Даний фундаментальний бібліографічний покажчик відображає історію найстарішого вищого навчального закладу України за 200 років його існування. Покажчик складається з трьох частин та висвітлює історію університету відповідно за 1804- 1917, 1917-1980, 1980-2006 рр. Бібліографічний покажчик буде корисний усім, хто цікавиться історією Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, розвитком науки в Харківському університеті й в Україні, історією вищої освіти, становленням та розвитком журналістики і художньої літератури в Україні. Покажчик приверне увагу і тих, хто хоче довідатися про створення і подальше існування таких відомих закладів міста Харкова, як астрономічна обсерваторія, ботанічний сад, зоопарк, художній музей, музей природи та ін. Читач, який вивчає історію інших харківських вузів, зокрема Харківського медичного університету та Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, знайде у покажчику багатий матеріал про їх історичне коріння.

В брошурі простежено еволюцію інтелектуальної традиції «горизонтального» дослідження історії України в рамках функціонування Історично-філологічного відділу ВУАН. Сягаючи своїм корінням доробку «Київської школи» В. Антоновича, вона привела як до концептуалізації основ історичної географії, так і до системного ретроспективного дослідження вітчизняної регіональної специфіки. Через багато років саме на цьому ґрунті сформувався каркас історичної регіоналістики.

У монографії на основі опублікованих та архівних документів, які переважно вперше впроваджуються до наукового вжитку, згадок сучасників, реконструйовано інтелектуальну біографію визначного українського історика Віктора Платоновича Петрова (1894-1969). Докладно висвітлено наукову діяльність ученого, проаналізовано його творчий доробок, показано місце та роль науковця у вітчизняній гуманітаристиці й, зокрема, історичній науці. Основний акцент зроблено на висвітленні його оригінальної концепції вітчизняної історії та теорії епох, що стала її методологічним підґрунтям. За В. Петровим історія українського народу є дискретною, не підпорядкованою ідеї прогресу та генетично пов’язаною з європейською культурою, адже має спільне з нею коріння - антична цивілізація. Історія України - невід’ємна складова частина європейського історичного процесу. Основні віхи життєвого і творчого шляху В. Петрова подаються на тлі суспільно-політичних подій в Україні, СРСР та світі. Також увазі читача пропонується праця В. Петрова «Скіфи. Мова і етнос» (1968). Сподіваємося, що перевидання призабутої книги допоможе актуалізувати науковий доробок визначного українського інтелектуала. Для всіх, хто цікавиться історією України та історією історичної науки.

Це видання є копією старовинного рукопису української культури зібраного, нарисованого та обробленого інженером Еріхом Кольбенгаером в період з 1902 по 1912 роки, відредаговано та перевиданого східною екзекутивою союзу українок в Канаді зі вступним словом автора. Передрук наближений до оригіналу і передає в первинному вигляді довершеність народної творчості, що віками передавалась та доповнювалась майстрами української вишивки на Буковині. Змінювались покоління та господарі краю, а ремесло народної вишивки наповнювалось яскравими барвами, які передавали живий інтерес громад Буковини до неповторних узорів, коріння яких беруть початок з сивої давнини. Інтерес до вишивки завжди був живим, особливо в останні роки після здобуття незалежності України українським народом, є за велику честь одівати вишиванку чоловіками чи оздоблювати орнаментом з українськими мотивами для жінок. Сподіваюсь, що цей витвір мистецтва, який водночас є історичним нарисом, стане докладним посібником із вишивки хрестиком для територій, що представлені тут. Ним скористаються народні майстри, туристи, культурно-мистецькі колективи, творча молодь. Представлені орнаменти (вишивки) є надбанням світової цивілізації, яскравим творінням буковинців, що мешкали на Буковині, нині територй України та Румунії.

