Монографія розпочинається з детальної, багатої на документалістику (посилання на 147 документів та книжок), біографії родини Бандери. До речі, це прізвище, що в перекладі з іспанської означає «прапор», визначило долю одного зі славетних синів цієї родини, який очолив боротьбу українського народу за волю. Книжка розширює обрії нашої обізнаності з національно-визвольним рухом під проводом С. Бандери. Він перед Другою світовою війною розробив концепцію боротьби українського народу проти всіх поневолювачів: польського, комуно-московського та фашистського режимів на території України; першим дослідив, що гітлеризм та комунізм мають одне профашистське коріння. Також проаналізовано білі плями історії двох гілок ОУН — мельниківської та бандерівської.

Це видання є копією старовинного рукопису української культури зібраного, нарисованого та обробленого інженером Еріхом Кольбенгаером в період з 1902 по 1912 роки, відредаговано та перевиданого східною екзекутивою союзу українок в Канаді зі вступним словом автора. Передрук наближений до оригіналу і передає в первинному вигляді довершеність народної творчості, що віками передавалась та доповнювалась майстрами української вишивки на Буковині. Змінювались покоління та господарі краю, а ремесло народної вишивки наповнювалось яскравими барвами, які передавали живий інтерес громад Буковини до неповторних узорів, коріння яких беруть початок з сивої давнини. Інтерес до вишивки завжди був живим, особливо в останні роки після здобуття незалежності України українським народом, є за велику честь одівати вишиванку чоловіками чи оздоблювати орнаментом з українськими мотивами для жінок. Сподіваюсь, що цей витвір мистецтва, який водночас є історичним нарисом, стане докладним посібником із вишивки хрестиком для територій, що представлені тут. Ним скористаються народні майстри, туристи, культурно-мистецькі колективи, творча молодь. Представлені орнаменти (вишивки) є надбанням світової цивілізації, яскравим творінням буковинців, що мешкали на Буковині, нині територй України та Румунії.

Праця Ентоні Сміта, визначного британського політолога, присвячена вивченню особливостей формування різних типів націй у культурологічному розрізі. Автор розглядає три типи націй: ієрархічні, побудовані на заповіті та республіканські. Особливістю аналізу є розлога полеміка. Автор наводить багато прикладів. Видання розраховане на істориків, культурологів, політологів, студентів гуманітарних факультетів.

Можливо, ми звикли до Чорнобиля... Як це не дивно. Ми звикли до наявності Зони відчуження, до болю відірваних від коріння людей, до небезпеки, що причаїлася під Саркофагом, до гіркого присмаку полину у наших душах. Звикли і змирилися. Поринули у поточні нагальні проблеми: добробут, недуги, політика... І все ж відчуваємо, що не до кінця усвідомили та оцінили подані природою уроки, не знайшли відповідей на поставлені нам запитання – куди йти далі, після катастрофи, і якими нам бути. Календарна дата катастрофи, що є близькою до Великодня – символу Воскресіння, нагадує, що Чорнобильська трагедія – знакова подія.

Даний фундаментальний бібліографічний покажчик відображає історію найстарішого вищого навчального закладу України за 200 років його існування. Покажчик складається з трьох частин та висвітлює історію університету відповідно за 1804- 1917, 1917-1980, 1980-2006 рр. Бібліографічний покажчик буде корисний усім, хто цікавиться історією Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, розвитком науки в Харківському університеті й в Україні, історією вищої освіти, становленням та розвитком журналістики і художньої літератури в Україні. Покажчик приверне увагу і тих, хто хоче довідатися про створення і подальше існування таких відомих закладів міста Харкова, як астрономічна обсерваторія, ботанічний сад, зоопарк, художній музей, музей природи та ін. Читач, який вивчає історію інших харківських вузів, зокрема Харківського медичного університету та Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, знайде у покажчику багатий матеріал про їх історичне коріння.

