Освещены генезис и эволюция астрально-мифологической школы, в частности, концепции эпохи Просвещения, немецкого религиоведения на рубеже ХІХ - ХХ ст. Проанализировано развитие польской астралистики, изучено влияние астралистических концепций на польских свободомыслящих представителей астрально-мифологической школы и литературу по астрологии. Значительное внимание уделено вопросам критики астралистических концепций в польском религиоведении.

Визначено, що астрологія, з одного боку, має визначений теоретичний апарат, з іншого - оперує трансцендентними поняттями, що складають центр сакрально-почуттєвих комплексів, саме на їх периферії і розташувалося раціональне і емпіричне знання в астрології. Астрологія синтезує наукове та ненаукове знання на підставі як раціональних, так і нераціональних форм. Виявлено явні та латентні функції астрології. Астролог коригує життєвий план людини, запевняючи клієнта в тому, що він визначає особливості зоряних констеляцій (це явна функція), і у цьому випадку обов'язково враховує можливості та схильності клієнта, контекст його соціального середовища (латентна функція). Явні функції в астрології постулюють зв'язок між земним і небесним світом, а латентні - задовольняють сутнісні потреби людини, слугують засобом упорядкованості життєдіяльності та запорукою успіху, однак виявляються в закритих, неусвідомлюваних діях. Визначено, що астрологія є інтернаціональною, а тому в сфері вивчення цього культурного феномену доцільно використовувати поняття інтертеорії, що припускає розгляд астрологічних теорій у їх взаємовпливі й у широкому соціокультурному контексті.

Вперше метод функціонального аналізу застосовано у процесі дослідження астрології, що дозволило визначити її сутність як інтелектуальної традиції. Показано, що роль і місце астрології у культурі визначається її подвійним характером, яка з одного боку концептуально ускладнена й формалізована на зразок науки, а з іншого - безпосередньо звернена до ірраціональних очікувань індивіда. Виявлено явні функції астрології: засоби розрахунку гороскопу, прийняття як факту зв'язку між констеляціями небесних тіл і долею людини, та латентні, неусвідомлювані й ненавмисні, що проявляються в закріпленні спонукальних мотивів і знятті психологічної напруги. Обгрунтовано поліфункціональність астрології, її зв'язок з різними аспектами духовного життя людини. Визначено потреби, мотиваційні та цільові причини, які спонукають людину займатися астрологічною практикою (прагнення довідатися про майбутнє, потяг до надприродного й незвичайного, бажання змінити долю й знайти своєї місце і призначення у просторі культури, наслідування традицій, розчарування в науці, проблема вибору). Встановлено адаптаційний ефект астрології, яка позитивно впливає на упорядкування й системну організацію життєдіяльності (кореляцію поведінки, підтримку внутрішнього порядку, орієнтацію на успіх).

Розглянуто витоки астрології, що сягають у добу Архаїки, причини її "далекодії" у соціокультурному просторі наступних епох, її трансформації в традиційному суспільстві, фактори трансформації астрології в соціокультурному просторі Модерну, розвиток інституційних засад астрології у посткомуністичному суспільстві, її зв'язок із вторинною міфотворчістю, вплив на формування постмодернової релігійності, "приватної", індивідуалізованої віри. Здатність астрології перебирати на себе функції "традиційних" і нетрадиційних релігій у постмодерновому соціокультурному просторі здатні перетворити її на одне з "ядер", навколо якого відбуватиметься формування світоглядних засад релігійності нової епохи.