Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.

In three guided tours, Martin Bull documents 65 London street installations by guerilla art icon Banksy. While newspapers and magazines the world over send their critics to review the latest Damien Hirst show at the Tate Modern, Bull is out taking photos of the legendary political artist's work. This collection of provocative and intriguing examples of street art boasts gorgeous color photos and includes graffiti by many of Banksy’s peers, such as Eine, Faile, El Chivo, Arofish, Cept, Space Invader, Blek Le Rat, D*face, and Shepherd Fairey. Volume one of this new edition includes updated locations and an additional 25 photos.

Vol. 1 : 1791-1853. - 320 p.

Homicide was the third leading cause of occupational injury death in the U.S. for the period from 1980 through 1985, accounting for nearly 13% of the nation's total deaths from trauma in the workplace. Homicide was the manner of death for 12% if the men and 42% of the women who died from injuries sustained in U.S. workplaces during the 6-year period for which data were available at the time of the workshop.

  Текст у форматі PDF 10.12 Мб

No two crime scenes are the same, and each scene presents a unique set of obstacles to overcome. While there is no one "right" way to handle every situation, the goal of collecting evidence while preserving its integrity remains the constant motivation of the crime scene investigator.

Harlem in the 1920s and 1930s was the epicenter of a rebirth in African-American literature with the poetry and prose of writers such as Langston Huges and Gwendolyn Brooks. This title, The Harlem Renaissance, part of Chelsea House Publishers' Bloom's Period Studies series, features a selection of critical essays analyzing the writers and works that defined the Harlem Renaissance. In addition to a chronology of the important cultural, literary, and politcal events that shaped this period, this text includes an introduction and editor's note written by Harold Bloom, Sterling Professor of the Humanities, Yale University.

Brian Hodgson lived in Nepal from 1820 to 1843 during which time he wrote and publisged extensively on Nepalese culture, religion, natural history, architecture, ethnography and linguistics. Contributors from leading historians of Nepal and South Asia and from specialists in Buddhist studies, art history, linguistics, ornithology and ethnography, critically examine Hodgson's life and achievement within the context of his contribution to scholarship. Many of the drawings photographed for this book have not previously been published.

У книзі відтворено один з найбільш знакових сюжетів ранньої історії Української козацької держави (Війська Запорозького) — Ніжинську генеральну раду 1663 р. (широковідому в історичній літературі та публіцистиці як «Чорна рада»), яка для багатьох є символом занепаду козацької державності та територіального розколу Гетьманату на правобережну та лівобережну частини. У дослідженні детально розкриваються обставини, що уможливили такий розвиток політичних процесів у козацькій Україні, реконструюється перебіг військової ради 1663 р. та з’ясовуються найближчі наслідки від неї. Видання адресується науковцям, викладачам, студентам істо- ричних факультетів, усім, хто цікавиться історією України.

У пропонованій книзі автор розповідає про звичаї й традиції єврейства від давнини до сучасності; на широкому фактичному матеріалі розглядає зокрема історичні пласти співжиття євреїв та українців, розмірковує над першопричинами так званого антисемітизму, подає свій погляд на сіонізм як різновид расизму, спростовує міф про буцімто зоологічну ненависть до євреїв, якої в українського народу не було й немає сьогодні.

Пропонована наукова праця розглядає розвиток єврейської громадсько‐політичної думки в Україні у історичній ретроспективі минулого століття, а також аналізує сучасні тенденції розвитку суспільної діяльності українського єврейства на початку ХХІ століття. Колективна монографія розрахована на політологів, істориків, студентів гуманітарних спеціальностей, усіх, хто цікавиться дослідженнями в царині української юдаїки.

Пропонована наукова праця розглядає розвиток єврейської громадсько-політичної думки в Україні у історичній ретроспективі минулого століття, а також аналізує сучасні тенденції розвитку суспільної діяльності українського єврейства на початку ХХІ століття. Колективна монографія розрахована на політологів, істориків, студентів гуманітарних спеціальностей, усіх, хто цікавиться дослідженнями в царині української юдаїки.

  Текст у форматі PDF 1.64 Мб

Підготовлена колективом дослідників Національного інституту стратегічних досліджень монографія присвячена проблемі європейської інтеграції України. У книзі поєднано дослідження особливостей еволюції ЄС як специфічного інтеграційного утворення з аналізом євроінтеграційного руху України. Такий підхід дозволяє по-новому поглянути на європейський вибір України у зв’язку з проблемами державного суверенітету та комплексом зовнішньополітичних, соціально-економічних і гуманітарних питань. Особливу увагу приділено визначенню місця і ролі нашої держави в сучасному європейському безпековому просторі. Автори пропонують нову концепцію формування сучасних наддержавних утворень, які реалізуються як «стратегічні проекти», тобто плановані у конкретній часовій перспективі системні утворення з екстраполяцією результатів у майбутнє. Приділено увагу проблемним питанням європейської інтеграції та способам подолання труднощів у контексті можливих варіантів розвитку подій у ЄС. Для фахівців у сфері міжнародних відносин, безпекових студій, широкого кола читачів, які цікавляться європейським майбутнім України.