Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.14-316.1

Рубрики:

Українська мова

Шифр НБУВ: Ж27482 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано топонімічну мікросистему Дніпропетровська. Розглянуто різноманітні назви проїздів (вулиць) як окрему групу слів, що потребують ретельного вивчення, упорядкування й охорони з боку держави у зв'язку з важливими функціями, які вони виконують у мові, та суспільно-історичною роллю. Наведено морфолого-фонологічну характеристику годонімів, запропоновано семантико-етимологічну класифікацію назв проїздів. Увагу приділено правопису власних назв вулиць міста.

Проанализирована топонимическая микросистема Днепропетровска. Рассмотрены разнообразные названия проездов (улиц) как отдельная группа слов, требующих тщательного изучения, упорядочения и охраны со стороны государства в связи с важными функциями, которые они выполняют в языке, и общественно-исторической ролью. Приведена морфолого-фонологическая характеристика годонимов, предложена семантико-этимологическая классификация названий проездов. Внимание уделено правописанию собственных названий улиц города.

Охарактеризовано стан ономасіологічного й ареального вивчення фітономенів в українському мовознавстві. Наведено результати дослідження назв корисних рослин у східнослобожанських говірках української мови. Проаналізвоано 4 336 фітономенів за принципами номінації, мотиваційними ознаками та типами мотиваційного значення. Розглянуто способи одно- та багатослівної номінації флорооб'єктів, проаналізовано їх функціональне співвідношення. Описано основні семантичні моделі творення фітономенів, а також типи просторової поведінки назв рослин. Зроблено ареальне членування досліджуваного континууму на матеріалі флоролексики. Визначено диференційні, інтеграційні ознаки ареалів і характер міжареальної взаємодії. Вивчено лексичні паралелі східнослобожанських фітономенів в інших говірках української мови, виділено й описано східнослобожанські вузьколокальні флороізоглоси з акцентом на їх специфічних ознаках.

Охарактеризовано состояние ономасиологического и ареального изучения фитономенов в украинском языковедении. Изложены результаты исследования названий полезных растений в восточнослобожанских говорах украинского языка. Проанализированы 4 336 фитономенов по принципам номинации, мотивационным признакам и типам мотивационного значения. Рассмотрены способы одно- и многословной номинации флорообъектов, проанализировано их функциональное соотношение. Описаны основные семантические модели образования фитономенов, а также типы пространственного поведения названий растений. Проведено ареальное членирование исследуемого континуума на материале флоролексики. Определены дифференциальные и интеграционные признаки ареалов и характер межареального взаимодействия. Исследованы лексические параллели восточнослобожанских фитономенов в других говорах украинского языка, выделены и описаны восточнослобожанские узколокальные флороизогласы с акцентом на их специфических признаках.

Проаналізовано моделі спонукальних конструкцій зі словоформами "прохання", "порада", "пропозиція", "наказ", "вимога" з позицій їх лексичного та граматичного наповнення в сучасній українській мові.

Проанализированы модели побудительных конструкций со словоформами "просьба", "совет", "предложение", "приказ", "требование" с позиций их лексического и грамматического наполнения в современном украинском языке.

The models of the motivate constructions with word-parts such as request, advice, suggestion, order and requirement are analyzed in the article according to the positions of their lexical and grammatical filling in the modern Ukrainian language

Розглянуто питання кореляції народнорозмовної та літературної норм у кодифікації власних географічних назв. Проведено структурно-семантичний аналіз твірних основ ойконімії Хмельниччини. Описано ойконіми Житомирщини як джерело вивчення історичної антропонімії, відантропонімну ойконімію Чернігівщини та ойконімію Івано-Франківщини в історичному аспекті, мікротопоніми Києва. Висвітлено особливості польськомовної фонетичної адаптації й транслітерації приголосних звуків в ойконімії Галицької та Львівської земель колишнього Руського воєводства.

Рассмотрены вопросы корреляции народноразговорной и литературной норм в кодификации собственных географических названий. Проведен структурно-семантический анализ образовательных основ ойконимии Хмельницкого региона. Описаны ойконимы Житомирского региона как источник изучения исторической антропонимии, отантропонимная ойконимия Черниговского региона и ойконимия Ивано-Франковского региона в историческом аспекте, микротопонимы Киева. Освещены особенности польскоязычной фонетической адаптации и транслитерации согласных звуков в ойконимии Галицкой и Львовской земель бывшего Русского воеводства.

