Освещены проблемы взаимодействия природы и общества в начале ХХІ ст., проанализированы внутренний мир человека, изменения мировоззрения и психологии людей в зависимости от уровня их культуры по отношению к фауне, истоки стереотипов сознания, функционирующие во взаимоотношениях и взаимозависимостях человека с миром животных.

Розглянуто феномен екологічної свідомості у широкому діапазоні його теоретичних і практичних виявів, а також особливості його генези та формування. Розкрито суть понять "дійсного" та "належного" в системі екологічної освіти та виховання, проаналізовано недоліки даної системи. Висвітлено еволюцію форм інтеграції природничо-наукового та соціогуманітарного знання у формуванні екологічної свідомості.

Рассмотрены феномен екологического сознания в широком диапазоне его теоретических и практических проявлений, а также особенности его генеиса и формирования. Раскрыто содержание понятий "действительного" и "надлежащего" в системе экологического образования и воспитания, проанализированы недостатки данной системы. Освещена эволюция форм интеграции естественно-научного и социогуманитарного знания в формировании экологического сознания.

Науково обгрунтовано концептуальні засади формування екологічного світогляду майбутніх учителів. Запропоновано науково-методичну систему, що базується на поєднанні традиційного й інноваційного навчання на підставі вдосконалення навчально-виховного процесу з екології за допомогою введення у навчальний процес активних методів і позааудиторних форм навчання.

Научно обоснованы концептуальные основы формирования экологического мировоззрения будущих учителей. Предложена научно-методическая система, базирующаяся на соединении традиционного и инновационного обучения на основе усовершенствования учебно-воспитательного процесса по экологии при помощи введения в учебный процесс активных методов и внеаудиторных форм обучения.

Розглянуто філософсько-релігійні погляди та ноосферну концепцію В.І. Вернадського як парадигму майбутнього розвитку людства. Проаналізовано вплив ідей ученого на формування екологічної свідомості та філософії освіти. Досліджено проблеми відповідальності людини за збереження навколишнього середовища. Розкрито психологічні аспекти філософського вчення про ноосферу В.І. Вернадського, розглянуто моральні орієнтири ноосферного світогляду. Висвітлено питання захисту довкілля у контексті проблем і перспектив консолідації українського суспільства. Показано роль регіонального компонента та традицій у формуванні екологічного мислення. Проаналізовано сучасні інтерпретації ноосфери, описано постмодерністський тип раціональності. Досліджено світоглядно-методологічну проблематику сучасного екологічного світогляду. Розглянуто культурно-цивілізаційний аспект глобалізації, визначено місце екології у системі наук. Проаналізовано актуальні проблеми екології Східної України у контексті учення В.І. Вернадського про біосферу та ноосферу. Визначено ефективність використання методу проектів у формуванні екологічної свідомості молоді. Показано роль сучасної екологічної оцінки стану природно-техногенних об'єктів у розвитку індустріальних мегаполісів. Обгрунтовано стратегічні цілі та пріоритети державної регіональної політики у сфері екологічної безпеки.

Рассмотрены философско-религиозные взгляды и ноосферная концепция В.И. Вернадского как парадигма будущего развития человечества. Проанализировано влияние идей ученого на формирование экологического сознания и философии образования. Исследованы проблемы ответственности человека за сохранение окружающей среды. Раскрыты психологические аспекты философского учения о ноосфере В.И. Вернадского, рассмотрены моральные ориентиры ноосферного мировоззрения. Освещены вопросы защиты окружающей среды в контексте проблем и перспектив консолидации украинского общества. Показана роль регионального компонента и традиций в формировании экологического мышления. Проанализированы современные интерпретации ноосферы, описан постмодернистский тип рациональности. Исследована мировоззренческо-методологическая проблематика современного экологического мировоззрения. Рассмотрен культурно-цивилизационный аспект глобализации, определено место экологии в системе наук. Проанализированы актуальные проблемы экологии Восточной Украины в контексте учения В.И. Вернадского о биосфере и ноосфере. Определена эффективность метода проектов в формировании экологического сознания молодежи. Показана роль современной экологической оценки состояния природно-техногенных объектов в развитии индустриальных мегаполисов. Обоснованы стратегические цели и приоритеты государственной региональной политики в сфере экологической безопасности.

Із екософських позицій з'ясовано соцієтальні обмеження управлінської парадигми, притаманні носіям техногенної цивілізації, та запропоновано шляхи їх зняття на підставі застосування таких фундаментальних ознак екогармонійного типу мислення, якими є екофільність і гуманістичність. Визначену зміну типу управлінської парадигми обгрунтовано як умову успішної трансформації сучасної України до рівня сталого розвитку інформаційного постіндустріального громадянського суспільства, правової державності.

