Розглянуто малодосліджену проблему визначення методологічних принципів для аналізу широкого спектру зворотніх, регенеративних процесів у культурі, характер яких співпадає з явищем ренесансності у даній сфері. На підставі аналізу концептуальних засад та засобів розуміння ренесансних процесів у філософських і культурологічних дослідженнях визначено принцип зворотності як найбільш адекватної теоретичної установки. З метою розкриття специфіки, ролі та необхідності зворотніх процесів у культурі розроблено теоретико-методологічну модель, в основу якої покладено синтез концептуальних принципів філософії життя, символічних форм та респонзивної феноменології. Виявлено, що нормативність є фактором, який зумовлює цілісність і динамічність культури і становить базову умову для реалізації принципу зворотності, а для розуміння суті ренесансних процесів необхідно визначати час як параметр семантичної організації символічних форм. Зазначено, що повернення до цінностей минулого як формоорганізованих семантичних структур зумовлює упорядкування смислового простору культури, сприяє творчому піднесенню та активізації застарілих форм до ренесансних перетворень.