Наведено результати досліджень ономастичного простору Луганщини як системи власних назв, поширених у даному регіоні, які служать для виокремлення названих ними об'єктів серед інших подібних, їх індивідуалізації та ідентифікації. Увагу приділено варіативності власних імен полілінгвів, народним назвам рослин, історії виникнення назв населених пунктів Слов'яносербського району, ойконімії Новопсковського району та мікротопонімам с. Дем'янівка Білокуракинського району Луганської області. Проаналізовано літературні псевдоніми луганських письменників.

Приведены результаты исследований ономастического пространства Луганской области как системы собственных имен, распространенных в данном регионе, служащих для выделения названных ими объектов среди других подобных, их индивидуализации и идентификации. Уделено внимание вариативности собственных имен полилингвов, народным названиям растений, истории возникновения названий населенных пунктов Славяносербского района, ойконимии Новопсковского района и микротопонимам с. Демьяновка Белокуракинского района Луганской области. Проанализированы литературные псевдонимы луганских писателей.

Розглянуто етимологію та наведено тлумачення давніх українських назв, імен і прізвищ (1 000 одиниць). У науковому дослідженні вперше використано індоіранський мовний, епічний та історичний матеріал. Наведено біографічні відомості про Наливайка С.І. (укладача довідника).

Рассмотрена этимология и даны толкования давних украинских названий, имен и фамилий (1 000 единиц). В научном исследовании впервые использован индоиранский языковой, эпический и исторический материал. Даны биографические сведения о С.И. Наливайко (составителе справочника).

Уперше наведено системний лексико-семантичний опис регіональних гідронімів, зафіксованих на історичній території давньої Гілеї, яка за часів козацтва здобула назву Великий Луг. До наукового обігу введено новий прошарок малодослідженої пропріальної лексики. Визначено склад і специфіку мікросистеми гідронімів даного регіону, виділено відапелятивні та відонімні утворення. Проаналізовано способи деривації, арсенал словотвірних засобів і граматичних моделей гідролексем. Розглянуто проблеми формальної (фонетичної, морфологічної та словотвірної) варіативності, описано явище паралелізму як вияв системних зв'язків - синонімії та явище інтратопонімічної омонімії, головною причиною виникнення якої є спільність характерних ознак, які мотивують вибір назви гідрооб'єкта. Визначено продуктивність словотвірних моделей гідронімів. Укладено "Словник-покажчик гідронімів колишнього Великого Лугу Запорозького". Відтворено парадигму словотвірно-структурних та граматичних гідронімних типів у контексті загальної словотвірної та граматичної системи української мови.

Вперше проведено комплексний аналіз концептуалізації сакральної сфери в українській мові на прикладі концепту ДУША. Запропоновано оригінальну формалізовану методику дослідження, сутність якої полягає в аналізі семантичного простору слова-імені концепту, який проводиться у трьох напрямах: парадигматичному (вивчення розвитку його семантичної структури), словотвірному (визначення динаміки наявності похідних від аналізованого слова) та синтагматичному (встановлення сполучуваності з іншими словами). З'ясовано, що аналіз усіх вимірів семантичного простору дозволяє простежити закономірності формування ментальності народу, певною мірою реконструювати мовну картину світу предків, описати зміни у світогляді й аксіології українців, об'єктивно виявити способи україномовної категоризації світу, з'ясувати закономірності української номінації в сакральній сфері. Вперше на підставі залучення відомостей з гуманітарних і природничих наук і релігійних уявлень пояснено факти мови, які вербалізують окремі аспекти концепту. Обгрунтовано чітку окресленість, прогнозованість, упорядкованість сакральної сфери в українській мовній картині світу, її зумовленість конкретними знаннями людини про явище дійсності та відповідними обрядами. Розширено уявлення про мову як форму етнічної та релігійної свідомості, а також про лінгвістичну детермінованість пізнання й категоризації дійсності.

