Раскрыта социальна значимость роли баяна в демократизации музыкального искусства Украины. Рассмотрено становление в Украине системы профессионального образования баянистов. Освещена проблема претворения музыкального фольклора в произведениях для баяна. Обоснована необходимость разработки новой теории народности музыкального инструментария.

Рассмотрены вопросы ритмодинамики исполнительского интонирования на баяне (аккордеоне), развития навыков ориентирования на клавиатурах баяна, современного баянного и аккордеонного исполнительского мастерства в Китае. Проанализированы особенности самостоятельной работы баяниста, становления жанра аккордеонного мюзетта. Освещен жизненный и творческий путь А.И.Шевченко - педагога, баяниста, общественного деятеля, изложена история создания баянных концертов в России и Украине.

Изложены вопросы, связанные с теорией исполнительства. Предложены методики преподавания игры на баяне, определения оценки исполнения. Освещены особенности становления мастерства баяниста, обоснованы интонационно-выразительные возможности инструмента, согласована специфика исполнительского мышления музыканта. Проанализирован комплексный характер художественной техники, изложена общая психофизиологическая характеристика слухо-моторных действий баяниста. Рассмотрены динамика как одно из главных средств интонирования, выразительные средства как основа мастерства, работа над мелодией как главный фактор целостности художественного мастерства.

Розглянуто методику викладання гри на баяні та проблеми становлення виконавської майстерності баяніста. Розкрито специфіку виконавського трактування засобів музичної виразності, специфічні аспекти музично-виконавського мислення й інтонаційної виразності баяна. Теоретично обгрунтовано механізми адекватного інтонування виконавцем структурних елементів музичних творів.

Рассмотрены методика преподавания игры на баяне и проблемы становления исполнительского мастерства баяниста. Раскрыты специфика исполнительской трактовки средств музыкальной выразительности, специфические аспекты музыкально-исполнительского мышления и интонационной выразительности баяна. Теоретически обоснован механизм адекватного интонирования исполнителем структурных элементов музыкальных произведений.

Надано інформацію про мистецтво баяністів, акордеоністів і гармоністів України й української діаспори на зламі ХХ - ХХІ ст., а також досягнення митців-співвітчизників на творчій, науковій і навчально-методичній нивах. Наведено біографічні дані діючих виконавців, композиторів, науковців, педагогів сьогодення та діячів, які вже пішли з життя, але зробили вагомий внесок у становлення та розбудову вітчизняного баянно-акордеонного мистецтва. Розглянуто питання про конкурсний рух у сучасній Україні та поза її межами, звершення у музично-видавничій справі за роки незалежності України.

Дана информация об искусстве баянистов, аккордеонистов и гармонистов Украины и украинской диаспоры на рубеже ХХ - ХХІ вв., а также достижениях художников-соотечественников на творческой, научной и учебно-методической нивах. Приведены биографические данные действующих исполнителей, композиторов, ученых, педагогов современности и деятелей, ушедших из жизни, но сделавших весомый вклад в становление и развитие отечественного баянно-аккордеонного искусства. Рассмотрены вопросы о конкурсном движении в современной Украине и за ее пределами, свершениях в музыкально-издательском деле за годы независимости Украины.

Висвітлено окремі методичні та теоретичні питання професійного розвитку баяніста-виконавця. Розглянуто основні методи навчання гри на баяні - пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, частково- та проблемно-пошуковий, творчий, а також засоби розвивального навчання. Розкрито психологічні аспекти становлення взаємостосунків у спеціальному класі. Обгрунтовано рекомендації щодо планування навчального процесу, перекладення та регістру, формування репертуару. Описано засоби розвитку виконавських навичок, наведено матеріали про баянну бахіану, проаналізовано особливості творчого стилю відомого українського композитора В. Подгорного, наведено відомості про професійну діяльність педагога, заслуженого діяча мистецтв України, професора, академіка А. Семашка.

Освещены некоторые методические и теоретические вопросы профессионального развития баяниста-исполнителя. Рассмотрены основные мтеоды обучения игры на баяне - объяснительно-иллюстративный, репродуктивный, частично- и проблемно поисковый, а также средства развивающего обучения. Раскрыты психологические аспекты становления взаимоотношений в специальном классе. Обоснованы рекомендации по планированию учебного процесса, переложению и регистровке, формированию репертуара. Описаны средства развития исполнительских навыков, приведены материалы о баянной бахиане, проанализированы особенности творческого стиля известного украинского композитора В. Подгорного, даны сведения о профессиональной деятельности педагога, заслуженного деятеля искусств Украины, профессора, академика А. Семашко.

Розкрито суть, природу, характерні особливості та соціальні функції баянного мистецтва, виявлено його місце в музичній культурі України. Проаналізовано наукову літературу з дослідженого питання, розглянуто основні теоретичні підходи до визначення баянного мистецтва як складного багатогранного та багатофункціонального явища. З'ясовано роль і значення даного мистецтва в соціокультурних процесах другої половини XX ст. Розроблено типологію інфраструктур соціокультурного функціонування українського баянного мистецтва, у межах яких змінюється "культурний образ" інструмента, його технічні характеристики, музичний репертуар та принципи комунікативних ігор зі слухачем. Проаналізовано вплив ідеологічних, політичних і економічних чинників на розвиток баянного мистецтва за певних соціокультурних ситуацій.

