Проведено дослідження процесів виникнення, функціонування та еволюції різних моделей державно-церковних відносин в Україні у 1917 - 1930 рр. Представлено найбільш повну історіографію проблеми, у науковий обіг введено нові, переважно архівні, джерела. Встановлено причини розколу православної церкви, загальні риси та специфічні особливості різних церковно-релігійних течій. Досліджено розвиток взаємовідносин державних і церковних владних структур. Проаналізовано програмні настанови політичних партій щодо церковно-монастирської власності, зокрема українських національних урядів 1917 - 1920 рр. Розглянуто діяльність органів радянської влади, спрямовану на руйнування економічних підвалин православної церкви. Висвітлено церковне життя, діяльність релігійних громад і парафіяльного духовенства. Вивчено процес формування правової основи державно-церковних відносин в УСРР та обмеження політичних та економічних прав духовенства. Досліджено особливості утворення та функціонування радянських органів антирелігійної пропаганди, проаналізовано основні напрями та форми їх діяльності, показано роль даної системи у тотальному наступі більшовицької партії на православну церкву, сутність і структура якої на початку 1930-х рр. зазнала кардинальних деформацій. Сформульовано рекомендації щодо удосконалення та подальшої гармонізації державно-церковних відносин в Україні, визначено перспективні напрямки наукового дослідження у даній сфері.

  Скачати повний текст

Проаналізовано внутрішньоцерковні трансформації 1920-х рр. на українських землях. Показано, що демократичні тенденції даного періоду були характерні не тільки для українського церковного руху, а й для інституційного розвитку Вселенського православ'я в цілому. Ці тенденції мали прояв насамперед у процесах автокефалії та церковного оновлення. З'ясовано механізми реалізації принципів собороправності православного церковного життя за різних суспільно-політичних систем. Значну увагу приділено проблемам демонополізації єпископської влади, а також запровадження колегіальних органів церковного управління. Доведено, що внутрішньоцерковні зміни можливі лише за умов досягнення мінімізації конфліктного потенціалу, зумовленого зіткненням церковних новацій з традиціоналізмом.

  Скачати повний текст

На основі грунтовного опрацювання архівних джерел і відповідної наукової літератури проаналізовано формування його суспільно-політичних поглядів, громадську діяльність, наукову роботу. Показано провідну роль А. Річинського в підготовці та проведенні Луцького церковного з'їзду, з'ясовано його внесок в роботу Українського виконавчого центрального комітету. Досліджено здобутки громадсько-церковної праці А. Річинського впродовж 1930-х рр. Розкрито обгрунтування ним проблеми запровадження української мови, а також засад соборноправності в практику церковного життя.

  Скачати повний текст

Зроблено спробу осмислення та систематизації філософських поглядів митрополита В.Липківського. Визначено засади соціально-релігійної філософії мислителя. Проаналізовано основні філософські питання та проблеми, які він досліджував. Розкрито місце духовної спадщини В.Липківського у морально-етичній традиції українського філософування, зокрема його концепції вільного українського національного розвитку та її засадничого принципу - "всенародної соборноправності". Розглянуто виділену мислителем важливу проблему особливої історичної спільності церкви та народу у процесах українського державотворення. Виокремлено значущу роль світської та духовної інтелігенції у формуванні української нації, а також історично вагому роль кобзаря-лірника у контексті збереження та утвердження української національної гідності та свідомості.

  Скачати повний текст

Проаналізовано ідейні засади православного оновлення та діяльності Обновленської церкви в Україні. Зроблено висновок, що рух за оновлення традиційного православ'я обумовлений необхідністю подолання кризових явищ у церкві, головними ознаками яких є надмірний консерватизм і заполітизованість. Він має глибоке історічне коріння та змістовну ідейно-теоретичну базу, яка відображена в обновленських програмах церковного реформування 1920-х рр. З'ясовано характер міжправославного протистояння в Україні зазначеного періоду та показано основні риси кризи сучасного українського православ'я, що дало змогу визначити загальні тенденції у полеміці між церквами щодо питань канонічного устрою, автокефальності, благодатності, Вселенського визнання. На підставі результатів досліження з'ясовано політичну мотивацію цієї полеміки та запропоновано відмовитися від апелювання проблем канонічності у процесі налагодження конструктивного діалогу між церквами. Відзначено, що розв'язання внутрішньоцеркової кризи є можливим за умов сутнісних змін у догматично-канонічній, багослужбовій, морально-етичній, соціальній сферах.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження історії та розколу українського православ'я на Півдні України у 1921 - 1930 рр. Визначено місце у даному процесі радянських органів влади та більшовицької партії. Виявлено, що на етапі становлення у 1920 - 1921 рр. українські парафії (основа майбутньої Української Автокефальної Православної Церкви - УАПЦ) мали певну популярність. Обгрунтовано тезу про наявність у південному регіоні значної кількості віруючих та священнослужителів, які підтримували ідею українізації церкви, але не відокремлюючи її від офіційної Російської православної церкви (РПЦ), на відміну від традиційного твердження про максимальну русифікацію даного регіону як основної імовірної причини невеликої кількості парафій УАПЦ. Встановлено вплив на популярність і поширення парафій УАПЦ наступних факторів, як недостатня підготовленість духовенства, наявність у регіоні єпископа РПЦ, дії радянських владних структур. Відтворено загальну картину розвитку "обновленського руху" в регіоні протягом 1922 - 1930 рр. Підтверджено тезу попередніх дослідників щодо провідної ролі у процесі розколу православної церкви органів державної влади, насамперед ВУНК - ДПУ - ОДПУ, рішення та плани дій яких визначали ЦК КП(б)У.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу широкого кола архівних джерел досліджено роль українського церковно-православного руху в суспільно-політичному житті України в 1917 - 1921 рр. та процес утворення Української автокефальної православної церкви. Проаналізовано основні причини виникнення даного руху, визначено суспільно-політичні обставини, які обумовили особливості його історичного розвитку. Висвітлено динаміку та регіональні особливості розгортання цього історичного явища. У контексті внутрішньоцерковних і загальнополітичних процесів, що відбувалися у країні, розглянуто еволюцію поглядів керівників та ідеологів українського церковно-православного руху А.Липківського, М.Мороза, Н.Шараївського щодо шляхів здобуття автокефалії, запровадження соборноправності та проведення українізації православної церкви в Україні. На підставі архівних матеріалів виявлено особливості організації та функціонування українських православних парафій, які діяли в Україні у 1919 - 1921 рр. і входили до складу Всеукраїнської спілки православних парафій, підраховано їх кількісний склад та з'ясовано роль інструкторів і уповноважених Всеукраїнської православної церковної ради в організації означених церковних громад.

  Скачати повний текст