«Кентерберийские рассказы» английского поэта Джеффри Чосера (1340 - 1400) – один из первых литературных памятников на едином общеанглийском языке. В книге ярко проявились замечательные качества чосеровского гуманизма: оптимистическое жизнеутверждение, интерес к конкретному человеку, чувство социальной справедливости, народность и демократизм. «Кентерберийские рассказы» представляют собой обрамленный сборник новелл. Взяв за основу паломничество к гробу св. Томаса Бекета в г. Кентербери, Чосер нарисовал широкое полотно английской действительности той эпохи.

В книгу вошли новеллы Туве Янссон из авторских сборников "Умеющая слушать" (1971), "Игрушечный дом" (1978) и "Путешествие налегке" (1987). Впервые эти произведения писательницы представлены в переводе на русский язык в полном объеме.

Дотеперішні дослідники творчости Василя Стефаника переважно вбачали в ньому оборонця покривджених соціальною несправедливістю галицьких селян, абож, спираючися на писання другого, вже повоєного періоду його творчости, - борця за національне визволення. Проте такі традиційні інтерпретації недостатні і не можуть вже нас сьогодні задовільнити. Часто витворюється враження, що деякі критики намагалися втиснути мистецьку індивідуальність письменника у Прокрустове ложе власних естетичних уподобань, а передусім - політичних переконань, нехтуючи не раз ориґінальним світом його своєрідної творчої уяви. Щойно коли усвідомимо собі глибоко полісмисловий характер Стефаникових творів, зможемо відкрити в них вселюдські перспективи, їхню універсальну вартість. Одна з головних вад традиційних інтерпретацій полягає в тому, що вони не розглядають дорібку Стефаника на тлі духовости його власної, себто сучасної йому европейської доби. стефаник був емоційно глибоко зв'язаний з українським селом, з якого він вийшов, але водночас його світогляд був співзвучний з тим світоглядом, що оволодів Европою на переломі 20 сторіччя, себто з течією екпресіонізму. Цей експресіоністичний світогляд наближував Стефаника до передових літературних і мистецьких кіл Заходу, але відчужував його від тогочасної галицької інтеліґенції, якій часто було важко зрозуміти його творчість. Велич творчости Стефаника саме в тому, що він зумів створити синтезу національного первня з уселюдським, отже, поєднати любов до української людини з модерним світоглядом та з модними на той час засобами мистецького вияву. Точніше: він прищепив експресіонізм на український ґрунт, втілив його в українську народну тематику, до того ж надихав його чаром української природи та фольклору. В межах цієї праці не було можливості вичерпно розглянути всі твори Стефаника, в яких проявляються характеристичні риси його експресіоністичної манери. Завдання звужено до деяких вибраних творів і проблем, до висвітлення спорідненості письменника з естетичним та етичним світоглядом тогочасної мистецької епохи, не забуваючи її передових мистців, теоретиків і письменників, а далі до аналізи Стефаникових стилістичних засобів і структури його творчого вияву.

Т. 1 : Фронтові поезії. Прапороносці. Новели. - 1987. - 556 с.

До видання ввійшли найкращі зразки малої прози відомого аргентинського письменника Хуліо Кортасара.

У цій книжці представлено найкращі твори українських новелістів XX століття, зокрема Ольги Кобилянської, Михайла Коцюбинського, Михайла Яцкова, Василя Стефаника, Миколи Хвильового, Віктора Домонтовича, Ігоря Костецького, Григора Тютюнника, Тараса Прохаська, Оксани Забужко. Наша мала проза розкрила психологію перечулених, мімозно вразливих нових жінок епохи декадансу — і неймовірно трагічний досвід галицьких переселенців у Новий світ, високий ідеалізм митців-модерністів, котрі поставили творчість вище за всі цінності, — і розчарування безґрунтовних революційних романтиків, які захотіли взяти на себе місію вдосконалення Божого творіння. У другій половині століття кращі українські майстри зосереджувалися на героях-марґіналах, що не могли співіснувати з радянською дійсністю. Покоління 1991 року скрупульозно аналізувало стан людини, котра переживає крах узвичаєних цінностей і мусить адаптуватися до цілком нового часопростору. Маємо цілий ряд блискучих імен, різні стильові моделі, різні індивідуальні манери письма, пов’язаних як з модерністськими, так і з визивно авангардними орієнтаціями й традиціями.

