Розкрито педагогічний потенціал танцю як засобу естетичного розвитку особистості. Зазначено, що балетмейстери сучасності досягли значних творчих успіхів; одні з них зберігають етнографічну суть і композицію танцю, поглиблюють лише окремі його сторони, шліфують і ускладнюють будь-які танцювальні рухи, жести, фігури, інші вносять в загальну композицію народного танцю скомпоновані ними танцювальні фігури, метою яких є поглиблення змісту твору засобами хореографічного мистецтва. Найвидатніші майстри танцювального мистецтва створюють свої оригінальні композиції, використовуючи засоби виразності народної хореографії, спираючись на існуючі народні традиції.

Подано опис основних положень та рухів п'ятнадцяти подільських танців (хороводів, побутових, жартівливих і сюжетних танців). Окремі з них викладено в першооснові, а більшу частину - у обробці хореографів. Наведено опис і малюнки подільських костюмів.

Роботу присвячено вивченню особливостей лірницьких, козацьких, рекрутських, чумацьких, ліричних, весільних, дитячих і колискових, а також заробітчанських та емігрантських пісень. Значну увагу приділено колядкам, щедрівкам, веснянкам та гаївкам.

Рассмотрен вопрос комплексного исследования крымскотатарского народного танца. Проанализированы сведения о крымскотатарском народном танце в исследованиях этнографов и фольклористов в 1920 - 1930-х гг. Дана общая характеристика степени изученности крымскотатарского народного танца данного периода. Результаты исследования дают возможность составить представление о музыкальной основе крымскотатарских народных танцев, констатировать их темповое и метроритмическое разнообразие.

Висвітлено проблеми збереження фольклорно-етнографічного оригіналу народного танцю у творчій праці балетмейстерів кінця XIX - початку XX ст.

Обговорено шляхи реалізації та перспективи розвитку хореографічної освіти, проблеми народної хореографії, народно-сценічного танцю як одного із основних засобів виразності хореографічного мистецтва. Охарактеризовано систему організації навчального процесу хореографів Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Обсуждены пути реализации и перспективы развития хореографического образования, проблемы народной хореографии, народно-сценического танца как одного из основных средств выразительности хореографического искусства. Дана характеристика системы организации учебного процесса хореографов Государственной академии управляющих кадров культуры и искусства.

Розглянуто найбільш яскраві описи танцювальних сцен у творчості Т.Шевченка, визначено їх характер. Визначено ставлення поета до мистецтва танцю і місце даного питання в його житті та творчості. Зазначено, що Т.Шевченко володів своєрідним стилем опису танцювальних сцен та самих танців. Простежено роль та функцію народної хореографії в суспільному житті українського народу.

Рассмотрены наиболее яркие описания танцевальных сцен в творчестве Т.Шевченко, определён их характер. Определено отношение поэта к искусству танца и место данного вопроса в его жизни и творчестве. Указано, что Т.Шевченко владел своеобразным стилем описания танцевальных сцен и самих танцев. Прослежена роль и функция народной хореографии в общественной жизни украинского народа.

У контексті категорії національної вдачі та її соціально-психологічних аспектів (ерос, етос і рекреація) розглянуто накопичений (переважно в пам'яті) впродовж більш, ніж тридцятилітнього фольклористичного досвіду матеріал з даної теми на прикладі танцювально-інструментально-приспівкових та побутових ситуацій і рефлексій, спостережених автором особисто за польових умов.

В контексте категории национального характера и его социально-психологических аспектов (эрос, этос и рекреация) рассмотрен собранный (преимущественно в памяти) на протяжении более чем тридцатилетнего фольклористического опыта материал по данной теме на примере танцевально-инструментально-припевных и бытовых ситуаций и рефлексий, возникших от их наблюдения автором лично в полевых условиях.

Розглянуто самобутні художні твори Л.Українки, які містять відомості з пісенно-танцювального фольклору українців: "Приязнь", "Лісова пісня", "Розмова". Зазначено, що поетеса записувала народні пісні, ігри та казки Волині протягом усього свого творчого життя, була добре обізнана з музичним письмом, тому її фольклорні записи є цінними для сучасних дослідників-фольклористів та етномузикознавців.

