Досліджено життєвий шлях пастиря-мученика о.Миколи Малюжинського. На підставі використання невідомих фактів з його біографії відтворено образ українського священика, а також обставини доби, серед яких випало йому пройти хресну дорогу.

Окреслено нові напрямки і підходи до вивчення історії автокефалії православної церкви в Україні з метою використання уроків минулого для покращання сучасної релігійної ситуації. Із залученням архівних джерел простежено в основних рисах мотиваційну лінію релігійної політики більшовиків, висловлено застереження щодо творення певних стереотипів в її трактуванні.

У довіднику вміщено короткі статті, в яких розповідається про найголовніші події і факти з історії відродження Української Автокефальної Православної Церкви у 1941-1944 роках, про церковних і громадських діячів. Характеризуються найбільш важливі документи, листи та звернення церковних ієрархів.

Висвітлено життєвий шлях та діяльність трьох ієрархів Української автокефальної православної церкви - митрополита М. Борецького, архієпископа К. Кротевича, митрополита І. Павловського. Показано їх внесок у розвиток національної православної церкви, охарактеризовано церковно-організаційну та проповідницьку діяльність за умов комуністичного тоталітаризму 1920 - 1930 рр.

Освещён жизненный путь и деятельность троих иерархов Украинской автокефальной православной церкви - митрополита Николая Борецкого, архиепископа Константина Кротевича, митрополита Ивана Павловского. Показан их вклад в развитие национальной православной церкви, охарактеризована церковно-организаторская и проповедческая деятельность в условиях коммунистического тоталитаризма 1920 - 1930 гг.

Наведено результати комплексного дослідження громадсько-політичної та церковної діяльності Мстислава (С. Скрипника) впродовж 1930 - 1944 рр. На великому джерельному матеріалі проаналізовано особливості формування його суспільних поглядів. Висвітлено парламентську, партійну, культурно-освітню діяльність діяча у міжвоєнний період. Показано його роль у функціонуванні видавництва та газети "Волинь", описано участь у національно-церковному русі за українізацію Православної церкви у Польщі. Охарактеризовано постать єпископа Мстислава як церковного діяча.

Приведены результаты комплексного исследования общественно-политической и церковной деятельности Мстислава (С. Скрипника) на протяжении 1930 - 1944 гг. На обширном источниковом материале проанализированы особенности формирования его общественных взглядов. Освещена парламентская, партийная, культурно-образовательная деятельность деятеля в межвоенный период. Показана его роль в функционировании издательства и газеты "Волынь", описано участие в национально-церковном движении за украинизацию Православной церкви в Польше. Охарактеризована личность епископа Мстислава как церковного деятеля.

Проведено дослідження процесів виникнення, функціонування та еволюції різних моделей державно-церковних відносин в Україні у 1917 - 1930 рр. Представлено найбільш повну історіографію проблеми, у науковий обіг введено нові, переважно архівні, джерела. Встановлено причини розколу православної церкви, загальні риси та специфічні особливості різних церковно-релігійних течій. Досліджено розвиток взаємовідносин державних і церковних владних структур. Проаналізовано програмні настанови політичних партій щодо церковно-монастирської власності, зокрема українських національних урядів 1917 - 1920 рр. Розглянуто діяльність органів радянської влади, спрямовану на руйнування економічних підвалин православної церкви. Висвітлено церковне життя, діяльність релігійних громад і парафіяльного духовенства. Вивчено процес формування правової основи державно-церковних відносин в УСРР та обмеження політичних та економічних прав духовенства. Досліджено особливості утворення та функціонування радянських органів антирелігійної пропаганди, проаналізовано основні напрями та форми їх діяльності, показано роль даної системи у тотальному наступі більшовицької партії на православну церкву, сутність і структура якої на початку 1930-х рр. зазнала кардинальних деформацій. Сформульовано рекомендації щодо удосконалення та подальшої гармонізації державно-церковних відносин в Україні, визначено перспективні напрямки наукового дослідження у даній сфері.

Проаналізовано внутрішньоцерковні трансформації 1920-х рр. на українських землях. Показано, що демократичні тенденції даного періоду були характерні не тільки для українського церковного руху, а й для інституційного розвитку Вселенського православ'я в цілому. Ці тенденції мали прояв, насамперед, у процесах автокефалії та церковного оновлення. З'ясовано механізми реалізації принципів собороправності православного церковного життя за різних суспільно-політичних систем. Значну увагу приділено проблемам демонополізації єпископської влади, а також запровадження колегіальних органів церковного управління. Доведено, що внутрішньоцерковні зміни можливі лише за умов досягнення мінімізації конфліктного потенціалу, зумовленого зіткненням церковних новацій з традиціоналізмом.

