Висвітлено актуальні проблеми мовної семантики. Досліджено семантичні взаємозв'язки багатозначних лексем (мова, слово, думка, дума, пісня) на прикладі мови Т.Шевченка, І.Франка та Л.Українки. Розкрито специфіку індивідуального та загальномовного у реалізації комплексного поняття "мова - слово" у поетичній мові XIX - початку XX ст.

Досліджено особливості художньо-естетичного відображення народних уявлень про людину і світ у фольклорно-міфологічних баладах XIX ст. Наведено класифікацію поетичних творів і визначено їх літературну специфіку. Проаналізовано жанрову природу, психологічні та національні особливості побутових баладних творів. Розглянуто проблеми національного буття та своєрідність поетики історичних балад XIX ст. Висвітлено основні тенденції формування та становлення жанру у контексті розвитку української та світової літератури з урахуванням проблеми класифікації жанрів.

Исследованы особенности художественно-эстетического отображения народных представлений о мире и человеке в фольклорно-мифологических балладах XIX в. Приведена классификация поэтических произведений и определена их литературная специфика. Проанализирована жанровая природа, психологические и национальные осбенности бытовой балладной поэзии. Рассмотрены проблемы национального бытия и своеобразность поэтики исторических баллад XIX в. Освещены основные тенденции формирования и становления жанра в контексте развития украинской и мировой литературы с учетом проблемы классификации жанров.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)5-335 + Ш5(4Укр)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено порівняльний аналіз явищ англійської та української романтичних поезій в контексті преромантичного етапу романтизму, народно-фольклорної, історико-поетичної та байронічної течій.

Приведен сравнительный анализ явлений английской и украинской романтических поэзий в контексте преромантического этапа романтизма, народно-фольклорного, историко-поэтического и байронического течений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)5-335 + Ш5(4УКР)5-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняльний аналіз явищ англійської та української романтичної поезії, які вміщено до контексту преромантичного етапу романтизму, народно-фольклорної, історико-поетичної та байронічної течій. Виявлено типологічні збіги та розходження між англійськими та українськими преромантичними фольклорно-літературними збірниками давньої поезії, поетичними містифікаціями та стилізаціями, романтичними баладами та піснями, історико-романтичними поемами. Дістала подальшого розвитку проблема українського байронізму як специфічного літературного явища, зумовленого суспільно-історичними умовами та індивідуально-авторськими моментами. Подано характеристику трансформацій байронічної поеми, байронічного героя та байронічних ліричних мотивів українськими поетами-романтиками. З'ясовано специфіку орієнталізму англійської та української романтичної поезії.

Наведено періодизацію терміну існування українського сонета на основі виявлення ключових моментів його генетичного розвитку у світлі жанрово-строфічних модифікацій. Досліджено видозміни сонетної форми на сучасному етапі літературного процесу. Окреслено трансформації українського вінка сонетів у контексті його еволюції. Визначено роль та місце сонета у процесі становлення української літератури.

Проаналізовано наукові погляди щодо "лірики безсюжетної", "лірики частково сюжетної", "лірики сюжетної, але іноді безфабульної", "лірика завжди сюжетної та фабульної". На основі зазначених методів наукового дослідження доведено помилковість і дизгармонійність перших трьох поглядів. Проведено цілісний аналіз структури ліричного твору, виокремлено й детально висвітлено систему складових "структури внутрішньої форми" ліричного твору з визначенням місця та ролі у даній структурі ліричного сюжету та фабули. Встановлено, що зазначена структура цілком аналогічна цілісній "структурі внутрішньої форми" будь-якого літературного твору і виглядає як низка взаємопов'язаних складових "образність - конфліктність - сюжет (у формі фабули чи системи фабул) - жанр". З'ясовано правдивість наукового погляду "лірика завжди сюжетна і фабульна". Доведено, що сюжетність і фабульність - властивості не родові, а загальнолітературні. Виявлено структурні компоненти та типологію будови ліричного сюжету та фабули, типологію ліричних сюжетів і фабул за їх розвитком, а також те, що звичні погляди на "сюжет" і "фабулу" є звуженими, що недослідженість їх поетики, особливо поетики малих неповних за розвитком сюжетів (і фабул) логічно викликала помилкові думки про "безсюжетність", "безфабульність" або "часткову наявність" сюжету чи фабули у ліриці. Розглянуто структурно-композиційні можливості малого ліричного сюжету (тобто сюжету-фабули) з боку його розвитку. Зроблено висновок про "структуру внутрішньої форми" твору як основу для подальшого дослідження композиційних можливостей ліричного твору.

