Книга літературознавця, фольклориста, історика і громадського діяча русофільської орієнтації Ю. А. Яворського (1873–1937) вийшла друком в ті роки, коли він досліджував давньоруські літературні пам'ятники та фольклорні твори в Галичині, що входила до складу Австро-Угорщини. Основний зміст збірки складають колядки та щедрівки, зібрані, як зазначено у передмові, літератором Й. Левицьким. Його записи відтворені повністю, зі збереженням орфографії оригіналу.

Грунтовне дослідження автора про значення та походження назви "Україна". Автор аналізує старі українські тексти, починаючи від Пересопницького Євангелія, козацькі пісні та думи, російські джерела, а також старі географічні карти.

В монографии представлен один из возможных вариантов мифопоэтической интерпретации творческого наследия А.Н. Башлачева. В центре внимания – альбом (музыкально-поэтический цикл) "Вечный пост" и актуальные проблемы современного научного осмысления поэзии Башлачева. Книга адресована специалистам в области русской литературы и культуры, а также всем, кто интересуется современной отечественной поэзией. Монография написана в рамках выполнения проекта МК-2325.2011.6 "Поэтика литературоведения: к проблеме оснований литературоведческого знания", поддержанного Советом по грантам Президента Российской Федерации для государственной поддержки молодых российских ученых – кандидатов наук. Введение. О некоторых проблемах интерпретации поэзии А.Н. Башлачева. Мифопоэтический сюжет альбома А.Н. Башлачева "Вечный пост". О "филологичности" поэзии А.Н. Башлачева. Вместо заключения.

Прозаический пересказ немецкого героического эпоса, сложенного в 1200 году. В основу эпоса положены древнегерманские мифы и легенды V-VI вв. о гибели Бургунской государства. Перевод выполнен по немецкому изданию 1975 года. Иллюстрации в гамме сепии в тексте и цветные на вклейках.

Ч. 1. - 1834. - 180 с.

Уже в 1827 г. он издал «Малороссийские песни» (М., XXXVI, 234), с комментариями; А. Н. Пыпин признает за этим изданием «большую заслугу разумного понимания и исполнения дела». В 1834 г. Максимович Михаил Александрович издал другой сборник, под загл. «Украинские народн. песни» (ч. 1, Максимович Михаил Александрович), a также «Голоса украинских песен» (25 напевов, положенных на ноты А. А. Алябьевым); в Киеве он начал еще более обширное изд., «Сборник украинских песен» (ч. 1-я, Киев, 1849).

Дана публікація є збіркою народних пісень, присвячених класовій боротьбі (проти панської влади тощо). В даному контексті, ці пісні використані для підтримання революційного духу і прославлення комуністичного ладу. Окрім відомих народних пісень (таких як “Тече річка невеличка”, “Розпрягайте, хлопці, коні”) у збірці присутній україномовний “Інтернаціонал”, а окремий розділ присвячений поезії Тараса Григоровича Шевченка. Деякі з наведених “пролетарських” народних пісень здаються написаними на замовлення під виглядом фольклору (як часто робилося задля популяризації комуністичних ідей).

Публікується близько 200 зразків одного з найулюбленіших народом жанрів, який є невичерпним джерелом для подальших мистецьких пошуків, де дотепно, іноді в сатиричній формі, віддзеркалюються побут, родинні стосунки, кумедні ситуації. Для широкого кола читачів.

В книзі зібрані українські народні колядки

Збірник включає в себе патріотичні, січові, побутові, чумацькі та інші українські пісні.

Словарь терминов классической музыки — издание, рассчитанное как на специалистов, так и на широкие круги любителей музыкального искусства. Его основная задача — ознакомить читателей с многочисленными и разнообразными явлениями музыкальной культуры мира, с терминологией и наиболее употребительными понятиями классической музыки.

У потоці українського літературного життя кінця 50—60-х років XIX ст. яскраво виділяється творча індивідуальність Анатолія Свидницького. Жвава, енергійна натура, людина всебічно обдарована від природи, Свидницький тягнувся до живого діла, прагнув конкретними справами реалізовувати програму діячів революційної демократії в галузі народної освіти, в піднесенні ролі художнього слова як активного знаряддя виховання мас. Типовий для свого часу письменник-різночинець, Свидницький намагався порушувати злободенні соціальні питання в творах різних жанрів — піснях, фольклорно-етнографічних нарисах, оповіданнях, йому належить пальма першості і в створенні українського реалістичного роману з виразним соціальним спрямуванням. На жаль, тяжкі умови, в яких доводилося працювати діячам демократичної культури, постійні переслідування з боку царських властей, цензурні утиски, побутова невлаштованість, підірване замолоду здоров’я не дали можливості розквітнути яскравому талантові Свидницького, передчасно обірвали саме життя письменника. За життя не побачив світу його найкращий твір — роман «Люборацькі». Мав рацію І. Франко, коли з глибоким смутком писав, що автор цього роману належав до тих талановитих, але нещасливих людей, котрі, сковані ланцюгами соціальної неволі, не змогли прикласти «до діла те знання, яке вони в житті здобули, ані ту щиру любов, котрою душа їх горіла в найкращих хвилях життя» Однак історія поставила все на свої місця. Твори Свидницького, наснажені щирим вболіванням за долю простої людини, пройняті гострим осудом і кріпосницької, і буржуазної дійсності, позначені неповторними прикметами самобутнього таланту їх автора, витримали іспит часу. Великий Жовтень, поклавши початок новій ері в історії людства, наблизив явища прогресивного мистецтва до найширших мас трудівників. Сьогодні поряд з багатьма визначними явищами світової літератури в активі радянського читача перебуває і роман Свидницького «Люборацькі» як одна з яскравих художніх пам’яток середини XIX ст.

Ч. 1. - 1849. - 116 с.

Михаил Александрович Максимович (1804—1873) — выдающийся разносторонний ученый: ботаник, этнограф, филолог. Учился в Новгород-Северской гимназии и Московском университете, сначала по словесному, потом по естественному факультету. В 1833 г. почувствовал упадок сил, тоску по родине и решился перейти в открывавшийся тогда Киевский университет.

Книга содержит этнографические данные и произведения народного творчества. Рудченко Иван Яковлевич (1845- 1905) - украинский этнограф, литературный критик.

Прикладів органічного споріднення індивідуальності поета з народною поезією можна навести безліч, і одним з найяскравіших буде приклад Шевченка. Дана праця є одним з перших ґрунтовних досліджень подібного зв'язку. У роботі аналізуються тексти поезії Тараса Григоровича, розглядається яким чином народна пісня вплинула на їх форму і зміст і з іншої сторони, яким чином Шевченко вплинув на формування народної творчості.