Рассмотрены самобытные художественные произведения Л.Украинки, содержащие сведения с песенно-танцевального фольклора украинцев: "Приязнь", "Лесная песня", "Разговор". Указано, что поэтесса записывала народные песни, игры и сказки Волыни на протяжении всей своей творческой жизни, была хорошо осведомлена с музыкальным написанием, поэтому ее фольклорные записи являются ценными для современных исследователей-фольклористов и этномузыковедов.

Висвітлено творчість визначних хореографів Прикарпаття - Я. Чуперчука, В. Петрика, А. Зібарівської, В. Чуперчук та їх мистецькі твори. Проаналізовано вплив фольклору на розвиток хореографічного мистецтва, особливості створення хореографічних груп у народних хорах, Всеукраїнських обласних і міських хореографічних колективів.

Освещены творчество выдающихся хореографов Прикарпатья - Я. Чуперчука, В. Петрика, А. Зибаровской, В. Чуперчук и их художественные произведения. Проанализированы влияние фольклора на развитие хореографического искусства, особенности создания хореографических групп в народных хорах, Всеукраинских областных и городских хореографических коллективов.

Висвітлено етапи та специфіку розвитку хореографічного фольклору східного регіону Чернівецької області у період з 1918 до 1960 рр. Визначено причини втрати хореографічних першоджерел. На підставі досліджень обширних польових експедицій описано сільські обряди, звичаї та побутові танці. Показано місце хореографії у календарній обрядовості. Розкрито роль молодіжних громад села в ініціальних вікових ритуалах. Наведено назви і опис танців Північної Бессарабії.

Освещены этапы и специфика развития хореографическкого фольклора восточного региона Черновицкой области в период с 1918 по 1960 гг. Определены причины потери хореографических первоисточников. На основе результатов многочисленных полевых экспедиций описаны сельские обряды, обычаи и бытовые танцы. Показано место хореографии в календарной обрядности. Раскрыта роль молодежных общин села в инициальных возрастных ритуалах. Приведены названия и описания танцев на территории Северной Бессарабии.

Дисертація присвячена поетичній мові українського танцю, його лексиці, морфологічній структурі, історичному розвитку, еволюції, шляхів збагачення. Вперше не лише у вітчизняній, але й у світовій науці подається повна уніфікація та класифікація національної лексики.

Досліджено творчість засновника концепції українського народного балету В. К. Авраменка. Розглянуто понятійний і методологічний апарат, необхідний для парадигмальних параметрів у вивченні художньої (балетмейстерської) творчості В. Авраменка, культурно-історичні умови його становлення як митця, зміст концепції "український народний балет", яка була для нього засадничою, та засоби її художнього втілення. Доведено, що завдяки зусиллям В.К. Авраменка та його учнів український танець у діаспорі 1920 - 1930-х рр. зберіг особливості самобутності та достеменності більше, ніж на батьківщині. Показано розбіжності ідеологічного та художнього спрямування в обробці танцювального фольклору, які в Україні призвели до занепаду сучасної народної хореографії та витіснення з неї фольклорних зразків.

Проаналізовано аспекти зародження та розвитку хореографічного мистецтва кримських татар у ХІХ - першій половині ХХ ст. Виявлено особливості та національні стилістичні ознаки кримськотатарського народного танцю, запропоновано його класифікацію за жанрами. Визначено специфічні ознаки кримськотатарського народносценічного танцю та діяльності професійних колективів, що працювали в цьому виді хореографії. Введено до наукового обігу нові матеріали та архівні джерела, що суттєво збагачують історію розвитку танцювальної культури краю.