  Скачати повний текст

Проведено комплексний аналіз системи метафоричних номінацій на позначення жінки як одного із засобів образної вербальної репрезентації концепту ЖІНКА в українській лінгвокультурі. Розкрито механізми творення фемінно маркованого метафоричного значення. Досліджено семантичне співвідношення прямого й переносного значень, джерела оцінного змісту в метафорі. Визначено роль образно-мотиваційних компонентів у метафоричному найменуванні осіб жіночої статі, розглянуто архетипність, міфологічність метафоричних фемінітивів. Описано механізми появи у метафоричному фемінітиві гендерно специфічних соціосем за певних соціокультурних умов. Визначено принципи структурування типізованих образних парадигм і відповідних лексико-семантичних груп як засобів словесного втілення концепту ЖІНКА в українській мові. Встановлено особливості концептуалізації гендерних стереотипів у системі метафоричних номінацій на позначення жінки. Визначено структуру концептуального поля ЖІНКА, досліджено особливості його втілення у системі метафоричних номінацій. Розглянуто кількісне наповнення концептуальних аспектів, які є складниками виділених мікроконцептів "Зовнішні характеристики", "Фізичні характеристики", "Біологічні характеристики", "Внутрішні характеристики", "Соціальні характеристики" у межах концепту ЖІНКА. Описано метафоричні номінації на позначення жінки у структурі мовної свідомості різногендерних суб'єктів за матеріалами спрямованого асоціативного експерименту, які зіставлено з номінаціями, зафіксованими у лексикографічних джерелах і писемних текстах.

Комплексно розглянуто мовний образ парубка у фольклорних та етнографічних текстах від найдавніших часів до XX ст., в яких опосередковано відображено ментальність українського народу. Зроблено наукову інтерпретацію мовних засобів у фольклорних та етнографічних текстах, які позначають різні аспекти мовного образу парубка. Виявлено основні слова та лексико-синтаксичні конструкції, що виражають складники даного образу, їх семантичну структуру. Проаналізовано значення вербально виражених культурологічних елементів, зроблено моделювання типового стереотипу молодого неодруженого чоловіка в українській мовній картині світу. В науковому дослідженні використано записи українських фольклорних та етнографічних текстів, дані тлумачних і культурологічних словників. Мовні засоби народних текстів проаналізовано у контексті щоденного, наївного знання українців із урахуванням культурологічного, психологічного й аксіологічного елементів. Встановлено, що мовний образ парубка творить складну систему взаємопов'язаних та взаємозумовлених характеристик (ознаки, кількість, часопростір діяльності, функції), більша частина яких пов'язана з семантикою "реалізація головної мети молодого неодруженого чоловіка - створити сім'ю". Виявлено, що фольклорні тексти виражають переважно позитивну оцінку даного фрагмента української мовної картини світу, названого різними лексемами, що пов'язано зі семою "посередництво між людьми і божественною силою", яку містять номени на позначення молодого неодруженого чоловіка.

Систематизовано наукові підходи щодо словотвірного статусу композитних номінацій у сучасному мовознавстві. Висвітлено авторську теорію стосовно диференціації складних слів, утворених шляхом юкстапозиції та композиції. Визначено спільні способи творення аксіологічно маркованих композитних номінацій (юкстапозицію в обох мовах) і відмінні (композицію в українській). Обгрунтовано різні тенденції до композитотворення (в англійській мові - іменникового, а в українській - прикметникового). Встановлено спільні закономірності лексичного типу мотивації аксіологічно маркованих композитних номінацій в англійській і українській мовах, а також специфіку словотвірної (валентнісної), фонетичної та морфологічної мотивації зіставлених одиниць. Класифіковано аксіологічно марковані композитні номінації у тематичну групу "ставлення до способу життя" з її семантичними підгрупами, яка є спільною для зіставлених мов. Упроваджено методику зіставлення аксіологічно маркованих композитних номінацій на підставі критеріїв словникової позначки, індикатора оцінювання в лексикографічному тлумаченні значення слова і маркера емоційності.

Проведено зіставний аналіз назв професій (НП) сучасних англійської та української мов з метою виявлення їх спільних і відмінних рис. Виділено мотивувальні бази зазначених одиниць. Установлено особливості їх лексичної та структурної мотивації. Визначено словотвірні типи назв професій у зазначених мовах. З'ясовано специфіку кількісного представлення мотиваційних і структурних типів досліджених одиниць даних мов. Проаналізовано НП української (2 525 одиниць) і англійської (2 463 лексеми) мов у аспекті їх умотивованості, що дозволило виділити в англійській мові шістнадцять, а в українській - вісім лексико-тематичних груп назв професій, в основу найменування яких покладено різні мотивувальні ознаки. Особливістю структурної мотивації таких одиниць є широкий набір формантних частин з додатковим значенням, за допомогою яких утворюються ці назви (в українській мові - ій, ист; в англійській - er, ive). В результаті дослідження основних способів творення НП англійської та української мов виділено певні структурні типи, а саме: афіксальні (суфіксальні, префіксальні, префіксально-суфіксальні); складні (композити, афіксальні складні, складноскорочені); словосполучення; юкстапозити; кореневі, конверсиви. За цього специфічною рисою англійських назв є наявність префіксальних НП, а в українській - НП-юкстапозитів. Найпродуктивнішим способом творення нових НП в обох мовах є афіксація - 1 722 НП української мови та 770 одиниць - англійської.