Здійснено соціально-філософське дослідження аквакультури. Розглянуто науково-методологічні засади вивчення феномену аквакультури як рушійної сили соціальної активності особистості за умов екологічної кризи. Виявлено та проаналізовано категорії, що відображають зміст аквакультури. З'ясовано її суть і проаналізовано підходи до осмислення у суспільствознавчій думці. Запропоновано визначення аквакультури як цілепокладаючу діяльність людини стосовно пізнання, перетворення, впорядкування, охорони, раціонального та комплексного використання такої складової природного середовища, як вода та водний ресурс, спрямовану на відтворення, оновлення, організацію та трансформацію соціального буття відповідно до потреб, намірів, ціннісних орієнтацій суб'єктів.

Досліджено феномен екологічної культури, особливості його генези та формування як чинника становлення екологічної безпеки суспільства. Визначено складові екологічної культури, параметри, рівні її розвитку. Акцентовано на значущості даної культури у розбудові екологічної та національної безпеки держави. Проаналізовано основні методологічні підходи до дослідження екологічної безпеки, здійснено її концептуалізацію, розроблено методи оцінювання та визначення місця в національній безпеці України. З урахуванням міждисциплінарного характеру екологічних проблем запропоновано стратегію екологічної безпеки соціально-економічного розвитку держави, реалізацію взаємозалежностей екологічної культури й екологічної безпеки в екологічній політиці, методологічні та теоретичні аспекти екологічної освіти та виховання. Розроблено й апробовано моделі формування екологічної свідомості у процесі професійної підготовки фахівців. Результати дослідження впроваджено в практику вищої та післядипломної екологічної освіти.

Здійснено соціально-філософський аналіз поняття "екологічна свідомість", яку розглянуто у широкому та вузькому сенсі слова. Проаналізовано динаміку екологічноі свідомості від стародавніх міфів до сучасності, запропоновано етапи розвитку суспільства залежно від сформованих у них типів екологічної свідомості. Показано, як поступово людина та суспільство відчужувалися від живої природи. На підставі аналізу стану екологічної свідомості згідно з трьома типами сучасної цивілізації у країнах європейского типу, традиційних суспільствах Південно-Східної Азії та Україні - країні, що розвивається, розглянуто можливість створення екологічного суспільства. Зазначено, що в сучасній Україні для формування такого суспільства доцільним є використання своєрідного українського менталітету, спрямованого на природу. Водночас екологічне суспільство залишається суспільством майбутнього, що можливо стане результатом злиття західноєвропейської науки та раціоналізму, а також властивого для світогляду традиційного сходу бережного ставлення до природи.

Досліджено людський вимір у сучасному концепті соціального прогресу, розкрито світоглядні та методологічні засади основних концепцій соціального розвитку. Визначено сутність сучасного соціального прогресу і його критерії. Обгрунтовано, що соціальний прогрес за сучасних умов полягає в переході суспільства до стану, який забезпечує найбільш повні умови для гармонійного існування людини в системі "індивід - суспільство - природа", захисту соціуму від новітніх загроз існуванню людства і навколишнього середовища. Викладено концепції розвитку особистості за умов реалізації сучасного концепту соціального розвитку, які базуються на прагненні до збереження природних нерозривних зв'язків людини із суспільством, з іншими людьми та природою. Описано основні якості особистості за умов сучасного концепту соціального розвитку, зокрема: цілісність світогляду; єдність свідомості та мислення, спрямованих на об'єднання, досягнення органічної цілісності та взаємопроникнення різних знань і досвіду, традицій і звичаїв минулого, реальності та перспектив на майбутнє; свобода думки і творчості; прагнення до самореалізації та активності особистості; пошук змісту своїх вчинків, суспільних і природних явищ, прагнення людини зрозуміти своє призначення та всю сукупність зв'язків і процесів у світі в їх єдності; потреба жити в єдності й гармонії з людьми і природою.

Досліджено об'єктивні та суб'єктивні детермінанти формування екологічної свідомості, опозиція яких виявляє протиріччя у відношеннях "людина - природа", "суспільство - природа", "людина - суспільство". Проаналізовано існуючі дефініції екологічної свідомості. Встановлено статус екологічної свідомості як неосновної форми суспільної свідомості. Визначено зміст екологічної свідомості періоду модерну, основу якого складає осмислення особливостей фундаментальних взаємодій "людина - природа", "суспільство - природа", "людина - суспільство". Розглянуто існуючі наукові уявлення щодо джерел сучасного вульгарно антропоцентристського ставлення людини та суспільства до природи, а також екофілософські концепції. Запропоновано визначення дефініції екологічної свідомості. Виявлено та класифіковано детермінанти формування екосвідомості, розроблено методологію їх дослідження у межах новітніх after-постмодерністських тенденцій. Розроблено основні положення стратегії екобезпечного розвитку, яка формується в екологічній свідомості. Розкрито інші соціокультурні механізми оптимізації процесу формування екосвідомості: екологічне виховання, екологічну освіту та формування екологічної культури соціуму.

Проведено соціально-філософський аналіз можливих стратегічних напрямів розвитку суспільства у контексті концепції сталого розвитку. Введено в науковий обіг базові концепти методології сталого розвитку суспільства - сценарії, стратегії, проект, стратегему. Розроблено інтеграційну модель освітньої системи як статегему сталого розвитку суспільства. Визначено необхідні технологічні заходи в освітній сфері, що сприятимуть формуванню передумов переходу України до суспільства сталого розвитку.