Розглянуто феномен української народної хореографії в контексті характеристик, які розкривають етнонаціональну своєрідність процесів становлення української культури на різних історичних етапах її існування. Висвітлено історичну динаміку формування світоглядних концептів, що обумовлюють стильові відмінності українського народного танцю у порівнянні з іншими етнонаціональними логотипами традиційного хореографічного мистецтва. Уточнено мистецтвознавчі характеристики щодо генези та рольового призначення народних хореографічних форм у трансляції смисложиттєвої інформації, закладеної в основу українських культурних традицій. Розглянуто світоглядний зміст і культуротворчі засади українського народного танцю та хореографічної технології, які репрезентують специфіку відображення ціннісних орієнтирів, вироблених етносом впродовж своєї історії. Виявлено тенденції, які визначають зміст сучасних підходів до традиційних форм народної хореографії, спрогнозовано наслідки протиріч неузгодженості між проектами народницьким і модерн та у реаліях сучасної хореографічної практики їх використання. Запропоновано програму дій, спрямованих на оптимізацію процесів відродження та використання творчого потенціалу народного танцювального мистецтва за сучасних соціополітичних умов.

Визначено вплив греко-римських і близькосхідних танцювальних традицій на ритуальний танець у ранньохристиянській культурі. Проаналізовано танцювальні епізоди з ранньохристиянських першоджерел, які були прикладом для християн прийнятих танцювальних рухів. Наведено деякі приклади ранньохристиянських ритуальних танців. Відзначено, що Августин Аврелій у своєму трактаті "про музику" дав визначення християнського сприйняття ритуального танцю, розробив теорію "розумних" ритмів. Показано роль ритуального танцю у взаємодії релігії та мистецтва хореографії, живопису, музики, поезії. Показано, що ритуальний танець відігравав суттєву роль у складному процесі становлення ранньохристянської культури.

Висвітлено та систематизовано мистецько-педагогічні ідеї К.Василенка. Здійснено цілісний науковий аналіз його діяльності. Розкрито внесок педагога до сфери дослідження української танцювальної лексики, розвитку української народної хореографії та функціонування хореографічних колективів. Визначено та теоретично обгрунтовано основі етапи становлення та розвитку української народної хореографії в його спадщині та діяльності. З'ясовано й охарактеризовано основні чинники формування педагогічних поглядів і світоглядні позиції К.Василенка, узагальнено досвід його діяльності на посаді завідувача кафедри хореографії Київського державного інституту культури, у самодіяльних танцювальних колективах, що дозволило обгрунтувати його дидактичну концепцію та висвітлити перспективні напрями використання творчого доробку педагога за сучасних умов.

Здійснено комплексне аналітичне дослідження танцювальної символіки українського народного танцю в історичному контексті. Запропоновано теоретичне узагальнення стосовно проблематики пластичного символу. Проаналізовано найбільш традиційні побудови та хореографічну лексику українського народного танцю. Наведено інтерпретацію орнаментальних мотивів ужиткового мистецтва як графічного "запису" символічних структур танцю, здійснено класифікацію танцювальної символіки за образно-семантичними ознаками. Пластична мова української народної танцювальної культури є синтезом певних елементів, а саме: руху, малюнку, художнього образу, що відіграють роль символічної форми вираження смисложиттєвих домінант людського буття.

На підставі аналізу наукових джерел обгрунтовано, що історико-культурний аналіз української народної хореографічної культури XX ст. може бути реалізовано у трьох напрямках: функціональному, лексико-семантичному та концептуально-теоретичному, - а аналіз її розвитку здійснено в аспектах: український народний танець у побуті, у контексті розвитку драматичного театру, як самостійний твір мистецтва, у контексті становлення та розвитку української хореографічної освіти. Розглянуто лексичні, жанрові, стилістичні інновації у процесі їх взаємодії з існуючими традиціями українського народного танцю на фоні його становлення та розвитку як культурно-мистецького феномену.

На підставі вивчення наукових джерел та сучасної мистецької практики комплексно проаналізовано синтез мистецтв у сценічній хореографії як самостійну наукову проблему. Обгрунтовано поняття синтезу мистецтв ХХ ст. як процес взаємодоповнення та взаємодії мистецтв відповідно до особливостей художнього світосприйняття ХХ ст. Визначено тенденції розвитку процесу синтезу мистецтв в українській сценічній хореографії. Розглянуто особливості жанрового синтезу в українському сценічному хореографічному мистецтві кінця ХХ ст. Узагальнено сценічно-хореографічний досвід у контексті масової культури в Україні.