Автор рассказывает о достижениях палеогеографии — науки, изучающей физико-географические условия минувших геологических эпох. История Земли и жизни на ней, от самого образования планеты до современности; дрейф материков и новая глобальная тектоника; процессы горообразования и климат прошлых эпох — вот только некоторые из тем, которым посвящена эта увлекательная книга.

Вісімнадцять років минає від того часу, як моя країна волею обставин, без пролиття жодної краплі крові вийшла зі складу СРСР, проголосила свою Незалежність і вирішила творити нове життя. Цей крок українців мав епохальне значення, бо поставив хрест на існуванні однієї із наймогутніших комуністичних імперій світу з центром у Москві та дав шанс десяткам інших народів почати творити власні держави. Червона сатанинська ідеологія та система, що панувала ледь не на половині земної кулі враз впала, придушивши під своїми уламками радянський тоталітаризм. Світ змінився!.. Змінилась і моя країна. Зовнішня окупація була переможена і знищена. Здавалося, що війна Московської імперії проти українців, що тривала останні триста років, нарешті припиниться й українці отримають Свободу і Право на гідне життя. Та не судилося – українці не здобули своєї національної державності. Натомість прийшла окупація внутрішня, що продовжила нищення нашої нації та активну протидію устремлінням народу бути господарем своєї долі на своїй землі. Та й Москва, оговтавшись від поразки у 90-их роках минулого століття, перейшла у відчайдушний контрнаступ, намагаючись відвоювати втрачені позиції та повернути собі колишнє панування на українській землі. Держава Україна стала „нічийною” державою, перехідним неоколоніальним утворенням від УССР до Української Самостійної Соборної Держави. Причому цей перехід може вести не тільки у потрібному – національно-державному, але й у зворотному – імперському напрямку. Все залежить від того, чи виграє нинішнє покоління українців Війну за майбутнє Нації.

За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою роман Ю. Яновського «Вершники» (1935) — один із кращих творів радянської літератури про героїку Громадянської війни, і як не дивно він має свій прихований зміст "Годі вже українцям вбивати один одна за чужі погляди", Адже це не рідкість на території Україні. Заради примарних ідеалів брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроці. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу. Але між тим «Вершники» — це справжня поема про боротьбу добра і зла на землі, про красу українського неба і степу, про людську витривалість і жадання свободи. До книжки увійшли також роман «Чотири шаблі» та оповідання.

Даний підручник написаний відповідно до програми дисципліни “Земельне право”. В ньому висвітлюється зростаюча роль даної галузі права у зв’язку з проведенням земельної реформи, приватизації земель, удосконаленням правових форм ефективного використання, відновлення і охорони землі як інтегрованого та диференційованого об’єкта правового регулювання, з урахуванням її функціонального призначення в нових, ринкових умовах держави. Для студентів, аспірантів і викладачів юридичних і сільськогосподарських вузів і факультетів, практичних працівників та широкого кола громадян, які займаються проблемами правового розвитку земельних правовідносин в Україні

Курс „Сучасні проблеми природознавства” підготовлений відповідно до Державного освітнього стандарту вищої фахової освіти України. Людство вступило у Ш тисячоліття. Це змушує людей приділяти більше уваги своєму майбутньому і всебічному осмисленню минулого. Однією з найважливіших стала глобальна проблема взаємодії природи й суспільства. Людство стало забувати, що воно само – частина природи, біологічний вид, життя якого цілком визначається природою, а уся його могутність заснована на використанні законів природи. Мета даного курсу полягає в формуванні у студентів уявлень про: місце людини в еволюції Землі; напрямки й шляхи розвитку в науково-технічній і організаційно- економічній сферах діяльності людини; можливості досягнення більш високого рівня виживання людства в умовах екологічних катастроф, що насуваються.

Грунтовне дослідження автора про значення та походження назви "Україна". Автор аналізує старі українські тексти, починаючи від Пересопницького Євангелія, козацькі пісні та думи, російські джерела, а також старі географічні карти.

