Проанализированы категориальные особенности учебно-педагогического дискурса (УПД), который определен как вербализованная коммуникативная ситуация, погруженная в сферу организованного обучения. Раскрыта сущность базовых категорий УПД (антропоцентричности, адресантности, адресатности, стратегичности), рассмотрена проблема их классификации. Описана модель учебно-педагогической коммуникативной ситуации, дана характеристика учителя и учащегося как дискурсивных личностей. Изложены современные научные подходы к определению понятий "коммуникативная стратегия" и "коммуникативная тактика". В сравнительном аспекте исследованы коммуникативно-прагматические, содержательные и конструктивные категории УПД и школьных учебников по русскому языку.

Комплексно описано спортивний дискурс у засобах масової комунікації. Уточнено співвідношення понять "ЗМІ" та "медіа-простір", а також особливості інституційності спортивного дискурсу. На підставі результатів проведеного стилістичного, дериваційного, когнітивного та семіотичного аналізу описано термінологію як вербально-когнітивну базу та маркер спортивного дискурсу у масмедійній комунікації. За результатами дослідження установлено розширення кола суб'єктів спортивного дискурсу у мас-медіа за рахунок уболівальників і спортсменів-аматорів, виявлено тенденцію до збільшення комунікативної активності всіх суб'єктів дискурсу. З'ясовано динаміку та проникність жанрової системи спортивного дискурсу у медіа-просторі, підтверджено залежність композиції телерепортажу від виду спорту. Проведено зіставлення стратегій і тактик у різних жанрах спортивного дискурсу та виявлено залежність об'єктивного та позитивного оцінювання від ступеня спортивної компетентності мовця. Запропоновано розглядати хронологічний динамізм як онтологічну особливість спортивного дискурсу.

Проведено комплексний аналіз ролі художнього тексту у структурі російського тлумачного словника. Художній текст (цитату) розглянуто як елемент тексту-донора та компонент тексту-реципієнта. На підставі вивчення функціонування художнього тексту у лексикографії визначено способи, напрямки та характер його взаємодії з текстом словника. Виявлено особливості цитат на функціонально-стилістичному та структурно-семантичному рівнях. Розглянуто концептологічну функцію цитат, розкрито можливості їх застосування для побудови окремих концептів. Проведено дослідження цитати у словнику як зразка стислого тексту. Проаналізовано когнітивні можливості цитування.

Досліджено феномен інтертекстуальності як однієї з онтологічних категорій художнього тексту. Розкрито сутність інтертекстуальності як присутності у тексті фрагментів або окремих елементів інших текстів. На підставі дискурсивного аналізу та філологічної інтерпретації визначено смисли, які актуалізуються в сучасному російському поетичному дискурсі та безпосередньо пов'язані з концептуальними засадами постмодерністського світосприйняття. Виявлено такі риси сучасного поетичного дискурсу, як антиномічність, ствердження традиційних цінностей культури шляхом інтертекстуальної деконструкції, розширення інтертекстуального поля поезії, атракція "високого" й "низького", що проявляється у модусі непрямої поетичної дискурсивності. Доведено, що на сучасному етапі метаформа "смерті автора" (Р. Барт) набуває нового сенсу - її визнання є умовним, тоді як насправді митці творять оригінальну поетичну мову з "уламків культури" й утверджують новий тип автора.

Проаналізовано, що гендерна дихотомія виявляється під впливом психофізіологічних і соціокультурних чинників. Визначено, що адекватність і повнота опису гендерної мовної особистості досягається завдяки врахуванню спрямованості мислення, зокрема, маскулінної, андрогінної, фемінінної, що виділяється в обох гендерах. Встановлено, що вивчення вторинних текстів переказу, анотації та перекладу репрезентує мовленнєву діяльність як реалізацію рецептивних і продуктивних способів мислення та дозволяє виявити єдність формальних і змістових преференцій мовної особистості залежно від її типу на різних рівнях мови.

У контексті прагмалінгвістики проведено багатоаспектний аналіз прагмалінгвістичних особливостей комунікативної стратегії заохочення у російському мовному спілкуванні. Розглянуто лексико-синтаксичні компоненти висловлювань і невербальні засоби спілкування ініціатора комунікації. Описано складники комунікативної стратегії заохочення (КСЗ) у контексті прагмалінгвістичного аналізу, проведено їх моделювання. Запропоновано визначення понять "комунікативна стратегія", "мовленнєва тактика" (МТ), "комунікативна тактика" (КТ), "комунікативний хід". Визначено репертуар МТ і КТ заохочення, наведено лінгвістичний опис мовних маркерів їх реалізації. Доведено безпосередній вплив зовнішнього та внутрішнього планів комунікативної стратегії (КС) на формування семантичного наповнення обраної стратегії. Доведено, що комунікативний контекст, спілкування, соціально-психологічні чинники й установки мовців визначають вибір і застосування окремих МТ заохочення з урахуванням диференціації на маніпулятивний або актуалізаційний вплив. Виокремлено й описно інтеракціональну модель КСЗ, охарактеризовано етапи її реалізації.

