На базі фактичного матеріалу сучасної української мови здійснено функціонально-словотвірний опис нульсульфіксальних дериватів на тлі похідних з матеріально вираженими суфіксами, а також особливості мотивації та творення нульсуфіксальних іменників. Визначено місце та роль нульсуфіксального словотворення в системі суфіксальної деривації українського іменника. З'ясовано семантичну орієнтацію та функціональне навантаження нульового суфікса. Встановлено тенденції розвитку матеріально не вираженого творення іменників у сучасній українській мові XIX - початку XXI ст.

Теоретично обгрунтовано статус та основні ознаки множинних іменників як номенів з неповною числовою парадигмою в українській мові. Визначено словотвірну структуру й особливості семантики номінацій дослідженого типу. Описано динаміку лексико-словотвірних типів множинних найменувань у різні періоди нової української мови, визначено ступінь дериваційної активності мотивувальних основ. Встановлено функціональні особливості плюральних формантів. Визначено продуктивність досліджених словотвірних типів і виявлено чинники, що впливають на її формування. Розглянуто специфіку вживання даних дериватів у різностильових джерелах нової української мови, встановлено основні тенденції та закономірності розвитку словотвірної підсистеми множинних іменників протягом останніх трьох століть.

Досліджено історію вивчення питання родової диференціації іменників на позначення осіб. Здійснено комплексний аналіз родової диференціації нових іменників на позначення осіб. З'ясовано, що на сучасному етапі найпродуктивнішим засобом родозої диференціації є афіксація. Розглянуто всі афікси, за допомогою яких здійснюється родова диференціація нових іменників на позначення осіб та з'ясовано їх прдуктивність. Визначено лексичний й аналітичний способи родової диференціації іменників на позначення осіб. Встановлено групи іменників, у яких родова диференціація відбувається лексичним та аналітичним способами.

Проведено системний опис іменникової словозміни західнополіських говірок. Розглянуто особливості субстантивного формотворення в ареальному аспекті. Встановлено словозмінні типи іменників і з'ясовано фактори впливу на існування діалектних відмінностей у досліджуваній формотвірній системі. Зроблено висновок про високий ступінь варіантності флексійних формантів. Виявлено локально обмежені відмінкові форми. Визначено межі західнополіського говору та досліджено його внутрішнє членування. Введено максимально повний склад західнополіських субстантивних словоформ, які можуть бути використані в подальших діалектологічних студіях.

Досліджено дію тенденції диференціювати за допомогою наголосу форми однини та множини в іменниках o-/jo-основ чоловічого роду в бойківських говірках. Окреслено основні шляхи формування сучасних акцентних типів, проаналізовано рефлекси праслов'янських акцентних парадигм у сучасних бойківських говірках.

Розглянуто явище експлікації граматичних форм числа в іменниках - власних назвах у сучасній українській мові. Проаналізовано причини та шляхи виникнення такої експлікації, семантико-граматичні явища як її наслідки. Надано рубрикацію відповідних власних назв, наведено приклади їх функціонування в мовленні.

Надано опис розвитку дериваційних можливостей та охарактеризовано рівень продуктивності іменникового конфікса пo-...-j(a), простежено динаміку функціонування лексико-словотвірних типів, утворених за допомогою аналізованого форманта, на різних етапах історії української мови.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-212.1

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

На матеріалі сучасної української мови проаналізовано особливості нульсуфіксального словотворення назв продуктів харчування, з'ясовано специфіку функціонування нульсуфіксальних іменників у межах визначеного мікрополя (на тлі дериватів з матеріально вираженими суфіксами), встановлено стилістичне маркування розгляданих похідних.

Встановлено загальні та часткові причини субстантивних аморфізаційних змін у сучасній українській мові. Іменники розглянуто в термінах лінгвістичної типології; установлено типологічну кваліфікацію незмінюваних іменників. Власне українські та іншомовні іменники проаналізовано на предмет відповідності узагальненим моделям називного відмінка. Досліджено вплив незмінюваних іменників на типологічні зміни в субстантивній системі сучасної української мови.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141-212.1 + Ш141.14-212.1

Рубрики:

Слов'янські мови

Українська мова

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в українському мовознавстві комплексно проаналізовано парадигмальну природу девербативів з опертям на системно-структурний та функціонально-семантичний підходи. Запропоновано докладну функціонально-семантичну класифікацію віддієслівних іменників опредметненої дії, структуру самостійної функціонально-семантичної парадигми девербативів як органічного складника лексики української мови. Визначено зміст поняття функціонально-семантична парадигма. З’ясовано дію механізму семантичних і граматичних перетворень у процесі деривації; установлено маркери ідентифікування субпарадигм "дія", "процес", "стан" відповідно до семантики класів предикатів. Розмежовано репертуар диференційних ознак, які визначають склад і структуру предикатних імен дії, процесу, стану. Охарактеризовано чинники дієслів-мотиваторів, які впливають на формування та функціонування віддієслівних іменників опредметненої дії. Окреслено специфіку семантичної ієрархії девербативів, репрезентованої субпарадигмами, мікропарадигмами, семантичними типами, семантичними групами, семантичними підгрупами. Простежено можливі вияви їх внутрішньосистемної організації; визначено ядерне, ядерно-периферійне та периферійне співвідношення.