Музична культура — складний історично обумовлений процес, який своїм корінням йде у глибину віків, бо музика як частка суспільної свідомості у всі часи мала синкретичний характер — була невід’ємною частиною людського буття. Українська нація за своїми ознаками має художньо-емоційні риси, які відрізняють її від інших своєрідними проявами музично-естетичного характеру у повсякденному житті. Тому розвиток самосвідомості та самовизначенності українського народу у значній мірі визначається впливом цих проявів.

  Текст у форматі PDF 1.84 Мб

Видання вміщує малюнки й чорно-білі фотографії дерев'яних церков Західної України. У текстовій частині підкреслено самобутність дерев'яного будівництва, його народне коріння і вплив природних умов. Ілюстрації було взято переважно з львівських видань 20–30-х років ХХ ст. Альбом було видано за сприяння М. Колянківського (1912–1985), письменника, літературознавця, мецената, фундатора однієї з найбільших мистецьких галерей «Ми і світ», а також журналу з однойменною назвою (Торонто, Канада).

  Текст у форматі PDF 0.63 Мб

Це видання є копією старовинного рукопису української культури зібраного, нарисованого та обробленого інженером Еріхом Кольбенгаером в період з 1902 по 1912 роки, відредаговано та перевиданого східною екзекутивою союзу українок в Канаді зі вступним словом автора. Передрук наближений до оригіналу і передає в первинному вигляді довершеність народної творчості, що віками передавалась та доповнювалась майстрами української вишивки на Буковині. Змінювались покоління та господарі краю, а ремесло народної вишивки наповнювалось яскравими барвами, які передавали живий інтерес громад Буковини до неповторних узорів, коріння яких беруть початок з сивої давнини. Інтерес до вишивки завжди був живим, особливо в останні роки після здобуття незалежності України українським народом, є за велику честь одівати вишиванку чоловіками чи оздоблювати орнаментом з українськими мотивами для жінок. Сподіваюсь, що цей витвір мистецтва, який водночас є історичним нарисом, стане докладним посібником із вишивки хрестиком для територій, що представлені тут. Ним скористаються народні майстри, туристи, культурно-мистецькі колективи, творча молодь. Представлені орнаменти (вишивки) є надбанням світової цивілізації, яскравим творінням буковинців, що мешкали на Буковині, нині територй України та Румунії.

