Цей збірник науково-публіцистичних праць та мемуарних матеріалів задуманий і укладений як вияв щирої громадської шани до В'ячеслава Степановича Брюховецького та втілених ним у життя високих ідей. Перша частина збірника вміщує роздуми діячів вітчизняної та світової культури, сподвижників і друзів ювіляра про життєвий і творчий шлях В'ячеслава Брюховецького. Друга частина вміщує суто наукові статті, що, здавалося б, не мають прямої дотичності до шістдесятилітнього ювілею В'ячеслава Брюховецького, а проте саме так - зосередженим й ґрунтовним науковим розмислом, актуальним у певній галузі знань, - академічна спільнота насправді і вшановує своїх видатних представників. Уважний читач помітить і те, що хай би якої проблеми стосувалися наукові студії цього збірника, спільним для них буде дух і пафос українського державотворення, чим, власне, й зумовлений феномен В'ячеслава Брюховецького - критика, науковця, політика, президента Національного університету «Києво-Могилянська академія».

This volume of collected essays by some of the most prominent academics studying anarchism bridges the gap between anarchist activism on the streets and anarchist theory in the academy. Focusing on anarchist theory, pedagogy, methodologies, praxis, and the future, this edition will strike a chord for anyone interested in radical social change. This interdisciplinary work highlights connections between anarchism and other perspectives such as feminism, queer theory, critical race theory, disability studies, post-modernism and post-structuralism, animal liberation, and environmental justice. Featuring original articles, this volume brings together a wide variety of anarchist voices whilst stressing anarchism's tradition of dissent. This book is a must buy for the critical teacher, student, and activist interested in the state of the art of anarchism studies.

Ця книга – перше видання творів великого українського поета й філософа Григорія Сковороди (1722–1794), здійснене в належному академічному форматі. Воно стане цінним джерелом для філософів, літературознавців, мовознавців, культурологів, педагогів, богословів та інших фахівців, які вивчають творчість Сковороди, надійним підґрунтям для перекладів його творів іншими мовами, для підготовки популярних видань тощо.

Українська академічна спільнота, незважаючи на значний теоретичний масив інформації, й далі перебуває у полоні ілюзій, шаблонів сприйняття та некоректних тлумачень концепта «український кордо-центризм». Філософська дискусія навколо цього концепта є конфліктом міфологій – протистоянням між міфом про унікальний етноментальний феномен та міфом про ілюзію наукової уяви. Водночас вона є конфліктом інтерпретацій – протистоянням між міфічною інтерпретацією класичної доби української філософії та її метафілософською інтерпретацією. Пропонована монографія ознайомлює із філософською позицією автора концепта «український кордоцентризм», його оцінкою цих конфліктів.

У книжці «Післячорнобильська бібліотека: Український літературний постмодерн» Тамара Гундорова трактує українську літературу 1990-х років як літературу постмодерної епохи, складовими якої є неонародництво, неомодернізм і постмодернізм. За структурою книжка Гундорової далека від класичної історії літератури. Це збірка есеїв, написаних у доволі невимушеному стилі, не переобтяжена недоречними цитатами й термінологією. Доки пишеться академічна «Історія української літератури» у п’яти томах, Тамара Гундорова представила свій якісний, концептуальний, незаангажований і консолідований варіант історії української постколоніальної літератури або українського літературного постмодерну, поставивши поряд у своїй післячорнобильській бібліотеці тексти старих, молодих, які ще лишаються молодими, й молодих, що плавно стають старими, тексти тих, хто переживає «великий» і «малий апокаліпсис», любить Відень, Львів, Київ, Житомир, Харків і село як метафору, пише серйозні романи, переробляє серйозні на несерйозні й анекдоти на повісті.