Досліджено проблему цілісності окремого художнього твору, а також творчості митця загалом в аспекті типології. Установлено історико-літературне підгрунтя такої типології за доби античності. На підставі специфіки типології цілісності у загальнонауковому та історико-літературному контексті виявлено співвідношення понять "цілісність" і "система". Зазначено, що цілісність є систематизуючим фактором, який у межах одного твору зберігає всю його архітектоніку в гармонії, залишаючи кожному з елементів твору самостійність у функціонуванні. Зауважено, що у межах цілої творчості цілісність та її типи мають історично зумовлений, перехідний характер. Запропонована Ю.Тиняновим, Л.Тимофеєвим, Ю.Лотманом методологія літературознавства дозволяє визначити категорію цілісності як диференційовану у аспекті типології. Дихотомія типів цілісності (гомогенного та гетерогенного) є важливим поняттям системно-типологічного аналізу. Наведено підхід до такого цілісного аналізу ліричної поезії XIX - початку XX ст. за трирівневою структурою, яка працює в гомогенних і гетерогенних системах, а саме: концепції особистості; природи конфлікту, структури поетичного вислову. Такий системно-цілісний аналіз дозволяє типологічно визначати проблематичні аспекти літературознавства.

  Скачати повний текст

Висвітлено структурно-семантичну будову складних речень у поетичному мовленні, її вплив на стилістичне звучання конструкцій. Розкрито еволюцію поглядів на аспекти аналізу віршованого жанру та складного речення, сформовано засади вивчення складних конструкцій поетичного мовлення. Встановлено типи складних конструкцій, їх центральні/периферійні моделі у вірші. Проаналізовано формально-синтаксичну будову складних речень поетичного мовлення, семантико-синтаксичні відношення між їх частинами та компонентами. Встановлено синтаксичні засоби творення експресії. Визначено експресивно-стилістичні можливості різних типів складного речення в поетичному мовленні.

Досліджено проблеми історії жанру української літературної балади XIX ст. на матеріалі трьох основних груп зразків балад фольклорно-морфологічної, побутової та історичної. На підставі аналітико-синтетичного дослідження з'ясовано специфічні риси, характерні баладному жанру, визначено його місце та роль у літературному процесі. Виділено жанрові різновиди, що утворилися на зрізі міжжанрової співдії, - твори, споріднені з баладами, а також твори, в яких наявні баладні мотиви та інтонації. Визначено типологічні риси балад та їх модифікації. Проаналізовано вплив національної історії, філософії, дуалізму, менталітету, моралі та етики українців на розкриття внутрішньо-почуттєвої структури характеру баладного героя, обговорено особливості психологізму жанрових зразків, їх зв'язок із проблемами національного буття, народним світорозумінням і світосприйняттям.

Досліджено українську романтичну міфопоетику з урахуванням різних міфологічних концепцій. Розкрито динаміку розвитку української романтичної міфотворчості, з'ясовано основні етапи даного процесу (збирання, дослідження, підбірка фольклорних текстів, переосмислення народної міфопоетики, творення колективного літературного міфу). Наведено комплексну характеристику основних структурно-семантичних елементів раннього романтичного міфу України. Вивчено українську романтичну символіку як важливий функціональний чинник літературної міфотворчості. Проаналізовано суть і природу української романтичної концепції світу, зважаючи на її призначення виконувати універсальну функцію міфу - пояснення чинного світопорядку та формування нових світоглядних орієнтирів.

