Індекс рубрикатора НБУВ: Ю225.60 + Ю215.1 + Э391.15

Рубрики:

Містичне пізнання. Откровення

Проблема бога. Теодицея

Медитація

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В контексте постнеклассической методологии рассмотрен мистический опыт как потенциальное свойство человека, проявляющееся лишь в его определенном состоянии. Обоснована эффективность и специфика использования синергетического подхода для исследования мистического опыта как антропологического модуса. Выяснена синергетическая сущность мистического опыта духовной практики исихазма. Особое внимание уделено осмыслению эволюционных процессов развития личности, проблемам подчинения собственного бытия-деятельности достижению высшей цели как смыслу существования. Рассмотрены закономерности образования антропологической целостности как внутренней гармонии, с которой связывается выход в сферу мистического опыта.

Раскрыты особые состояния сознания человека (феномен самодостаточности) в ряду естественных состояний на примерах современного мистицизма. Показано, что причины возникновения данного феномена обусловлены компенсаторными механизмами психики. Освещены проблемы мистической, религиозно-философской, околорелигиозной и нерелигиозной культур.

Вперше метод функціонального аналізу застосовано у процесі дослідження астрології, що дозволило визначити її сутність як інтелектуальної традиції. Показано, що роль і місце астрології у культурі визначається її подвійним характером, яка з одного боку концептуально ускладнена й формалізована на зразок науки, а з іншого - безпосередньо звернена до ірраціональних очікувань індивіда. Виявлено явні функції астрології: засоби розрахунку гороскопу, прийняття як факту зв'язку між констеляціями небесних тіл і долею людини, та латентні, неусвідомлювані й ненавмисні, що проявляються в закріпленні спонукальних мотивів і знятті психологічної напруги. Обгрунтовано поліфункціональність астрології, її зв'язок з різними аспектами духовного життя людини. Визначено потреби, мотиваційні та цільові причини, які спонукають людину займатися астрологічною практикою (прагнення довідатися про майбутнє, потяг до надприродного й незвичайного, бажання змінити долю й знайти своєї місце і призначення у просторі культури, наслідування традицій, розчарування в науці, проблема вибору). Встановлено адаптаційний ефект астрології, яка позитивно впливає на упорядкування й системну організацію життєдіяльності (кореляцію поведінки, підтримку внутрішнього порядку, орієнтацію на успіх).

Досліджено природу і функції християнської наративної традиції як феномену універсуму християнської культури. Визначено лінгвістичне релігієзнавство як нову галузь релігієзнавчого знання з певним предметним полем та понятійно-категоріальним апаратом. Подано християнську наративну традицію як ієрархізовану систему текстів, виокремлено її ядерні структури - корпус незмінних сакральних канонічних текстів (Святе Письмо та Священний Переказ) та периферійні (маргінальні) структури (християнська література і фольклор). Доведено зниження рівня сакралізації християнських текстів від центру до периферії наративної системи та центроскерований рух релігійних смислів з периферії до центру системи, що супроводжує сакралізацію та канонізацію текстів і забезпечує відкритість християнської наративної системи, її здатність адаптуватися до "викликів часу".

Розглянуто релігію, містику, естетику та художню діяльність людини як ненаукову основу світу. Увагу приділено таким питанням, як буття релігійно-містичного й естетичного в ненауковій картині світу, наукова картина світу в різноманітності спрямованостей і в зіткненні з науками. Проаналізовано онтологічний, гносеологічний, аксіологічний і соціальний аспекти даної проблематики.

Рассмотрены религия, мистика, эстетика и художественная деятельность человека как ненаучная основа мира. Уделено внимание таким вопросам, как бытие религиозно-мистического и эстетического в ненаучной картине мира, научная картина мира в разнообразии направленностей и в столкновении с науками. Проанализированы онтологический, гносеологический, аксиологический и социальный аспекты данной проблематики.

Раскрыта сущность религиозно-мистического и эстетического опыта, их сходство и различие. Сходство отмечено при переживании человеком особых изменённых состояний сознания. Рассмотрены такие философские аспекты этих состояний сознания, как онтологический, гносеологический, аксиологический, социальный, этический, эстетический. Исследован конкурентный тип человеческой цивилизации. Конкуренция порождает действия по уничтожению конкурентов как врагов. Отмечено, что уничтожаются не только люди, семьи, но и целые этносы, государства, цивилизации, расы. Рассмотрен вопрос об изменении типа человеческой цивилизации, где важное значение имеет антропологический фактор. Предложено человека-конкурентного сменить на человека-солидарного. Человек-солидарный не только живёт в гармонии с природой, но и с самим собой.

В контексте задач эпистемологии религии проанализирована специфика первобытного мышления: его религиозная нагруженность; демаркация религиозного и внерелигиозного; логичность и "нелогичность", некоторые праксеологические производные ("логика религиозного действия"); когнитивные проблемы и диссонансы, возникающие при интерпретации архаичного мышления.

Досліджено специфіку концептуалізації містичного досвіду в якості універсальної константи світогляду, виявленої в історико-філософському горизонті становлення різних культурних парадигм: християнства, буддизму, ісламу. Здійснення структурного та семантичного аналізу містичного світовідчуття дозволяє встановити інтегральний характер феномену містики в системі світогляду. Визначено історико-філософський ландшафт антропомістичної традиції вітчизняної філософії. Висвітлено містичну традицію в українській філософській думці.

Обгрунтовано тенденції взаємозбагачення інструментарію науки та релігії в постнекласичному контексті. У межах дослідження обгрунтовано, що пізнавальний досвід постнекласичної науки та сучасної релігії характеризують відхід від крайніх позицій і тенденції взаємодоповнення та взаємозбагачення. Показано, що урахування потенціалу критичності наукового дослідження сприяє звільненню від хибних тлумачень і збагаченню релігійного знання, а подолання наукою критичної тенденційності у способах спростування можливості надприродного пояснення й орієнтація на виявлення ціннісно-смислового навантаження наукового знання актуалізує рецепцію досвіду релігійного пізнання. Доведено, що реінтерпретація доповнення науки та релігії дозволяє розширення та збагачення їх гносеологічного, епістемологічного та методологічного інструментарію. Принципи рецепції, кореляції, доповнюваності можуть бути використані як філософсько-методологічні засади осмислення тенденцій інтеграції та диференціації знання в цілому, а також взаємодії наукового та релігійного пізнання.