Геополітична екзотика розглядає екзотичність західних уявлень про Тибет, статус цієї землі по відношенню до Китаю.

The subjects of this book are the transformation of national ideas, the causes of ethnic cleansing, and the conditions for national reconciliation. One theme is the contestation of territory, and contested places are known by different names to different people at different times. Another theme is the difference between history and memory, a difference revealed when care is taken with names. The body of this book will name cities between Warsaw and Moscow according to the usage of the people in question at the relevant moment. This minimizes anachronism, recalls the importance of language to nationalism, and emphasizes that the disposition of cities is never final. The gazetteer provides toponyms in eight languages in use as of this writing. The names of countries also require some attention. In this work, attributes of the medieval principality of Kyivan Rus’ are denoted by the term “Rusian.” The culture of East Slavs within the early modern Polish-Lithuanian Commonwealth is called “Ruthenian.” The adjective “Russian” is reserved for the Russian empire, the Russian Soviet Federative Socialist Republic, and the Russian Federation. “Ukrainian” is a geographical term in the medieval and early modern periods, and a political term in modern contexts. The use of “Belarus” signals an orientation toward local traditions; “Belorussia” suggests a belief in an integral connection with Russia. “Lithuanian” and “Polish” refer to the appropriate polities and cultures in the period in question. The historical lands of “Galicia” and “Volhynia” will be named by these Latinate English terms throughout. This book draws on archival materials; document collections; parliamentary records; ministerial memoranda; local, national, and national-minority newspapers of various countries and periods; diaries, memoirs, and correspondence; scholarly publications; other printed and unprinted sources; and interviews with civil servants, parliamentary deputies, ministers, and heads of state. Archives are cited by four-letter abbreviations, and document collections by short titles: a key is found at the back of the book. Books and articles are cited in full at first, and then by author surname and short title. Other sources are cited in full. Authors’ names are spelled as they appear in the cited work, even when this gives rise to inconsistencies of transliteration. Transliteration is the unavoidable practice of rendering words spelled in one alphabet legible in another. The Polish, Lithuanian, and Czech languages, like English, French, and German, use various orthographies within Roman script. Ukrainian, Belarusian, and Russian use various orthographies within Cyrillic script. Like translation, transliteration abounds in intractable problems: so critical readers will know that all solutions are imperfect. With certain exceptions for well-known surnames, Cyrillic script is here rendered by a simplified version of the Library of Congress system. Translations, except from Lithuanian, are my own.

A survey of Ukrainian population by Kiev International Institute of Sociology commissioned by the International Centre for Policy Studies kyiv. This publication was prepared as part of the “Policy Campaign for Tobacco Control” Project, implemented by the ICPS with funding from the International Renaissance Foundation and the Open Society Institute. This report on the results of sociological survey was written by Tatiana Andreeva. The report was prepared with the support from the following experts: Andriy Bega, Judith Watt, Konstantin Krasovsky, Maksym Mashlyakivsky, Victor Stepanenko, Ihor Shevliakov. Design and layout: Ostap Stasiuk

  Текст у форматі PDF 0.16 Мб

Матеріали із судових справ репресованих селян, опубліковані у збірнику, детально розкривають методи та форми дії репресивного апарату держави щодо селянства, яке чинило спротив грабіжницькій політиці влади у сільській місцевості сучасної Кіровоградської області у період 1929-1937 рр. У документах висвітлюються глибинні процеси, що відбувалися в аграрному секторі України, сутність яких знайшла свій прояв у занепаді сільського господарства, що, врешті, призвело до масового голоду. Для істориків, науковців, викладачів, студентів вищих навчальних закладів, краєзнавців, усіх, кому не байдужа історія України.

Збірник є першою науковою публікацією комплексу документів з історії міста від його заснування до наших днів. Документи відображають розвиток міста протягом століть, боротьбу його населення проти експансії іноземних феодалів і Ватікану, розвиток економіки, культури і соціальної боротьби в епоху феодалізму і капіталізму, економічні, політичні і культурні зв'язки міста з іншими містами України і Росії, вплив Великого Жовтня на піднесення революційної боротьби трудящих за соціальне і національне визволення та возз'єднання з Радянською Україною. Широко показується процес перетворення Львова у великий промисловий і культурний центр України. Для науковців, викладачів вузів і студентів, вчителів, краєзнавців.