Вперше в українському музикознавсті досліджено закономірності розвитку вітчизняного оригінального репертуару для баяна. Запропоновано концепцію періодизації еволюційних етапів вітчизняної літератури для баяна. Висвітлено основні тенденції розвитку провідних жанрів української баянної музики сучасної доби. Вперше здійснено загальнотеоретичний та жанрово-стильовий аналіз баянної творчості провідного українського композитора В. Рунчака. Відзначено значний внесок музичного діяча у розробку жанрових і стилістичних компонент нової баянної літератури шляхом активного перетворення жанрових прототипів, створення прецедентів і суттєвої трансформації всього жанрово-стильового комплексу баянної музики.

Уперше на базі художніх принципів музичної форми (у її широкому естетичному та вузькому музикознавчому смислі) досліджено історичну діалектику стилевопохальних змін музики, визначених Б.Асаф'євим як співвідношення класичних і акласичних епох. Уперше явища вітчизняного інструменталізму, у даному випадку баянного ансамблю й оркестру, розглянуто у контексті музичних культур ментально близьких слов'янських націй, але у співвідношенні всесвітніх епохальних взаємодій, що охоплюють ментально вилучені культурні регіони та території єдністю "ідей часу". Виведено позицію звучання баянно-акордеонного оркестру, що вказує на вокальний генезис європейської музики. Проаналізовано оригінальні твори, а також авторські перекладення для баянного оркестру.

Розглянуто процес еволюції виконавської техніки в українській баянній школі, що відбувався у тісному взаємозв'язку зі становленням виконавства, репертуару, методики та вдосконаленням конструкції інструмента. Проаналізовано чинники, що стимулювали новий етап у еволюції баянної виконавської техніки. Значну увагу приділено аналізу артистично-театральних засад виконавського мистецтва баяністів, що набуває особливого значення з поглибленням змістовності оригінальних композицій, зростанням образного навантаження у сучасному мистецтві та збільшенням частки творів синтетичних музичних жанрів у репертуарі. Досліджено сценічні аспекти виконавської техніки на прикладі їх практичного відтворення у творчості відомих українських баяністів, прогресуючий рівень майстерності який віддзеркалює загальну тенденцію до зростання творчого потенціалу та збагачення музично-інтонаційних й артистично-театральних засобів мистецького впливу у галузі баянного мистецтва і засвідчує цілковиту природність функціонування баяна в академічній сфері.

Вивчено естрадно-джазову музику у контексті композиторської творчості та виконавства вітчизняних і зарубіжних акордеоністів-баяністів. Уперше в українському музикознавстві це явище досліджено в аспекті комплексного аналізу. Виявлено джерела походження та поширення естрадно-джазової музики у вітчизняному культурному середовищі. Наведено визначення наукових категорій "професійне становлення", "філармонійна спеціалізація", "академізація", зміст яких відображає еволюційні процеси стильових напрямків естрадно-джазової музики в акордеонно-баянному мистецтві України впродовж виокремлених етапів і стадій його професійного розвитку. Розглянуто питання щодо динаміки розвитку репертуару, міжнародних конкурсів і фестивалів, модернізації музичної мови, стильових засад творчості В.Власова, специфіки відтворення естрадно-джазових прийомів гри, художньо-мистецьких аспектів інтерпретації. Відзначено, що досягнення провідних українських і зарубіжних музикантів відображають загальну тенденцію зростання творчого потенціалу, збагачення арсеналу музично-інтонаційних і артистично-театральних засобів мистецького впливу та засвідчують цілковиту природність функціонування естрадно-джазової музики у сучасному акордеонно-баянному виконавстві.

Встановлено причини та умови виникнення на початку XX ст. оригінального стилю у музичному мистецтві - неофольклоризму. На підставі вивчення творчості основоположників даного напряму (І.Стравинського та Б.Бартока) розглянуто музично-теоретичні засади та стилістичні особливості неофольклоризму. Досліджено розвиток неофольклористичних тенденцій у творчості українських композиторів. Визначено роль творчої особистості В.Зубицького у системах "композитор - фольклор" та "традиція і новаторство" у контексті розвитку вітчизняного неофольклоризму. На прикладах творів для баяна здійснено поглиблений аналіз музично-теоретичної системи композитора, творчість якого сприяла відкриттю нових можливостей музичної естетики у баянному мистецтві шляхом адаптації до "нової" музики виконавців-"народників".

Досліджено творчість сучасного українського композитора і виконавця В.Зубицького в контексті розвитку баянного репертуару. Виявлено функцію репертуару в системі музичної комунікації за матеріалом баянних творів композитора, новації композиторського письма. Доведено, що творчість В.Зубицького - значний етап в оновленні баянного репертуару, обгрунтовано нові шляхи розвитку баянного мистецтва.

Висвітлено ідею "українського модерн-баяна" як мистецтва баянної гри, що склалась в паралелях вітчизняної та зарубіжної творчості й апробована видатними митцями. Розкрито сутність впливу тріади чинників: високоталановитих виконавців-новаторів, удосконалений майстрами інструментарій та оригінальну творчість композиторів. Концепція мистецтва "модерн-баяна" як вітчизняної версії акордеонної гри професійних митців другої половини XX ст. полягає в єдності виконавсько-композиторської ініціативи під час створення оригінальних композицій для баяна як "музики для слухання" з включенням тембрально-сонорних ефектів у функції конкретно-графічних показників, носіїв архетипових смислів музики поставангардного мистецтва.

У контексті еволюції баянної фактури в музиці ХХ ст. розкрито зміст її поняття. Описано специфіку баянних фактурних характеристик як атрибутики музично-художнього вираження. Запропоновано концепцію баянної специфіки деяких фактурних формул у художньому процесі фактуроутворення як характерної ознаки сучасного етапу баянної творчості. З позицій смислотворчого процесу фактуроутворення проаналізовано твори для баяна Вл.Золотарьова, С.Губайдуліної, Е.Денисова, В.Бонакова, В.Власова, К.Цепколенка. Визначено фактурно-детерміновану специфіку баянного виконавства як "інструментальний театр".

Всебічно проаналізовано виконавство провідних баяністів, які започаткували новий різновид концертно-інструментального виконавства. Охарактеризовано основні етапи розвитку баянного виконавства, протягом яких відбувалось формування його академічних ознак: опанування мистецтвом інтерпретації та культурою звуку, кристалізації, властивих класичному інструменталізму типів виконавського мислення та стильових напрямів, створення на базі сучасної оригінальної музики власної інструментально-виконавської лексики. Зазначено, що поглиблення творчих засад сучасного баянного виконавства та його мистецька актуальність засвідчують плідне зростання його культуротворчої ролі та стимулювання композиторської творчості в цьому жанрі інструментальної музики.

Здійснено всебічне дослідження феномену музично-барокового стилю в аспекті виконавських баянних інтерпретацій, його основних стильових особливостей, зокрема, фактури ладогармонічної організації, тематизму, методів розвитку матеріалу та фундаментальних формотвірних засад. Розвинуто теоретичне підгрунтя для вивчення виконавсько-стильових принципів баянної інтерпретації музики бароко. На підставі системного (багаторівневого) аналізу видатних творів пізнього бароко (зокрема композицій Й.С.Баха) застосовано комплексний теоретико-виконавський підхід до з'ясування специфіки інтерпретації художнього змісту різноманітних жанрових моделей барокових композицій. Запропоновано концепцію "універсальної інтерпретаційної моделі", яка базується на максимально адекватному трактуванні барокових ідіом сучасним виконавцем. Запропоновано методику комплексного виконавського дослідження барокових композицій, що грунтується на аналізі виконавських інтерпретацій видатних піаністів і органістів сучасності, може стати перспективною для інших виконавців.

Визначено роль поліфонії й її роль у формуванні професійних якостей учня-баяніста. Охарактеризовано основні принципи трактування поліфонічної фактури на баяні. Висвітлено виконавську інтерпретацію поліфонічних творів на баяні, технічні прийоми роботи баяніста над поліфонічними творами.

Определена роль полифонии и ее роль в формировании профессиональных качеств ученика-баяниста. Охарактеризованы основные принципы трактовки полифонической фактуры на баяне. Освещены исполнительская интерпретация полифонических произведений на баяне, технические приемы работы баяниста над полифоническими произведениями.

Створено спеціальну методику роботи над музичним образом з учнями підліткового віку у процесі навчання їх гри на баяні (акордеоні), яка грунтується на інтеграційному підході до вивчення мистецтва та передбачає використання у навчальному процесі інноваційних форм "уроків-образів" на основі художньої драматургії. Конкретизовано сутність та зміст категорії "музичний образ", визначено його структурні компоненти з огляду на специфіку музично-виконавської діяльності. Розроблено критерії та показники, на основі яких виявлено рівні виразності образного виконання музики учнями-баяністами підліткового віку. Подальшого розвитку набули положення щодо значення індивідуального підходу у мистецькому навчанні та вихованні учнів, застосування поліхудожніх засобів до музичного навчання, модернізації музичної освіти школярів.

Проаналізовано досвід підготовки майбутнього вчителя музики та музично-освітньої роботи в школі. Висвітлено питання формування інтерпретаційно-творчих здібностей і вмінь студентів в класі основного інструмента (баяна) як специфічного засобу його музично-виконавського розвитку, зокрема, чуттєвих здібностей - емоційного відчуття музики, слухової спостережливості, художньо-образної уяви, артистично-вольових якостей і аналітично-виконавських умінь, а також здатності до художнього спілкування зі слухацькою аудиторією.