Т. 1. - 1818. - 492 с.

Автор зображує історичний розвиток, етнографічні особливості, релігійний та національний склад Холмщини на поч. 20 ст.

Видання є збіркою, перша частина якого – історичний нарис. Він присвячений історії фабрики, а також рясніє докладними описами її виробів. Далі наведені клейма фабрики за весь час її існування. Цей матеріал доповнюють статті самого різного змісту: про зв'язок православного іконопису з італійським живописом раннього Відродження, соціологічне дослідження на тему «мистецтво і робітник», а також хроніка подій мистецького життя та реклама. Книга багато ілюстрована.

O-DAY is rooted in yesterday. The harvest of the autumn presupposes the plowing and sowing of the spring. The men of the present are the inheritors of the past and are never the earners of their best possessions. No nationality, university, business, church, association is wise to forget its debt to the men who wrought in the times of its beginning. The men responsible for the guiding of the vessel, as it safely bears its present cargo, ought to remember gratefully those who laid the ship's keel and made the anvils ring in patient preparation.

Дана публікація є монографією українського фольклориста, етнографа, літературознавця та громадського діяча Миколи Федоровича Сумцова. Видання присвячене Слобожанщині і є своєрідним підсумком його багаторічної плідної роботи з історико-географічного вивчення Слобідської України. Це дослідження — спроба вченого першим зробити історичний огляд життя слобожан, починаючи з їхнього походження і закінчуючи розвитком культури, обрядами і звичаями.

ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович (18/30.09.1841 — 20.06/02.07.1895) — історик, публіцист, соціолог, філософ, громадський діяч. Народився в м. Гадячі на Полтавщині у дворянській родині. Навчався в Гадяцькому повітовому училищі, Полтавській гімназії та на історико-філол. ф-ті Ун-ту Св. Володимира, який закінчив 1863 р. У 1864 — 75 рр. викладає тут історію, веде резонансну публіцистичну діяльність, стає одним з лідерів Київ. Громади. Видає разом з В. Антоновичем двотомник "Исторические песни малорусского народа" (1874 — 75), "Малорусские народные предания и рассказы" (1876). Вимушений емігрувати після репресивного звільнення з ун-ту, в 1876 — 89 рр. плідно й активно працює в Женеві як політик, науковець, видавець і публіцист, видає зб. і ж-л "Громада" (1878 — 1882), серії позацензурних брошур і книг укр. та рос. авторів, разом з С. Подолинським і М. Павликом створює "Женевський гурток" — перший укр. соц. осередок; здійснює — через М. Павлика та І. Франка — визначальний вплив на укр. радикальний рух у Галичині. 1885 р. через свої ліві погляди Драгоманов позбавляється підтримки київ. "українофілів" і ще тісніше співпрацює з галицькими молодими інтелігентами у розробленні теоретичних засад радикального руху й філософії нац. ідеї. Пише праці: "Переднє слово до "Громади" (1878), "Пропащий час" (1878), "Шевченко, українофіли і соціалізм" (1879), "Историческая Польша и великорусская демократия" (1881 — 82), "Вольный союз" (1884), "Либерализм й земство в России" (1889)та ін. З 1889 і до смерті працює професором Софійського ун-ту.

Ч. 2. - 1922. - 312 с.

Вирісши на фольклорно-літературній традиції, Лепкий не протиставився їй, а скоріше синтезував із модерними здобутками як митець новочасний, європейського типу. Цей його "європеїзм" був прикметним результатом дії ряду чинників — генетичних (родовід, навчання і пробування в культурних центрах Європи); контактних (приязні стосунки з краківськими літераторами С Виспянським, К. Тетмаєром, В. Орканом, знайомство з лідером "Молодої Польщі" С.Пшибишевським, ТМіцінським, із українськими європейцями !.Франком, М.Коцюбинським, В.Стефаником. П.Карманським), а також типологічних.

Т. 1. - 1924. - 271 с.

Т. 1. - 1927. - 400 с.

Т. 1. А - Ж : Зошит 1 : А-Г. - 1930. - 548 с.

В основу настоящего учебника «Истории древнего Востока» положен курс лекций, читавшийся на протяжении ряда лет академиком В. В. Струве на историческом факультете Ленинградского государственного университета. Первое издание курса акад. Струве, вышедшее в 1936 г. в качестве 1-го тома серии ГАИМК «История древнего мира», для настоящего издания подверглось существенной переработке и дополнениям. Ряд вопросов истории древнего Востока не является еще разработанным в исторической науке; это, естественно, отражается и на составлении курса для вузов по этому разделу древней истории. При внесении дополнений и переработке настоящего издания автор стремился учесть требования, предъявляемые к курсу истории древнего Востока на исторических факультетах университетов и институтов.

Вільна Академія Пролетарської Літератури (ВАПЛІТЕ) — літературне об'єднання в Україні. Виникла у Харкові, існувала з січня 1925 до 28 січня 1928. Організація стояла на засадах творення нової української літератури шляхом засвоєння найкращих здобутків західно-європейської культури. Фактичним лідером ВАПЛІТЕ був Микола Хвильовий. Приймаючи офіційні вимоги комуністичної партії, в питаннях літературної політики ВАПЛІТЕ займало незалежну позицію і стояло на засадах творення нової української літератури кваліфікованими митцями, що ставили перед собою вимогу вдосконалення, засвоєння найкращих здобутків західноєвропейської культури. Лідером організації був Микола Хвильовий, який висунув гасло «Геть від Москви!». Президентами — Михайло Яловий (пізніше Микола Куліш), секретарем — Аркадій Любченко. До складу організації входили: Микола Хвильовий, Михайло Яловий, Аркадій Любченко, Олесь Досвітній, Микола Куліш, Майк Йогансен, Григорій Епік, Павло Тичина, Іван Сенченко, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Микола Бажан, Юрій Яновський, Юрій Смолич, Іван Дніпровський, Олександр Копиленко, Петро Шатун та інші. В 1927 ВАПЛІТЕ видавала журнал «ВАПЛІТЕ», у якому серед інших друкувались: Никифор Щербина та ін. Погляди М. Хвильового зумовили критику ВАПЛІТЕ з боку партійних і державних діячів УРСР. Особливо гострих нападок зазнав твір М. Хвильового «Вальдшнепи». 28 січня 1928 р. було конфісковано вже надруковане 6-те число літературно-художнього двомісячника «ВАПЛІТЕ» «через уміщення другого уривка з «Вальдшнепів» Хвильового, ВАПЛІТЕ змушена була «самоліквідуватися» [1]. Члени ВАПЛІТЕ продовжували літературну діяльність в альманасі «Літературний ярмарок» (1928-29) і організації «Пролітфронт». Члени ВАПЛІТЕ — одні з перших жертв репресій сталінського режиму.

Історична наука покликана не тільки розповідати про минулі часи, не тільки реєструвати факти, а й узагальнювати історичний досвід і дим самим вносити свій вклад у розуміння подій, показувати як сучасне виростало з минулого. На основі марксистсько-ленінського вчення історична наука розкриває об'єктивні закономірності розвитку людського суспільства, допомагає вірно зрозуміти життя наїроду, класів, роль партій.

Т. 1 : Общая часть. Простейшие. - 1959. - 520 с.