Досліджено навчально-педагогічний дискурс (НПД) як соціально-комунікативну подію, що полягає у взаємодії вчителя і учня за допомогою навчальних текстів та інших знакових комплексів в контексті навчально-педагогічної ситуації в сфері організованого навчання. Проаналізовано НПД як типовий інституційний дискурс, описано модель навчально-педагогічної комунікативної ситуації (КС), особливості мовної та дискурсивної особистості комунікантів. Обгрунтовано дискурсивну категорію як надпарадигмальну інваріантну ознаку, властиву тексту в типовій КС. Розроблено систему текстово-дискурсивних категорій НПД. Описано мовленнєві жанри, які реалізують стратегії і тактики учасників НПД.

Вперше комплексно досліджено тексти анотацій до художніх творів (ТА до ХТ) з позиції прагмалінгвістики. Уперше розглянуто місце анотації в системі рекламно-інформаційних жанрів. Визначено функціональну специфіку ТАдоХТ. Встановлено лінгвістичні прийоми впливу та маніпулювання в ТАдоХТ, виявлено лексико-семантичні особливості анотації як гібридного інтелектуального рекламного тексту. Виявлено функції ТАдоХТ: комунікативна, апелятивна, когнітивно-інформативна, аргументації і переконування, впливу та маніпулювання. Наведено рекомендації до створення текстів анотацій, які реалізуються в умисному вживанні маркованої лексики.

Зроблено огляд теоретичного матеріалу, що стосується лінгвістичних досліджень у галузі тексту. Визначено особливості та межі вживання об'єкта дослідження. Подано структурні, функціональні та граматичні класифікації текстів вулиці. Розглянуто досліджуваний матеріал як об'єкт реалізації різних культурних концептів. Проаналізовано використання в текстах вулиці різних тропів і стилістичних прийомів. Визначено неточності та недоліки в наявному фактичному матеріалі. Запропоновано рекомендації до складання текстів вулиці на матеріалі російської мови.

Проанализированы лингвистические особенности русской речи Украины. На материале современных публицистических текстов рассмотрены лексико-семантические, словообразовательные, грамматические и стилистические особенности русской речи, обусловленные ситуацией культурно-языкового взаимодействия и взаимопроникновения. Раскрыты специфические механизмы морфологического и синтаксического приспособления украинских единиц к русскому тексту. Выделена особая разновидность метаязыковых конструкций, отражающих различные типы реакций на включение украинизмов в русский текст.

Розглянуто лінгвістичні особливості російськомовного фінансового звіту (ФЗ) як особливого виду тексту, що функціонує у просторі економічного дискурсу. Виявлено, що економічні зміни у житті суспільства розширили коло осіб, зацікавлених в економічному спілкуванні, що обумовило виникнення якісних і кількісних змін у жанрово-дискурсивній системі мови. Традиційний ФЗ суб'єкта економічної діяльності, який повинен відповідати чітким стандартам і будуватися у табличній формі, доповнено документами близької тематики, які представлено у ЗМІ. Зафіксовано виникнення нестандартних форм звітів, які можуть мати форму гіпертексту або креолізованого тексту, будуватися у вільній формі, мати певне стилістичне забарвлення. Доведено, що евалютивний характер є спільною рисою усіх структурних типів звітів.

Розглянуто проблему аналізу дискурсу антиутопії, що базується на методології та стратегіях когнітивної лінгвістики й антропоцентричному підході до аналізу мовних явищ. Проаналізовано особливості мовної реалізації комунікативної стратегії маніпулювання в англійському, українському та російському дискурсі антиутопії. Результати дослідження тактик визначеного типу дискурсу підтверджують його етноспецифічний характер.

Разработана модель интерпретации языковых фактов, рассмотренных в исторической перспективе, на основе анализа системно-языкового и коммуникативного уровней репрезентации дохристианского и христианского периодов аксиогенеза экономического сознания. Отмечено, что данный подход позволяет реконструировать аксиопрограмму русского экономического сознания. Впервые применен диахронический подход при исследовании структуры экономических концептов и экономической концептосферы. Введено понятие аксиогенеза экономической концептосферы. Предложена структура аксиосферы экономического сознания, которая в наибольшей степени поддается языковой верификации. Выработаны методы моделирования сегментов концептосфер в составе национальной экономической концептосферы. Выявлена корреляция между процессами развития структуры концептов и диахроническими изменениями лексических микропарадигм, объективирующих их в языке.

