ИОАНН ГРОЗНЫЙ — герой трагедии А.К.Толстого «Смерть Иоанна Грозного» (1862-1864). Исторический прототип — Иван IV Васильевич Грозный, сын Василия III, великий князь московский и первый русский царь (с 1547 г.). Герой Толстого — сложная, многогранная фигура. Изображая в лице И.Г. носителя идеи жестокой деспотической власти, монарха, как писал автор, «с закоренелой привычкой не знать ничего, кроме своего произвола, и не терпеть противоречия ни в чем и ни от кого», Толстой приводит его к осознанию полного краха всех его устремлений и как царя, и как человека. В словах Иоанна, обращенных к царевичу Федору, с огромной трагической силой звучит мотив расплаты за совершенные преступления: Я для того ль провел всю жизнь в борьбе, Сломил бояр, унизил непокорство, Вокруг себя измену подавил И на крови наследный мой престол Так высоко поставил, чтобы вдруг Все рушилось со мной! Трагическая вина И.Г. в «попрании всех человеческих прав в пользу государственной власти». Главная страсть царя — сама власть. Она настолько грандиозна и всепоглощающа, что становится идеей всей его жизни, полностью подчинившей его помыслы и желания. И.Г. искренне верит в свое высокое предназначение. Он и Россия в его сознании неотделимы друг от друга. Эту особенность И.Г. подчеркивал сам автор. По словам Толстого, царь «убежден, что Россия есть тело, а он — душа этого тела». Иоанн, как истинно верующий человек, готов принести Россию в жертву для искупления своих грехов; как не усомнился бы принести в жертву свое тело для спасения души. Безусловно осуждая кровавый деспотизм И.Г, Толстой создает образ сильного, умного, но страшного в своей жестокости правителя. «Художник, играющий Иоанна, — писал Толстой, — должен, среди самых безумных проявлений этого характера, давать просвечивать тем качествам, которые могли бы сделать из него великого человека, если бы они не были подавлены страстями, раболепством его окружающих и раннею привычкой к неограниченной власти. Качества эти: глубокий государственный ум, неутомимая деятельность, необыкновенная энергия, страшная сила воли и полная искренность в убеждениях». Однако все эти качества, возвышающие царя над теми, кто его окружает, бессильны предотвратить крушение всей его жизни. Пьеса заканчивается смертью И.Г., но его образ тесно связан с развитием дальнейших событий всей трилогии: трагедии «Царь Федор Иоаннович» и «Царь Борис».

Московский Земский собор в 1584 году избрал царем среднего сына Ивана Грозного - Федора Иоановича. В это время младший сын Дмитрий, которому было лишь два года, жил со своей матерью Марией Нагой в Угличе. Мария была седьмой женой Ивана Грозного и, так как официально церковь разрешала лишь три брака, Дмитрий не мог считаться законным наследником. Старший же сын был убит Иваном в припадке гнева в 1581 году. После грозовых лет это было время резкого обострения социальных противоречий в стране время массовых народных выступлений. На арену политической борьбы выходят Шуйский со товарищи и Борис Годунов, которому царь Федор Иоаннович фактически передает свои права. Федор пытается примирить их, но честолюбивый и коварный Годунов доводит дело до казни Ивана Шуйского. Трагедия Федора в том, что он уходит от управления государством в частную жизнь, передавая свою историческую миссию, наделенному государственным умом Годунову, видя, что власть, которой он наделен, постоянно толкает его на злодейские деяния. В то же время показана его нравственная сила и моральная чистота, его призыв России к добру.

Холодний Яр — це одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби в Україні. Це живий приклад, як невеликі числом, але сильні духом — можуть успішно боротися з незрівнянно сильнішим ворогом. На жаль, по цей бік межі мало хто знає, що після того, коли московська червона орда захопила Україну, над Дніпром існувала своєрідна “республіка”, яка під українським національним прапором провадила запеклу збройну боротьбу аж до 1922 року. То були села в околицях Холодного Яру на Чигиринщині.

