У монографії ґрунтовно досліджено військовий аспект діяльності бандерівської ОУН протягом 1940-1942 рр. Розглядаються історико-ідеологічні причини мілітаризації ОУН(Б), аналізуються плани розбудови збройних сил, розроблені керівництвом Організації до початку німецько-радянської війни, висвітлюються всі головні моменти пов'язані з військовим будівництвом, здійснюваним оунівцями у зазначений період. В "Додатках" до монографії подано низку маловідомих документів. Книга розрахована на науковців, викладачів і студентів вузів, усіх тих, хто цікавиться вітчизняною історією періоду Другої світової війни.

У книзі висловлені погляди ОУН на вирішення аграрних проблем в Україні.

Збірник містить документи і матеріали установчих зборів Організації Українських Націоналістів, відомих в історії під назвою Конґресу Українських Націоналістів. Хронологічно збірник охоплює період 1928–1929 рр. Документи походять зі збірок Державного центрального архіву в Празі та Архіву ОУН в Києві. Матеріали згруповані в таких розділах: 1) документи організаційного характеру; 2) протоколи пленарних засідань; 3) протоколи засідань комісій; 4) реферати або тези рефератів; 5) документи, прийняті на Конґресі; 6) привітальні листи. Окремо представлено спогади С. Ленкавського й А. Федини та свідчення учасників Конґресу, взяті з кримінальних справ П. Кожевникова, Ю. Вассияна, З. Пеленського та ін. Науково-довідковий апарат складається з передмови, списку скорочень, іменного, географічного покажчиків, приміток, словника рідковживаних та іншомовних слів. У передмові подано історичний аналіз подій, розкрито історіографію питання, відзначено актуальність публікації документів. Визначено принципи археографічного їх опрацювання. Вміщено біограми тридцяти учасників Конґресу. Подано ілюстрований додаток.

У книзi oписано життя i дiяльнiсть Євгeнa Koнoвaльця - одного з кеpiвникiв збpoйнoї бopoтьби за Hезaлежність Укpaїни нa пoчaткy ХX ст. , opганiзaтopa підпiльнoї бopoтьби УBО тa ОУH. Ще до проголошення незалежности вдячні земляки поставили у Зашкові памятник роботи скульптора Романа Романовича та архітектора Валерія Потюка. І тут, у своїй антиукраїнській засліпленості, московські спецслужби стали співтворцями дуже символічного ансамблю: напередодні путчу вони відірвали монумент.

Видання містить Програму і Устрій ОУН, затверджені Четвертим Великим Збором Українських Націоналістів у серпні 1955 р.

Збірник 1. - 128 с.

Збірник містить матеріали про діяльність у Західній Україні у 1920-х рр. Української військової організації.

У книзi нa матepiaлах нiмецькиx тa paдянських архівів, а також спогадів учасників подій описані важливі сторінки періоду перед Другою світовою війною та післявоєнного періоду, які стосуються методів боротьби радянських спецслужб з українським визвольним рухом.

У монографії відтворено цілісну картину видавничої діяльності ОУН на українських землях періоду радянсько-німецької війни і повоєнного десятиліття. Досліджено видавничу політику організації, зокрема напрями видавничо-пропагандивної роботи, механізми контролю на ідеологічному, інтелектуальному, естетичному та граматичному рівнях. Показано схему діяльності пропагандистських структур і підпільних друкарень. Проаналізовано тематику друків, висвітлено еволюцію ОУН у сфері ідеології та політики.

Питання місця і ролі Організації Українських Націоналістів в українському визвольному русі досі залишається одним із найбільш дискусійним в історіографії. Важливим аспектом цієї проблеми є ставлення ОУН до євреїв, що досі не знаходило належного висвітлення в працях істориків. Пропонована увазі читачів робота є чи не першою, де головним об’єктом дослідження обрано саме формування позиції українських націоналістів щодо єврейського населення протягом 1920-1950 років. Опираючись на багатий джерельний матеріал, зокрема документи ОУН та УПА, які вперше вводяться в науковий обіг, автор переконливо спростовує численні стереотипи, що побутують як в історіографії, так і в суспільній свідомості.

