В монографии доктора исторических наук С. Л. Утченко — одного из крупнейших специалистов в области античной истории — рассказывается о выдающемся военном и политическом деятеле Древнего Рима Юлии Цезаре. Его жизнь и деятельность показаны в тесной связи с исторической обстановкой. В научном исследовании убедительно опровергаются характерные для буржуазной историографии попытки мифологизации личности Цезаря.

  Текст у форматі PDF 1.43 Мб

"Хроніка європейської Сарматії" італо-польського історика XVI–XVII ст. Олександра Гваньїні (1538–1614) є надзвичайно цінною й популярною пам’яткою європейської історіографії, яка активно поширювалася і використовувалася в Україні в XVI–XVIII ст. Ця книга неодноразово видавалася різними європейськими мовами, а її найновіше видання (у польському перекладі) побачило світ у Кракові 1611 р. «Хроніка» Гваньїні складається з 10 книг-частин, кожна з яких присвячена конкретній державі або регіону, висвітлює їх військово-політичну та релігійно-культурну історію. Найбільшу увагу приділено Центральній та Східній Європі (Україна, Білорусь, Росія, Польща, Литва, Молдова та ін.), дещо меншу – Західній Європі (Австрія та Німеччина, Швейцарія, Скандинавія тощо), а також Близькому Сходу. І не випадково саме за цією «Хронікою» вчився Богдан Хмельницький, не випадково вона справила такий потужний вплив на українське, російське, білоруське літописання. «Хроніка» Гваньїні написана легко, читається і нині з величезним інтересом та містить багато ілюстрацій. Видання окремою книгою у перекладі українською мовою «Хроніки» Гваньїні – цінного історичного джерела, літературної та історіографічної пам’ятки без сумніву стане вагомою подією у науковому та культурному житті сучасної України. Це видання розраховане не тільки на науковців, а й на викладачів вищої та середньої школи, широке коло любителів історії.

В книге рассмотрены методологические, гносеологические и онтологические проблемы исторической науки. Сформулированы антиномии исторического знания. На основании анализа понятия «одновременность» выделяются четыре возможных подхода к интерпретации исторической реальности. Построена категориальная сетка исторической науки. На историко-философском материале моделируются три подхода к современной онтологии (технический, логический и смысловой). С точки зрения этих подходов рассмотрены реальные проблемы, возникшие во второй половине ХХ века в историографии. Книга предназначена для читателей, интересующихся философией и исторической наукой.

Т. 1. - 510 с.

Науково-бібліографічне видання «Українська революція і державність (1917-1920 рр.)» є першою спробою зібрати й узагальнити друковані праці, бібліографічними засобами представити доробок з теми. До видання ввійшли книги, брошури, автореферати дисертацій, статті з журналів, збірників, тези наукових конференцій, рецензії, депоновані рукописи за 1917-2000 рр. українською й російською мовами. Мета покажчика - донести до дослідників, усіх, хто займається вивченням історії України, необхідну історіографічну й джерелознавчу інформацію.

У монографії відомого українського історика-емігранта, вихованця і викладача Київського університету Олександра Оглоблина (1899–1992) простежено поступ національної історичної думки за 1917–1956 роки як в Україні, так і поза її межами. Автор був безпосереднім свідком тих подій. Його праця – це своєрідні спогади про ті роки. В ній показані основні історичні школи в галузі історії України 1920-х рр. (М. Грушевського, Д. Багалія, М. Слабченка, М. Василенка, М. Яворського), проаналізовано процес їх нищення. В роботі згадані сотні імен репресованих вчених, дається стисла характеристика багатьом історичним процесам. Монографія була видана всього один раз у 1957 р. англійською мовою і тепер є бібліографічною рідкістю. Вона розрахована насамперед на науковців, викладачів і студентів, а також буде цікава всім, кому не байдужа історія України.

Книга містить стислий виклад авторських лекцій з української історіографії, прочитаних студентам історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З'ясовується поняття предмета і завдання української історіографії, її джерела та місце в структурі історичної науки, обґрунтовується наукова періодизація зародження і розвитку знань з історії України. Головну увагу приділено характеристиці витоків і особливостей розвитку української історичної думки, її розвитку в княжу добу, в козацько-гетьманські часи, в період перебування українських земель у межах Російської та Австро-Угорської імперій, а також у часи визвольних змагань за відновлення і зміцнення державної незалежності України. Простежується внесок в українську історичну науку провідних істориків, наукових осередків та інституцій не тільки материкової України, а й української діаспори. Розвиток української історіографії розглядається на тлі європейської історичної науки. Для професійних істориків, викладачів, учителів, студентів історичних та інших гуманітарних факультетів, усіх, хто захоплюється українською історією, наукою та культурою.