  Текст у форматі PDF 11.93 Мб

  Текст у форматі PDF 2.11 Мб

Видана Іваном Тиктором (український редактор, видавець) публікація є ґрунтовним дослідженням української духовної та матеріальної культури періоду XVI - XIX ст. Вона поділена на три частини: “Княжа доба”, “Доба перемін”, “На світанку нових часів”. В цих частинах розглядається як побут (а саме помешкання, сільське господарство, сімейний устрій) так і освіта (різноманітні освітні заклади), духовне життя українців (свята, обряди, звичаї). Окрема увага приділяється мистецтву (здебільшого літературі).

Т. 1. - 632 с.

У монографії на основі переважно архівних та усних джерел, а також опублікованих документів і матеріалів відтворено біографію відомого українського радянського історика, фахівця з проблематики козаччини та соціально-економічної історії України Володимира Голобуцького (1903–1993 рр.). Докладно висвітлено наукову і педагогічну діяльність вченого у внз та академічних установах СРСР, зокрема в Казанському університеті, Інституті історії АН УРСР (нині – Інституті історії України НАН України) і Київському інституті народного господарства; простежено формування його наукової школи; з’ясовано вплив соціокультурного оточення і факторів, екстремальних та нормативних повсякденних чинників на інтелектуальну біографію історика. На конкретному матеріалі (з життя В. Голобуцького) подальший розвиток отримала проблема формування механізмів радянської ідентичності; виявлено низку біографічних стратегій, до яких вдавалася особа з «класово-ворожим» соціальним походженням, аби вижити в умовах тоталітарних реалій та здобути відносно високе соціальне становище. Досліджено історію створення й стисло охарактеризовано основні монографії В. Голобуцького. Роботу завершує хронологічний покажчик опублікованих праць історика. Монографія розрахована передусім на науковців та викладачів вищих навчальних закладів.

Анализируется развитие сельского хозяйства России во второй половине XIX-XX в. и указываются приоритетные направления повышения эффективности функционирования агропромышленного комплекса в XXI в. Предпринята попытка обобщить результаты исследований многих учёных-аграрников по вопросам экономики, агрономии, экологии и другим смежным дисциплинам. При этом развитие сельского хозяйства рассматривается в тесной связи с основными тенденциями развития экономики России, правительственной политикой в аграрной сфере и с достижениями сельскохозяйственной науки. Особое внимание уделено новейшему периоду развития сельского хозяйства. Книга предназначена для широкого круга читателей, интересующихся историей, совремаенным состоянием и перспективами развития сельского хозяйства России.

Монография представляет собой опыт политико-фило- софского анализа становления сельского хозяйства развитых стран с акцентом на тех чертах истории современного земле- делия, которые являются существенно важными для разви- тия отечественной аграрной политики. Реализация данного замысла предполагает отказ от сложившегося стереотипа рас- смотрения аграрной проблематики исключительно в эконо- мическом ключе. Предлагаемый философский анализ наце- лен на выявление «собственной логики» земледелия как од- ной из основных форм жизнедеятельности человека. Этим объясняется преимущественный интерес автора к наиболее «зрелому» (западному) аграрному опыту.

На основі аграрного законодавства України в підручнику розглянуті предмет, методи і система аграрного права, його джерела, аграрні правовідносини, договірні відносини в сільському господарстві, висвітлені питання реформування земельних відносин в АПК, інші важливі проблеми правовідносин в аграрному секторі. Розрахований на студентів, аспірантів і викладачів сільськогосподарських, економічних, юридичних вузів, усіх, хто цікавиться аграрним правом.

Аграрне право становить складову i невідємну частину правової системи України. За допомогою аграрно-правових норм визначається правове становище всіх виробників сільськогосподарської продукцiї, регулюються їхня виробничо-господарська діяльність, суспільно-організаційнi, майновi, управлінськi, членськi, трудовi, соціальнi, господарчо-договірнi та іншi аграрнi відносини.

У навчальному посібнику на підставі норм чинного законодавства висвітлено питання загальної теорії аграрного права (предмет, метод, принципи, система, джерела аграрного права, аграрні правовідносини), розглянуто особливості правового статусу суб'єктів аграрного господа- рювання, договірні відносини у сільському господарстві, висвітлено пра- вовий режим земель сільськогосподарського призначення. Видання розраховане на студентів дистанційної та заочної форм навчан- ня вищих навчальних закладів, гімназій, ліцеїв, коледжів, у яких вив- чається аграрне право та інші господарсько-правові дисципліни, а також на широке коло читачів, які цікавляться питаннями аграрного права.

Україна - велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природнокліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об’єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, селянські (фермерські) і приватні підсобні господарства селян стали субєктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини, розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства.