Досліджуються питання, пов'язані з імунітетом держави, її органів та представників. Пропонуються шляхи удосконалення законодавства України про імунітет. Зроблено висновок, що об'єктивні та суб'єктивні умови розвитку України свідчать про збільшення кількості випадків, які вимагають застосування правил про міжнародну підсудність. Підкреслено, що норми законодавства України та міжнародних договорів, які регулюють питання імунітету, потребують дослідження та удосконалення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х939.2

Рубрики:

Процесуальне становище іноземної держави

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено правову природу міжнародного комерційного арбітражу з вирішення спорів у сфері торговельного мореплавства. Визначено, що арбітраж створюється для вирішення особливої категорії спорів комерційного характеру, які виникають у процесі реалізації цивільно-правових і торговельних угод, зокрема морських, а також тих, що містять "іноземний елемент" у тій або іншій формі. Проаналізовано сучасні тенденції розвитку арбітражу, особливості організації діяльності у даній сфері, визначено розбіжності регламентів спеціалізованих міжнародних арбітражних судів та Морської арбітражної комісії України. Досліджено зарубіжну практику щодо застосування принципів міжнародного приватного морського права. Обгрунтовано основні шляхи еволюції міжнародного комерційного арбітражу, вивчено існуючі підходи щодо визначення правової природи міжнародного комерційного арбітражу. На підставі аналізу значного обсягу теоретичного та практичного матеріалу обгрунтовано пропозиції щодо організації міжнародного комерційного арбітражу у контексті новітніх тенденцій його розвитку. Проаналізовано положення регламентів міжнародних морських арбітражних судів ряду зарубіжних країн та України. Особливу увагу приділено вивченню практики застосування принципів і норм міжнародного приватного морського права в арбітражних рішеннях. Зроблено висновок, що правова природа міжнародного морського арбітражу може забезпечити застосування не лише матеріального права країни, але й матеріальних норм іноземного права, а також встановлені у міжнародних конвенціях уніфіковані матеріальні та колізійні норми міжнародного приватного права.

Досліджено правову природу інституту юрисдикційних імунітетів держав та їх власності, а також його закріплення в основних правових системах світу та міжнародному публічному праві. Проведено порівняльно-правове дослідження законодавства та судової практики стосовно юрисдикційного імунітету держави у країнах континентальної правової системи та країнах прецензентного права з метою визначення їх ставлення до відповідних звичаєвих норм міжнародного права. Висвітлено проблеми щодо дослідженого юрисдикційного імунітету з метою визначення їх ставлення до відповідних звичаєвих норм міжнародного права. Досліджено проблеми правового регулювання інституту імунітету держав та їх власності у законодавстві України. Запропоновано шляхи його вдосконалення на підставі вивчення практики інших країн і кодифікації відповідних норм міжнародного права. З'ясовано особливості договірних відносин держав і доктринальних кодифікацій у сфері юрисдикційних імунітетів держав і Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 р. у контексті чинного міжнародного права та практики держав. Визначено можливість приєднання України до цього багатостороннього міжнародного договору.

Уперше в Україні проведено комплексне дослідження проблеми надання іноземній державі юрисдикційних імунітетів з урахуванням практики та законодавства іноземних країн. Окреслено перспективи розвитку законодавства України у цій галузі. Увагу приділено визначенню кола осіб, які мають право посилатися на імунітет, з'ясуванню умов, за яких державі надається імунітет від примусових заходів. Проаналізовано значення для подальшого розвитку теорії обмеженого імунітету та гармонізації практики країн прийняття Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держави та їх власності 2004 р., яка є першим універсальним міжнародним актом у сфері юрисдикційних імунітетів держави. З урахуванням сучасної теоретичної основи надання імунітету державі у приватно-правових відносинах та останньої практики держав обгрунтовано необхідність переходу законодавства України до використання положень теорії обмеженого імунітету шляхом прийняття окремого закону про імунітет іноземної держави.

Розглянуто історичний розвиток і сучасний стан інституту юрисдикційних імунітетів держав та їх власності у міжнародному праві та національних правових системах різних держав світу. Увагу приділено аналізу Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав і їх власності 2004 р. Розглянуто особливості дії звичаєвих норм міжнародного права у сфері юрисдикційних імунітетів держави у внутрішньому праві та судовій практиці країн з континентальною правовою системою і країн прецедентного права. Наведено авторський проект Закону України "Про юрисдикційний імунітет іноземної держави та її власності", а також ряд іноземних і міжнародних договорів з даних питань, що раніше українською мовою не публікувалися.

Рассмотрены историческое развитие и современное положение института юрисдикционных иммунитетов государств и их собственности в международном праве и национальных правовых системах разных государств мира. Уделено внимание анализу Конвенции ООН о юрисдикционных иммунитетах государств и их собственности 2004 г. Рассмотрены особенности действия обычных норм международного права в сфере юрисдикционных иммунитетов государства во внутреннем праве и судебной практике стран с континентальной правовой системой и стран прецедентного права. Приведены авторский проект Закона Украины "О юрисдикционном иммунитете иностранного государства и его собственности", а также ряд иностранных и международных договоров по данным вопросам, ранее не публиковавшихся на украинском языке.

Розглянуто питання історичного розвитку та сучасного стану інститутів юрисдикційних імунітетів держав та їх власності у міжнародному праві та національних правових системах багатьох держав світу. Охарактеризовано особливості договірних відносин держав та доктринальних кодифікацій у сфері юрисдикційних імунітетів держав та їх власності. Окрему увагу приділено аналізу Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 р. Досліджено особливості дії звичаєвих норм міжнародного права у сфері юрисдикційних імунітетів держави у внутрішньому праві та судовій практиці країн з континентальною правовою системою та країн прецедентного права. Зазначено, що додатки включають авторський проект Закону України "Про юрисдикційний імунітет іноземної держави та її власності", низку іноземних законів та міжнародних договорів, що українською мовою не публікувалися.