Зроблено спробу осмислення та систематизації філософських поглядів митрополита В.Липківського. Визначено засади соціально-релігійної філософії мислителя. Проаналізовано основні філософські питання та проблеми, які він досліджував. Розкрито місце духовної спадщини В.Липківського у морально-етичній традиції українського філософування, зокрема його концепції вільного українського національного розвитку та її засадничого принципу - "всенародної соборноправності". Розглянуто виділену мислителем важливу проблему особливої історичної спільності церкви та народу у процесах українського державотворення. Виокремлено значущу роль світської та духовної інтелігенції у формуванні української нації, а також історично вагому роль кобзаря-лірника у контексті збереження та утвердження української національної гідності та свідомості.

Досліджено проблеми генезису, утвердження та функціонування Української помісної православної церкви як чинника становлення та розвитку української нації. Проаналізовано духовно-ідеологічні засади українського державотворення на різних історичних етапах, які супроводжувалися процесами національної ідентифікації та становлення помісної церкви. Розглянуто особливості українського православ'я. Розкрито основні етапи утвердження християнства на території України - Русі, показано фактичну автономію Київської метрополії, відновлення православної церкви в Україні XVII ст.і втрату нею незалежності у XVIII ст., українське державне та церковне відродження на початку XX ст., специфіку функціонування українського православ'я у часи комуністичного тоталітаризму. Визначено проблеми взаємовідносин держави та церкви після відновлення незалежності та суверенітету України у кінці XX ст., труднощі та механізми становлення Української помісної православної церкви у сучасну епоху. Обгрунтовано її роль як духовної основи національного розвитку.

Проведено комплексне дослідження історії та розколу українського православ'я на Півдні України у 1921 - 1930 рр. Визначено місце у даному процесі радянських органів влади та більшовицької партії. Виявлено, що на етапі становлення у 1920 - 1921 рр. українські парафії (основа майбутньої Української Автокефальної Православної Церкви - УАПЦ) мали певну популярність. Обгрунтовано тезу про наявність у південному регіоні значної кількості віруючих та священнослужителів, які підтримували ідею українізації церкви, але не відокремлювали її від офіційної Російської православної церкви (РПЦ). Встановлено вплив на популярність і поширення парафій УАПЦ таких факторів, як недостатня підготовка духовенства, наявність у регіоні єпископа РПЦ, дії радянських владних структур. Відтворено загальну картину розвитку "обновленського руху" в регіоні протягом 1922 - 1930 рр. Підтверджено тезу попередніх дослідників щодо провідної ролі у процесі розколу православної церкви органів державної влади, насамперед ВУНК - ДПУ - ОДПУ, рішення та плани дій яких визначали ЦК КП(б)У.

На підставі аналізу широкого кола архівних джерел досліджено роль українського церковно-православного руху в суспільно-політичному житті України в 1917 - 1921 рр. та процес утворення Української автокефальної православної церкви. Проаналізовано основні причини виникнення даного руху, визначено суспільно-політичні обставини, які обумовили особливості його історичного розвитку. Висвітлено динаміку та регіональні особливості розгортання цього історичного явища. У контексті внутрішньоцерковних і загальнополітичних процесів, що відбувалися у країні, розглянуто еволюцію поглядів керівників та ідеологів українського церковно-православного руху А.Липківського, М.Мороза, Н.Шараївського щодо шляхів здобуття автокефалії, запровадження соборності та проведення українізації православної церкви в Україні. На підставі архівних матеріалів виявлено особливості організації та функціонування українських православних парафій, які діяли в Україні у 1919 - 1921 рр. і входили до складу Всеукраїнської спілки православних парафій, підраховано їх кількісний склад та з'ясовано роль інструкторів і уповноважених Всеукраїнської православної церковної ради в організації означених церковних громад.

Проаналізовано ідейні засади православного оновлення та діяльності Обновленської церкви в Україні. Зроблено висновок, що рух за оновлення традиційного православ'я обумовлений необхідністю подолання кризових явищ у церкві, головними ознаками яких є надмірний консерватизм і заполітизованість. Він має глибоке історичне коріння та змістовну ідейно-теоретичну базу, яка відображена в обновленських програмах церковного реформування 1920-х рр. З'ясовано характер міжправославного протистояння в Україні зазначеного періоду та показано основні риси кризи сучасного українського православ'я, що дало змогу визначити загальні тенденції у полеміці між церквами щодо питань канонічного устрою, автокефальності, благодатності, Вселенського визнання. На підставі результатів досліження з'ясовано політичну мотивацію цієї полеміки та запропоновано відмовитися від апелювання проблем канонічності у процесі налагодження конструктивного діалогу між церквами. Відзначено, що розв'язання внутрішньоцеркової кризи є можливим за умов сутнісних змін у догматично-канонічній, богослужбовій, морально-етичній, соціальній сферах.