Древнеегипетские предания о потустороннем мире известны с III тыс. до н.э. - со времен Древнего царства: "Тексты пирамид", начертанные на стенах гробниц фараонов, повествуют о том, как усопший царь в барке ночного Солнца свершает путь в глубинах подземного царства, возрождаясь вместе с Солнцем к новой жизни. Затем в Египте произошло то, что историки называют "демократизацией загробных верований". В середине II тыс. до н.э., в эпоху Нового царства, усложненные, гораздо более подробные, чем прежде, тексты появляются уже в гробницах людей средней руки. Эти творения египетской религиозной мысли и называют обычно "Книгой мертвых".

Холодний Яр — це одна з найяскравіших сторінок визвольної боротьби в Україні. Це живий приклад, як невеликі числом, але сильні духом — можуть успішно боротися з незрівнянно сильнішим ворогом. На жаль, по цей бік межі мало хто знає, що після того, коли московська червона орда захопила Україну, над Дніпром існувала своєрідна “республіка”, яка під українським національним прапором провадила запеклу збройну боротьбу аж до 1922 року. То були села в околицях Холодного Яру на Чигиринщині.

Словарь основан на выписке справочных данных из энциклопедического словаря "Древний мир" - многолетнего труда известного писателя Виталия Дмитриевича Гладко, автора многих книг, в том числе и исторических романов. Но этим роль словаря не ограничивается, дальнейшая его судьба, это постоянное пополнение данными из всевозможных источников. Информационный источник указывается в нижней части, каждой страницы словаря.

Ч. 1. - 187 с.

  Текст у форматі PDF 60.00 Мб

  Текст у форматі PDF 2.22 Мб

  Текст у форматі PDF 0.82 Мб

Давнє минуле Донецької та Луганської областей, як невід’ємної складової історії України, насичене різними цікавими та маловідомими сторінками, головні з яких стосуються часів Козаччини. З XVI ст. землі Дніпрово-Донецького межиріччя були полем протистояння між Польсько-Литовською державою, Московським царством, Кримським ханством та Османською імперією, а в другій половині XVII–XVIII ст. увійшли до складу Української козацької держави. На основі оригінальних архівних та опублікованих джерел з України, Польщі, Росії і Туреччини, свідчень сучасників та наукової історичної літератури автор розкриває історію військово-господарського освоєння українцями від початку 1500-х рр. і до кінця 1700-х рр. території сучасних Донеччини та Луганщини.

Т. 1 : История природы и общая теория эволюции. - 2013. - 3175 с.

Друга книга трилогії, як і перша «Повернення із забуття», на документальній основі відтворює історію рейду таращанських повстанців під проводом Федора Гребенка в серпні 1918 року теренами Полтавщини спочатку на Харківщину, а потім, після важкого бою з німецькими військами, до нейтральної зони на кордоні Української Держави з Росією. У книзі також висвітлюється історія формування регулярної військової частини Центральної Ради в лютому 1918 року — Окремого Запорозького загону армії УНР, його участь разом з німецькими військами у звільненні України від московських війську березні—квітні 1918 року. У книзі відтворено маловідомі факти з періоду протистояння уряду Української Держави гетьмана Павла Скоропадського з Раднаркомом Росії та Українським Національним Союзом, що призвело до створення Директорії УНР та повстання проти гетьмана Павла Скоропадського в листопаді 1918 року. Видання рекомендовано для масового читача та всіх зацікавлених правдивою історією боротьби українського народу за незалежність України.

Подаючи границі, котрими обмежена суцільна територія, населена українським народом, визначний український учений-географ Степан Рудницький, проводить українську етнографічну границю в частині, що межує з російською територією, через Курщину, Вороніжчину й Донщину. У Курщині йде вона повітами: Рильським, Суджанським, Обоянським, Корочанським та Старооскольським, охоплюючи частини їх суцільно населені українським народом. На Вороніжчині цю границю провадить через Городище, Шаталівку, Росош, Репіївку до устя Потудоня в Дін коло м. Коротояка, потім вздовж Дону на Ліски, Маслівку, Мечетку, Нижній Кисляй, Козлівку, Василівку, Бурлаївку, Красне, Пихівку, Банну. В Донщині — починається від Банної вздовж західньої межі Хоперського повіту на Гарячій і далі, охоплюючи третину земель Донщини. Подавши ці границі, він зазначує трудність точного їх визначення: «Границі поміж українською та московською етнографічною територією теж дуже трудні для докладного визначення — каже він. Не тому, щоб тут були переходові діялекти, як, наприклад, на білоруській границі. Навпаки — їх тут немає ніде. Українські й московські села, навіть части сел, дуже виразно від себе відділені, й немає ніякого сумніву, куди причислити їх населення. Трудність лежить у чімсь іншім. Гранична смуга між українським та московським живлом... почала густіше заселюватися щойно в XVII. і XVIII. віках. Колонізаційні струї українців, що плили з заходу на схід, перехрещувалися з московськими колонізаційними струями, що плили з півночі на південь. В результаті повстала довжелезна й широка мішана смуга, в якій зустрічаємо величезну кількість обусторонніх етнографічних півостровів і островів»