Це видання є копією старовинного рукопису української культури зібраного, нарисованого та обробленого інженером Еріхом Кольбенгаером в період з 1902 по 1912 роки, відредаговано та перевиданого східною екзекутивою союзу українок в Канаді зі вступним словом автора. Передрук наближений до оригіналу і передає в первинному вигляді довершеність народної творчості, що віками передавалась та доповнювалась майстрами української вишивки на Буковині. Змінювались покоління та господарі краю, а ремесло народної вишивки наповнювалось яскравими барвами, які передавали живий інтерес громад Буковини до неповторних узорів, коріння яких беруть початок з сивої давнини. Інтерес до вишивки завжди був живим, особливо в останні роки після здобуття незалежності України українським народом, є за велику честь одівати вишиванку чоловіками чи оздоблювати орнаментом з українськими мотивами для жінок. Сподіваюсь, що цей витвір мистецтва, який водночас є історичним нарисом, стане докладним посібником із вишивки хрестиком для територій, що представлені тут. Ним скористаються народні майстри, туристи, культурно-мистецькі колективи, творча молодь. Представлені орнаменти (вишивки) є надбанням світової цивілізації, яскравим творінням буковинців, що мешкали на Буковині, нині територй України та Румунії.

Видання вміщує малюнки й чорно-білі фотографії дерев'яних церков Західної України. У текстовій частині підкреслено самобутність дерев'яного будівництва, його народне коріння і вплив природних умов. Ілюстрації було взято переважно з львівських видань 20–30-х років ХХ ст. Альбом було видано за сприяння М. Колянківського (1912–1985), письменника, літературознавця, мецената, фундатора однієї з найбільших мистецьких галерей «Ми і світ», а також журналу з однойменною назвою (Торонто, Канада).

Протягом великого періоду від XII по XVII століття Наддніпрянщина входила до територіального ядра формування Русі-України, етнічного осередку складання української народності. Тому є підстави, як вважають сучасні дослідники, розглядати Вольності Війська Запорозького, або Запорозький Низ, як „історичну землю”, окрему територію зі своєрідними рисами розвитку, узагальнення яких дасть можливість створити своєрідну модель функціонування Запорозької Січі не тільки як військово-політичного, але і як соціального організму.

Праця Ентоні Сміта, визначного британського політолога, присвячена вивченню особливостей формування різних типів націй у культурологічному розрізі. Автор розглядає три типи націй: ієрархічні, побудовані на заповіті та республіканські. Особливістю аналізу є розлога полеміка. Автор наводить багато прикладів. Видання розраховане на істориків, культурологів, політологів, студентів гуманітарних факультетів.

  Текст у форматі PDF 32.90 Мб

В книге на материалах многочисленных социологических исследований, данных переписей населения, других статистических источников, в том числе - извлеченных из текущих архивов и впервые вводимых в научный оборот, анализируються этнодемографические и этноязыковые процессы, феномен этнического самосознания в многонациональных городах России (напримере Республики Башкоростаи). Специальная глава по священа анализу исследования этносоциологических проблем многонационального города в отечественной и зарубежной науке. Предназначена для философов, социологов, этнологов, социолингвистов и всех, интересующихся национальной проблемой.

Музична культура — складний історично обумовлений процес, який своїм корінням йде у глибину віків, бо музика як частка суспільної свідомості у всі часи мала синкретичний характер — була невід’ємною частиною людського буття. Українська нація за своїми ознаками має художньо-емоційні риси, які відрізняють її від інших своєрідними проявами музично-естетичного характеру у повсякденному житті. Тому розвиток самосвідомості та самовизначенності українського народу у значній мірі визначається впливом цих проявів.

Головний твір видатного українського мислителя, ідеолога українського націоналізму. В творі автор визначає причини занепаду української державницької думки та окреслює шляхи досягнення національного ідеалу.

  Текст у форматі PDF 1.84 Мб

Можливо, ми звикли до Чорнобиля... Як це не дивно. Ми звикли до наявності Зони відчуження, до болю відірваних від коріння людей, до небезпеки, що причаїлася під Саркофагом, до гіркого присмаку полину у наших душах. Звикли і змирилися. Поринули у поточні нагальні проблеми: добробут, недуги, політика... І все ж відчуваємо, що не до кінця усвідомили та оцінили подані природою уроки, не знайшли відповідей на поставлені нам запитання – куди йти далі, після катастрофи, і якими нам бути. Календарна дата катастрофи, що є близькою до Великодня – символу Воскресіння, нагадує, що Чорнобильська трагедія – знакова подія.