Виявлено основні тенденції та закономірності становлення категорії істоти/неістоти впродовж писемної історії української мови. Досліджено процес заміни старої форми знахідного відмінка формою, ононімічною родовому, як основного засобу маркування назв істот на граматичному рівні мови. Проаналізовано чинники, що впливали на вибір форми акузатива в різних лексико-семантичних групах субстантивів в історії української мови різних періодів її розвитку. З'ясовано причини відхилень від послідовного граматичного вираження значення істоти/неістоти в сучасній українській мові. Проаналізовано додаткові засоби диференціації назв істот на рівні флексій родового, давального та кличного відмінків, а також форм означальних слів за незмінюваних іменників. Доведено, що провідним чинником у граматичному оформленні значення істоти/неістоти іменників є семантика цих мовних одиниць. Показано важливу роль суб'єктивного сприйняття об'єктів мовцем на шляху формальної репрезентації відповідної семантики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-212.1

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: РА388449 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано новий порівняльно-історичний і типологічний підхід щодо вивчення структури, семантики та прагматики похідних іменників з латинськими суфіксами на позначення особи у німецькій та українській мовах, а також комплексну методику аналізу виділених похідних іменників в обох мовах. Висвітлено еволюційний розвиток суфіксів латинського походження у німецькій та українській мовах, скласифіковано досліджувані одиниці у лексико-семантичні групи у кожній із мов, виявлено їх спільні та відмінні типи. Охарактеризовано словотвірну семантику похідних іменників з латинськими суфіксами на позначення особи, розкрито їх прагматичне значення на позначення особи у німецькій та українській мовах.

Вперше проаналізовано особливості поєднання іменників із семантикою збірності (ІСЗ) з іншими лексемами в лінійному розташуванні. Визначено та охарактеризовано синонімічні, антонімічні та гіперо-гіпонімічні відношення ІСЗ. Виявлено семантико-словотвірні та синтагматичні особливості ІСЗ-авторських новотворів. Створено ідеографічну класифікацію ІСЗ. Розроблено оригінальну класифікацію ІСЗ за ступенем вияву конкретності / абстрактності, що відображає рівень співвіднесеності денотативного та сигніфікативного компонентів у значенні іменника. Констатовано, що теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що узагальнення, зроблені на основі дібраного та класифікованого фактичного матеріалу, поглиблюють уже відомі та формують нові знання про теорію та практику української мови, зокрема про синтагматико-парадигматичні відношення іменників із семантикою збірності як показник цілісності цієї групи субстантивів.

Проаналізовано системні і функціональні характеристики категорії числа українських і російських іменників. Результати дослідження реалізації категорії числа українських і російських іменників у паралельних текстах офіційних документів доводять залежність функціональних характеристик іменників від їх системних ознак.

Проанализированы системные и функциональные характеристики категории числа украинских и русских имён существительных. Результаты исследования реализации категории числа украинских и русских существительных в параллельных текстах официальных документов доказывают зависимость функциональных характеристик существительных от их системных особенностей.

The article deals with the analysis of systemic and functional characteristics of the category of number of Ukrainian and Russian nouns. The results of the investigation of realization of the category of number in parallel texts of official documents prove the dependence of functional characteristics of nouns from their systemic properties.

Досліджено форми числа англійських та українських іменників, проаналізовано ізоморфні та аломорфні структуральні та денотативні ознаки аналізованого граматичного явища. Особливу увагу сфокусовано на визначенні граматичних труднощів перекладу форм числа англійських та українських іменників, розглянуто коректні способи перекладу таких граматичних форм та конструкцій.

Досліджено семантичний потенціал українських суфіксальних морфем на позначення особи чоловічої статі та його актуалізацію в текстах різних функціональних стилів. На основі запропонованої методики здійснено системний опис структури семантики суфіксальної морфеми за інтегральними та диференційними компонентами значення; систематизовано семантичні парадигми 52-х суфіксів, визначено індивідуальне значення кожного суфікса. Встановлено, що кожна суфіксальна морфема має власну семантику, яка програмується глибинною семантикою внутрішньослівного контексту. Виявлено закономірності семантичної інтегрованості суфіксів у внутрішньослівний (ліво- і правобічний) контекст: лівобічний контекст програмує актуалізацію морфемно- семантичних варіантів; правобічний контекст спричинює семантичну модифікацію суфіксів. Охарактеризовано мовленнєву актуалізацію семантики суфіксальних морфем і морфемно-семантичних варіантів у текстах художнього, публіцистичного, офіційно-ділового та наукового стилів, виявлено залежність між обсягом семантичного потенціалу суфіксів і частотністю уживання в мовленні та їх стилерозрізнювальною потужністю.

Проаналізовано споріднені за змістом іменники в українській і російській мовах. Досліджено їх вплив на визначення світоглядних позицій і способи мотивації поведінки як окремої людини, так і народу загалом. Вивчено зміну ментальних орієнтацій в іменників чоловічого, жіночого та середнього родів.