У монографії сформульовані концептуальні положення нової методології екологічного моніторингу – обсерваційної, парадигма якої ґрунтується на розроблених системах і математичних моделях реального та віртуального моніторингу довкілля за допомогою ландмаркових систем наземного, підземного, повітряного, водного та космічного базування. Представлені новітні технічні та технологічні висновки щодо метризації довкілля-простору, розробки геопросторових моделей обсерваційних систем моніторингу на прикладі м. Києва. Зазначається, що обсерваційні дослідження поділяються на класичні (традиційні) та неоновітні, застосовуючи концепти теорії конверсійного моделювання довкілля-простору із апробуваннням алгоритму обсерваційних сценаріїв результатів рекогностування із застосуванням краудсорсингових технологій цифрового картографування. Представлені та відтворені нові можливості дешифрування, ідентифікації та інтерпретації даних дистанційного зондування Землі та оперативних геопросторових моделей мережі інфраструктури екологічних обсервацій, що отримали дефініційне обґрунтування як еколандмарки. Визначені та знайшли підтвердження засади та концепції розробленої теорії формалізованого обсерваційного еколого-географічного картографування. Розроблена серія техноекологічних карт м. Києва, апробація проведена на проблемних полігонах геостаціонарних екологічних досліджень м. Києва.

Розрахований на науковців природничих та технічних наук, що займаються інноваційними проблемами реалізації проведення екологічного моніторингу засобами цифрової геодезії та картографії, геоінформаційних систем та аерокосмічних технологій. Монографія рекомендована здобувачами різних ступенів вищої освіти закладів вищої освіти галузей знань «Геодезія та землеустрій», «Природничі науки» та «Науки про Землю» і спрямований на формування картографічних вмінь та геопросторової компетентності засобами ГІС та ДЗЗ.

Давнє минуле Донецької та Луганської областей, як невід’ємної складової історії України, насичене різними цікавими та маловідомими сторінками, головні з яких стосуються часів Козаччини. З XVI ст. землі Дніпрово-Донецького межиріччя були полем протистояння між Польсько-Литовською державою, Московським царством, Кримським ханством та Османською імперією, а в другій половині XVII–XVIII ст. увійшли до складу Української козацької держави. На основі оригінальних архівних та опублікованих джерел з України, Польщі, Росії і Туреччини, свідчень сучасників та наукової історичної літератури автор розкриває історію військово-господарського освоєння українцями від початку 1500-х рр. і до кінця 1700-х рр. території сучасних Донеччини та Луганщини.

"Десь поміж сяючих кіл Вічного Світла літає Душа і споглядає феєрію земного матеріального життя... Але Душа бачить, як пристрасно і красиво грають "актори", як багато світла любові випромінюють їхні серця, в які глибокі прірви пірнає розум. І Душі цікава ця гра. Вона обирає свою роль, визначає ціль гри і легко влітає в пуповину того кокона, з якого, немов прекрасний метелик, випурхне тіло людське. І зі свого тіла Душа споглядатиме, вивчатиме, відчуватиме на дотик і смак Життя, заливаючись сльозами емоцій, пристрастей, болю, які ховає у собі саме тіло. І з часом покине свою оболонку разом з усіма земними пристрастями, але винесе з собою пучок діамантових квіток, а може, лише єдину квітку, ім’я якої – Любов. Бо ніде Любов не цвіте так гірко, гаряче і відчутно, як тут, на землі..." (Марія Чумарна) Це – третя книга серії "Золоте руно". В якості ілюстрацій у книжці подано кількадесят зразків народних пісень з нотами.

У монографії на основі достовірних джерел висвітлено одну з невідомих сторінок історії боротьби нашого народу за незалежну державу. Показано, як на тлі перебігу загальних політичних процесів на початку 40-х років минулого століття українці намагалися вибороти своє право на рівноправне життя у середовищі світової спільноти незалежних держав. Книга розрахована на студентів, викладачів, науковців, всіх, хто цікавиться історією, кому не байдуже, чому, як сказав О. Олесь,"досі в хмарах сонце рідної землі".

