Здійснено пошук і досліджено конкретні результати корейсько-японського мовного впливу, зокрема елементи давньокорейскої мови, які зустрічаються у давньояпонських джерелах, проведено їх лексико-семантичний аналіз. Охарактеризовано історичні події, якими супроводжувався процес корейсько-японського мовного впливу. Зазначено, що значна частина давньояпонських лексичних запозичень з давньокорейської мови, що сприймаються сучасними дослідниками як прямі давньояпонські запозичення з китайської мови, може бути масивом лексики, запозиченим з сініфікованої мови корейських поселенців, в якому помітні сліди кореїзації читань знаків китайської ієрогліфіки. Розглянуто певні зразки китайської лексики, яку використовували японці у період V - X ст. Зауважено, що цей пласт лексики китайського походження у процесі запозичення давніми корейцями китайської системи письма зазнав адаптації до норм давньокорейської мови. На підставі аналізу запозиченої корейської лексики гіпотетично визначено сфери життя давніх японців, які під впливом прибульців з материка зазнали найзначнішого розвитку. Проаналізовано результати тематичної класифікації та кількісно

Охарактеризовано чинники формування корейської мови, розглянуто питання її походження як дискусійну лінгвістичну проблему. Простежено еволюцію корейської фонетики в зіставленні з іншими, проаналізовано фонетичний рівень корейської мови, тенденції звукових змін. Увагу приділено фонетиці інших алтайських мов, зокрема, японської, а також ностратичних мов (уральських, дравідійських, картвельських, індоєвропейських), палеозійських (нівхської, юкагирської, айнської, чукотсько-камаїчатських, ескімосько-алеутських), мов Південно-Східної Азії (австроазійських, австронезійських, тай-кадайських) та китайської мови. Акцентовано на фонетиці корейської мови в аспекті теорії стратів, гетерогенності "генеалогічно ізольованих" мов як причини труднощів з їх класифікацією. Запропоновано комплексну модель чинників формування фонетики корейської мови.

Наведено базову інформацію, необхідну для правильного розуміння корейської культурної традиції та ментальності. Лінгвоукраїнознавчий лексичний матеріал - географічні назви, імена видатних історичних діячів, назви реалій традиційного побуту (страв, предметів одягу, архітектурних деталей тощо) - подано в транскрипції та оригінальному корейському написанні. Детально викладено відомості про географію, історію, міфологію, релігію, свята та обряди, писемність, архітектурні пам'ятки старовини, національну символіку, народні розваги та мистецтва Кореї. Увагу приділено сучасній Кореї: політичним подіям останніх років, системі освіти, традиціям суспільного розвитку, економіці.

Здійснено інтерпретацію позамовних (генетичних, антропологічних, археологічних і міфологічних) свідчень про зв'язки корейської культури з метою проекції цих відомостей на лінгвістичні свідчення про зовнішні зв'язки корейської мови. Розглянуто співвідношення лексико-етимологічних і фонетико-типологічних свідчень про міру близькості корейської мови до інших - алтайських та неалтайських (уральських, дравідійських, індоєвропейських, палеоазійських, австроазійських, австронезійських), за цього через достатню вивченість алтайських паралелей зосереджено увагу на неалтайських. Установлено визначальні фонетичні риси корейської мови та виявлено їх близькість передусім до нівхської та чукотсько-камчатських мов, що корелює з лексичними свідченнями про відповідні зв'язки. Паралелі інтерпретовано як субстратний вплив чукотсько-камчатських мов на корейську, простежено наявність спільного компонента корейської та нівхської мов.

Вивчено генезу і принципи будови алфавітних систем неспоріднених української та корейської мов, що належать до різних граматичних типів. Окреслено основні концепції дослідження природи письма у західній і східній лінгвістичних традиціях, розглянуто етапи розвитку й характерні риси передалфавітних форм писемності, висвітлено шляхи формування й основні тенденції розвитку алфавітних систем зіставлюваних мов у період з XV до XXI ст. Визначено об’єми графічного й орфографічного інвентарю української та корейської писемностей у різні періоди історичного розвитку, а також встановлено ізо- й аломорфні характеристики, притаманні алфавітним системам зіставлюваних мов як у їх внутрішніх структурах, так і в особливостях їх функціонування та розвитку.

У синхронному аспекті систематизовано теоретичні відомості, пов’язані з особливостями корейських словотворчих формантів і дериваційних моделей. Висвітлено погляди сучасних корейських мовознавців щодо морфемної структури слів корейської мови, розглянуто класифікацію композитів і похідних слів. Теоретичний матеріал проілюстровано прикладами, покликаними розвивати у студентів навички морфемного, етимологічного і словотворчого аналізу та збагатити їхній лексичний запас.