На основі грунтовного опрацювання архівних джерел і відповідної наукової літератури проаналізовано формування його суспільно-політичних поглядів, громадську діяльність, наукову роботу. Показано провідну роль А. Річинського в підготовці та проведенні Луцького церковного з'їзду, з'ясовано його внесок в роботу Українського виконавчого центрального комітету. Досліджено здобутки громадсько-церковної праці А. Річинського впродовж 1930-х рр. Розкрито обгрунтування ним проблеми запровадження української мови, а також засад соборноправності в практику церковного життя.

Проаналізовано громадсько-політичну та церковну діяльність Мстислава (С. Скрипника) впродовж 1930 - 1944 рр. Висвітлено парламентську, партійну, культурно-освітню діяльність С. Скрипника у міжвоєнний період, його роль у функціонуванні видавництва та газети "Волинь", участь у національно-церковному русі за українізацію православної церкви в Польщі, процесі інституалізації Української автокефальної православної церкви в 1942 р.

Проанализированы общественно-политическая и церковная деятельность Мстислава (С. Скрипника) на протяжении 1930 - 1944 гг. Освещены парламентская, партийная, культурно-образовательная деятельность С. Скрипника в межвоенный период, его роль в функционировании издательства и газеты "Волынь", участие в национально-церковном движении за украинизацию православной церкви в Польше, процессе институализации Украинской автокефальной православной церкви в 1942 г.

Наведено бібліографічні відмості про репресованих священно- та церковнослужителів Української Автокефальної Православної Церкви (з 1930 р. - Української Православної Церкви) в міжвоєнний період, серед них: І. М. Аврамов, А. П. Богданович, Н. Р. Вороненко, П. І. Гордовський, В. Г. Івко, М. М. Кривчун, С. У. Мостовий, І. Д. Рибалка, Я. В. Середа, А. М. Тарасюк, Т. Д. Ященко. Інформація грунтується на документах, які зберігаються у фондах Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

На підставі вивчення архівних документів і матеріалів досліджено історію УАПЦ на Житомирщині у 1920 - 1930-х рр. Висвітлено життя та діяльність архієпископа С. Орлика, а також багатьох інших священиків і віруючих, які зазнали жорстоких репресій від комуністичного режиму. Наведено відомості про політичну та релігійну ситуацію на Житомирщині у даний історичний період, висвітлено ставлення жителів регіону до сталінської Конституції та виборів до Верховної Ради СРСР. Наведено відомості про антирадянські виступи селян у Бердичівському районі у 1930 р. Розглянуто матеріали архівно-слідчих справ 1938 р. про масові арешти та розстріли священиків - жителів Бердичева. Наведено статистичні дані про кількість репресованих селян за вияв релігійних почуттів у Червоноармійському, Новгород-Волинському, Городецькому районах Житомирщини.

На основе изучения архивных документов и материалов рассмотрена история создания и деятельности УАПЦ в Житомирской области в 1920 - 1930-х гг. Изложены материалы о трагической судьбе архиепископа С. Орлика, а также многих других священников и верующих, подвергшихся жестоким репрессиями со стороны коммунистического режима. Изложены сведения о политической и религиозной ситуации в Житомирской области в исследуемый исторический период, освещено отношение жителей региона к сталинской Конституции и выборам в Верховный Совет СССР. Даны сведения об антисоветских выступлениях крестьян в Бердичевском районе в 1930 г. Рассмотрены материалы архивно-следственных дел о массовых арестах и расстрелах священников - жителей Бердичева. Приведены статистические данные о количестве репрессированных крестьян за проявление религиозных чувств в Красноармейском, Новгород-Волынском, Городецком районах Житомирской области.

Здійснено аналіз соціального (правового та матеріального) становища священнослужителів УАПЦ 1920-х рр. Будуючи свої міркування на підставі архівних матеріалів та з урахуванням думки ліпших фахівців з цієї тематики, з'ясовано, що високий авторитет кліру значною мірою визначався бажанням українських людей мати саме "народну" церкву.

Проаналізовано повітовий, волосний, окружний та районний рівні організації Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) у 20-х рр. ХХ ст. Зміни устрою УАПЦ розглянуто в контексті суспільних змін та практики церковного будівництва.

Уперше досліджено документи і матеріали антицерковної діяльності органів державної безпеки УРСР, зокрема церковної складової процесу "Спілки визволення України". Проаналізовано архівно-кримінальні справи діячів Української Автокефальної Православної Церкви (1921 - 1930 рр.) - Української Православної Церкви (1930 - 1939 рр.) та реабілітаційних документів. Вивчено документи Соборів УАПЦ у 1921 - 1930 рр., діловодні матеріали Всеукраїнської православної церковної ради (ВПЦР), богословські праці чільних діячів УАПЦ, просопографічні джерела, періодичні та агітаційно-пропагандиські видання. Досліджено документальні джерела і матеріали, які збереглися у вітчизняних архівах та за кордоном.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э372.271-3

Рубрики:

Українська Автокефальна Православна Церква <УАПЦ>

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 19 Пошук видання у каталогах НБУВ