Ivan Franko was a Ukrainian poet, novelist, writer of short stories, playwright, satirist and publicist who lived and worked during the latter half of the 19th and the early years of the present century. His prolific and versatile pen left a great imprint on the people of his day as well as on the generations that followed. That is why today his name is honored and revered wherever Ukrainian people live. As his writings were translated into more and more languages his world stature grew. Today he is recognized as one of the great writers of the past century. Only a few of Ivan Franko’s poems had been translated into English. The present volume of translations is a representative selection of the great writer’s works in the English language. Since Franko’s complete writings fill fifty volumes, gathered here are only a very modest sampling: some of his best known poems, a few of his many short stories and excerpts from novels. A brief biography is also included in the introduction. This book of Ivan Franko’s writings in English translation has been published on the occasion of the 130th anniversary of his birth.

идатний норвезький письменник (1832-1910) розповідає про життя і працю норвезьких селян - сильних людей, які за зовнішньою суворістю ховають глибокі, ніжні почуття, про те, як сила чистого кохання допомагає перемагати всі труднощі на шляху до щастя.

У потоці українського літературного життя кінця 50—60-х років XIX ст. яскраво виділяється творча індивідуальність Анатолія Свидницького. Жвава, енергійна натура, людина всебічно обдарована від природи, Свидницький тягнувся до живого діла, прагнув конкретними справами реалізовувати програму діячів революційної демократії в галузі народної освіти, в піднесенні ролі художнього слова як активного знаряддя виховання мас. Типовий для свого часу письменник-різночинець, Свидницький намагався порушувати злободенні соціальні питання в творах різних жанрів — піснях, фольклорно-етнографічних нарисах, оповіданнях, йому належить пальма першості і в створенні українського реалістичного роману з виразним соціальним спрямуванням. На жаль, тяжкі умови, в яких доводилося працювати діячам демократичної культури, постійні переслідування з боку царських властей, цензурні утиски, побутова невлаштованість, підірване замолоду здоров’я не дали можливості розквітнути яскравому талантові Свидницького, передчасно обірвали саме життя письменника. За життя не побачив світу його найкращий твір — роман «Люборацькі». Мав рацію І. Франко, коли з глибоким смутком писав, що автор цього роману належав до тих талановитих, але нещасливих людей, котрі, сковані ланцюгами соціальної неволі, не змогли прикласти «до діла те знання, яке вони в житті здобули, ані ту щиру любов, котрою душа їх горіла в найкращих хвилях життя» Однак історія поставила все на свої місця. Твори Свидницького, наснажені щирим вболіванням за долю простої людини, пройняті гострим осудом і кріпосницької, і буржуазної дійсності, позначені неповторними прикметами самобутнього таланту їх автора, витримали іспит часу. Великий Жовтень, поклавши початок новій ері в історії людства, наблизив явища прогресивного мистецтва до найширших мас трудівників. Сьогодні поряд з багатьма визначними явищами світової літератури в активі радянського читача перебуває і роман Свидницького «Люборацькі» як одна з яскравих художніх пам’яток середини XIX ст.

Найвизначніший австрійський письменник Стефан Цвейг — самобутній і яскравий майстер витонченої психологічної прози Численні твори Цвейга відрізняються глибокою драматичністю і несподіваною кульмінацією. Найбільш повно його талант виявився у циклі новел, шо розкривають перед читачем життя людини, сповнене глибоких переживань і великих емоційних поривів. До цієї книжки увійшли три найвідоміші новели С. Цвейга — «Амок», «Лист незнайомої», "Гувернантка".

Бруно Шульц — один із найвидатніших письменників XX століття. Він народився в Дрогобичі, писав польською мовою, а його посмертна слава спричинилася до змагання кількох країн за право вважати його «своїм». Це перший повний переклад творів Бруно Шульца на українську мову. Здійснив його один із найзнаковіших сучасних письменників Юрій Андрухович

Клим Поліщук (1891—1937) — один з найяскравіших представників української літератури перших десятиліть XX сг., творець оригінального жанру «новели факту», проникливий сатирик і психолог революції й перших років радянської влади. До видання ввійшли ранні оповідання в неоромантичному дусі, нариси з часу Першої світової війни, легенди та готична проза, а також твори про мистецьке життя. Мала проза письменника допоможе читачеві пізнати унікальний феномен творчості К. Поліщука, який писав оповідання та нариси, блукаючи Україною і особисто спостерігаючи події, що відбувалися в глибині народу. Це дало змогу авторові створити свою хроніку часу, подавши правдиву панораму життя українського народу в буремні роки революції та Визвольних змагань 1917—1921 років.

У книгу ввійшли кращі гумористичні оповідання та памфлети відомого американського письменника Марка Твена.

Т. 1 : Новеллы (1896-1905). Покойный Маттиа Паскаль. - 376 с.