Скорочений курс "Української історіографії" проф. Наталії Дмитрівної Полонської-Василенко розрахований для вжитку у Високих школах і поручається як посібник у формі скрипту для тих студентів, що бажають поглибити свої знання з історії України,чи хоч би окремих її періодів,або - присвятитися, основнішим студіям в площині ділянок східньо-словянської історії. З цією метою Авторка опрацювала цей скрипт і використовувала його для своїх викладів і семінарі з історіографії в роках 1965-1971 для Докторантів і Магістрів Філософічного Факультету УВУ(Український Вільний Університет),будучи тоді Деканом, цього Факультету.

До збірки увійшли матеріали, підготовлені на основі доповідей, що були виголошені на міжнародній науковій конференції в Українському Вільному Університеті (Мюнхен, Німеччина) 1–3 липня 2012 р. В них висвітлюються актуальні питання та малознані факти міжвоєнної української європейської історіографії, доробок наукових українознавчих інституцій, розглядаються історичні погляди деяких українських істориків міжвоєнної доби. Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів, усіх, хто цікавиться українською історіографією.

Видання присвячене 60-річчю від дня народження академіка НАН України, директора Інституту історії України НАН України В.А. Смолія. У розвідках, вміщених на його сторінках, висвітлюється широкий спектр проблем української історії від найдавніших часів до сьогодення, а також порушено питання теорії та методології історичної науки, історіографії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін, багато з яких досліджуються вперше, або оцінюються з позицій сучасної історичної науки. Серед його авторів – вчені з академічних установ та вузів України, науковці з Росії, Білорусі, Польщі. Видання розраховане на науковий та викладацький загал, студентів, всіх, хто цікавиться історією.

Вип. 9-10. - 2010. - 380 с.

Предметом аналізу у цій доповіді є образ України в російському історичному дискурсі. Термін «історичний дискурс» означає комплекс сталих, культурно, ідеологічно і політично обумовлених стандартних мовних практик стосовно минулого, які є основою культурних стереотипів, що впливають на формування політичних рішень і дій, на стан суспільної свідомості, на ставлення політиків, аналітиків і ширшого загалу до України та українців. Автори зосереджуютьсяпереважно і передусім на росій- ському матеріалі. Дискурсивні практики, що побутують в українському історіографічному, дидактичному та медійному просторах згадуються винятково для окреслення інтелектуального, культурного і політичного контекстів. Зокрема, думка українських істориків щодо репрезентацій української історії в російському історіографічному та публічному дискурсах згадується в тих випадках, коли йдеться про дискусії та проекти спільних видань. Українська історіографія та образ Росії у ній не є предметом докладного аналізу.

У цьому збірнику, крім наукової автобіографії Олександра Оглоблина, містимо понад 20 монографічних досліджень, статтей і архівних матеріялів історика, що друкувалися переважно в «Українському Історику» і виданнях У ВАН у роках 1963 до 1993. Матеріял уложений за тематичним принципом у шістьох розділах. Крім того друкуємо дослідження Любомира Винара «Наукова спадщина Олександра Петровича Оглоблина» і «Олександер Петрович Оглоблин, 1899–1992» – біографічний нарис, оснований на нових архівних матеріялах. Розділ сім – Оглоблинознавство. В кінці збірника подаємо вибрану бібліографію праць про історика, список його праць, що залишаються в рукопису і покажчик імен. Наш збірник – це скромна сплата довгу і щира подяка незабутньому Олександрові Петровичу за його тривалий вклад в українську науку, за виховання декількох поколінь українських істориків, які сьогодні продовжують кращі традиції української національної історіографії. Це сердечна подяка від УІТ і УВАН у США за його вклад в розбудову цих наукових установ, зокрема в їхню науково-видавничу і академічну діяльність.

Монография посвящена истории русских земель в первое столетие после Батыева нашествия. Приводится хороший историографический обзор литературы и исчерпывающая сводка данных о политической истории русских земель за XIII-XIV вв. для желающих ознакомится подробно с историей средневековой Руси - исчерпывающий справочник.

История, как известно, - это комплекс общественных наук, исследующих факты, события и процессы развития человечества, основанные на базе источников. Но каждая новая эпоха подвергает эти источники сомнению, ученые — и не только историки, но и лингвисты, и даже математики, — доказывают на примерах, что далеко не всем источникам можно доверять. Сейчас высказывается парадоксальная точка зрения, что Новая эра началась значительно позже, что не было никакого татаро-монгольского нашествия, что была одна — единая империя, в которой все говорили и писали по-русски. Кеслер в своей книге убедительно и увлекательно отстаивает эту точку зрения. Но кто знает, может быть, в мыслях автора и кроется истина? Время покажет... Читатель, безусловно, будет заинтригован, сравнивая традиционные исторические факты с теми, что предлагает Кеслер.

Статьи данного сборника посвящены истории литературы XVIII века, а также некоторым явлениям отечественной историографии указанного периода: биографии М.В. Ломоносова и Г.Р. Державина, взаимоотношения М.М. Щербатова и Н.М. Карамзина, потемкинские деревни как культурный миф, произведения Д.И. Фонвизина и анализ переводной поэзии и многое другое.