Досліджено лінгвістичну специфіку стислого компонента тексту підручника російської мови. З'ясовано, що наявна велика кількість різноманітних жанрових різновидів текстів: первинні і вторинні, прості та комплексні, мовні і риторичні. Виявлено в тексті підручника такі жанри, як назва, рекламний напис на обкладинці, анотація, зміст, умовні позначення, підписи до малюнків, постійні рубрики у формі таблиць, настанови до вправ й лексикографічне тлумачення слова, підзаголовки, короткий довідковий розділ, еліпсований текст, короткі висловлення - прислів'я, афоризми, анекдоти, посмішки, жарти тощо. Зазначено, що функційно-прагматична палітра стислого тексту в структурі підручника створюється з таких епіфункцій, як референція, експресія, когніція.

Уперше подано опис специфіки семантичної організації й функціональних особливостей лексичних одиниць, які утворюють двочленні опозиції категорії "простір". Розкрито фреймово-слотову структуру простору в політичному дискурсі. Створено метафоричні моделі фрагментів мовної картини світу, розкрито функціонально-прагматичний потенцыал моделей, визначено механізми їх формування. Запропоновано методику фреймового аналізу для опису просторових метафор політичного тексту, яку можна застосувати в лексикографічній практиці, а також у розробці теорії когнітивних структур пізнання.

Описан русский эпистолярный вокатив, обобщающий различные способы указания адресата в письменном послании. Проанализированы три основных аспекта вокативной адресации: структурный, типологический и стилистический. Внимание уделено классификации обращений-апеллятивов, малоизученным средствам установления и поддержания контакта между коммуникантами, таким, в частности, как опосредованная адресация и поливокатив, а также ресурсу и динамике вокативных образований.

Висвітлено еволюційні процеси у стратегіях і тактиках переконуючих промов на судових засіданнях Росії за вказаний період. Обгрунтовано модель дослідження переконуючого судового дискурсу, уточнено термінологічний апарат дослідження: "еволюція", "стратегія", "тактика", "диспозитив доведення". Виявлено константні елементи диспозитива переконання, що притаманні мовним стратегіям і тактикам упевнювального характеру в усі часи і що не зазнають еволюції: залежність від соціального контексту, поліфункціональність переконувальних промов, синкретичність жанрів промови переконування і інформативного типу. Доведено, що сутність еволюції судової промови переконування визначається співвідношенням раціонального та емоційного складників, особливостями використання юристами маніпулятивних стратегій, функціональних ролей і масок.

В условиях дальнейшей разработки теоретических основ сопоставительного изучения языков, которое непосредственно связано с новейшими достижениями всех гуманитарных наук, изучение феномена и понятия интертекстуальности приобретает основополагающее значение. Феномен интертекстуальности в научной коммуникации находится в стадии начального изучения и в аспекте сопоставительного изучения языков до сих пор исследованию не подвергался. Предмет исследования - интертекстуальность как макроформа предметного знания и деятельностного опыта в рамках междисциплинарного подхода к проблеме гипертекстового моделирования коммуникации в совокупности с формирующими её социокультурными и коммуникативными компонентами. Цель работы - рассмотреть феномен интертекстуальности в аспекте сопоставительного изучения испанского и русского языков на примере медицинской статьи как стереотипной модели текстопорождения в письменной научной коммуникации. Проведён общий и сопоставительный анализ стереотипных, регулярно воспроизводимых оборотов, служащих для обозначения и оформления перехода к выводам в оригинальных научных статьях на испанском и русском языках; выявлены устойчивые постоянно воспроизводимые языковые средства, имеющие стереотипный характер, которые используются в качестве рекуррентного типа оформления содержания научной статьи по медицине, установлены соответствующие межъязыковые соответствия. Использованы методы общего и сопоставительного анализа, компонентного анализа, метод перевода. Результаты исследования могут иметь практическое применение при изучении лингвистики текста, сопоставительном изучении языков, в лексикологии, переводоведении, педагогической и переводческой практике.

Вивчено типологічно спільні та конкретно-мовні характеристики молодіжного мовлення на матеріалі аналізу квазіспонтанних текстів діалогічного характеру, відібраних з українських та американських художніх фільмів. Результати проведеного аналізу свідчать, що лінгвістичні ознаки комунікації у молодіжному дискурсі української та англійської мов мають релевантні спільні та конкретно-мовні засоби актуалізації змісту на рівні лексичних, граматичних і просодичних характеристик.

Проаналізовано компарально-обставинні та компарально-темпоральні категорійні ситуації, а також встановлено прагмалінгвістичний потенціал мовних засобів у таких ситуаціях на матеріалі українського та російського художнього мовлення.