Т. 1 : Великокняжеская и царская охота на Руси с X по XVI век. - 211

Постать видатного українського історика, археографа, філолога, перекладача та письменника Осипа Максимовича Бодянського займає гідне місце у національній культурі XIX ст. Незважаючи на заняття славістикою, він приділяв увагу українознавчим студіям протягом усього життя. В 30-х - 50-х pp. його літературно-естетичні й наукові погляди розвивались у руслі романтизму. Як і в інших представників цього напряму, творчість О.М.Бодянського наснажувалася палким українським патріотизмом, любов'ю до рідної мови, історії, звичаїв та фольклору. “В наше время всеобщего стремления к самобытности, -розпочинав він свою магістерську дисертацію, - все почти народы, особенно европейцы, хотят жить жизнью в полном смысле им принадлежащею, вытекающею из собственных их недр, слагающеюся из совокупности всех стихий человеческого бытия, коими навсегда устанавливается физиономия народа, резко и метко отличающая его от его соседей и прочих народов; короче, хотят быть независимыми, истинно народными”. Однак захоплення культурною самобутністю й неповторним минулим українців супроводжувалось у свідомості вченого почуттям загрози зникнення національної культури, втрати історичної пам'яті народу. Щоб запобігти цьому, Осип Максимович вивчав українську мову, збирав пам'ятки фольклору, розробляв історичну тематику, активно видавав різноманітні джерела, зокрема літописи.

У книзі талановитого українського письменника Михайла Коцюбинського представлені його відомі і маловідомі оповідання: Дебют, Сміх, Intermezzo, Fata morgana, Як ми їздили до Криницї, В дорозі, Невідомий, Хмари, Утома, Самотний. Де описано побут, звичаї українського селянства.

У книзі з дослідницької сторони розглядаються релігійні вірування слов'ян, християнські та дохристиянські, пов'язані з ними звичаї та забобони. Описуються найбільші народні язичницькі та християнські свята, такі як Новий рік, Андрія, Коляда, Великдень, Купала, Спас тощо.

Видана Іваном Тиктором (український редактор, видавець) публікація є ґрунтовним дослідженням української духовної та матеріальної культури періоду XVI - XIX ст. Вона поділена на три частини: “Княжа доба”, “Доба перемін”, “На світанку нових часів”. В цих частинах розглядається як побут (а саме помешкання, сільське господарство, сімейний устрій) так і освіта (різноманітні освітні заклади), духовне життя українців (свята, обряди, звичаї). Окрема увага приділяється мистецтву (здебільшого літературі).

Серія 1 : 1. Олена Пчілка. 2. Старицька-Черняхівська. - 64 с.

Ольга Петрівна Косач (Олена Пчілка) (29 липня 1849 - 4 жовтня 1930) Ольга Косач Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. Утім, процес "українізації" в родині Олени Пчілки, мати відомої Української поетеси Лесі Українки, відбувався не так уже й просто. Хоча б з огляду на те, що чоловік і батько їхніх шести дітей і в сім'ї і на службі спілкувався російською мовою, щоправда, чисто літературною, а не містечковим суржиком. однак українська мова, українська ідея були йому не чужі. Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (17.08.1868, м. Київ, — 1941) — письменниця, перекладачка, громадська діячка. Дочка письменника М. Старицького. Навчалася в київській приватній гімназії В. Ващенко-Захарченко. У 1888—1893 рр. брала участь у роботі літературного гуртка «Плеяда». З 1908 р. — член ТУП. З 1912 р. разом із сестрою Марією керувала роботою літературно-мистецького клубу «Родина» в Києві. З 1914 р. співробітничала в Київському комітеті для допомоги українцям-біженцям; працювала сестрою милосердя у військовому шпиталі. З квітня 1917 р. — член Української Центральної Ради. З травня 1917 р. — член президії товариства «Український національний театр». З 1919 р. — заступниця голови Національної ради українських жінок (м. Кам’янець-Подільський). З 1920 р. працювала в установах ВУАН. У 1930 р. заарештована у справі «Спілки визволення України» і тимчасово ув’язнена в м. Харкові; того ж року засуджена до умовного 5-річного строку позбавлення волі й вислана до м. Сталіно (нині Донецьк), де займалася перекладацькою діяльністю. У 1936 р. повернулася до Києва. В липні 1941 р. вдруге заарештована НКВС і вислана до Харкова, звідки вивезена під конвоєм до м. Акмолинська (Казахстан); померла в дорозі. У 1989 р. реабілітована посмертно.

Сборник включает свыше 1000 английских пословиц и поговорок, расположенных по тематико-ситуационному принципу. При каждой пословице приводится ее перевод и, в большинстве случаев, русское соответствие. В конце книги помещены указатели английских и русских пословиц и поговорок. Предназначен широкому кругу лиц, владеющих английским языком или изучающих его. Может заинтересовать и тех, кто изучает русский язык в англоговорящих странах.

Ольга Петрівна Косач, у дівоцтві Драгоманова, народилася у червні 1849 року на Полтавщині, місті Гадяч. Вона була донькою Петра Драгоманова, але з роками, ставши відомою письменницею взяла псевдонім Олена Пчілка. Українка за походженням і щира патріотка в душі вона пишалася своїм походженням і привчала дітей шанувати рідну землю, народ і звичаї. Утім, процес "українізації" в родині Олени Пчілки, мати відомої Української поетеси Лесі Українки, відбувався не так уже й просто. Хоча б з огляду на те, що чоловік і батько їхніх шести дітей і в сім'ї і на службі спілкувався російською мовою, щоправда, чисто літературною, а не містечковим суржиком. однак українська мова, українська ідея були йому не чужі.

Ця книга є збіркою українських народних пісень, в яких йдеться про жіночу долю. Книга поділена на дві частини. Перша частина присвячена пісням про кохання, друга — пісням про заміжжя. Аналізується поетична складова пісень, використані поетичні засоби, ліричні образи і т. ін. На основі народних творів визначаються моральні норми українців, їх звичаї, традиції, вірування тощо.

До збірки увійшли найпопулярніші міфи Індостану, серед яких "Хитрість бога Індри", "Рама і Сіта", "Слоноголовий Ганеша", "Цар, яструб і голубка" та багато інших, що дають змогу отримати широке уявлення про життя, звичаї та формування світогляду і віруваннь жителів Давньої Індії.

І досі не втратила свого значення збірка етнографічних та фольклорних матеріалів українського етнографа, фольклориста, письменника і педагога М. Номиса (1823—1900), метою якого було зберегти для нащадків розповіді бувалих, старосвітських людей, цікаві факти з минулого різних українських станів і тим самим сприяти розвитку національної самосвідомості. Приказки та прислів'я, вміщені в книжці, охоплюють найрізноманітніші сфери життя, звичаїв, вірувань українського народу. Для студентів вищих навчальних закладів, усіх, хто цікавиться вітчизняною культурою, джерелами духовності українського народу.

B бpoшюpе, oбpaщеннoй к шиpoкoмy кpyry читaтелей, paсскaзывaется o еврейских oбpядax и oбычaях, связaнныx сo смертью, пorpебением, о трауре и поминовении умерших.