З приводу 25-ліття від постання ОУН проф. д-р Лев Ребет написав 1954 року публіцистично-критичний нарис п. н. «Світла і тіні ОУН», що друкувалися «підвалами» в тижневику «Український самостійник» у чч. 247 (10. 10. 1954) до 277 (8. 5. 1955). Лев Ребет тоді виконував обов'язки одного з уповноважених проводом ОУН на українських землях, з дорученням «тимчасово перебрати керівництво Закордонних частин ОУН і реорганізувати їх згідно з позиціями проводу ОУН в Україні», і займав становище головного редактора газети «Український самостійник». Хоча Лев Ребет писав свою працю, так би мовити, у вільні хвилини поза безліччу всіляких інших занять та обов'язків, і під тиском кожнотижневого «продовження» в газеті, однак ця праця дає надиво повну та плястичну картину розвитку ОУН на західньоукраїнських землях до другої світової війни, змальовуючи її пізніші кризові ситуації, її боротьбу — невдачі та досягнення, її ідейно-програмову завершеність у 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН, отже під час зудару на наших землях двох імперіялістичних сил — Німеччини і Росії, а далі післявоєнний період на чужині аж до 1954 р. Перечитуючи цю працю, відчуваєш, що автор міг би багато більше розповісти та докладніше з'ясувати різні періоди боротьби ОУН, бож він від постання цієї організації 1929 року брав у ній активну участь і, займаючи важливі або й ключеві становища в організаційній структурі, він співвирішував її долю. Лев Ребет обмежився поданням конечних фактів, найістотніших елементів розвитку, щоб увипуклити загальні контури та політичний зміст дії ОУН. Аналізу проведено послідовно, з виразним прагненням до об'єктивности, і завдяки тому зарисовано синтезу всієї дії ОУН на протязі 25 років. Дуже виразно виступає факт, що ОУН завжди була політичною організацією, що провадила боротьбу проти окупантів з єдиною метою створення самостійної державности України; вона не була партією в звичайному розумінні того слова, зокрема екстремістською партією, що прагнула до зміни режиму; вона ніколи не стала фашистською чи нацистською. Тепер, у 35-ліття постання ОУН, праця Лева Ребета не втратила нічого зі своєї вартости чи актуальности. Навпаки, її цінність для дослідника нашої поточної історії тільки збільшилася, бо вона становить своєрідний документ часу. Вона має вартість і актуальнополітичне значення для кожного, хто не збайдужів до ідеалів, за які боролася ОУН. Під назвою ОУН існують та діють тепер у діаспорі три угруповання, — споріднені, коли мовиться про їхнє коріння, — відмінні, і навіть досить далекі одно від одного, коли йдеться про політичний зміст. Боротьба і досягнення ОУН пов'язується найчастіше з деякими особами, яким приписується непомірно великі заслуги. Так постали леґендарні культи осіб, становлячи, без сумніву, викривлення історичної правди і цим завдано, треба сподіватися, тільки мимовільної кривди всім тим, хто віддали свої сили або й утратили життя під прапором ОУН у боротьбі з ворогом. У праці Ребета натомість дуже виразно сказано, що ОУН була сильна не так заслугами окремих осіб, як скорше вкладом праці та жертвами тисяч відданих ідеї боротьби за державну незалежність. Висування нібито великости окремих осіб ледве чи корисно вплинуло на дальшу долю ОУН. Не маємо сумніву, що в Україні ОУН — це не конче проминулий безслідно етап боротьби за самостійність. Живі свідки цієї боротьби ОУН та й самі учасники її, спогади про збройні очайдушні змагання проти двох імперіялістичних загарбників під час другої світової війни, як і тривання цієї боротьби проти російських більшовиків ще кілька років після війни, а також ідейні позиції ОУН, зокрема ті, що їх схвалено на III Надзвичайному великому зборі 1943 р., відбутому саме в час зудару двох взаємноворожих тоталітаристських сил, з їх підкресленим прагненням до свободи, самовизначення і народоправства — живуть і далі в Україні серед старшого покоління і передаються молодим. Обезчещування ОУН і лайка на її адресу з боку власть імущих у СССР, що тривають по той бік залізної завіси безперестанку, тільки підтверджують, що ідейний зміст ОУН і далі становить істотний чинник сили. Бо з привидами більшовицькі реалісти ніколи не воюють. І з того погляду варто, щоб книжка Л. Ребета дійшла до читача в Україні, щоб він дізнався правди, всієї правди, хоч і не без тіней, але по суті світлої та здорової правди. «Світла і тіні ОУН» — це останнє слово Лева Ребета щодо історії і з'ясування суті ОУН. Скритовбивник Богдан Сташинський, на доручення КГБ, припинив творче та працьовите життя автора цієї книги.

Протягом великого періоду від XII по XVII століття Наддніпрянщина входила до територіального ядра формування Русі-України, етнічного осередку складання української народності. Тому є підстави, як вважають сучасні дослідники, розглядати Вольності Війська Запорозького, або Запорозький Низ, як „історичну землю”, окрему територію зі своєрідними рисами розвитку, узагальнення яких дасть можливість створити своєрідну модель функціонування Запорозької Січі не тільки як військово-політичного, але і як соціального організму.

Головний твір видатного українського мислителя, ідеолога українського націоналізму. В творі автор визначає причини занепаду української державницької думки та окреслює шляхи досягнення національного ідеалу.

В брошурі простежено еволюцію інтелектуальної традиції «горизонтального» дослідження історії України в рамках функціонування Історично-філологічного відділу ВУАН. Сягаючи своїм корінням доробку «Київської школи» В. Антоновича, вона привела як до концептуалізації основ історичної географії, так і до системного ретроспективного дослідження вітчизняної регіональної специфіки. Через багато років саме на цьому ґрунті сформувався каркас історичної регіоналістики.