Книга є частиною щоденника видатного українського громадського діяча, мецената Євгена Чикаленка, який він вів з 1907 по 1929 рр. У ній відтворюються та коментуються події другої половини Української революції, пов'язані з її спадом та поразкою визвольних змагань. Щоденник містить величезну кількість малознаного фактичного матеріалу, його аналіз, рефлексії автора.

Ця книга - захоплююча розповідь про славетну історію козацької січі від витоків і до зруйнування її російським царатом. У книзі вміщено портрети гетьманів україни. Призначена всім кого цікавить історія україни, та зокрема доба козаччини.

  Текст у форматі PDF 2.01 Мб

Український історик Дмитро Дорошенко аналізує життя та діяльність свого старшого колеги - Володимира Антоновича.

Книга Вл. Новикова – мастерски написанный, неприукрашенный рассказ о жизни и творчестве Владимира Высоцкого, нашего современника, человека, чей голос в 70–80-е годы вошел буквально в каждый дом. Из этой биографии читатель узнает новые подробности о жизни этой мятущейся души, ее взлетах и падениях, страстях и недугах. Автор не ограничивается чисто биографическими рамками повествования, вдумчиво анализируя творчество Высоцкого-поэта и стремясь определить его место в культурно-историческом контексте эпохи. Книга написана при содействии Благотворительного фонда Владимира Высоцкого и Государственного культурного центра-музея В. С. Высоцкого.

Міжнародне право існувало вже в період рабовласницького ладу. Так, у 1296 р. до н. є. між єгипетським фараоном Рамзесом II та царем хеттів Хаттушилем III був укладений договір, згідно з яким передбачались спільні дії фараона і царя хеттів з метою упокорювання рабів. Матеріальні та літературні пам'ятки Давнього Китаю, Індії, Вавилонії, Ірану, Єгипту та інших держав Африки, Греції та Риму свідчать про існування вже в той час міжнародно-правових норм посольського і договірного права. Суб'єкт міжнародного права - це носій міжнародних прав і обов'язків, які виникають відповідно до норм міжнародного права.

  Текст у форматі PDF 1.13 Мб

Вип. 1 : XVI ст.. - 2005. - 191 с.

До книги за редакцією В. Б. Антоновича (1834-1908) - історика, археографа, археолога, професора історії Київського університету ввійшли мемуари XVI століття: «Про звичаї татар, литовців і москвитян» (1550) Михайла Литвина; «Опис Польського королівства і порубіжних з ним країн» (1573) Блеза де Віженера; «Опис війни Івонії, господаря волоського» (1574) Леонарда Горецького та «Щоденник Єріха Ляссоти із Стеблева» (1588-1594). Збірник виходить через 115 років з часу першого видання. Вперше - українською мовою.

Т. 1. - 1874. - 336 с.

Собрание документов по 70 судебным процессам о колдовстве с 1700 по 1768. Нижеследущее исследование профессора В. Б. Антоновича и приложеные к нему акты, извлеченные из книг городских и магистратских судов Юго-Западнаго края (територия современной Украины), дают обильный материал для характеристики поверий и суеверий населения здешнего края. Вообще, упомянутые процесы могут служить богатым материалом для характеристики народных верований, предлагая, в тоже время, материал историко-юридический, так как они выражают отношение суда к процесам о колдовстве, а также характеризируют судопроизводство, в особенности судебные доказательства.

Книга містить репродукції і біографічні відомості про одного з найсильніших артистів-малярів, основоположника й професора Київської Академії Мистецтва, першорядного майстра европейської слави - Олександра Олександровича Мурашка. Описується втрата видатного майстра рисунку і фарби, найбільш необхідного для подальшого мистецького розвитку української творчості.

  Текст у форматі PDF 1.36 Мб

Т. 1. - 448 с.

При жизни для большинства людей Владимир Высоцкий оставался легендой. Прошедшие без него три десятилетия расставили все по своим местам. Высоцкий не растворился даже в мифе о самом себе, который пытались творить все, кому не лень, не брезгуя никакими слухами, сплетнями, версиями о его жизни и смерти. Чем дальше отстоит от нас время Высоцкого, тем крупнее и рельефнее высвечивается его личность, творчество, место в русской поэзии.

Досліджено життя і творчість видатного українського історика, ключової постаті національно-визвольного руху України 70 – 80-х років ХІХ ст. В. Антоновича з метою з‘ясування його внеску в пізнання української ментальності. У праці філософа про історика сама історія розкриває секрети ментальності українців. Поєднуючи філософсько-теоретичну культуру мислення з прозорістю викладу, автор висвітлює особливості національно-світоглядного перенародження В.Антоновича з поляка на українця, пропонує цілісний нарис ідеології українофілів-народників; обґрунтовує тезу про В.Антоновича як батька українського етнонаціоналізму; пропонує своє бачення дискусійного питання про “вроджену недержавність українців”; виокремлює та висвітлює основні ознаки української ментальності. Історичне постає сучасним, проблеми минулого – проблемами нинішнього часу, “вчорашні” уроки – дороговказами для сьогодення.

У збірці представлені матеріали конференції, на якій вперше всебічно розглянуті три найбільш руйнівні для українського соціуму голодомори, які відбулися у першій половині минулого століття. У першій частині розглядається загальна картина голодувань та її територіальні особливості, що створює всебічну картину перебігу цих трагічних подій. Друга частина присвячена розкриттю питання юридичної кваліфікації Голодомору 1932–1933 рр. в Україні як геноциду. Третя частина присвячена методологічним підходам визначення та оцінкам демографічних втрат внаслідок голодоморів з їх диференціацією по різних територіях. Остання – четверта – частина акумулює в собі матеріали, у яких досліджуються соціально-психологічні наслідки голодоморів для українського суспільства. Видання призначена для науковців, викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться проблематикою голоду в Україні і небайдужий до майбутнього своєї країни.

Захоплююча, яскрава розповідь про славетну історіюукраїнського козацтва: од витоків і до знищення російським царатом. Антонович Володимир Боніфатійович (18 (30) січня 1834, Махнівка - 21 березня 1908, Київ) - український історик, археолог, етнограф, археограф, член-кореспондент Російської АН з 1901; професор Київського університету з 1878; належав до хлопоманів; співорганізатор Київської Громади.