In Keys to the Kingdom: The Complete Guide to Walt Disney World’s Magic Kingdom Theme Park you’ll find everything you need to know to make the most of your vacation to Disney’s Magic Kingdom theme park including

Упорядники ставили перед собою завдання у короткій формі, спираючись на документи, показати, що русифікація як України, так і всіх народів, уярмлених імперією, ніяк не була самочинним, природнім процесом як це намагаються доводити апологети відновлення імперії, а цілеспрямованою державною політикою всіх російських режимів, починаючи від виокремлення московських правителів з–під залежності ханів й підпорядкування київської митрополії Московському патріархові в 1685 році, закінчуючи нинішнім режимом Путіна. Матеріал опрацьований на основі Вікіпедії, Енциклопедії українознавства, Енциклопедичного словника Брокгауса й Єфрона, архівів упорядників і ряду інтернетних сайтів. У цьому переліку показані далеко не всі, а лише найбільш знакові випадки російської денаціоналізаційної політики щодо України.

XVII сторіччя. Кінець Хмельниччини. Україна зазнала чи не найтяжчих часів: тривала боротьба за вплив на неї між Річчю Посполитою і Московським царством, панував розбрат, запеклі суперечки серед козацької верхівки Війська Запорозького. Україна фактично розпалася на дві частини – Правобережну і Лівобережну. Остаточний розкол країни закріпила Чорна рада, яка відбулася у червні 1663 року в Ніжині і знаменувала початок занепаду Гетьманщини, держави, створеної Богданом Хмельницьким.

Время царствования королевы Виктории (1837–1901), обозначившее целую эпоху, внесло колоссальные перемены в столичную лондонскую жизнь. Развитие экономики и научно-технический прогресс способствовали росту окраин и пригородов, активному строительству, появлению новых изобретений и открытий. Стремительно развивалась инфраструктура, строились железные дороги, первые линии метро. Оделись в камень набережные Темзы, создавалась спасительная канализационная система. Активно велось гражданское строительство. Совершались важные медицинские открытия, развивалось образование. Лайза Пикард описывает будничную жизнь Лондона. Она показывает читателю школы и тюрьмы, церкви и кладбища. Книга иллюстрирует любопытные подробности, взятые из не публиковавшихся ранее дневников обычных лондонцев, истории самых разных вещей и явлений — от зонтиков, почтовых ящиков и унитазов до возникновения левостороннего движения и строительства метро. Наряду с этим автор раскрывает и «темную сторону» эпохи — вспышки холеры, мучения каторжников, публичные казни и жестокую эксплуатацию детского труда. Книга в самых характерных подробностях воссоздает блеск и нищету, изобретательность и энергию, пороки и удовольствия Лондона викторианской эпохи.

  Текст у форматі PDF 44.15 Мб

Книга включає статті, опубліковані автором впродовж 2009—2010 рр. в українських фахових історичних виданнях, а також окремі неопубліковані матеріали. Об'єднані хронологічно і тематично, вони висвітлюють різні сюжети, пов'язані з першою і другою радянізацією Рівненщини, ширше — Західної України. Наскрізною фабулою видання є політичне, ідеологічне, економічне, збройне протистояння комуністичної номенклатури, яка утверджувала в краї радянську модель існування, і західноукраїнського населення, що виступало в обороні системи своїх традиційних цінностей. Для дослідників, викладачів, студентів, учнів, усіх зацікавлених історією України.