Дана праця належить українському фольклористу, етнографу і літературознавцю Миколі Сумцову. Він аналізує, як пора року, коли молодята беруть шлюб, впливає на їх подальше шлюбне життя, які жертви звикли приносити богам до прийняття християнства молодята, аби забезпечити собі подружнє щастя і т. ін. Особлива увага приділяється караваю, його виготовленню і споживанню, а також іншим символам (як, наприклад, гільце).

Дана книга є першим вітчизняним дослідженням історії російського і європейського балету авторства гірничого інженера та знавця балету Костянтина Скальковського. В ній розповідається про видатних балетних акторів, аналізується їх техніка, ролі. Також автор розповідає про художні традиції оформлення сцени, про кращих художників, відомих у цій сфері. Вперше книга була видана у 1882 р. під назвою “Балет, его история и место в ряду изящных искусств”.

Ця книга видана до п’ятдесятиріччя з дня смерті Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненко. Вона написана видатним українським фольклористом, етнографом і літературознавцем Миколою Федоровичем Сумцовим. Метою публікації було показати постать Григорія Федоровича не лише як письменника, а передусім як дослідника-етнографа. Аналізуються його статті, найважливіші думки, висловлені классиком тощо.

Дане видання розглядає українську народну словесність: її історію, вплив на художню літературу тощо. Аналізуються завдання тогочасної історії фольклору, зазначаються найголовніші предмети дослідження української народної творчості. Описуються явища кобзарства та байкарства. Наводяться такі приклади давньої української словесності, як весільні пісні, билини, історичні і величальні пісні, приділяється увага їх значенню та походженню.

Автор книги, професор університету св. Володимира, начальник Київської Фундуклеєвської жіночої гімназії, у цьому виданні переймається проблемами створення муніципальних музеїв у містах, а саме серії пам'ятників під назвою “Історичний шлях”. Линниченко розглядає, які українські історичні діячі заслуговують на встановлення їм пам'ятника, а які ні (і чому), суперечки, що виникли з приводу найбільш неоднозначних історичних постатей. Аналізується розміщення цих пам'ятників у місті, через конкретні історичні факти пояснюється необхідність встановлення певного монумента у певному місці.

Т. 10 : Возняк М. Матеріали до історії української пісні і вірші: тексти й замітки, ч. 2. - 1914. - С. 241-480

У збірці аналізується творчість Кобзаря, наслідки його діяльності, його ставлення до України та українського народу.

Автор досліджує та аналізує український національний і культурний рух на території Російської імперії у 19 ст.

Брошура присвячена аналізу українців як окремого європейського народу. Автор пробує виділити характерні національні риси та витікаючі із них державотворчі прагнення.

Дана публікація, як наголошує автор, присвячена не народному, а інтелігентному мистецтву, яке на час виходу книги було досліджене набагато менше за сільську творчість. В цьому випуску розглядаються тільки три види “пластичних” або “зорових” мистецтв — будівництво (архітектура), різьба та малярство. Наводяться приклади кожного з цих трьох видів, аналізується різниця між ними у різних частинах країни, міститься багато тематичних ілюстрацій.

Автор послідовно аналізує походження української мови, її місце серед інших слов'янських мов, досліджує фонетику та морфологію.

Олександр Корнійович Мицюк (1883—1943) — український юрист, економіст і соціолог, громадський діяч. У 1906 р. О. Мицюк — один із засновників Української партії соціалістів-революціонерів. Група громадських діячів України — М. Шаповал, П. Христюк, М. Залізняк, О. Мицюк проголосили про її створення, але далі її існування й діяльність до 1917 р. не простежується. У 1915 р. О. Мицюк — один із організаторів Юнацької спілки (ЮС) — безпартійної молодіжної організації у підросійській Україні, яка виступала за автономію України. За Директорії — міністр внутрішніх справ (з 26 грудня 1918 р. по 12 лютого 1919 р.).[1] Після відставки уряду в лютому 1919 р. О. К. Мицюк прибув на Поділля і розпочав плідну організаційну роботу з питань кооперації. Швидко адаптувавшись до місцевих умов, він провів низку організаційних заходів, започаткував Вінницький і Кам'янецький «Господарсоюзи» (головою правління останнього працював до вимушеної еміграції в кінці 1920 р.).[2] В кінці 1920 емігрував до Чехословаччини. Відразу по тому включився в громадську роботу. З 1921 О. Мицюк — дієвий член Українського громадського комітету у Чехословаччині. Згодом займається науковою та просвітницькою роботою. Він — професор Української господарської академії і Українського вільного університету, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Активно співпрацює з українськими виданнями за кордоном. У 1929 р. в місячнику «Розбудова нації» виходить стаття професора Мицюка «Фашизм». В ній він підкреслює невмістність назви «фашизму», якою охрестили український націоналізм його противники. Уже в цій першій статті, присвяченій аналізу фашизму як суспільно-політичної течії, автор доходить висновку про його подібність до більшовизму[

Автор аналізує становище українців під владою різних держав та в еміграції, на основі чого виводить шляхи боротьби за вільний національний розвиток України.

У виданні розглядається історія комуністичного руху в Україні. Аналізується діяльність російських (РСДРП) та українських (УСДРП, УСДС-Спілка) лівих партій. Створення КПУ оцінюється як поєднання українського та російського робітничого рухів.

Дана робота розглядає вплив літератури Ближнього Сходу на літературу українску (зокрема вплив староіранскої художньої творчості) . Праця аналізує маловідомі або призабуті первісні джерела українского життя. За основу дослідження беруться такі фольклорні матеріали, як традиції свят (Коляда, Щедрий вечір, весілля тощо) , вірування і повірки, народні обряди. Виокремлюються символи, в яких найбільше можна простежити вплив ассирійско-вавилонскої та індійскої міфологій.

У книзі автор аналізує становище різних частин України, що опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехословаччини. Особливу увагу він звертає на розвиток політичних настроїв західних українців та пропонує тактику поведінки, метою якої є незалежна соборна Українська Держава.