З приводу 25-ліття від постання ОУН проф. д-р Лев Ребет написав 1954 року публіцистично-критичний нарис п. н. «Світла і тіні ОУН», що друкувалися «підвалами» в тижневику «Український самостійник» у чч. 247 (10. 10. 1954) до 277 (8. 5. 1955). Лев Ребет тоді виконував обов'язки одного з уповноважених проводом ОУН на українських землях, з дорученням «тимчасово перебрати керівництво Закордонних частин ОУН і реорганізувати їх згідно з позиціями проводу ОУН в Україні», і займав становище головного редактора газети «Український самостійник». Хоча Лев Ребет писав свою працю, так би мовити, у вільні хвилини поза безліччу всіляких інших занять та обов'язків, і під тиском кожнотижневого «продовження» в газеті, однак ця праця дає надиво повну та плястичну картину розвитку ОУН на західньоукраїнських землях до другої світової війни, змальовуючи її пізніші кризові ситуації, її боротьбу — невдачі та досягнення, її ідейно-програмову завершеність у 1943 р. на III Надзвичайному великому зборі ОУН, отже під час зудару на наших землях двох імперіялістичних сил — Німеччини і Росії, а далі післявоєнний період на чужині аж до 1954 р. Перечитуючи цю працю, відчуваєш, що автор міг би багато більше розповісти та докладніше з'ясувати різні періоди боротьби ОУН, бож він від постання цієї організації 1929 року брав у ній активну участь і, займаючи важливі або й ключеві становища в організаційній структурі, він співвирішував її долю. Лев Ребет обмежився поданням конечних фактів, найістотніших елементів розвитку, щоб увипуклити загальні контури та політичний зміст дії ОУН. Аналізу проведено послідовно, з виразним прагненням до об'єктивности, і завдяки тому зарисовано синтезу всієї дії ОУН на протязі 25 років. Дуже виразно виступає факт, що ОУН завжди була політичною організацією, що провадила боротьбу проти окупантів з єдиною метою створення самостійної державности України; вона не була партією в звичайному розумінні того слова, зокрема екстремістською партією, що прагнула до зміни режиму; вона ніколи не стала фашистською чи нацистською. Тепер, у 35-ліття постання ОУН, праця Лева Ребета не втратила нічого зі своєї вартости чи актуальности. Навпаки, її цінність для дослідника нашої поточної історії тільки збільшилася, бо вона становить своєрідний документ часу. Вона має вартість і актуальнополітичне значення для кожного, хто не збайдужів до ідеалів, за які боролася ОУН. Під назвою ОУН існують та діють тепер у діаспорі три угруповання, — споріднені, коли мовиться про їхнє коріння, — відмінні, і навіть досить далекі одно від одного, коли йдеться про політичний зміст. Боротьба і досягнення ОУН пов'язується найчастіше з деякими особами, яким приписується непомірно великі заслуги. Так постали леґендарні культи осіб, становлячи, без сумніву, викривлення історичної правди і цим завдано, треба сподіватися, тільки мимовільної кривди всім тим, хто віддали свої сили або й утратили життя під прапором ОУН у боротьбі з ворогом. У праці Ребета натомість дуже виразно сказано, що ОУН була сильна не так заслугами окремих осіб, як скорше вкладом праці та жертвами тисяч відданих ідеї боротьби за державну незалежність. Висування нібито великости окремих осіб ледве чи корисно вплинуло на дальшу долю ОУН. Не маємо сумніву, що в Україні ОУН — це не конче проминулий безслідно етап боротьби за самостійність. Живі свідки цієї боротьби ОУН та й самі учасники її, спогади про збройні очайдушні змагання проти двох імперіялістичних загарбників під час другої світової війни, як і тривання цієї боротьби проти російських більшовиків ще кілька років після війни, а також ідейні позиції ОУН, зокрема ті, що їх схвалено на III Надзвичайному великому зборі 1943 р., відбутому саме в час зудару двох взаємноворожих тоталітаристських сил, з їх підкресленим прагненням до свободи, самовизначення і народоправства — живуть і далі в Україні серед старшого покоління і передаються молодим. Обезчещування ОУН і лайка на її адресу з боку власть імущих у СССР, що тривають по той бік залізної завіси безперестанку, тільки підтверджують, що ідейний зміст ОУН і далі становить істотний чинник сили. Бо з привидами більшовицькі реалісти ніколи не воюють. І з того погляду варто, щоб книжка Л. Ребета дійшла до читача в Україні, щоб він дізнався правди, всієї правди, хоч і не без тіней, але по суті світлої та здорової правди. «Світла і тіні ОУН» — це останнє слово Лева Ребета щодо історії і з'ясування суті ОУН. Скритовбивник Богдан Сташинський, на доручення КГБ, припинив творче та працьовите життя автора цієї книги.

У книзі у науково-популярному форматі на основі незнаних та маловідомих джерел аналізується старанно замовчуваний напрямок діяльності ОУН - економічна програма та її втілення на теренах, контрольованих УПА. Простежено процес розробки програми, її перегук з економічними концепціями європейських країн, особливості реалізації в умовах Другої світової війни.

Монографія є першою узагальнюючою працею , в якій на основі багатьох невідомих широкому загалові документів ОУН та УПА , радянських спецслужб і компартії більшовиків розглянуто протиборство в розвідувальній і контррозвідувальній сферах між спецпідрозділами руху українських націоналістів та спеціальними органами й військами СРСР в контексті «холодної війни» в післявоєнному світі. Вільна від ідеологічних нашарувань, супроводжена унікальними фотодокументами, книга подає захопливу розповідь про таємний фронт національно-визвольних змагань і буде цікавою не тільки професійним історикам та військовим, але й усім, хто цікавиться таємними сторінками минулого України XX століття.