Надано об'єктивну оцінку екологічної ситуації в Україні та обгрунтовано стратегію її розвитку, зокрема, стратегію стійкого розвитку. Проаналізовано зміну світоглядних і смисложиттєвих орієнтирів у відповідності з типами господарювання та природокористування щодо входження сучасного суспільства у новий його стан - ноосферний. Визначено стан і перспективи екологічної освіти та виховання, формування даної культури в Україні на початку ХХІ ст.

Наведено результати філософсько-методологічного дослідження історичних тенденцій становлення та розвитку сучасного екологічного світогляду, процесу його трансформації під впливом екобіотичних чинників. Розглянуто зміст нової парадигми - екобіотичної на підставі методологічних засад системності, глобалізації, синергетики, соціокультурної детермінації, самовідновлення та розвитку духовно-практичного відношення "природа - соціум - людина". З метою адекватного осмислення синтезу природничого, соціального та людського, а також сутності та способів його відображення проаналізовано нові ідеї у філософії науки, репрезентовані екобіоетикою. Розкрито основні філософсько-методологічні засади формування екобіоетичного світогляду, відповідної свідомості та діяльності, які формуються за допомогою екобіоетичної освіти й екобіоетичного виховання.

Досліджено поняття культури екологічної безпеки сучасного українського суспільства. Встановлено її зміну за різних соціальних умов від геокультури через екологічну культуру до культури екологічної безпеки. Розкрито сутність, структуру, засадничі витоки формавання та теоретичні інтерпретації основних понять культури екологічної безпеки українського суспільства у контексті конкретних соціальних практик.

Досліджено стан проблеми формування екологічного світогляду в історико-філософській, психолого-педагогічній, екологічній науках і сучасній освітній практиці ВНЗ. Проаналізовано генезу й еволюцію філософських інтерпретацій світогляду, висвітлено сучасні наукові погляди щодо взаємодії людини та природи. Досліджено онтологію понять "світогляд", "екологічний світогляд", "формування екологічного світогляду майбутніх учителів". Наведено результати аналізу онтогенезу екологічного світогляду особистості. Науково обгрунтовано концептуальні засади формування екологічного світогляду майбутніх учителів. Охарактеризовано стан, визначено особливості й обгрунтовано шляхи удосконалення процесу формування екологічного світогляду студентів педагогічних ВНЗ з урахуванням специфіки різних факультетів. Описано функціональну структуру екологічного світогляду. Визначено місце особистісних і фахових складників у структурі екологічного світогляду майбутніх учителів. Встановлено критерії, рівні та показники сформованості компонентів екологічного світогляду майбутніх учителів. Розроблено й апробовано модель формування екологічного світогляду студентів шляхом наповнення навчально-виховного процесу екологічним змістом, поєднання аудиторних організаційних форм та інноваційних методів, упровадження специфічних позааудиторних форм і засобів навчання. Експериментально підтверджено ефективність запропонованої моделі формування екологічного світогляду майбутніх учителів у навчально-вихованому процесі педагогічних ВНЗ, розроблено спеціальний навчально-методичний комплекс щодо її впровадження.

Проаналізовано теоретичні підходи до сучасних досліджень, обгрунтовано поняття екологічної свідомості в психологічному і філософському контекстах.

Розглянуто філософські проблеми екологічної свідомості у зв'язку з необхідністю вирішення екологічних проблем сучасності, а також положення екологічної свідомості які заважають зміні людського відношення до природи, розробки шляхів принципово нових засад взаємодії суспільства та природи, інші способи розвитку цивілізації. Запропоновано шляхи досягнення цілісної філософської концепції місця людини у світі.

Проаналізовано проблеми становлення та розвитку екологічної освіти як чинника формування екологічної свідомості, розвитку екологічної культури особистості та суспільства.

Проведено теоретичний аналіз психолого-педагогічної та філософської літератури та визначено сутність поняття "природоцентрична екологічна позиція особистості" як складник екологічної свідомості, який постає нормативним регулятивом гармонійної взаємодії людини з природою.

Розкрито сутність та об'єктивну необхідність екософії права. Розглянуто ментальну інтеграцію етносів Східної та Південної Азії в сучасний глобалізаційний процес як чинник творення правового мегапростору. Досліджено питання про врахування можливостей впливу вітчизняної правової ментальності на формування сучасної моделі екоправового виховання в Україні. Встановлено значення екофільних традицій народів Сходу для моделювання системи екоправового виховання в Україні. Проаналізовано сучасну екософію права як некласичний тип праворозуміння. Висвітлено деякі методологічно-світоглядні особливості подолання деформацій правосвідомості. Розглянуто діалектику антропогенного та соціального у вимірі екософії права. Окреслено витоки та метаморфози правосуб'єктності в контексті екософського аналізу. Розкрито проблему антропної природи права в позитивному екзистенціалізмі.