Проаналізовано любовну лірику лейкістів і романтиків харківської школи. У контексті узгодження світоглядної парадигми сприйняття еросу українськими й англійськими романтиками на підгрунті спільних рецептивних джерел сакрального еросу виявлено типологічні збіги та розходження у царині поетичного тлумачення еросу. Висвітлено типологію художніх втілень еросу поезії романтиків харківської та "озерної" шкіл, яка є одним з аспектів актуалізації типологічної спільності романтичного художнього поля. Наведено результати феноменологічних досліджень любовної поезії лейкістів і романтиків харківської школи, здійснених шляхом виявлення й опису спільних параметрів системи поетик образного поля романтичного еросу. Проаналізовано процес інтимізації всіх рівнів романтичного універсуму. Визначено основні стратегії любовної комунікації у романтичній ліриці.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему жанрово-родових взаємодій в українській та російській поезії періоду XIX - початку XX ст. Висвітлено питання природи синтетичного жанру. Проаналізовано особливості основних структурно-типологічних ознак, міжжанрових зв'язків і напрямів розвитку синтетичних жанрових утворень - поетичної подорожі та щоденника.

Рассмотрена проблема жанрово-родовых взаимодействий в украинской и российской поэзии периода XIX - начала XX вв. Освещены вопросы природы синтетического жанра. Проанализированы особенности основных структурно-типологических признаков, междужанровых связей и направлений развития синтетических жанровых образований - поэтического путешествия и дневника.

Конкретизовано виявлення співвідношень художніх версій і історичних реалій козаччини в творах С. Воробкевича, Б. Грінченка, М. Кононенка, В. Масляка, Г. Чупринки, Я. Щоголева, осмислено роль суб'єкта в поетичних текстах І. Манжури, С. Руданського, М. Старицького, І. Франка. Встановлено принципи та засоби художньої інтерпретації історії в поезії. Означено специфіку моделювання концепту козацтва та його складників у текстах П. Куліша, С. Руданського, І. Франка, Ю. Федьковича та їх поліфункціональність. Зіставлено особливості зображення образу козацтва у творах українських, російських і польських поетів, визначено його імагологічні аспекти, виражальні засоби й образні мікросхеми.

Вперше в українській літературі здійснено комплексне дослідження особливості жанру псалма в контексті богослужбових книг української літератури XIX - XX ст. на основі документальних матеріалів означених періодів, що дозволяє створити цілісну картину розвитку даного жанру літературної творчості. Висвітлено історичну динаміку розвитку псалмів, подано відповідний коментар (як в естетичному, так і в теологічному аспекті) до даного процесу. Уточнено історичні характеристики, в яких відбувався поділ і класифікація псалмів в контексті міжконфесійних зв'язків, що детермінували загальну спрямованість літературотворчого процесу в Україні даного періоду. Докладно розглянуто роль і значення псалма у творчості провідних українських письменників. Досліджено особливості функціонування псалмів у контексті літературного та релігійного життя, оцінено творчі здобутки тих, хто сприяв поетапному поступу даного жанру. Охарактеризовано жанрово-композиційні особливості обробок старозавітної поезії.

Висвітлено окремі аспекти еволюції раннього українського сонета, а також його формотворення XIX початку XX ст. на межі з сонетами неокласиків. Доведено, що українському сонетові притаманний нерівномірний розвиток. Від запозичення поетами початку XIX ст. лише формальних ознак сонет досяг вершин в українській поезії завдяки творчості І. Франка, У. Кравченко, а також Л. Українки, а наприкінці XIX - початку XX ст. відбувся занепад цього ліричного жанру, відродженням якого ми завдячуємо плеяді українських неокласиків, а саме М. Зерову.

Досліджено суб'єктно-об'єктну сферу лірики М. Шашкевича, Т. Шевченка, Б. Лепкого, І. Франка, А. Малишка, української поезії останньої третини ХІХ ст. З'ясовано, що ці митці вдалися до скомплікованих форм вираження авторської свідомості в ліриці, застосовуючи викладові форми оповідача, розповідача, ліричного персонажа ("рольова лірика"), автодієгетичного наратора, гетеродієгетичного наратора-усезнавця. Змодельовано суб'єктну сферу, взаємодію "я" - "ти", "я" - "інший", "я" - "ми". Висвітлено основні структури суб'єктивної сфери поезії: гомодієгетичний ліричний наратив, його складні форми: "я" як "ти", "я" як "інший", "Я" як "він", "Я - для себе", ліричний герой, ліричний розповідач, ліричний персонаж, утворення діалогічних структур, "багатоголосся", що прокладало шляхи для української модерної поезії ХХ ст.