У своєму трактаті відомий французький просвітник Дені Дідро намагається довести, що актор для того, щоб приголомшити глядачів, повинен бути абсолютно нечутливою людиною.

Понад двадцять років пильну увагу глядачів і спеціалістів привертала до себе творчість Івана Миколайчука - актора, режисера, сценариста. З його іменем пов`язаний успіх таких фільміф, як "Сон", "Тіні забутих предків", "Білий птах з чорною ознакою", "Камінний хрест", "Пропала грамота", "Захар Беркут" і, звичайно ж, "Вавілон ХХ" - перша режисерська робота Миколайчука. Книжка містить краще з літературного доробку митця, спогади про нього провідних діячів літератури і мистецтва.

У «Тяжких часах», одному з найгостріших соціальних романів 50-х років минулого сторіччя, Діккенс виступає вже не глядачем і навіть не актором, а грізним суддею, що карає безжальним гротеском англійську буржуазію й породжені нею потворні форми життя. Це й визначає загальну тональність роману. Моделюючи моральні контрасти, породжені суперечністю між бідністю й багатством, Діккенс у «Тяжких часах» насичує це звичайне для всіх його романів протиріччя глибоким соціальним змістом, овіяним диханням епохи. Через те в центрі роману й стоїть насамперед конфлікт між працею й капіталом. Саме на цю якісно нову рису звернув увагу ще М. Г. Чернишевський: «Тяжкий переворот відбувається на Заході; у Франції він пройшов уже кілька повільних болісних криз; хто хоче переконатися, що те саме діється і в Англії, може прочитати хоч би Діккенсові «Тяжкі часи». коли не хоче читати монографій про чартизм

  Текст у форматі PDF 16.56 Мб