Комплексно досліджено мікротопонімію басейну річки Ужа (у контексті українських говірок Закарпаття). Встановлено зв'язок мікротопонімної системи регіону з історією краю, його природними умовами, діалектною диференційованістю. Проведено структурно-семантичний, назвотвірний і етимологічний аналіз мікротопонімів басейну річки Ужа Закарпаття у синхронічному та діахронічному аспектах, а також лінгвокульутрологічний аналіз назв, що утворилися на базі конотативних топонімів. Визначено основні різновиди мікротопонімних варіантів і особливості їх функціонування. Укладено словник мікротопонімів (близько 9 000 назв та їх варіантів, зібраних за польовим методом). Результати проведеного дослідження уможливлюють створення цілісної картини становлення загальноукраїнської регіональної мікротопонімної системи.

Досліджено становлення та розвиток ойконімійної системи Східного Поділля протягом XIV - XX ст. Проведено лексико-семантичний і словотвірний аналіз ойконімів дослідженого регіону. Встановлено продуктивність конкретних словотвірних моделей назв населених пунктів на території Вінниччини. Зазначено, що словотвірна структура, семантика базових назв топонімів, виявлених на території Вінниччини, підтверджують теорію стосовно формування ойконімної системи даного краю ще в давньоукраїнський період.

Проведено комплексне синхронно-діахронне дослідження ойконімікону Івано-Франківщини. Охарактеризовано твірні основи та структурно-семантичні типи ойконімів даного регіону. Проаналізовано словотвірну структуру, походження, лексико-семантичні та функціональні особливості ойконімікону зазначеної території. Визначено продуктивність основних топонімних моделей регіону. Розглянуто тенденції та закономірності їх функціонування. Встановлено номінативну мотивованість майже для всіх найменувань населених пунктів Івано-Франківщини.

З'ясовано стан дослідження ойконімії України та наявні класифікаційні схеми назв поселень. Проаналізовано словотвірну семантику 583-х ойконімів краю, зокрема, кожну ойконімну модель і функції словотвірних формантів. Визначено продуктивність у словотворенні назв поселень різних лексико-семантичних груп. Укладено історико-етимологічний словник ойконімів Північної Тернопільщини, який містить інформацію про локалізацію, паспортизацію, походження та структуру всіх назв поселень досліженого краю (тих, що існують, а також тих, що були об'єднані з іншими поселеннями або ліквідовані).

Проаналізовано урбанонімікон Закарпаття XX - XXI ст. з метою повного та всебічного аналізу цієї підсистеми онімів. Досліджено екстралінгвальні чинники формування закарпатоукраїнського урбанонімікону, серед яких виділено універсальні та спорадничі. Як універсальні чинники запропоновано розглядати демографічний розвиток населених пунктів, прагнення мовців за посередництвом власної назви охарактеризувати найменований топооб'єкт і державну ідеологію, а спорадничі - законодавче врегулювання урбанонімії та моду. Відповідно до мотивації назви всі урбаноніми розподілено за групами, а саме: меморіальні, характеристичні, асоціативні та назви-вшанування. Виділено три ступені мотивації. З'ясовано, що домінуючою групою серед офіційних урбанонімів є меморіальні назви, серед неофіційних - характеристичні. Виявлено, що антропоніми формують джерельну базу офіційних назв, апелятивна лексика - неофіційних назв.

Проаналізовано процес семантичного розширення (СР) власних назв (ВН) у контексті теоретичних інтерпретацій природи їх значення. Висвітлено семантику онімів у філософських та лінгвістичних концепціях ХХ - ХХІ ст., семіотичну функцію ВН, питання когнітивної лінгвістики і лінгвокультурології, динаміку значення онімної лексики в контексті концептуалізації і мовної категоризації, оказіональність і прецедентність як фактори СР ВН. Визначено інтер- та інтралінгвальну мінливість семантичного простору ВН, конотоніми як онімний клас. Розкрито семантичний потенціал ВН, проблему мовного статусу онімів образної номінації, типологію та ознаки системної організації конотонімів. Увагу приділено античним, деантропонімним, детопонімним, дезоонімним, депоетонімним конотонімам, а також конотонімам християнського походження. Описано механізм конотонімізації в аспекті концептуального аналізу процесу СР ВН.