  Текст у форматі PDF 1.82 Мб

У підручнику викладені принципи організації лікувально-профілактичної допомоги дітям, історія розвитку педіатрії, дана характеристика періодів дитячого віку, анатомо-фізіологічні особливості органів і систем, а також обміну речовин у дітей різних вікових груп. Описані закономірності і сучасні тенденції фізичного і нервово-психічного розвитку дітей, їх оцінка і семіотика порушень. Розглянуті основні принципи і тактика раціонального вигодовування та харчування здорових дітей раннього віку. Детально описані особливості і методи клінічного обстеження різних органів та систем у дітей, загальна і спеціальна семіотика найбільш поширенних захворювань дитячого віку.

  Текст у форматі PDF 13.33 Мб

  Текст у форматі PDF 11.78 Мб

  Текст у форматі PDF 9.74 Мб

  Текст у форматі PDF 8.47 Мб

  Текст у форматі PDF 10.31 Мб

Україна дала світу чимало яскравих і цікавих особистостей. І сто героїв цієї книги – лише дещиця з їх числа. Автори намагалися представити в ній найбільш видатні постаті минулого і сучасності, тих, хто своєю працею і талантами прославив країну, вплинув на хід її історії. «Нація виявляє себе не лише в людях, яким вона дає життя, але й у тім, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам'ятає», – говорив Джон Кеннеді. Якщо звернутися до історичної пам'яті української нації, то протягом тривалого часу головними її символами незмінно залишалися Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський. При цьому варто зазначити: життєписи були настільки ідеалізовані й оповиті всілякими міфологічними нашаруваннями, що скоріше нагадували історичні архетипи, ніж біографії реальних людей. Тому, розповідаючи про цих видатних особистостей, автори прагнули зняти з їхніх портретів хрестоматійний глянець і познайомити читача з маловідомими фактами їхнього життя і діяльності. Іще більш далеким від історичної правди було представлено в біографічній літературі життєвий шлях таких державних і політичних діячів, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Нестор Махно, Степан Бандера. Тривалий час їхня роль в історії України викликала суперечливі оцінки, які робили з цих людей не національних героїв, а ізгоїв суспільства. Суперечки навколо них тривають і сьогодні, але навіть їхні супротивники не можуть не визнати того, що всі вони, безсумнівно, є неабиякими особистостями, які виявили чимало сили волі й мужності в найтрагічніші періоди життя країни. Донедавна українці вкрай мало знали про своїх видатних співвітчизників, які з різних причин були змушені залишити батьківщину. Більшість із них забуто. Така ж доля випала й тим, хто став жертвою сталінських репресій, представникам дисидентського руху, борцям за права людини в Україні. А тим часом саме ці люди сприяли зростанню авторитету української науки і культури далеко за межами країни. От чому в сучасній галереї видатних людей України гідне місце посідають Михайло Драгоманов і Олександр Архипенко, Серж Лифар і Володимир Винниченко, Дмитро Чижевський і Микола Бердяев, Василь Стус і В'ячеслав Чорновіл. Серед героїв цієї книги – не лише українці, але й представники інших національностей. Їхні імена тут не випадкові, оскільки для одних Україна була малою батьківщиною, інші тривалий час жили і працювали на українській землі вже в зрілі роки. Не можна не погодитися з російським ученим, академіком Д. Лихачовим, який стверджував, що «національні особливості зближують людей… а не вилучають їх із національного оточення інших народів, не замикають народи в собі». Тож не варто дивуватися тому, що в історичній пам'яті українського народу почесне місце завжди посідатимуть імена Шолом-Алейхема, Івана Айвазовського, Архипа Куїнджі, Миколи Пирогова, Іллі Мечникова, Сергія Прокоф'єва і багатьох інших видатних «неукраїнців». До речі, вони були набагато мудріші за деяких своїх нащадків і ніколи не відокремлювали свою долю від української землі і того народу, серед якого жили і діяли. Варто згадати хоча б рядки з листа М. Гоголя, адресовані А. О. Смирновій-Россет: «Скажу вам одне слово щодо того, яка в мене душа, хохляцька чи російська. Я сам не знаю, яка в мене душа. Знаю тільки, що ніяк би не віддав переваги ні малоросіянину перед росіянином, ні росіянину перед малоросіянином. Обидві природи надто щедро обдаровані Богом, і, як навмисно, кожна з них порізно містить в собі те, чого немає в іншій…» Ці слова, написані в середині XIX століття, залишаються актуальними й сьогодні.