внутрішньої і зовнішньої політики.

Розглянуто сучасну державну інформаційну політику України з утвердження позитивного іміджу за кордоном. Визначено чинники, що зумовлюють проблеми у ході його формування. Запропоновано практичні заходи з формування позитивного іміджу України за кордоном.

Розкрито особливості зовнішньополітичного іміджу держави, висвітлено роль електронного PR як сучасного та ефективного інструменту його формування. Охарактеризовано основні інструменти електронного PR, що використовуються у разі здійснення іміджевих комунікацій. Проаналізовано досвід США та України в цій сфері.

Висвітлено проблеми пострадянського, посткомуністичного та постколоніального транзиту України. Наведено результати досліджень різних моделей посткомуністичних трансформацій, які відбулися в Польщі, Чехії, Угорщині та Словаччині. Особливу увагу приділено аналізу передумов та етапів повернення до авторитаризму в результаті невдалих демократичних перетворень або, навпаки, їх відсутності. Досліджено корені та джерела історичних рецидивів повернення суспільства в минуле, яке веде країну шляхом деградації та регресу.

Надано пропозиції щодо формування ключових характеристик та атрибутів оновленого бренду України, визначення комунікаційних каналів для розповсюдження інформації про нього та відповідальних органів для контролю за його впровадженням.

З'ясовано, що значну роль в утвердженні України як впливового актора міжнародної взаємодії відіграє сучасне закордонне українство, що є важливим демографічним, інтелектуальним, соціокультурним та інформаційним ресурсом країни. Виявлено найефективніші форми взаємодії України та закордонного українства та способи збереження етнонаціональної ідентичності української спільноти в Польщі. Визначено причини низького рівня політичної активності польського українства.

Вперше "помаранчеві події" 2004 р. в Україні розглянуто не лише як результат невдоволеності громадян діями влади та провладних політичних сил, а й з огляду на зовнішні чинники: розвиток світової економічної та суспільно-політичної кон'юнктури тощо. Визначено основні мотиваційні складові учасників подій та ефективність керування масами на основі теорій політичного лідерства. Досліджено проблеми взаємодії політичної еліти та контреліти, опозиції в Україні для розуміння причин виникнення та прогнозування шляхів виходу з перманентної політичної кризи, що встановилась в Україні. Розглянуто також стан розбудови громадянського суспільства в Україні та провідні напрями ведення зовнішньої політики.

Проаналізовано концептуальні, доктринальні та нормативно-правові засади зовнішньої політики України в контексті їх взаємозв'язку та як суттєвої частини зовнішньополітичного механізму. Виявлено роль і функціональні особливості конституційних органів: Верховної Ради України, Президента України (та підпорядкованих йому структур), а також Кабінету Міністрів України - в контексті зовнішньополітичного механізму України. Показано роль центральних органів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію зовнішньої політики, за допомогою дипломатичних, військових, економічних та інших засобів. Досліджено особливості трансформації зовнішньополітичного механізму України в процесі еволюції зовнішньої політики держави. Охарактеризовано основні проблеми міжінституційної взаємодії, що виникають у процесі прийняття та реалізації зовнішньополітичного курсу Української держави та виявлено умови для формування оптимальної моделі зовнішньополітичного механізму України.

Вивчено місце та роль політичних цінностей та орієнтації молоді в контексті вивчення пріоритетів зовнішньополітичного розвитку України. Зокрема, здійснено аналіз основних підходів до їх вивчення. Виявлено особливості формування ціннісних орієнтацій молоді під впливом окремих агентів соціалізації (державної молодіжної політики, молодіжних громадських організацій, інституту освіти) в залежності від специфіки їх діяльності в політичному просторі та характеру взаємодії з молоддю. Проаналізовано динаміку зовнішньополітичних орієнтацій молоді протягом незалежності України під впливом внутрішньополітичних процесів. ЗТясовано особливу роль мас-медіа у формуванні свідомості молодих громадян у контексті визначення засад зовнішньої політики. Запропоновано шляхи формування активної громадянської позиції молоді щодо перспектив зовнішньополітичного розвитку України.

Сформовано концепцію транскордонного співробітництва як елемента державної політики, що сьогодні займає достатньо важливе місце в системі пріоритетів соціально-економічного розвитку, та в напрямі європейської інтеграції України. Висвітлено особливості реалізації інформаційного забезпечення транскордонної співпраці Польщі, України та Білорусі в межах єврорегіону "Буг".

Досліджено проблеми геополітичного самовизначення українського суспільства. Висвітлено ексіологічний вимір політичної кризи в Україні. Проаналізовано етногенез української нації за умов "гібридної експансії". Приділено увагу питанню мовної політики в сучасній Україні.

Розглянуто методичні рекомендації для органів влади, місцевого самоврядування, інститутів та осіб, що задіяні в питаннях налагодження ефективного транскордонного співробітництва (ТКС) України та сусідніх держав. Сформовано цілісну концепцію ТКС як елемента державної політики, що сьогодні займає достатньо важливе місце як у системі пріоритетів соціально-економічного розвитку, так і в напрямі європейської інтеграції України. Розглянуто рекламні та PR-комунікації в транскордонній співпраці. Наведено методичні рекомендації органам влади з оптимізації моделі ефективного управління, інформаційного забезпечення та використання транзитної інфраструктури з постачання енергоносіїв.

Вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в науково-теоретичному обгрунтуванні механізмів реалізації державної молодіжної політики у сфері міжнародного співробітництва України та визначенні напрямів оптимізації системи державного управління щодо імплементації цих механізмів у державноуправлінську практику. Розроблено та запропоновано комплексний механізм реалізації державної молодіжної політики для таких форм міжнародної співпраці, як транскордонне та міжрегіональне співробітництво. Особливу увагу зосереджено на науково-практичних засадах дослідження процесу розроблення та імплементації механізмів реалізації державної молодіжної політики у сфері міжнародного співробітництва. Зауважено, що програмно-цільовий механізм реалізації державної молодіжної політики спрямовано на оптимізацію використання інноваційного потенціалу молодіжного ресурсу держави у процесах розширення транскордонного співробітництва шляхом урахування у вітчизняній моделі державної молодіжної політики особливостей трансформаційно-модернізаційного періоду розвитку суспільства та держави на основі конкретизації молодіжних програм, проектів, показників їх ефективності.

Висвітлено проблему екологічної політики у трансформації системи міжнародних відносин. Систематизовано праці вчених, які досліджували екологічну політику у національному та глобальному вимірах. Проаналізовано розвиток ідей про глобальну екологічну політику та визначено політичні аспекти глобальної екологічної кризи. Досліджено форми і методи реалізації екологічної політики у міжнародних відносинах. Виокремлено інструменти управління екологічною ситуацією в політиці держав "Великої двадцятки" (G20). Проаналізовано правові засади врегулювання екологічних проблем в діяльності ООН. Вивчено діяльність міжнародних установ, національних держав, урядових та неурядових організацій як суб'єктів екологічної політики. Проаналізовано екологічну політику України в системі міжнародних відносин. З'ясовано основні тенденції створення ефективної системи захисту вітчизняного навколишнього середовища. Виокремлено пріоритетні напрями стабілізації екологічної ситуації в Україні. Досліджено участь України у новітніх проектах та програмах зі створення глобальної системи екологічної безпеки.